Урок № 55

Тема: Зв’язність тексту. Актуальне членування речення: “дане” і “нове”. Типи мовлення.

Мета: поглибити знання учнів про таку важливу ознаку тексту, як зв’язність, дати поняття про предмет вивчення актуального синтаксису й темо-рематичний зв’язок між реченнями тексту як засіб забезпечення його зв’язності, поглибити знання про типологічне значення текстів, пояснивши суть темо-рематичних зв’язків між реченнями розповіді та реченнями опису; формувати вміння визначати “дане” й “нове” у реченнях різних типологічних значень, удосконалювати вміння на основі здобутих текстологічних знань визначати в тексті основний і допоміжний  типи мовлення; розвивати логічне мислення, пам’ять, удосконалювати вміння й навички порівнювати, робити припущення і добирати аргументи на їх підтвердження, оперувати поняттями лінгвістичного плану; збагачувати, уточнювати й активізувати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок  вивчення нового матеріалу.
Обладнання: таблиця.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

*Пояснення вчителя.

Усе більшого поширення набуває актуальний синтаксис (від лат. асtualis – діяльний),  що вивчає реальне значення й роль речення в конкретній  ситуації спілкування. Автор цієї теорії, чеський мовознавець В.Матезіус, вважає, що  речення слід аналізувати  в двох аспектах: формальному (граматичному) й актуальному (смисловому).

 Основними елементами  актуального членування речення  є основа висловлювання (“дане”(“відоме”) у конкретній ситуації) і ядро висловлювання  (те, що повідомляється про  основу висловлювання, тобто “нове”). Отже, структура речення залежить від  ситуації мовлення.

Відомо, що, кожне наступне речення, з одного боку, будується на основі речення попереднього, вбираючи в себе  його частину, а з другого боку, включає нову інформацію. Саме такою будовою речень  і  забезпечується зв’язність тексту.

Виходячи з цього, речення можна умовно поділити на дві частини. Частина, що повторює вже відому з попереднього речення інформацію, називається  темою (“даним”(“відомим”). Ця частина є вихідним пунктом висловлювання думки. Друга частина речення, що включає принципово нову, не висловлювану до того інформацію, повідомляючи щось про першу частину,  зветься ремою (“новим”).  Рема, тобто “нове” містить у собі основний зміст повідомлення і є комунікативним центром висловлювання.

Така побудова речень забезпечує в тексті безперервне збагачення змісту й розвиток  думки. Відштовхуючись від “даного”, тобто того, що вже було сказано, мовець додає “нове”, таким чином  розвиваючи, “рухаючи” думку. Таке членування речення називають  комунікативним або актуальним.

“Дане” служить для зв’язку речень у тексті. “Нове” забезпечує подальше розгортання змісту.

При прямому порядку слів “дане” стоїть на початку речення, “нове” – наприкінці. При зворотному порядку (за умови свідомого застосування автором інверсії) “дане” і “нове” можуть поміняютися місцями.

ІІІ. Виконання  вправ на закріплення.

* Переписати з дошки, на місці крапок уставляючи пропущені букви. У кожному з речень  тексту позначити  “дане” й “нове”.

Якось хлопчики пр..несли  мені пташ..ня, яке знайшли на бер..зі ставу під вербами.  Це було маля рідкісного в нашій місцевості сокола сапсана. Сапсан..ня, судяч.. з його віку, лише вчилося літати. Мабуть, воно піднялося на крила з гнізда услід за матір’ю й полетіло, підхоплене поривом вітру. Потім воно, певно, вдар..лось об гілляку і впало додолу. Тут і знайшли його діти.

За Г.Кримчуком.

* Пояснювальний диктант. У кожному з речень записаного уривка позначити “дане” й “нове”.

Біля казанка з кашею стояв гайворон  з опалим крилом.  Кривим дзьобом він доставав пахуче їстиво. Каша була ще, мабуть, гаряча. Вхопиши грудочку, гайворон одразу кидав її  і ждав, доки охолоне, а тоді пожадливо коватав.

Раптом підранений гайворон  присів перелякано, потім пострибав у кущі, тягнучи крило. Він побачив мисливця. Данило пішов за ним і незабаром повернувся, тримаючи птаха в руках. Птах сердито каркав і намагався клюнути  мисливця  в руку. Той упіймав розчеріпеного дзьоба, став біля казанка навколішки і заходився годувати приблуду кашею з ложки.

