«Золота доба» Афінської держави за часів правління Перикла та Пелопоннеська війна 431-404 рр. до н.е.
1
Тема: «Золота доба» Афінської держави за часів правління Перикла та Пелопоннеська війна 431-404 рр. до н.е.
Мета:
- розкрити основні принципи і риси афінської демократії;
- охарактеризувати Пелопоннеську війну, її наслідки для історії Греції;
- розвивати навички складання історичного портрета;
- удосконалювати навички роботи з документами, текстами підручника;
- виховувати інтерес до історії.
Очікувані результати
Після цього уроку учні:
- знатимуть межі періоду золотої доби;
- визначатимуть роль Перикла в історії Афін;
- вдосконалять навички роботи з поняттями і термінами;
- визначатимуть причини Пелопоннеської війни;
- встановлюватимуть хронологічні послідовності подій.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Обладнання: підручник «Історія стародавнього світу» 6 клас, атласи «Історія стародавнього світу» 6 клас, стінні карти «Афінська держава», «Пелопоннеські війни», роздатковий матеріал, дидактич-ний матеріал, зображення історичних осіб (Перикл, Плутарх, Алківіад)
Основні дати та події: 479-431 рр. до н.е. – «золота доба» Афінської держави; 444-404 рр. до н.е. – час правління лідера демосу Перикла; 431-404 рр. до н.е. – Пелопоннеська війна; 431-421 рр. до н.е. – Архидамова війна, перший етап Пелопоннеської війни; 415-404 рр. до н.е. – Декелейська війна, другий етап Пелопоннеської війни.
Хід уроку
І. Організаційний момент уроку
Оголошення теми та мети уроку.
Учитель. Сьогодні ви ознайомитесь з історією розквіту Афінської держави та афінської демократії. А також з протилежним її боком з Пелопоннеською війною між Афінами й Спартою.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Вправа «Одне речення»
Назвати одне речення, що вам найбільше запам’яталося з раніше вивченого матеріалу. Яка подія в історії цього періоду на вашу думку була найяскравішою? Яка історична постать вас вразила? Чим саме? Яка це постать в історії: з позитивними вчинками чи негативними? Чи вагомими для історії були його дії та вчинки?
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Словник історичних термінів
Повторення раніше вивченого
Демос – народ.
Театр – з грец. «місце для видовищ».
Демократія (з грец. «влада народу») – форма державного правління при активній участі всього населення, народовладдя.
Трієри – грецькі бойові кораблі.
ІV. Основна частина
Інформаційний матеріал. «Золота доба»
Після перемоги над персами наймогутнішою державою у Греції стали Афіни, що стояли на чолі Делосського союзу та були представником демократії, будучи повною протилежністю Спарти – представниці аристократії, голови Пелопоннеського союзу, до якого належали дорійські держави і майже всі Еолійські. Творча заповзятливість і рухливість демократичного Афінського союзу порушувала постійні побоювання з боку консервативної Спарти. Боротьба між Афінами і Спартою була в один і той же час політичною — суперечка за гегемонію, племінною — ворожнеча між іонійськими і дорійськими племенами, а також соціальною — у результаті класового антагонізму і економічного безладу у Греції. До заснування Делосського союзу Спарті належало в Греції перше місце, навіть на морі афіняни підпорядковувалися Спарті. Відмовившись від подальшої участі у перській війні, Спарта втратила провідну роль на морі, і поряд з нею зайняли місце Афіни. З цього часу, тобто з 70-х років 5 століття до н. е., відносини між Афінами і Спартою стали дуже напруженими. Натомість для Афін це був час розквіту та могутності. Цей період 479-431 рр. до н.е. справедливо називають «золотою добою» Афінської держави. Він тривав від перемоги при Платеях до початку Пелопоннеської війни та занепаду Афін.
