Уроки № 57-58

Зв’язне мовлення

Усний стислий переказ тексту художнього стилю

Мета: на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів такі текстотворчі уміння, як уміння  визначати тему й головну думку тексту, підтеми і мікротеми (у процесі складання плану), самостійно  добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, реалізувати задум (усно відтворювати вихідний текст); виховувати милосердя й любов до природи; удосконалювати вміння відрізняти головне від другорядного, навички колективної й самостійної роботи, розвивати логічне мислення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Обладнання: текст для переказу.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

* Читання тесту вчителем.

*З’ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу  слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

*Визначення теми й головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Самостійне складання плану тексту. Обговорення плану та запис його оптимального варіанту.

*Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Усне переказування учнями тексту за планом.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. Скласти й записати текст (обсяг – 12-15 речень) на тему “Тварини в моєму житті” (“Брати наші менші”) з поєднанням розповіді, опису й роздуму. У процесі  роботи над твором  визначити головну думку майбутнього тексту, скласти його план.

Текст  для  переказу

На річці

Я глянув на розбуджену весною  річку. Чого тільки не несла вона на своїй кризі!

Над кригою кружляли ворони й сороки. Зголоднілі за зиму, вони усе роздзьобували усе на очах. Де яка викинута  водою на крижинку рибина, де вмерзла у лід блискуча бляшанка – ворони й сороки хапали все. Крик, гам стояв несусвітній.

Я побачив:  неподалік від берега на крижині пливло лисенятко. Було воно ребристе, змучене, синє від холоду.  Як могло, відбивалося  від сорок і ворон, та сил у нього залишалася жменька. Якась ворона ухитрилася вхопити його за вухо, підняла і понесла, та лисенятко вивернуло мордочку догори і вкусило ворону за лапу. Від болю ворона крикнула, і лисеня, теліпаючись у повітрі, як ганчірка, упало на крижину знову...

Черевики з ковзанами розв’язалися на моїх ногах самі, і я кинувся рятувати лисеня. Перескакуючи з крижини на крижину, поплигав до нього. Крига під ногами навіть не притоплювалась, і коли я добрався до лисеняти, воно, піввухе, жалібно дзявкнуло і почало плакати. Я вже знав, що плачуть коні й корови, але щоб плакали лисиці – такого я ще не знав. Слізки у лисенятка були дрібненькі, ну то й що з того? Сльози, які б вони не були, великі чи малі, - сльози – є сльози... Я підхопив його на руки і заховав під сорочку.  За пазухою лисеня принишкло, наче в себе в норі, лише гаряче дихало, наче у його пискові хто розіклав вогонь.

Я вже заніс було ногу на ближню від мене крижину, як ріка наперла, і ця наша з лисенятком крижина стала бити й кришити на кашу крижини навколо себе. Я кинувся на той бік крижини, щоб звідти перебратися на  берег, але й там у воді кипіло крижане кришиво. На нас налетіла ще більша від нашої чорно-бура крижина, врізалася з розгону, тоді підпірнула під нашу і вже знизу, з води, розколола її навпіл. І хоч би який кущ чи деревина, щоб ухопитися руками! Кущі й дерева стояли далеко  по берегах і сподіватися на них не доводилося.

Нас невблаганно тягнуло вниз, а внизу була гребля. Налітаючи на греблю, крига ставала сторчма і зривалася у вируюче водяне провалля. З драбинами й вірьовками  берегами вже бігли люди й щось кричали. Слів я не чув, бо навколо все ревіло й тріщало.

Гребля наближалася, а з нею наближався несамовитий гуркіт падаючих у провалля крижин. Лисенятко в пазусі почало мене покусувати, а тоді й добряче кусати. Коли ревище греблі залізло лисеняті у вушка, воно гризонуло мене за горло. Від  несподіванки я ойкнув і випустив його на крижину. Лисенятко, не роздумуючи, кинулося в річкове коричневе місиво, і більше я його не бачив...

До греблі вже можна було докинути грудкою, як з річкою щось зробилося: наче якісь невидимі якорі загуркотіли на її дні. Крижини, штовхаючись боками, стали йти повільніше і смирніше, а далі зупинилися й стали. Моя зупинилася біля самої греблі. Я глянув на свої порізані  об кригу босі ноги, перейшов на крижину сусідню, а з тієї ще на сусідню, а там від однієї до другої і так до берега... (За М.Вінграновським; 485 сл.).

        Дібрати синоніми до слів  ребристий, писок, принишкнути, пірнути, розколоти.

• Скласти план докладного переказу (орієнтовний: І. Розбуджена весною річка. 1. Зголоднілі ворони й сороки. 2. Лисеня на крижині. 3. Напад ворони. ІІ. Хлопчик побіг рятувати тварину. ІІІ. На кризі. 1. Піввухе лисеня почало плакати. 2. За пазухою тваринка принишкла. 3. Навколо кипіло крижане кришиво. 4. Чорно-бура крижина розколола кригу. ІV. Хлопчика з лисеням  невблаганно тягнуло  до греблі. V. Берегами бігли й щось кричали люди. VІ. Втеча лисеняти. VІІ. З річкою щось зробилося. 1. Крижини почали йти повільніше. 2. Крижина з хлопцем зупинилося. 3. Босоніж до берега).
• План докладного переказу перебудувати на план  переказу стислого (орієнтовний: І. На розбудженій річці. ІІ. Хлопчик побіг рятувати лисеня. ІІІ. На кризі. 1. Лисячі сльози. 2. Лисеня під сорочкою. 3. Навкруги крижане місиво. 4. Крижину несе до греблі.  ІV. До берега).

        Стисло переказати текст, замінивши першу особу на третю (усно).