За Григором Тютюнником.

Пояснення вчителя.

Важливим завданням лінгвістики тексту є дослідження особливостей типів мовлення. У працях сучасних  мовознавців зазначається, що  розповідь, опис та міркування (роздум) сформувалися в мові для передачі різних типів смислового значення. Розповідь відбиває дійсність у динаміці, русі, передає те, що розвивається в просторі та в часі. Опис фіксує сприйняту мовцем дійсність у статиці, непорушності, одномоментності сприйняття. Якщо розповідь і опис передають те, що реально існує, існувало або може існувати  в майбутньому, то міркування фіксує те, що відбиває людська свідомість, тобто передає сприйняття мовцем довкілля в причиново-наслідкових зв’язках.

Учні повинні усвідомити, що у розповіді йдеться про послідовні дії або події, в описі – про одночасні або постійні ознаки предмета чи явища; у міркуванні (роздумі) зазначаються причини  подій, ознак або явищ.

Наприклад:

І. Розповідь. Збоку від скелі, під кущ присадкуватої шипшини, понуривши голову, вискочив і побіг ховарашок, побіг-побіг, добіг до нірки, став на задні лапки. У зубах ховрашок тримав висхлий колосочок пирію. Він раз у раз поглядав на небо, де яструб, і на приржавілі кущі, де лисиця, і посмикував вусиками, наче сердився.

За М.Вінграновським.

ІІ. Опис. За будовою ховрах дещо схожий на білку. Його міцне тіло не більше 20 см завдовжки.  Тулуб валькуватий, лапки короткі, хвіст на чверть коротший від довжини тіла. Спина тварини вкрита добре помітними на загальному фоні  сірувато-бурого забарвлення тіла білими плямами. Вуха майже непомітні, вони більше нагадують згортки шкіри. У ротовій порожнині ховрахів є защічні мішки, у які вони збирають кормові продукти.

За О.Корнєєвим.

ІІІ. Роздум. Щоб залягти у зимову сплячку, ховрахи  виривають нору.  Хід до кубла  вони із середини забивають землею, отже, взимку перебувають в ізольованому кублі, тому легко переносять морози. Під час зимової сплячки усі життєві процеси в організмі ховарахів припиняються, тому що вони  зовсім не їдять. Температура тіла тварин узимку падає до 3 градусів. Ось чому під час сплячки ховрахи  майже не втрачають накопичених восени і навесні в організмі запасів речовин.

З підручника.

Оволодіння відомостями про особливості побудови різних типів мовлення, безперечно, полегшує створення текстів певного типологічного значення. Опора на вироблені лінгвістикою тексту текстологічні поняття (тема тексту, підтема й мікротема, головна думка тексту, тема і рема  (“дане” і “нове”) тощо), по-перше, забезпечує можливість формування текстотворчих умінь на свідомому рівні, по-друге, робить можливим самоконтроль.  

Працюючи над створенням опису предмета, учні повинні знати, що “даним” у реченнях опису предмета є назва цього предмета або його частин, а “новим” -  ознака.

Наприклад:

     Д        Н             Н                                                                Н                      Д

Сливи жовті, золотисті, як липовим бджолиним медом налиті. Зверху вони

                                                             Н

ще й пудрою сизою ледь-ледь притрушені.

За Б.Комаром.

Крім опису власне предмета, поширеними є такі описи: портрет (опис зовнішності людини), пейзаж (опис картини природи, що складається з сукупності описів предметів).

 У реченнях опису місця “даним” є вказівка на місце, а “новим” – назви предметів, на цьому місці розташованих. З поєднання опису місця з описами предметів, на цьому місці розташованих, складається інтер’єр (опис внутрішнього вигляду приміщення) та опис місцевості. У реченнях опису приміщення “даним” є вказівка на місце (посередині, праворуч, збоку, на стіні, у кутку, на підлозі), а “новим” – назви предметів (стіл, диван, вікно). Кожен предмет у свою чергу також має бути описаний.

Наприклад:

           Д                                Н         Д                         Н                  Н

Перед образами горіла лампада. Тут коливались голуби та писанки на

                                                                              Д

нитках, приліплених воском до стелі. Посеред світлиці стояв застелений

                    Н          Д                                         Н

скатертю стіл. Біля стола стояли  широкі  лавки.

За І.Нечуєм-Левицьким.

У описі місцевості “даним” так само є вказівка на місце розташування (неподалік, посеред галявини, біля лісу, ближче до обрію), а “новим” – назви преметів (дерево, чагарник,  скеля, річка). Кожен з предметів здебільшого описано.

Наприклад:

                     Д                     Н        Д        Н               Д                            Н

Ген через річку видніє гатка, а далі гребля, а біля греблі бовваніє млин. А

                                                           Д                            Д

як прямо подивитися, то за річкою на спадистому березі височіють

                     Н                   Д                                  Н

віковічні дерева, а поміж дерев стримлять корпуси цукрового заводу.

За Є.Гуцалом.

Розвиток думки в тексті-описі відбувається за рахунок того, що  кожне наступне речення додає до вже сказаного  нові ознаки описуваного предмета.

Досить часто трапляються такі різновиди опису, як опис стану людини (напр.: Я стривожився. Йому стало страшно), опис середовища (напр. У лісі тихо. Навколо було тепло й сонячно), оцінка предмета або явища (напр.: Моя мама найкраща в світі. Весна – моя улюблена пора).

Наприклад:

Навколо стихло. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо (опис середовища). У надрах хмари, чорної й низької (елементи опису предмета), зарокотало, спершу неголосно й нестрашно, а далі голосніше й потужніше. І раптом ліс охнув  від жаху – так по ньому вдарило згори (опис середовища).

За Григором Тютюнником.

У реченнях тексту-розповіді “даним” є вказівка на особу, що здійснює дії, “новим” -  назва дії (або події). Повідомлення про дії, які виконуються послідовно, одна за одною (нове) – це та інформація, заради якої створюється  висловлювання. Послідовність виконуваних дій (подій) підкреслюється такими словами, як  спочатку, пізніше, потім, тоді, після цього, нарешті (хоч такі слова й не є обов’язковими).

Наприклад:

                     Д                                                            Н

       Пташка сиворакша, побачивши нас, випурхнула на вершечок дерева.

                     Д              Н                                                     Н

Спочатку вона вигулькнула з плетива гілок, далі вчепилася ніжками за тонку

                                             Н

верхівку  берізки й загойдалася пустотливо, зиркаючи на нас кокетливими

                                                                  Н

очицями. Після цього в гіллі різко залопотіло: ображена нашою неувагою

       Д                Н                              Н

пташина зірвалася з дерева  й полетіла кудись далеко-далеко.

За В.Кавою.

 У “чистому” вигляді типи мовлення трапляються дуже рідко: фрагменти різних типових значень зазвичай  поєднуються, переплітаються, доповнюючи одне одного.

Наприклад:

І. Вода у річці чиста та прозора; сонцем вона пронизана її аж до самого дна. Дно чисте, лише подекуди вкрите зеленим жабуринням (опис картини природи). Вам стало важко пливти під водою (опис стану людини), і ви мерщій виринаєте з-під хвилі, струшуєте воду, розплющуєте очі і обдивляєтесь кругом себе (розповідь). Вам стає гарно, несказанно гарно серед річкової прохолоди (опис стану людини).

За Панасом Мирним.

ІІ. У своєму дуплі прокинувся сич. Прокинувся, заворушив крильми, видряпався з дупла і пішов по гілці сухого береста вгору та вгору, сонно поводячи  сюди-туди головою (розповідь). Дощ мив йому маленькі гострі вушка, руду спинку та крила, лоскотав загострений клинчик хвоста. Краплі води котилися по кривому дзьобу і скапували вниз (розповідь з елементами опису предмета).

Блискавиці пролітали йому над самісінькою головою, громи котилися по його спині й розбивалися об неї громенята (опис стану природи). Вітер спробував похитнути птаха, але не похитнув і подався далі.

Сич дійшов по гілці до дупла, струснув із себе краплі дощу і повільно, вайлувато побрався на постіль з пір’я та сухого листя (розповідь).

За Григором Тютюнником.

*Опрацювання таблиці.

ІV. Виконання  вправ   на закріплення.

* Прочитати (прослухати). Які типи мовлення поєднано в тексті? Свою думку обrрунтувати. До яких типів мовлення слід віднести виділені речення? Що є “даним” і “новим” у реченнях розповіді і в реченнях опису предмета? у оцінці предмета та в описі стану людини? Свою відповідь проілюструвати прикладами з тексту. Прочитати два-три речення, що відповідають визначенню “розповідь з елементами опису предмета”.

Золоте море хлібів колишеться на вітрі. Небо чисте й блакитне. Важке колосся перекочується, гойдається хвилями. Колосся має бронзовий колір.

Я простягаю руку, беру в жменю кілька колосків і почуваю, як тіло моє наливається земною силою.

З трави на мене дивляться синіми очима степові волошки. Вони похитують малими голівками, ніби манять до себе.

Я нахиляюся над ними, без жалю зриваю  одну квітку. Вона гарна, навіть дуже гарна, але якась мертва. Мені стає  холодно від її дотику.

Кидаю квітку геть. Знову нахиляю до себе колоски, притуляю їх до щоки. Він них віє  невимірною, здоровою, трудовою силою.

За Д.Ткачем.

* Навчальний диктант. З’ясувати  тип мовлення, покладений в основу тексту (основний). Що є “даним” і “новим” у  реченнях  тексту-розповіді? З’ясувати допоміжний тип мовлення. Що є  “даним” і “новим” у реченнях опису предмета та опису  місця? Вказати фрагмент, що є описом місцевості. Вказати речення, що є описом стану людини. Довести, що виділене речення за типологічним значенням є роздумом.

Коли Славко виїхав за село, землю запинали сутінки. На хвилину спинився під вербою, що скрипіла в безвітрі, озирнувся. Сонно мукали корови, дзенькотіли біля криниць відра, вікна кликали: “Вертайся, Славку, чого проти ночі їхати?”

Славко подивився вперед. До обрію вилася дорога, навколо слався безмежний степ, злегка поштрихований кущиком. Було незатишно й самотньо.

Руки самі повернули кермо: у лікарні лежить тяжко хворий брат. Велосипед  рвонув у степ, аж задзижчали шини.

Несподіванка очікувала його за півгодини. На шляху сидів здоровенний вовк. Був він сірий, гостровухий, із зловісними червоними очима. І об’їхати вовцюгана боком ніяк не можна...

Хлопець гірко заплакав. Вовк, мабуть, здивувався, схилив голову, тоді звівся на задні ноги й лизнув Славка гарячим язиком по щоці.

Собака був великий, але марний. І не зловісно, а швидше благально дивилися його очі. Мабуть,  вигнали пса безжалісні господарі.

Славко поволі рушив. Ззаду, не відстаючи, біг, проводжав його лагідний пес (За В.Кавою; 143 сл.).

* Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо текст без їх вилучення). З’ясувати тему й головну думку тексту, визначити його типологічне значення (основний та допоміжні типи мовлення) та стильову належність.

Зайшовши в правління, я побачив Ліду: вона мила підлогу. Дівчина  засоромилась і, взявши відро, вийшла. Я відчував: це не тільки звичайна сором’язливість. Дівчинка не хотіла, щоб я розпитував її, чому вона тут прибирає. Не кажучи вже про те, що це нелегка праця, вона ж має щодня вставати  удосвіта. Крім того, ще й уроки треба робити!

Одягнена Лідочка була в пране-перепране платтячко. Таких  не по-дитячому серйозних, задумливих очей, як у неї, я ніколи в дівчаток її віку не бачив.

Виявляється, Ліда жила удвох із бабусею. До весни старенька працювала, тепер злягла. Дівчинка працює, щоб показати бабусі: “Я вірю, що ти одужаєш, і місце твоє бережу”. Щоб полегшити бабусині муки, вона готова на все. Тепер мене сповнювала не жалість, як це було у день знайомства, а  почуття радості, що є на світі такі віддані люди (За В.Канівцем; 135 сл.).

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ.  Домашнє завдання. Скласти текст розповідного характеру з елементами опису предметів (картини природи) та опису стану природи на тему “Зимовий день”.

^[1] Опис зовнішності людини (портрет) та опис картини природи (пейзаж) є різновидами  опису предмета.

^[2] Опис приміщення (інтер’єр) та опис місцевості не внесено до таблиці, тому що кожен із них є синтетичним, поєднуючи в собі опис місця (ДЕ ? - ЩО?) і опис предмета (ЯКЕ це ЩО?)