Найважливіша частина цього періоду пов’язана з правлінням Перикла з роду Алкмеонідів (444-429 рр. до н.е.). Він здійснив глибоку перебудову в інтересах демосу, перш за все знедолених. Перикл запровадив платню громадянам, які займали державні посади. Тепер найбідніші афіняни, фети, могли займати посади суддей та розпорядників, отримуючи за це зарплатню. Держава сплачувала відвідування театру бідними верствами населення. Платили також за працю у військові. Було змінено порядок призначення на вищі державні посади – тепер майже на всі посади кандидати обирались не голосуванням, а жеребкуванням. В такий спосіб аристократи втратили можливість «просувати» до влади потрібних політиків. Тільки на посади, які вимагали спеціальної підготовки, особливих знань, здібностей або моральних якостей, обиралися голосуванням, наприклад, стратегів і казначеїв.
Також із часів Перикла широко розвинулося будівництво, що теж надало можливість отримати роботу багатьом біднякам. До Афін було запрошено найкращих архітекторів і скульпторів Еллади, збудовано чудові житлові будинки і храми, Довгі стіни (протяжністю 6 км), що зв’язували Афіни із гаванню Пірей.
Інколи громадянам Афін безкоштовно роздавався хліб.
Постать в історії
Перикл – видатний державний діяч, талановита та освічена людина. Походив з роду Алкмеонідів, був знатного та багатого афінського роду. В особистому житті він був скромним, заощадливим і повністю присвятив себе служінню афінському демосу, відмовившись від святкових бенкетів та розваг. Тому Перикл користувався великою довірою народу: 15 років народні збори обирали його першим стратегом і доручали керівництво найважливішими державними справами. Ніхто не міг перемогти його в суперечці, тому що він вирізнявся логічністю думок.
Завдяки діяльності Перикла, в Афінах остаточно устаткувався демократичний устрій. Це була сама сучасна форма правління в умовах рабовласницького устрою, коли вся влада належала демосу – народу.
Плутарх так писав про Перикла: «Для нього існувала тільки одна дорога в місті – та, що вела на агору і в будинок ради. Він не ходив на звані обіди і припинив усякі світські стосунки; так, за весь той досить тривалий час, протягом якого він займався державними справами, він не ходив на обід до жодного із своїх друзів».
Сучасники писали про Перикла: «І хоча він зробив місто з великого найвеличнішим і найбагатшим, хоча могутністю своєю перевершив багатьох царів і тиранів, він на жодну драхму не збільшив свій статок проти того, що залишив йому батько».
Інформаційний матеріал. Політичний устрій та управління Афінською державою за часів правління Перикла
Перикл здійснив глибокі перетворення в управлінні державою, спрямовані на захист інтересів демосу. Найпомітнішим кроком було введення оплати за несення державної служби. Це давало можливість незаможним громадянам Афін спокійно займатися державними справами, а не пошуками заробітку.
Вищим верховним державним органом управління в Афінах були народні збори – еклесії, в яких приймали участь всі громадяни, які досягли 20 років. Кожні 10 днів еклесія збиралася біля підніжжя Акрополю, а через деякий час в більш зручному місці – театрі Діоніса. Голосування було таємним, афіняни опускали в урни білі або чорні камінці.
Другим найважливішим за значенням державним органом управління Афінського поліса була Рада п’ятисот (вона постійно складалася з 500 членів) і щороку поповнювалася за жеребом громадянами, що досягли 30-річного віку. Між народними зборами вона відала всіма справами. Рада обиралася терміном на один рік. Засідання проводилися щодня та розглядалися всі питання, що виносилися на народні збори.
Найвищим органом була колегія десяти стратегів. Їх обирали щороку на народних зборах із представників знатних і багатих людей. Під час вибору стратегів голосування було відкритим (підняттям рук). Серед 10 стратегів один керував гоплітами, один контролював забезпечення флоту, один – охороною кордонів, два – охороною афінського порту Пірея, а останні почергово керували армією в походах. Щорічно стратеги не звітували, їх заслуховували лише в разі воєнної невдачі, підозри в зраді, обвинуваченні в крадіжці та ін. засуджувати стратегів могли лише народні збори.
Велике значення в житті Афінської держави відігравав суд присяжних – геліея, які вибиралися щорічно жеребкуванням із тих, хто бажає. Складався він з 6000 громадян, яких було поділено на 10 груп по 500 суддей в кожній і мав 1000 резервних суддів.
Внаслідок таких змін в державі було спрощено майновий ценз та встановлені політичні права для громадян.
Прийом «Спільний пошук»
Працюючи в групах визначити права та обов’язки державний органів управління в Афінах за часів «золотої доби» в період правління Перикла.
1-ша група – працює над з’ясуванням основних 9 прав громадян, які було можливо реалізувати під час народних зборів – еклесії.
2-га група – з’ясовує, які основні 4 проблеми та питання вирішувала Рада п’ятисот.
3-я група – з’ясовує 4 основних обов’язки колегії десяти стратегів.
Прогнозована відповідь:
Картка 1-ї групи
Кожен громадянин мав право на еклесії:
вносити пропонувати оголошувати оголошувати скарги
пропозиції законопроекти війну та укладати мир про порушення закону
обирати вищих дарувати й заслуховувати укладати вирішувати
урядовців і скасовувати посланців від угоди й фінансові
вислуховувати громадянські інших народів союзи питання
їхні звіти права
Картка 2-ї групи
Рада п’ятисот:
Вирішувала керувала стежила слідкувала
поточні фінансами за станом за благоустроєм
державні і торгівлею флоту та міста і роботою
справи арсеналу посадових осіб
Картка 3-ї групи
Обов’язки колегії десяти стратегів:
Вирішення командування вирішення питань питання
питання війни армією зовнішньої політики воєнного суду
Інформаційний матеріал. Права й обов’язки громадянина афінського поліса
Політичний устрій Афінської держави спирався на активну участь в управлінні більшості народу – демосу. Воно було створене напротивагу олігархічному та аристократичному устроям, які існували в інших грецьких містах-полісах.
Афіняни пишалися устроєм свого поліса і вважали його найдемократичнішим в усій Греції. Одним із досягнень грецької античної цивілізації було введення самого поняття «громадянин», на відміну від інших країн Стародавнього світу, всі мешканці яких вважалися «підданими» правителя.
У розумінні греків, громадянин – це особистість, наділена певними правилами й обов’язками. Кожен афінський громадянин мав свободу слова, право на землю на території поліса, на участь у державному управлінні. Громадянська община через чинні закони захищала інтереси та права своїх громадян, їхнє життя, майно і свободу. І лише за вироком суду (наприклад, за певний злочин) афінського громадянина могли обмежити в правах чи навіть ув’язнити.
Обов’язком афінських громадян було підтримувати та захищати поліс, дотримуватися законів і брати участь у суспільному житті, поважати богів, приносити їм жертви. Заможні афіняни несли додаткові фінансові повинності, літургію – за свій кошт організовували свята, театральні вистави, спортивні змагання, споряджали військові кораблі тощо, така повинність сприймалася не як тягар, а була почесною, нею пишалися.
Однак повні громадянські права в Афінах мали не всі громадяни. Це були лише чоловіки старші 20 років. Крім того, щоб стати громадянином, необхідно було народитися в Афінах і щоб батько та мати були афінянами і володіли землею.
Високо оцінюючи суспільний устрій Афін, не слід уважати його ідеальним. Жінки в Афінах (а це приблизно половина дорослого населення поліса) не мали громадянських прав. Їм навіть заборонялося бути присутніми на народних зборах.
Значну частину населення Афінського поліса складали метеки, вихідці з інших міст Греції. Але навіть проживання в Афінах упродовж кількох поколінь не було підставою для отримання ними громадянства.
Проте відсутність громадянських прав не звільняла метеків від обов’язків перед полісом: вони служили в армії, сплачували особливі податки, ухиляння від яких загрожувало рабством. Шлюби між метекима і громадянами Афінського поліса були заборонені.
Раби в Афінах не мали жодних прав і були власністю свого господаря або держави. У ті часи в полісах широкого розповсюдження набуває рабство. У Греції існували дві основні форми рабства: класичне рабство (прикладом є Афіни) і ілотія (прикладом є Спарта). При класичному рабстві невільник був позбавлений власності, повністю належав господареві, його називали «знаряддям, що говорить». Право рабовласника на раба нічим не обмежувалося. Діти рабів ставали рабами. Раби класичного типу не були уродженцями Греції. Це були жителі інших країн, захоплені під час воєн та піратських нападів. Існували невільницькі ринки, де продавався живий товар. Майже у кожному господарстві використовувалася праця рабів: у сільському господарстві, ремісництві, будівництві та копальнях. Дуже часто раби були управляючими, кухарами, няньками, годувальницями, педагогами. В основному заможний громадянин мав у своєму будинку п’ятдесят рабів, у деяких багатих афінських родинах тримали до 50 рабів. Ціни на рабів були невисокими, що давало змогу навіть людям середнього достатку їх купувати. Період розповсюдження рабства поліс забезпечував панування рабовласників над рабами.
