Антична культура. Театр. Змагання, спорт,ігри

Антична культура. Театр. Змагання, спорт, ігри

Антична культура. Театр. Змагання, спорт,ігри

Театр Давньої Греції. Давньоримський театр. Давня Греція – батьківщина театрального мистецтва. Театр виник з релігійного святкування на честь бога Діонісія. На цих дійствах (діонісіях) влаштовували сценки зі співами та діалогами. Діонісії відбувалися кілька разів на рік, вистави починалися зранку і закінчувалися ввечері. Дійства відбувалися в особливому місці – театрі, що перекладається як «місце для видовищ». Давньогрецький театр, схемаhttps://cutt.ly/C2g. Tv. DM

У римському суспільстві театральні вистави також влаштовували на релігійні свята чи з нагоди урочистих подій. Згодом їх організацією стали займатися посадові особи міста, а не жерці. Тоді театр набув світського характеру, а вистави відбувалися не в храмах, а в спеціальних спорудах. Детальніше про розвиток театрального мистецтва та театральні споруди тут:https://cutt.ly/E8dv. A1j

Спортивні ігри були частиною життя давніх греків. У кожному місті були спеціальні майданчики для тренувань, стадіони, гімнасії. Вважають, що перші загальногрецькі змагання влаштував Геракл і присвятив їх Зевсу. Оскільки дійство відбувалося в місті Олімпія, то ігри назвали Олімпійськими. З 776 р. до н.е. Олімпійські ігри почали проводити регулярно: раз на чотири роки. Спорт у Стародавній Греції. Олімпійські ігри

Олімпійські змагання в Елладі були настільки визначною подією, що в період їх проведення припинялися війни між полісами. Відбувалися ігри влітку і тривали п’ять днів. Учасниками могли бути всі вільні греки-чоловіки. Олімпійці здобували першість у бігу, стрибках, боротьбі, метанні диска і списа, перегонах на колісницях. Останні часто закінчува- лися трагічно, оскільки керувати колісни- цею, запряженою чотирма кіньми, нашаленій швидкості було дуже небезпечно. Згодом сформу- валися кілька видів боротьби, зокрема панкратіон, де поєдинок міг тривати аж до недієздатності одного з бійців.

Брати участь в Олімпійських іграх було великою честю, а перемога забезпечувала славу й популярність в Елладі. Нагороджували переможців перед храмом Зевса, покладаючи їм наголову вінки із гілок оливкового дерева. Рідне місто олімпійського переможця ставило атлетові пам’ятник і до кінця життя годувало безкоштовним обідом.

Останні Олімпійські ігри Античності пройшли в 393 р. нашої ери. Припинення цих популярних змагань пов’язане із поширенням і узаконенням християнства як державної релігії в Римській імперії. Олімпійські ігри були заборонені як поганський, язичницький звичай.

Олімпійську спортивну традицію відновив у 1896 р. француз П’єр де Кубертен. Сьогодні неможливо уявити світовий спорт без проведення раз у чотири роки масштабних змагань – Олімпійських ігор. Символом їх є олімпійський вогонь, який запалюють у давній Олімпії і звідти доставляють до місця проведення кожної Олімпіади. Ця традиція існувала від часу проведення античних Олімпіад. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, що за легендою викрав вогонь у Зевса та подарував його людям. Він символізує мир, прагнення досконалості і боротьбу за перемогу.

Розваги та відпочинок давніх римлян. Гладіатори. Давні римляни знали кілька різновидів гри в м’яч, стрибки, кулачні бої, кінні перегони, азартні ігри. Жінки в таких справах участі не брали. Для заможних людей доступними були звані обіди, з музикою, поетичними читаннями. Як і в Греції, популярним було ораторське мистецтво. Великим майстром красномовства був Марк Тулій Цицерон.

Для кінних перегонів та змагань на колісницях споруджували, як і в Греції, спеціальні іподроми. Проте в Римі вони були більшими і використовувалися також як місце торгівлі, азартних ігор, морських та гладіаторських боїв. Найбільшим іподромом у Стародавньому Римі був Великий цирк (Circus Maximus). Дослідники стверджують, що на ньому могло розміститися сидячи до 250 000 глядачів, решта могли спостерігати за змаганнями стоячи. Довжина споруди сягала 600 метрів, одночасно могли змагатися 12 колісниць.

Популярною «розвагою» громадян Римської держави було відвідування гладіаторських боїв. Гладіатори – це бійці, в основному раби, які боролися на арені цирку в Стародавньому Римі. Саме слово «гладіатор» походить від назви меча «гладіус» – це короткий меч, який використовували в сутичках.

Гладіаторські бої набули в Римі такого розмаху, що існували спеціальні школи, які купляли і навчали молодих сильних рабів. Гладіатори в дні змагань билися один з одним або з дикими тваринами (левами, тиграми) на арені до смерті. Поранений боєць міг звернутися до глядачів з проханням подарувати йому життя. Долю гладіатора вирішував жест: якщо натовп підіймав великий палець угору – учасника бою залишали жити, униз – пораненого добивали. Проте чимало гладіаторів були з походження вільними людьми і навіть римськими громадянами. За участь у боях вони отримували платню, за перемогу – славу.

Життя гладіаторів було нестерпним, воно проходило від бою до бою, а перемога над суперником не давала рабу жодних переваг. У 73 р. до н.е. у Римі почалося повстання рабів, яке очолив гладіатор Спартак. Два роки тривала боротьба, війна охопила увесь Апеннінський півострів. Урешті 71 р. до н.е. римські війська завдали поразки Спартаку і повстанцям. З рабами жорстоко поквиталися, тих, хто не загинув у бою, розіп’яли на хрестах вздовж дороги, що вела до Рима.

Машина часу«Сучасні Олімпійські ігри».https://cutt.ly/y8h. Vbt. MОнлайн-цікавинка: Експедиція «Ласкаво просимо на Стародавні Олімпійські ігри» від МОК (скористайтеся Google Translate)https://cutt.ly/w2g. T0 Wn. Корисна гра:«Римський Колізей. Знайди відмінності» (скористайтеся Google Translate) https://cutt.ly/w2g. Yjea