Бінарний урок "В.Шекспір. Сонети"

КЗ «Бурчацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

імені Героя Радянського Союзу Є.І. Носаль »»

Михайлівської райради

Запорізької області

Бінарний урок ( зарубіжна література – англійська мова)

у 8 класі

В. Шекспір — геніальний англійський поет і драматург доби Відродження.

Сонети В. Шекспіра

                                                                                   Підготували:

                                                                                     Рудченко Т.В.,

                                                                                              вчитель зарубіжної літератури;

                                                                                  Козина С.П.,

                                                                                  вчитель англійської мови

2019 рік

Мета:  ознайомити учнів з біографією і віхами творчості видатного англійського драматурга та  поета;  поглибити  знання  школярів  про  сонет  як  жанр;  розвивати  навички   виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти виникненню зацікавленості англійською літературою.

Обладнання:  портрет В. Шекспіра; відеоролик, презентація; тексти сонетів В. Шекспіра (у перекладі на вибір учителя).

Форма проведення: літературний цех (випуск газети)

ХІД УРОКУ

…По имени назвать

Меня в стихах любое может слово…

В. Шекспір, сонет № 76

I.  ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

II.  СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Вступне слово вчителя.

Життя людини… Філософи й письменники сотні років намагаються зрозуміти 

його, вловити ту дивовижну мить, коли можна сказати, що воно прекрасне, і дати, 

нарешті, відповідь: у чому ж полягає сенс людського існування, для чого воно дається людині. Одні порівнюють його з тихою спокійною річкою, що тече у Вічність. Інші 

— з бурхливим морем, що виходить з берегів, вириваючись із чітко окресленого кола. 

В житті так тісно переплітається високе й низьке, красиве й бридке, добре й зле, що 

часом неможливо провести чітку межу між цими поняттями. Зобразити буття в усій 

його багатогранності й мінливості під силу лише справжньому майстрові, яким і був 

англійський драматург Вільям Шекспір, витвори думки й серця котрого хвилюють 

людей понад чотири століття.

Сьогодні ми з вами попрацюємо над створенням газети, присвяченій життю та творчості Вільяма Шекспіра.Відомо, що життя та творчість цього генія має багато таємниць. Тож сьогодні ми спробуємо долучитися до них, дослідити особливості епохи, в якій жив та творив Шекспір.

1.Рубрика «Голос епохи»

Повідомленняучнів «ОсобливостіанглійськогоВідродження».

Час англійського Відродження - XVI та початок XVII століть. Це був період бурхливого розвитку буржуазних відносин: ріст мануфактур, поява нового класу — буржуазії, зубожіння селянства, посилення пролетаризації населення тощо.

Це історична доба абсолютизму династії Тюдорів, першим королем якої став Генріх VII (1485-1509). Йому вдалося замирити англійське суспільство після кривавої війни Білої і Червоної троянд, що точилася між англійськими дворянськими династіями Йорків і Ланкастерів у 1455-1485 рр. Важлива роль у зміцненні англійського абсолютизму належала Генріху VIII (1509-1547), який не побоявся піти на загострення взаємин з наймогутнішою тоді країною Європи - Іспанією. Він розірвав стосунки з папським Римом і оголосив себе главою англійською церкви, проте рішуче відмежувався від протестантського руху, яким у ці роки були охоплені Німеччина, Франція та Швейцарія. Вершиною розвитку абсолютизму вважають правління Єлизавети І (1558-1603). За її  правління в Англії виріс могутній флот, який без перешкод панував в Атлантичному океані, особливо після того, як розбив іспанську "Непереможну армаду" (1588 р.). Флот згодом допоміг Англії розширити колоніальні володіння, зокрема в Північній Америці, Індії, Африці та ін.

За роки правління Єлизавети англійське Відродження досягло найбільшого розквіту. Після смерті королеви трон переходить в руки католицької династії Стюартів. У 1603 році шотландський король Яків IV посів англійський трон як Яків І. З його правлінням пов'язаний розквіт культури й мистецтва. Яків І надав трупі Шекспіра статус королівської й забезпечив її акторам соціальні привілеї.

В цей час англійська історія була найпопулярнішою темою мистецтва. Мандрівні трупи і стаціонарні театри на всі лади розігрували події з життя Генріха VII, Генріха VIII з його шістьма дружинами тощо. Жвавий інтерес викликала римська історія, популярними були життєписи Плутарха. Найґрунтовнішою стала багатотомна праця "Хроніки Англії, Шотландії та Ірландії" колективу авторів під керівництвом Рафаеля Голіншеда (1577, 1587).

В англійському Відродженні учені виділяють Передвідродження (з кінця XIV ст.) і три періоди Відродження.

2.Рубрика «Загадка Шекспіра». Перегляд відеоролика «Шекспір – не Шекспір»

« Шекспірівськепитання»

 За життя Шекспіра і після його смерті ніхто не мав сумніву в тому, що він був творцем прославлених трагедій, комедій і хронік. Але в XIX, а потім і в XX ст. стало виникати сумніви щодо авторства письменника, так зване «шекспірівське питання».

Існує два погляди на авторство Шекспіра: традиційний - Шекспір зі Стретфорда - на - Ейвоні являється автором усього, під цим ім'ям надрукованого, і нетрадиційний - справжній Шекспір хтось інший.

Що ж викликає сумніви у науковців? Шекспір був не дуже освіченою людиною, а у своїх творах він виявляє різнобічну обізнаність у багатьох галузях знань: про медицину він писав, як лікар, про закони — як юрист, про рослини — як ботанік, про філософські проблеми — як філософ.

Вражає й словниковий запас письменника: 30 тисяч слів, до того ж знання іноземних мов: французької, італійської, грецької, іспанської, латини.

Автор шекспірівських п’єс добре знав греко-римську міфологію, літературу, історію, був знайомий із справжньою Італією: Венецією, Вероною, Міланом, Мантією. А Шекспір, як відомо, ніколи не виїжджав за межі своєї Батьківщини.

Причини виникнення нетрадиційного погляду:

1) уривчастість відомостей про життя Шекспіра;

2) неймовірна освіченість;

3) зникнення авторських рукописів Шекспіра;

4) опис в його творах життя аристократії;

5) у своєму заповіті Шекспір жодним словом не згадав про рукописи п'єс.

На сьогоднішній день існує 57 так званих „ кандидатів у Шекспіри”, причому більшість з них – представники вищих суспільних кіл. Вчені згадують таких осіб: філософа Френсіса Бекона, драматурга Крістофера Марло, зведеного брата королеви лорд-камергера Генрі Тюдора (лорда Гендсона),Роберта Сесіла(графа Солсбері),Генрі Ріслі (графа Саутгемптона),Мері Герберт (графиню Пембрук) та навіть саму „ вінценосну особу – королеву Єлизавету Тюдор, Роджена Меннерса (п’ятий граф Ретленд).

«Ретлендбеконсаутгемптоншекспір» — це фантастичне ім’я вигадав англійський

письменник Джеймс Джойс. У своєму романі «Улісс» весь 9-й розділ він присвятив проблемі «Загадка Шекспіра».

3.Рубрика «Біографія В.Шекспіра».

Повідомлення учнів.

Stratford upon Avon,and William Shakespeare

 23 April is the day when literature fans all over the world commemorate the birth and death of William Shakespeare, who wrote at least 37 plays and 154 sonnets, and many other poems. Many people believe that he was born and that he died on the same date, but although records prove that he died on 23 April 1616, there is nothing to prove exactly when he was born. The nearest we can get is that he was baptized on 26 April 1564. But it’s a nice idea to celebrate both his birth and his death on the same day – which is also St. George’s Day. St George is the national saint of England (and Greece).

 William’s father, John, was a glover, and also made other leather goods like bags, belts etc., and was also one of the local policeman. Will’s mother, Mary Arden, married John when she was about 17, in 1557. She had 7 sisters, 2 step-sisters and 2 step-brothers, so William had lots of aunts and uncles! He also ended up with 3 brothers and 2 sisters. People had much larger families then, than now.

 William went to grammar school and had a good education. There he learned to love reading.

 Will seems to have been a passionate teenager, and when he was 18 he married Anne Hathaway, who was 26. They had 3 children: Susanna, and twins Judith and Hamnet. Susanna and Judith gave William and Anne 3 grandchildren each, but Hamnet died when he was 11.

 Will was still young when he went off to London to earn a living writing plays, and acting. Some people say that the reason he had left his wife and children was love to poetry and theatre. By 1592 his work was very popular. He would spend most of the year in London, and go back to Stratford to see his family when the theatre season ended. While he was in London he fell in love with the “dark lady” whom he wrote about in his sonnets. At that time in England the Saxon characteristics of blonde hair and pale skin were admired. “Fair” equaled “beautiful”. The darker, Celtic people, pushed to the west and north by the Saxons, were considered (by the Saxons) less beautiful. Shakespeare’s dark lady was very dark, and he describes her as beautiful, so he was prepared to be unconventional for love.

 For 25 or so years he lived this way. Then he went back to Stratford, and little is known of his life after that. His parents had died and he was the head of his family, and he probably spent his time looking after the property and land he had bought over the years. He wrote two more plays with another writer, but then died in 1616 at the age of 52.

If you ever go to Stratford upon Avon, you will see Will’s birthplace, and the church where he was baptized and is buried, which has a memorial to him. The cottage where Anne Hathaway lived before she married him, and the house where it is thought Mary Arden lived before she married Will’s father, are just outside Stratford. They are all beautiful buildings. They are often known as “black and white houses” but the correct term is “half-timbered houses”. This area of Warwickshire has many houses just as beautiful as these, but the difference is that you can go into the Shakespeare houses and see furniture, pictures and gardens very like those that Will and Anne would have known. On the banks of the river Avon, there is the Royal Shakespeare Theatre, which often stages productions of Will’s plays.

4.Рубрика «Весь світ - театр»

Перегляд відеоролика «Театр Глобус»

Повідомлення учнів про театр «Глобус».

У 1576 році тесляр Джеймс Бербедж побудував один з найперших театрів у Лондоні. Згодом він став керівником трупи. Назвали театр «Глобус» і через двадцять три 

роки його визнали найбільшим серед шести лондонських труп.

Театр «Глобус» становив собою шестистінну будівлю без даху, прикрашену величезним глобусом, на якому були написані слова «Весь світ лицедіє».

Саме з цим театром доля звела В. Шекспіра. Кажуть, що він спочатку стеріг біля 

театру коней аристократів, потім став суфлером, актором. Оскільки театр постійно по-требував нових п’єс, Шекспір разом з акторами переробив декілька творів інших ав-торів, а вже потім спробував писати сам. 

П’єси драматурга користувались успіхом, і незабаром ім’я Шекспіра стало популярним. Його творча кар’єра складалася настільки успішно, що викликала заздрощі 

в інших драматургів, які переслідували Шекспіра насмішками та їдкою критикою. 

Проте все це митець сприймав зі спокійною гідністю, як і належить великим талантам.

Сучасники згадують, що Шекспір взагалі був ворогом пихатості, індивідуалізму, 

феодального свавілля, чесним у дружбі, великодушним у коханні, мав яскраву фантазію, відрізнявся сміливістю думок та шляхетністю.

Усі свої тридцять сім п’єс драматург написав для театру «Глобус». Саме завдяки 

йому, а також грі талановитого трагіка Річарда Бербеджа, сина засновника театру, та 

коміка Вільяма Кемпа «Глобус» став найкращим театром Англії.

Слово вчителя.

У багатій творчій спадщині митця особливе місце займають сонети. Якщо драматичні твори писали для різноманітної публіки, то сонети лише

»

Історіястворення і публікаціїсонетівШекспірадля певних осіб з оточення майстра. Коріння лірики Шекспіра має давні традиції й сягає римської та середньовічної поезії. Серед них його улюбленцем був Овідій.

5.Рубрика «Шекспірівські сонети – перлини світової літератури

 Літературознавці визначили, що час написання сонетів Шекспіра—1590 – 1598 роки. А з публікацією цих творів пов’язана досить цікава історія. Існує версія, що Шекспір не хотів, щоб сонети вийшли за межі тісного кола йогодрузів. Але 1599 року без згоди автора були опубліковані два вірші. А 1609 року одному видавцю за дуже великі гроші вдалось отримати рукопис. Вважають, що цей рукопис дав видавцю таємничий містер W. H, якому і присвятив Шекспір свої сонети. Можливо, по відношенню до великого поета містер W.H. вчинив негідно, але якби не він, ми не мали б цих безцінних шедеврів світової літератури. 

Тематичні групи сонетів Шекспіра

 Дослідники поділяють сонети Шекспіра на такі групи:

-- Сонети,присвячені другові( 1-126)

-- Сонети, присвячені «смаглявій леді» (127-152)

-- Сонети, в яких оспівуються радощі і краса кохання( 153-154)

Англійський (шекспірівський) сонет - три катрени і двовірш з парним римуванням: абабвгвгдедежж. Перші чотири рядки сонету визначають тему твору, другі — містять її розвиток, треті — ведуть до розв’язки, а останні два рядки в афористичній лаконічній формі підбивають підсумок. Іноді це висновок з усього сказаного в сонеті, а іноді навпаки — різке протиставлення до всього, про що говорилося раніше.

  «Хто приховується в сонетах під образом юного друга?» 

У присвяті до сонетів Шекспіра, виданих 1609 року є такі слова «Тому єдиному, кому завдячують своєю появою нижче подані сонети, містеру W. Н.»

 Ще досі залишається відкритим питання, хто ховається за цими ініціалами. Більшість схиляються до версії, що це ініціали або графа Генрі Різлі Саутгемптона,  або графа Вільяма Герберта Пемброка. Існує версія, що це ініціали оксфордського студента Генрі Віллоубі, котрий в 1594 р. випустив у світ поему про нещасливе кохання. Але всі версії занадто хисткі, бо у Шекспіра було чимало друзів, імена яких поглинули століття історії.

 Тому більш слушною є думка дослідників, що в сонетах йдеться не про одну особу, а про багатьох людей. Образ друга—це узагальнений портрет дружби.

 «Хто ж вона — «смаглява леді» ?

 Сонети Шекспіра, судячи з усього автобіографічні. Хто вона, «смаглява леді» шекспірівських сонетів? Які стосунки у поета були з цією жінкою? Хто надихнув його на створення настільки пристрасних і гірких рядків? І чому в них так багато відчаю, печалі та ревнощів? Із цього приводу впродовж 19-20 століть висловлювалися різні припущення. В кінці 19 століття особливо популярна була версія про те, що під образом “смуглявої леді” ховається придворна пані королеви Єлизавети Мері Фіттон, яку Шекспір міг зустріти в крузі Вальтера Релі, знаменитого в ту пору в Англії воїна, поета і мандрівника, або серед оточення відомого мецената лорда Саутгемптона.

  Вже в наш час англійський дослідник А. Роуз висунув нову гіпотезу, за якою прототипом «смаглявої леді» булла італійка Емілія, дочка придворного музиканта  Б.Бассано і дружина Вільяма Ланьє.

 Головна героїня суттєво відрізняється від ідеалу того часу. Автор все про неї розповів, тільки імені її не назвав.

Можливо, він просто вигадав образ цієї жінки, подарувавши світові нетлінний образ .

6.Рубрика «Рядки, що надихають почуття»

СонетиВ.Шекспіра

Sonnet 18

Shall I compare thee to a summer’s day?

Thou art more lovely and more temperate:

Rough winds do shake the darling buds of May.

And summer’s lease hath all to short a date:

Sometime too hot the eye of heaven shines,

And often in his gold complexion dimmed.

And every fair from fair sometime declines,

By chance or nature’s changing course untrimmed;

But thy eternal summer shall not fade,

Nor lose possession of that fair thou ow’st.

Nor shall death brag thou wander’st in his shade,

When in eternal lines to time thou grow’st;

So long as man can breathe, or eyes can see,

So long lives this, and this gives life to thee.

Сонет 130 
Її очей до сонця не рівняли, 
Коралніжнійший за її уста, 
Небілосніжніплічовали, 
Мов з дроту чорного коса густа. 

Трояндбагатозустрічав я всюди, 
Та на їїобличчі не стрічав, 
І дише так вона, як дишуть люди, 
А не конваліїміж диких трав. 

І голосу їїрівнять не треба 

До музики, милішоїмені, 
Не знаю про ходу богинь із неба, 
А кроки милої — цілкомземні. 
 

І все ж вона — найкращапоміжтими, 
Щославлені похвалами пустими. 
Переклад Д. Паламарчука 

Сонет 66

Зову я смерть. Мне видеть невтерпеж

Достоинство, что просит подаянья,

Над простотой глумящуюся ложь,

Ничтожество в роскошном одеянье,

И совершенству ложный приговор,

И девственность, поруганную грубо,

И неуместной почести позор,

И мощь в плену у немощи беззубой,

И прямоту, что глупостью слывет,

И глупость в маске мудреца, пророка,

И вдохновения зажатый рот,

И праведность на службе у порока.

Все мерзостно, что вижу я вокруг...

Но как тебя покинуть, милый друг!

Переклад С.Маршака

7.Рубрика «Літературне відлуння»

Про Вільяма Шекспіра сказано дуже багато. Віки віддаляють нас від епохи Ренесансу, бардівських пісень, прекрасних сонетів. Але єдине, що залишається незмінним– це почуття любові і ненависті, дружба і кохання. Тому для кожного з нас Шекспір –відгук пісні, слова, почуття. Тож сьогодні, звертаючись до Великого Барда вже не його словами, хотілося б дібрати свої, власні.

8.Рубрика «Проба пера»

 О, барде! Твій величний спів,

 Що чуть  його вже не одне століття,

 Живе віки і не змовкає він,

 Бо голосом кохання став у світі.

 Смаглява леді, друг єдиний твій,

 Якому ти співав пісні даремно…

 Що ж розгадать хотів ти? Що відкрить

 Боявсь в цій таємниці темній.

 Ти почуттями написав рядки,

 Свої сонети виболів сльозами,

 Нехай ідуть роки, біжать віки,

 Пісні  ж  залишаться навіки з нами.

 Прийдешні покоління збережуть,

 Бо почуття ніколи не минуть.

     Тетяна Рудченко

Oh, my bard! Your majestic singing

We have been hearing for many centuries.

It’s lived for years and it cannot stop

Because it has become a voice of love.

‘Dark lady’ was your only friend

To whom you sang your songs in vain.

What did you want to understand?

Why did you try to hide your pain?

Your written lines are full of feelings,

Your sonnets saw a lot of tears.

Let years pass, and centuries will go.

But your songs will live, we know.

They will be always kept in mind

Because the real feelings are not dying.

Переклад SvitlanaKozyna

Вірш Павелко Даші

Згадай, як добре нам було,

Коли зрідкахочзустрічались.

В той час, коли усе цвіло,

Ми одне одним милувались.

Тинадихав мене на вірші,

Безсонніночібілялампи.

А почуття стали міцніші,

І я не в змозіїхтримати.

Та все минає, йде за часом,

Отак і наше, бач, кохання -

Колись було, а нинізгасло,

І зниклимрії й сподівання.

Минаєліто, йде зима,

У дущу проситься ворожу,

А я не знаю вже сама,

Чирозлюбити тебе зможу?

Чити любив мене, чигрався?

Все це на таємницю схоже…

Напевно знати я не можу,

Але без остраху й жалю

В ту саму річкузновувходжу.

А тилишгрався… І жорстоко,

Коли награвся, залишаєш…

Та знай, мійлюбий, досить скоро

І ти колись усе програєш.

Хай зараз сльози на щоках,

Та зовсім скоро я буду в люблячих руках.

9.Рубрика «Буктрейлер «Ромео і Джульєтта»»

ІII.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати трагедію «Ромео і Джульєтта».Створити рекламу твору.