Згідно закону Афінського полісу навіть сини Перикла, що народилися від його другого шлюбу з мелітянкою Аспазією, не були громадянами Афін. Таким чином, правами і привілеями громадянства користувалися лише 20 % всього населення держави.
Робота з документом
Попрацюйте з документами та виконайте завдання. Надайте відповіді на запитання.
Присяга громадянина Афін
Я не зганьблю священної зброї й не покину товариша, з яким ітиму в строю, а захищатиму і храми, і святині – сам і разом із багатьма. Вітчизну залишу після себе не зменшеною, а більшою й кращою, ніж сам її успадкував. І я підкорятимусь владі, яка постійно існує, і дотримуватимусь установлених законів, а також тих нових, які запровадить у згоді народ. І якщо хтось скасовуватиме закони чи не підкорятиметься їм, я не допущу цього, а захищатиму їх і сам, і разом з усіма. І я шануватиму батьківські святині.
- Що було головним у присязі афінян?
- Якими є основні положення присяги афінян?
- З якою метою проголошувалася присяга?
- Якими були головні обов’язки афінян?
Давньогрецький історик Фукідід про Перикла
Перикл був дуже красномовним. Коли він виступав на народних зборах, друзі порівнювали його із Зевсом, а його промови – з громами й блискавицями, що їх кидає бог. Самого Перикла за його величний вигляд та розум називали Олімпійцем, Перикл умів переконувати людей у своїй правоті.
- На яку рису Перикла вказує Фукідід?
- Чи є вона важливою для державного діяча в стародавньому світі?
- А чи важлива ця риса була б в сучасності?
- Як ви вважаєте, чому саме?
Плутарх про Перикла
Коли Перикл уже був при смерті, біля нього зібралися щонайкращі громадяни і його друзі, які залишилися в живих. Вони говорили про його небуденні якості й значення в державі, перелічували його подвиги і численні воєнні трофеї… Перикл уважно все це слухав і, перебивши їх, сказав, що він дивується їхній мові, бо вони хвалять його і згадують такі його заслуги, якими він завдячує не меншою мірою своєму щастю і до яких були причетні інші стратеги, а так і не згадали найпрекраснішої і найважливішої з його заслуг: «Адже з моєї вини, - підкреслив він, - ніхто з афінян не носив жалобу».
- Що Перикл вважав найважливішою своєю заслугою перед афінянами?
- Чи вважаєте ви, що це справді основна заслуга Перикла?
- Чи були інші заслуги стратега перед демосом?
- Якою людиною, був на вашу думку Перикл?
Словник історичних термінів
Вивчення нової історичної термінології
Стратег – у давньогрецьких полісах із кінця V до середини І ст. до н.е. – посада головнокоман-дувача військом, який також опікувався зовнішніми справами держави і частково фінансами.
Еклесія – народні збори, вищий державний орган в Афінах.
Колегія десяти стратегів – посадові особи, завідуючі торгівельними, фінансовими та морськими справами. Колегії обиралися щорічно, вони звітували перед народними зборами. Члени правління не мали права обиратися в колегії два рази поспіль.
Буле – Рада п’ятисот, державний орган управління Афінського поліса.
Геліея – суд присяжних – суд, який здійснюють безпосередньо громадяни.
Тиранія тридцяти – період олігархічного правління спартанців запроваджене в Афінах після поразки в Пелопоннеській війні.
Майновий ценз – кількість майна визначеної особи, обмежуюча здійснення його права.
Літургія – цінний подарунок державі, спорудження за рахунок заможного громадянина храму, театру іншої громадської споруди чи утримання бойового корабля та його команди.
Метеки – вихідці з інших міст Греції, позбавлені громадянських прав.
Агора – міський майдан.
Гопліти – важкоозброєні піхотинці.
Арсенал – склад зброї.
Інформаційний матеріал. Пелопоннеська війна 431-404 рр. до н.е.
Не підлягає сумніву, що устрій Афінського поліса все ж таки був найдемократичнішим серед країн античного світу. Однак «золота доба» тривала недовго. Розквіт та могутність стали для Афін передумовою катастрофи, глибокої кризи і занепаду. В 431 р. до н.е. між Афінами і Спартою, почалася Пелопоннеська війна, військовий конфлікт, що мав руйнівні наслідки, між Афінською імперією, відомою як Делосська симмахія і Пелопоннеським союзом, очолюваним Спартою, яка продовжувалася 27 років і мала трагічні наслідки для всього грецького народу.
Основними причинами цієї війни можна виокремити такі:
- Намагання Афін владарювати над всією Елладою;
- Втручання Персії у відносини полісів з метою спричинення ворожнечі між Спартою та Афінами;
- Намагання Спарти зупинити розповсюдження демократії на Пелопоннесі;
- Протистояння між Афінами та Спартою за гегемонію в Греції та Середземномор’ї.
Обидві сторони мали в розпорядженні великий військово-економічний потенціал: адже багато полісів Греції було залучено до складу або Пелопоннеського, або Афінського союзів, а у розпорядженні Афін і Спарти знаходилися їх військові сили і засоби. Пелопоннеський союз міг виставити добре треновану сухопутну армію в 60 тис. гоплітів і приблизно 300 кораблів. Афіни зі свого боку мали в розпорядженні прекрасно оснащений флот в 400 трієр, сухопутна армія налічувала приблизно 32 тис. гоплітів і 1200 вершників. В сукупності це були великі збройні сили. Ніколи ще з часів греко-перських воєн не було зайнято у бойових операціях стільки воїнів і кораблів.
Кожна воююча сторона розробила плани ведення війни, виходячи із структури своїх збройних сил. Маючи в розпорядженні прекрасно навчену сухопутну армію, спартанське командування припускало організувати вторгнення на територію Аттики, виманити з-під кріпосних стін афінських гоплітів і розгромити їх в рішучій битві. Знищення сухопутної армії і розорення території Аттики повинні були знекровити Афіни і поставити їх в скрутне становище. Плани афінських керівників були іншими. Прекрасно розуміючи, що їх гопліти поступаються спартанським у виучці і чисельності, афінські стратеги, передусім Перикл, припускали відвести їх за міцні стіни міста і не приймати нав’язуваної спартанцями рішучої битви. Основною ж ударною силою повинен стати добре оснащений афінський флот, який, маючи на борту сильні загони гоплітів, повинен був блокувати Пелопоннес з моря, висаджуючи десанти в найбільш вразливих місцях, захоплювати сусідні острови і громити ворога там, де він не очікує нападу.
Війну почали фіванці, які у квітні 431 р. до н.е. напали на Платеї, що входили до Першого Афінського морського союзу. У червні 431 р. до н.е. спартанці вторглися в Аттику.
У ході Пелопоннеської війни можна виділити два етапи: Архідамова війна (431-421 рр. до н.е.) та Декелейська війна (415-404 рр. до н.е.).
Вправа «Корабельний ланцюжок»
Знайди відповідність. Поєднайте кораблі з зазначеною подією та човник з відповідною датою визначеної події.
Етап Декелійської війни в 443 р.
Пелопоннеському конфлікті
Початок Пелопоннеської війни 431 р
Етап Архідамової війни в 431-421рр.
Пелопоннеському конфлікті
«Золота доба» Афінської держави 404 р.
Народні збори обрали 479 – 431рр.
першим стратегом Афін Перикла
415-404 рр.
Інформаційний матеріал. Архідамова війна 431-421 рр. до н.е.
Цей період війни отримав свою назву на честь спартанського царя Архідама, який командував об’єднаними силами Пелопоннеського союзу, основне військо пелопоннесців налічувало 60 тис. воїнів. Воєнні дії почалися відразу у декілької місцях – в Беотії, Аттиці та на півострові Халкідіка. Пелопоннеська війна почалася атакою Фів на беотійське місто Платеї, яке було союзником Афін. Фіванці не змогли швидко взяти місто, а підмога афінян змусила тримати облогу 5 років.
Основний план у війні проти Афін, полягав у виманені на вирішальну битву афінську сухопутну армію, та її розгром. З цією метою, спартанський цар Архідам, практично кожний рік вторгався в Аттику та розорював її. Перикл та інші афінські стратеги не наважувалися на відкриту битву проти спартанців, і тому населення з всієї Афінської хори збиралося в Афінах, щоб пережити спартанське вторгнення. Спартанці не мали досвіду штурму укріплених міст, тому війна затягувалася. Спартанські вторгнення тривали не більше місяця на рік, тому афінські ремісники доволі спокійно відносилися до таких візитів. Сильно страждало тільки сільське населення Афін.
Ще при Периклі в 431-430 рр. до н.е. великі афінські флотилії в 150 трієр спустошували узбережжя Пелопоннесу, на їх сторону перейшли острова Кефалленія і Закінф, захоплено місто Соллій в Акарнанії було укріплено місто Навпакт, яке контролювало західних морський шлях Коринфа. В результаті успішних дій флоту уздовж західного узбережжя Греції була створена зона афінського впливу, спираючись на яку можна було вести успішні бойові дії в майбутньому. Проте, афінські стратеги не урахували, що великі скупчення населення на маленькій території Афін, може призвести до епідемії. Так і сталося. У 430 р. до н.е. в Афінах спалахнула епідемія тифу (або як вважають деякі історики чуми). Епідемія тривала до 426 р., та забрала життя у кожного четвертого жителя Афін. Крім колосальних людських втрат, Афіни зазнали сильного морального удару. Через епідемію, афінський демос висловив недовіру Периклу, та вперше, не переобрав його стратегом.
У 427 р. повстає союзний острів Лесбос. Лесбос був дуже багатим островом, тому його втрата означала крах всього Афінського морського союзу. Афіни жорстоко розправились з повстанцями, стративши 1000 громадян полісу Мітілени, що на Лесбосі. Проявивши неабияку жорстокість, Афіни показали всім своїм «союзникам», що їх чекатиме, у разі «зради».
У 426-424 рр. воєнні дії йшли переважно на Заході Пелопоннесу та частково в Сицилії. Афінські війська закріпились на заході Пелопоннесу та ледь не спровокували масове повстання ілотів проти Спарти. Лише відзив всіх спартанських військ за меж Спарти та мобілізація всіх сил, відвернула крах Спарти. Окрилені успіхами, Афіни втратили почуття реальності. Ще у 425 р. афінська армія захоплювала Коринф, проте зазнала поразки та була змушена тікати. У 424 р. афіняни спробували завдати поразки Фівам. Але внаслідок битви при Делії, афінська армія була розгромлена.
У 427-424 рр. тривали бойові дії на Сицилії. На початку, невеликий афінський загін, користуючись конфліктом між сицилійськими полісами, здобуває ряд перемог. Але врешті решт, у 424 р. не отримуючи достатньої підтримки з Афін, загін змушено евакуювався з Сицилії. Але найбільша небезпека, чатувала на Афіни у Халкідіці. Прагнучи ослабити позиції Афін у регіоні, спартанський полководець Брасід на чолі 1700 чоловік рушив у Халкідіку. Брасід заручився підтримкою македонського царя та кількох місцевих полісів, швидко взяв афінський Амфіполь. Афіняни не могли змиритися з падінням Амфіполя. Тому, у Халкідіку було направлено військо на чолі з Клеоном. У битві при Амфіполі, яка відбулася 422 р., спартанці перемогли афінян, проте в самій битві загинули обидва полководці – Брасід та Клеоном, а спартанці також зазнали тяжких втрат. Хоча продовжували утримувати Амфіполь, проте розуміли що утримувати Халкідіку буде дуже важко. Крім того, Афіни продовжували утримувати на заході Пелопоннесу свої військові бази постійно загрожуючи самій Спарті. Афінське становище було ще більш тяжким. Радикальне угрупування зазнало поразки, і політичне лідерство перейшло до Нікія та його прибічників. Тому, з огляду на ці обставини, обидві сторони були схильні до перемир’я.
У 421 р. Нікій очолив мирну делегацію до Спарти. Між Афінами та Спартою було укладено перемир’я – Нікієв мир. За умовами перемир’я сторони звільняли захоплені міста та обмінювалися полоненими, а також зобов’язувалися не приймати біглих рабів. За договором, мир повинен був тривати 50 років, проте сторони знали, що це лише коротке перемир’я, щоб зібратися з силами.
Вправа «Логічний ланцюжок»
Поміркуйте та відновіть хронологію подій в історії Делосської симмахії та Пелопоннеського союзу, заповнивши таблицю.
Спартанські держави, спартанцями план ведення
невдоволені розквітом захоплено воєнних дій зі
Афін, в 431 р. до н.е.: території до Спартою було
розпочинають воєнні північно-заходу розроблено
дії проти Афін. від Афін Периклом
в 429 р. до н.е. епідемія та
помер Перикл повстання
послабили
Афіни
Прогнозована відповідь:
Спартанські держави, спартанцями план ведення в 430 р. до н.е. епідемія
невдоволені розквітом захоплено воєнних дій зі тифу (чуми) в Афінах,
Афін, в 431 р. до н.е.: території до Спартою було Перикла обвинувачено
розпочинають воєнні північно-заходу розроблено в усьому лихові, що
дії проти Афін. від Афін Периклом сталося
в 429 р. до н.е. в Афінах епідемія та Спарта, опираючись
помер Перикл розпочалося повстання на фінансову
повстання послабили підтримку Персії
організоване Афіни перемогла Афіни
аристократами
Інформаційний матеріал. Сицилійська експедиція та Декелійська війна 415-404 рр. до н.е.
За 5 років перемир’я, Афіни зуміли відновити флот, поповнити державну скарбницю, а також загони гоплітів. Головним стратегічним напрямком, для Афін, було Іонічне море, оскільки у Егейському, Афіни повністю домінували. Також, Афіни прагнули поглибити протиріччя між членами Пелопоннеського союзу – Спартою та Коринфом і Фів. Коринф та Фіви не хотіли заключати мирний договір з Афінами, і тому не схвалювали рішення Спарти. Крім, цього Афіни так і не здали військові бази на Пілосі та Кіфері, де продовжували утримувати військові гарнізони.
Основний удар наносився на Сицілії. Могутній флот у 200 кораблів та сухопутна армія з майже 40 тис. чоловік (10 тис гоплітів та 30 легкоозброєних воїнів) мала встановити контроль над Сицілією та повністю заблокувати Спарту із Заходу. Афінську армію очолили стратеги – Нікій, Ламах та Алківіад. Приводом для вторгнення Афін у Сицилію стало запрошення поліса Сегести для допомоги у боротьбі проти Сіракуз. Як тільки афінська армія досягла Сицилії, вона відразу відчула ворожий настрій місцевого населення. Афіни так і не змогли заручитися підтримкою місцевих полісів у боротьбі проти Сіракуз. Крім того, на допомогу Сіракузам прийшла спартанська армія на чолі з Гіліппом. У 413 р. афінська армія зазнала поразки від спартансько-сіракузької армії. Більша частина афінян потрапила у полон, та продана у рабство, а афінські стратеги Нікій та Демосфен були страчені. Поразка сицилійської експедиції була фатальної для Афін у Пелопоннеській війні. Афіни втратила можливість встановити контроль над Іонічним морем. Крім великих втрат людських ресурсів та фінансів, Афіни втратили свій престиж у еллінському світі, а також це призвело до появи олігархічної опозиції, яка прагнула скинути демократичний лад. За таких умов, Спарта вдається до безпрецедентних кроків – звертається за допомогою до Персії. Персія вважалася варварською державою у всіх греків, і тому йти на такий крок було дуже ганебно. Разом з тим, Персія була зацікавлена у ослабленні Грецького світу, і давно хотіла повернути собі малоазіатські поліси, які вона втратила після греко-персидських війн. Спарта дала мовчазну згоду на перські претензії у Малій Азії, і за це отримала величезну грошову допомогу у війни проти Греції.
Починаючи з 412 р. Спарта починає будувати флот на перські гроші. У 412-411 рр. проти Афін повстає вся Іонія та острів Хіос. На допомогу повстанцям, Спарта направила флот на чолі з Алківіадом (який перейшов до Спарти) і тоді Афінський морський союз починає розпадатися. Нестабільне положення Афін призвело до посилення олігархічної опозиції. У 411 р. до н.е. в Афінах відбувся державний переворот, до влади прийшли 400 найбільш знатних громадян Афін, які і сформували Раду 400. Правління афінської олігархії не змогло заручитися підтримкою народу, і тому почало викликати невдоволення у демоса та афінських союзників. Афінський флот не визнав олігархічної влади, тому що в Афінах існувало двовладдя – Влада Ради 400 та влада Флоту.
Афінські олігархи прагнули укласти мирний договір зі Спартою. Але Спарта бачила свою перевагу, уже не хотіла укладати мирний договір. Тим часом, більшість союзників Афін почали виходити із союзу. Над Афінами знову нависла загроза поразки. Але доля знову усміхнулася Афінам. Алківіад посварившись зі спартанцями, знову перейшов на сторону Афін. Алківіад, маючи зв’язки з Персією, починає отримувати підтримку на відновлення Афінської могутності. Афінський флот зумів завдати декілька поразок спартанцям – у битві при Абідосі (411) та Кізікі (410). Афіни відновили контроль над союзниками. Перемоги над спартанцями призвели до остаточної втрати влади олігархів та встановлення демократичних порядків. Персія занепокоїлася посиленням Афін, і тому знову починає фінансувати Спарту. Отримавши перську підтримку, спартанці на чолі з Лісандром вирішили завдати останнього удару по Афінам. Спартанський флот діяв в Іонії, щоб перекрити доступ Афін до товарів із Північного Причорномор’я. У 406 р., у битві при Аргінуських островах, Афіни здобули останню перемогу над Спартою. Вичерпавши сили, у Афін уже не було надії на перемогу. У 405 р. до н.е. у битві при Егоспотамосі, Лісандр заманив у пастку афінський флот, та майже повністю знищив його. Спартанці оточили Афіни зі всіх сторін. У 404 р., Афіни капітулювали. За умовами миру, Афіни втрачали увесь флот, зруйновувалися мури навколо міста, розпускався Афінський морський союз та в місто поверталися всі вигнанці – прихильники олігархії. Влада в Афінах переходила до 30 правителів, яких підтримувала Спарта.
Внаслідок Пелопоннеської війни Афіни втратили своє панівне становище серед всієї Еллади. Спарта займає місце Афін, проте ослаблена війною Спарта уже не могла без персидської підтримки утримувати своє домінуюче положення. Загальним наслідком Пелопоннеської війни, стало ослаблення всього грецького світу, що згодом дозволило Македонії завоювати Грецію. Єдиною стороною, що виграла була Персія. Яка відновила свою політику втручання у справи грецьких міст. Головною причиною поразки Афін було те, що вони жили за рахунок експлуатації населення багатьох інших грецьких полісів. Певну роль відіграло й те, що проти Афін виступив не лише Пелопоннеський союз, а й міста грецького Заходу. До того ж їх супротивників підтримувала матеріально Персія.
Технологія «Марафон»
- Який суспільний лад існував в Афінах під час правління Перикла.
- Хто такий Перикл? Охарактеризуйте його як особистість та як історичного діяча.
- Який період в історія Афін було названо «золотою добою»?
- Як народні збори керували Афінським полісом?
- Назвіть права й обов’язки громадян Афін.
- Яка держава здобула перемогу в Пелопоннеській війні?
- У чому причина поразки Афін у війні?
- Який суспільний лад був установлений в Афінах після завершення Пелопоннеської війни?
V. Підсумки уроку
Виставлення та коментування оцінок. (Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці).
VІ. Домашнє завдання
- Опрацювати відповідний матеріал підручника.
- Скласти 5 запитань, за якими можна було б більше довідатися про життя в Афінах за часів правління Перикла та про хід Пелопоннеської війни між полісами Греції.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку