Англійський театр епохи Відродження. Життєвий і творчий шлях В.Шекспіра

Про матеріал
На уроці розкриваються особливості англійського театру XVI століття. Учні ознайомлюються з біографією і творчою діяльністю В. Шекспіра; ознайомлюються із видами драматичних творів.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема уроку :Англійський театр епохи Відродження.

Життєвий і творчий шлях В.Шекспіра

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема уроку :Англійський театр епохи Відродження.

Життєвий і творчий шлях В.Шекспіра

Мета уроку: розкрити особливості англійського театру XVI століття; зацікавити біографією і творчою діяльністю В. Шекспіра; розвивати вміння вдумливого читання драматичного твору; виховувати захопленого і уважного читача.

 

Обладнання уроку: портрет В. Шекспіра, зображення театру “Глобус” (споруда XVI століття і сучасний вигляд),виставка різних видань трагедії В. Шекспіра.

 

Тип уроку: рольова гра з елементами методу проекту.

 

 

Епіграф до уроку:   Час їх з’єднає, сили дасть коханню,

Й солодкі втіхи зменшать їх страждання.

           В. Шекспір

 

 

 

 

Хід уроку

 

I.Оголошення теми та мети уроку

 

II. Мотивація навчальної діяльності

 

1. Вступне слово учителя

Скількох велетнів західноєвропейської літератури можна поставити поруч із В. Шекспіром? Може, трьох, щонайбільше чотирьох. Але й перед ними він, мабуть, матиме перевагу. Бо не віддалився на художній Олімп, де мешкають боги і куди люди зазирають лише у дні ювілеїв. Він живе серед нас – на конах театрів, кіноекранах, полицях книгарень.

Звісно, ви зрозуміли, що ми сьогодні на уроці будемо говорити про Вільяма Шекспіра.

Але, щоб краще зрозуміти особистість видатного англійського драматурга, потрібно дізнатися щось про його батьківщину – Лондон, де були створені безсмертні п’єси і сонети.

Отже, до слова ми запрошуємо екскурсовода, який перенесе нас у далеке минуле - XVI століття на вулиці Лондона.

 

2.Екскурсовод

 В останні десятиліття 16 століття на околицях Лондона вирувало гамірне життя. Тут, на брудних галасливих вулицях убогих кварталів, було чимало шинків і таверн. Де пили міцний ель, їли масні пудинги з бичачої крові та жиру, співали голосних, не дуже пристойних пісень. Були тут і розваги для простолюду – арени, на яких цькували ведмедів, майданчики для півнячих боїв. Тут сперечалися, сварились, а інколи й билися.

 Тут височіли й великі овальні або восьмикутні дерев’яні споруди, увінчані маленькими вежами. Це театри.

 У широко відчинені двері цих будов чи, точніше, загорож, вже зранку вливався строкатий галасливий натовп глядачів: ремісники у шкіряних фартухах, матроси в широких просмолених безрукавках, засмаглі, з сережкою у вусі, яскраво одягнені і ще яскравіше розмальовані жінки, дрібні торговці, перекупки з кошиками, студенти, солдати, злодії і…чекали на виставу, яка починалася пообіді.

 

3.Вчитель

 Театри того періоду мало відповідали сучасним уявленням про них. Саме про англійський театр кінця XVІ ст.. нам і розкаже мистецтвознавець.

 

4. Мистецтвознавець

 Наймасовішим видом мистецтва у часи Шекспіра в Англії був театр, який не випадково називали “демократичним парламентом 16 століття”. У ті часи театр був загальнодоступним, відвідували його і представники низів суспільства і знать.

Особливо процвітали публічні театри в Лондоні. Перший з них збудував земляк Шекспіра Джеймс Бербедж у 1576 році. Наприкінці 16 століття в Лондоні, населення якого не перевищувало тоді двохсот тисяч, нараховувалося  9 постійнодіючих театрів.

 Треба зазначити, що у часи Шекспіра Лондоном юридично називалася лише та частина міста, яка зараз зветься сіті(місто). Місто було обнесене стіною і мало самоуправління. Театри будувалися за межею міста і не підлягали юрисдикції властей. Актори були позбавлені всяких прав і прирівнювалися до волоцюг. Вони змушені були шукати прихильності знатних вельмож.

 Англійський театр розміщувався в овальній або багатогранній будівлі без даху. Театр був поділений на 2 частини: меншу – сцену, більшу – партер.

Загальна місткість оглядної зали досягала часом солідної цифри – до 1880 чоловік. Простора сцена була поділена на кілька частин, кожна з яких призначена для певного місця дії. Авансцена, наприклад, зображувала будь – який відкритий простір: міський майдан, поле, берег моря, залу в палаці. Задня частина сцени – кімнату, келію ченця, склеп тощо. Декорацій не було. На вбрання зверталася велика увага – воно відзначалося багатством і пишністю. А жіночі ролі виконували хлопчики – підлітки. Запальна натхненна гра акторів змушувала глядачів сміятися, плакати, прохоплюватись вигуками гніву чи співчуття.

 

5. Вчитель

 Найбільший і найпопулярніший театр південного берега Лондона – це “Глобус” Він був оздоблений великим плакатом. На золотому тлі здіймався Геркулес, тримаючи на плечах кулю, а трохи нижче був напис “Весь світ лицедіє…”.В цей час там завжди можна було зустріти високого ставного чоловіка з приємним обличчям, карими очима, темно русим волоссям. Його звали Вільям Шекспір. Та мало хто знав це ім’я. Знали Роберта Бербеджа – найкращого трагіка театру, знали огрядного Віля Кемпа – актора, що змушував реготати партер, знали задумливого Роберта Арміна з його чудовим голосом і тонким гумором. Вільяма Шекспіра знали мало. Адже він був тільки драматург та режисер театру – професія не вельми почесна на той час.

Хто ж такий цей загадковий Шекспір?

Дослідженням його життя і творчості у нас займалася  Мар’яна. І зараз вона нам про нього розкаже.

 

6. Біограф

 Дослідженням життя і творчості Вільяма Шекспіра я займаюся вже давно. І як драматург і як особистість він мене захоплює все більше і більше. В один період виникло так зване “шекспірівське питання”, тобто чи міг приземлений провінціал бути автором “Гамлета”, “Ромео і Джульєтта’’, “Король Лір”… Ще 1772 року Г.Лоренс, англійський історик і шекспірознавець, висловив думку, що Шекспір – своєрідна фікція, маска, за якою ховався філософ Френсіс Бекон. Відтоді кому тільки не приписували спадщину драматурга.

 Але дослідження показали, що Шекспір жив, творив і був одним із талановитих молодих людей, які змінили європейський театр і своїми творами поповнив світову скарбницю світової літератури.

 Точна дата народження В.Шекспіра невідома. Умовно вважається, що він народився 23 квітня 1564 року.

 Документальні відомості про життя Шекспіра вкрай бідні, але завдяки клопітким дослідженням десятків поколінь дослідників( в тому числі і моїх) основні факти його біографії вимальовуються з достатньою повнотою.

 Дитинство Шекспіра проходило в атмосфері матеріального достатку, патріархальної старовини, постійного спілкування з простим людом і природою.

 Батьківщина Шекспіра – Стретфорд-на- Ейвоні. З семи до чотирнадцяти років навчався у міській Граматичній школі, одній з кращих провінційних шкіл того часу. Особливо глибоких знань у школі Шекспір не одержав.

 Про наступне життя Шекспіра у Стретфорді, до його від’їзду в Лондон, майже нічого невідомо.

 Окрім, що женився Шекспір на вісімнадцятому році життя на Ені Хетевей, якій було 26 років. Вона – дочка заможного фермера. А через півроку після укладення шлюбу, відбулося хрещення їхньої першої дочки Сюзен.

 Знову ж таки, точних відомостей про причини, які примусили Шекспіра переїхати в Лондон та про перші його заняття там не збереглися. Швидше за все це трапилося у 1586 році, і Шекспір, очевидно, відразу почав працювати в театрі, будівником і власником якого був земляк Джеймс Бербедж, батько великого актора – Річарда Бербеджа. Згодом він став близьким другом Шекспіра і був першим виконавцем ролей всіх головних героїв Шекспірових п’єс.

 У будь-якому випадку відомо, що в Лондоні Шекспір дуже скоро досяг успіху, зажив щонайширшої популярності в театральному світі та в літературних колах. У нього появилися знатні покровителі. Матеріальний достаток Шекспіра безперервно зростав: у 1596 році він одержав дворянство, у 1597 році придбав один з кращих будинків у Стретфорді, у 1599 році став співвласником кращого лондонського театру “Глобус”.

 У сорокавосьмирічному віці, у розквіті творчих сил, Шекспір вирішив залишити театр і повернутися до рідного Стретфорда. Про причини можна тільки здогадуватись. Дослідники схильні вважати, що Шекспіра штовхнуло на це відразу декілька причин, основною з яких була хвороба.

 Живучи у Стретфорді, Шекспір не поривав зв’язків із друзями-акторами і очевидно щоразу, відчуваючи полегшення , надовго від’їжджав до Лондона, періодично повертаючись до творчої роботи.

 Потім здоров’я Шекспіра почало помітно погіршуватися. 25 березня 1616 року він підписав текст свого заповіту. Помер великий письменник 23 квітня 1616 року.

 Тіло Шекспіра було поховано у стретфордській церкві Святої Трійці. Там же у спеціальні ніші, влаштованій у стіні, було встановлено бюст великого драматурга. Але справжній і справді неоцінимий пам’ятник Шекспірові було споруджено пізніше, у 1623 році, зусиллями його найближчих друзів по театру – Генрі Кандела і Джона Хемінжа.

 

7.Вчитель

У нас сьогодні в гостях сам В.Шекспір. Можливо, у вас будуть до нього запитання?

 

8. Діалог: Шекспір - учні

- Я зрозумів, що ви не закінчили Граматичну школу. Чому?

( Так, я не закінчив школу. Справи мого батька , а він в цей час був міським радником, несподівано розладналися і мені довелося допомагати сім’ї)

 

- А де ви ще навчалися, окрім Граматичної школи?

(Ніде. Своїх глибоких знань я набув шляхом самоосвіти і пильного спостереження за довколишньою дійсністю)

 

- Розкажіть про героїв своїх творів.

(Мені нема потреби про них розповідати. Вони завжди зі мною і самі про себе розкажуть:

Гамлет:  Бути чи не бути – ось питання.

  В чім більше гідності: терпіти мовчки

  Важкі удари навісної долі

  Чи стати збройно проти моря мук

  І край покласти їм борнею? Вмерти –

  Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться

  Сердечний біль і тисячі турбот,

  Які судились тілу.

 

Офелія: Невже не вернеться він?

  Невже не вернеться він?

  Лежить він, лежить у труні,

  Не жити , не жити й мені,

  Бо вже не вернеться він.

  Як сніг, борода біліє,

  Волосся, як льон, леліє –

  Так він у труні лежить.

  А ми почнімо за нього

  Ревно молитися богу!

 

Король Лір: О, чого ж мені

  Тепер просити в неба, крім покари?

  Ви немощного бачите,

  Нещасного, окривдженого діда –

  Що ж! Як озлили в дочок ви серця

  Супроти батька?...

  Пойміть йому його старечу душу!

  О ! Хай ці сльози, ця жіноча зброя

  Обличчя чоловічого не росить!

А зараз з такими персонажами як Гамлетом, Офелією і Королем Ліром ми попрощаємось і зустрінемось з ними у 9 класі. А вам я залишаю закоханих Ромео і Джульєтту.

 

- Скажіть, як у вас виник задум цієї п’єси?

( Сюжет я запозичив із твору Овідія “Метаморфози”. Закохані Пірам і Фісба  умовилися про побачення. Дівчина прийшла раніше й на місці зустрічі побачила левицю зі скривавленою пащею. Фісба втекла, загубивши покривало, і левиця розірвала його. Пірам, який прийшов пізніше, подумав, що Фісба загинула, й кинувся на меча. Повернувшись, Фісба знайшла тіло коханого й вдалася до самогубства.)

Шекспір:

 - А тепер я би хотів вас запитати, чи пам’ятаєте ви, який жанр драми називається трагедією?

- А які трагедії ви читали?

( Есхіл “Прометей закутий”)

Учні:

-А ви писали тільки трагедії?

(Ні! Я ще писав і сонети, і комедії)

 

-Ваша творча спадщина велика?

( Так. Я написав 37 п’єс, 154 сонети і 2 поеми)

 

9.Робота з художнім текстом

 

Вчитель

Найкраще про письменника, його думки та почуття говорять його твори. То ж детальне ознайомлення із безсмертною трагедією В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта’’ допоможе нам прилучитися до скарбів світового мистецтва та дещо відкрити таємницю феномена Шекспірівських творів “вічну загадку любові’’.

 

10. Бесіда за прочитаним

 

  1. Знайомство з дійовими особами.
  2. Про які події ми дізнаємося з I дії п’єси?
  3. Яку роль виконує хор у творі?
  4. Чи у сучасному театрі є хор? Де ми ще зустрічалися з хором?
  5. Якою подією починається п’єса?
  6. Чи Ромео брав участь у сутичці на вулиці ? Чому?
  7. Які факти говорять про те, що Ромео закохався?
  8. Яким чином і чому Ромео потрапляє у дім Капулетті?
  9. Про що сповіщає сеньйора Капулетті свою дочку Джульєтту?
  10.                    Як відноситься до цієї новини Джульєтта?

 

  1.                    Самостійна робота в групах.

1 група – дати характеристику Ромео до зустрічі з Джульєттою

(молодий, 18 років, гарний, закоханий, засмучений, байдужий, замріяний, легковажний)

2 група – дати характеристику Джульєтті до зустрічі з Ромео

(юна,14 років, гарна, спокійна. покірна, слухняна, байдужа до заміжжя)

 

  1.                    Продовження бесіди за прочитаним

 

-         Яке враження справила Джульєтта на Ромео при першій зустрічі?

-         Які художні засоби використовує автор для створення образу Джульєтти?

-         Які афоризми використав автор у п’єсі?

 

  1.                    Сцена зустрічі Ромео і Джульєтти (інсценівка: зустріч Ромео і Джульєтти у саду)

 

  1.                    Усне малювання :Які картини ви б намалювали, читаючи п’єсу (І дію)?

 

 

 

 

ІІІ. Закріплення матеріалу

 

Самостійна робота в групах:

-         Скласти сюжетний ланцюжок 1 дії .

-         Визначити риси літератури Відродження в трагедії( увага до людини. Звеличення кохання)

 

 

ІV. Оцінювання

 

V. Домашнє завдання

1.Навчитися виразно читати трагедію

2. Прослідкувати, як змінився характер головних героїв після їх зустрічі

3.Зробити ілюстрації до твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

doc
Додав(-ла)
Бринь Анна
Додано
18 січня
Переглядів
720
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку