Бінарний урок з української мови та історії України у 9 класі

Бінарний урок з української мови та історії України  у 9 класі

 

Тема. Духовне життя, традиції, обряди українців на  початку  ХХ століття

Мета. Поглибити знання учнів про стилі мовлення,  духовне життя , традиції, обряди українського народу.     

Розвивати уяву, мовлення, пізнавальний інтерес, творчі здібності учнів.    
Виховувати шанобливе ставлення до звичаїв і традицій українського народу, народних символів України, почуття патріотизму, усвідомлення своєї національної неповторності, бажання берегти свою національну культуру.

Тип уроку. Урок-семінар

 

                Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

   Організація аудиторії

Привітання

1 учитель - Добрий день вам, рідні,

                     В нашій світлій хаті!

                     Як гостей найкращих

                     Раді вас вітати!

2 учитель - Гостей дорогих

                     Ми вітаємо щиро!

                     Стрічаємо хлібом,

                     Любов’ю і миром!

  (на столі на рушнику лежить хліб, сіль)

Створення емоційного фону.

Девіз нашого семінару такий:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а         

                                     бачити.

Не просто відповідати, а 

                             міркувати.

Дружно й плідно 

                             працювати.

ІІ. Основна частина

Учитель історії. Наша зустріч не зовсім звичайна, адже сьогодні ми проведемо семінар, ми   будемо працювати зразу  з  двома предметами одночасно, поєднавши історію України та українську мову.

Учитель мови.   А так як у нас семинар, у нас повинен бути  ведучий семінару. Отже, запрошуємо вас, Олено, до слова.

Ведучий. Дійсно, сьогодні у нас незвичайна зустріч. До нас завітало   багато гостей. Тож до роботи. Відомий український поет М.Рильський любив повторювати:

                  «Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього».

                   Це справді так, бо навіть сьогодення не можна до кінця

                   зрозуміти, не осмисливши витоків своєї історії та культури.

                   Історія – важливе джерело наших знань.

                   Мова -   додає цим знанням яскравості й неповторності.

                   Особливо це стосується народознавства, бо воно об’єднує

                   в собі і історію. і мову з розмаїттям національних звичаїв,

                   багатством духовних традицій

 

Вчитель історії . Відродження національної культури неможливе без системи знань  про український народ, особливостей його  побуту, трудової  діяльності, без знання народного одягу, медицини й календаря, харчування, а також звичаїв, обрядів, вірувань, народної моралі.

Вчитель мови. Саме про це ми з вами і будемо говорити на нашому семінарі, використовуючи різні стилі мовлення української мови. Давайте пригадаємо значення слів, які почули.(на  екран)

НА ЕКРАН ( словникова робота)

ОБРЯД – традиційні символічні дії, що в образній системі виражають визначні події у житті людей.

ЗВИЧАЙ – це основна форма поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей.

ТРАДИЦІЯ – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління – звичайна норма поведінки, неписаний закон.

Вчитель історії .В. Скуратівський писав «Може, маючі такі прекрасні символи, народ зумів зберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію і родовідну пам'ять волелюбний дух». Вам слово, Олена.

Ведуча.  Сьогодні ми будемо працювати за   програмою, складеною нашими   учасниками.. У кожного з вас є така програма.

Програма

проведення семінару «Стилі мовлення. Духовне життя, побут, звичаї,традиції, обряди українського народу на початку ХХ століття»

Дата проведення:  _______________________

Місце проведення:   конференцзала__________________

Час	Тема	Хто виступає
9.15-9.30	Реєстрація учасників
9.30-9-40	Вступне слово (привітання)	Шварева Н.В.,  Мілодан О.В.,  Дворцова О.
9.40-9.45	Офіційно-діловий стиль	МаслянийД,, Скорохватов А. Пушкар Н.Б.
9.45-9.50	Науковий стиль	Подзолков В.,  Діденко С., Мезиненко Н.В.
9.50-9.55	Розмовний стиль	Синяєв А.,   Приходченко Д.
9.55-10.05	Публіцистичний стиль	Лисенко Є., Ківшарь В.
10.05-10.10	Художній стиль	Щербак Т., Філатова А., Мерзлікіна О.О.
10.10-10.15	Підведення підсумків  семінару	Шварева Н.В.,  Мілодан О.В.
10.15-10.30	Перерва. Брейк-кава
10.30-10.45	Обговорення результатів семінару

 

Вчитель мови. Поки учасники готуються, давайте разом  пригадаємо, те, про що говорили на уроках української мови.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бліц опитування:

- що таке мова?( це універсальний інструмент для спілкування  людей один з одним)

- які стилі мовлення ви знаєте?

(учні відповідають на питання, на екрані іде інформація)

 

 

На екран

Мова – це універсальний інструмент для спілкування людей один з одним.

Виділяють п’ять основних стилів української літературної мови:

- науковий,

- офіційно-діловий,

- публіцистичний,

 - художній,

- розмовний.

ІІІ.Основна частина уроку

Ведуча. Починаємо працювати . До слова запрошується  перша група учасників семінару. Вони познайомлять нас з офіційно-діловим стилем мовлення.

Виступ 1 групи учнів.

Офіційно-діловий стиль мовлення (учні виступають, на екрані інформація про стиль мовлення)

Офіційно-діловий стиль

         Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.

Основне призначення стилю – регулювання офіційно-ділових стосунків.

  Це мова законів, указів, міждународних угод, протоколів,заяв, наказів, розпоряджень, оголошень

(учні розповідають, на екрані іде інформація про стиль)

Для проведення офіційного заходу необхідно створити потрібний для цього офіційний документ.  

Ведуча. Дякуємо вам. Продовжуємо працювати. Слово надається другій групі учасників з доповіддю про науковий стиль мовлення.

Виступ другої групи(на екрані інформація про стиль)
Науковий стиль 

Науковий стиль –  це різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.

Основне призначення стилю – повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань.

Науковий стиль реалізується в підручниках, посібниках для учнів шкіл та студентів вищих навчальних закладів , а також в спеціальній літературі.

Науковий стиль(на екран)

На початку ХХст. у побуті населення українських земель відбулися суттєві зміни. Вони були викликані стрімким розвитком  технологічних процесів виробництва , що охопили суспільство, зміною ролі жінки, зростанням освіченості тощо. Зміни у побуті обумовили певні зрушення і в звичаях та традиціях українського населення. Такі процеси були характерні й для інших країн та народів за доби індустріалізації. Проте в Україні вони мали свої особливості (збереження патріархальності* у сімейних відносинах, прив’язаність до землі значної частини міщан та ін.). Спосіб життя окремих людей визначався їхніми матеріальними можливостями, рівнем освіти, культури, духовними потребами.Нові риси побутової культури проявлялися насамперед у житті населення великих і середніх міст. На початку ХХ ст. почав швидко змінюватися зовнішній вигляд міст. Міська влада приділяла значну увагу благоустрою. Вулиці вимощувалися камінням, будувалися мережі водопостачання, каналізації, створювалися міські сади та парки.

Київ на початку ХХ ст.

На вулицях з’явилось електричне освітлення, розбудовувалась мережа трамвайних ліній, розпочалось будівництво  театрів, упорядковувались набережні, проводилось озеленення міст. Заможні міщани (здебільшого це банкіри, власники великих підприємств, торгових фірм, державні чиновники високого рангу та ін.) мали особисті автомобілі, користувалися телефоном, електрикою. Вони вишукано одягались, купували ювелірні прикраси, дорогі годинники, елітні парфуми.Новомодною традицією заможних людей стало «їздити на води», тобто відвідувати курорти за кордоном (в основному Чехія і Німеччина) і в Україні - Трускавець, Миргород та ін. Там вони не тільки опікувались власним здоров’ям, а й мали спілкування у шляхетному товаристві, заводили корисні знайомства з представниками зарубіжної та вітчизняної аристократичної еліти.Міщани середнього статку (державні службовці, торгівці, власники майстерень, вчителі тощо) також зазнали суттєвих змін в укладі свого життя. В їхньому середовищі зросла культура споживання, харчування, дозвілля. Вони замовляли одяг у модних кравців, купували сучасну побутову техніку (грамофони, велосипеди та ін.) дбали про здобуття дітьми вищої освіти. Характерною ознакою міщан середнього статку було те, що більшість з них працювали і жили з власного заробітку.

Повідлмлення вчителя історії   У дореволюційній Росії вчителі користувалися правами і пільгами які мали державні службовці (вислуга, звання, пенсія, нагороди). Тижневе навантаження вчителя становило 12 годин. У гімназії існувало чотири розряди річних окладів: 750,900,1250 і 1500 рублів. Перший розряд одержували відразу, другий - через п’ять років. Решта розрядів присвоювалась за професійну майстерність. Зарплата вчителя була пристойна (для порівняння ... кілограм житнього хліба коштував 5 коп., пшеничного - 7 коп., телятини - 30 коп. Чоловічі черевики коштували 4 руб.50 коп., жіночі - 3 руб.50 коп.). Окрім зарплати, вчителям видавалась грошова допомога на візника… За успішну роботу учитель одержував нагороду: одноразова грошова виплата, мундир учителя гімназії, дострокове отримання чергового чину та ін. Вихід на пенсію вчителя гімназії для чоловіків у 25 років педагогічного стажу, у жінок - 20 років. При виході на пенсію видавалася одноразова грошова допомога у розмірі річного окладу. Розмір пенсії визначався окладом. Після смерті вчителя пенсіонера його пенсію виплачували сім’ї…Крім того, діти покійного отримували допомогу в оплаті навчання… .

Міщани полюбляли у вихідні дні відвідувати театри та кіно, або відправлятись до парку де грав духовий оркестр і діяли атракціони. Влітку популярними були прогулянки на човнах по річці або приміських озерах. Взимку ходили кататись на ковзанах на спеціально залитих для цього міських катках. Новою звичкою міщан стало відвідувати поза роботою кав’ярні, цукерні, чайні тощо. Там відбувалось спілкування з друзями, призначалися побачення, обговорювалися справи з колегами тощо.

Рівень освіти міського населення був вищий, ніж на селі, тому тут утвердилася нова звичка - читати у вільний час газети та журнали. У селі це теж було, але рідше.Значні зміни відбулися й серед міських низів (робітники заводів та фабрик, вантажники, двірники, прибиральниці, пралі та ін.). Їхня кількість зросла у містах за рахунок селян які перебрались до міста. Процес адаптації у місті для них не завжди був безболісний, оскільки місцеві міські низи вбачали у прибульцях конкурентів на робочі місця, та винуватців зростання цін на продукти харчування.З прибуттям у місто для вчорашніх селян змінювалось майже усе: розпорядок дня, одяг, харчування, житло, характер праці, а часто навіть і мова. Зміни у розпорядку дня полягали у тім, що на селі люди працювали під час польових робіт від зорі до зорі, бувало що й у неділю. У місті робочий день мав велику тривалість, але був нормований. У прибульців з’явився новий для них звичай - вихідного дня. Вони могли піти до церкви, відвідати недільну школу для дорослих або прогулятися у міський парк. Із видовищ перевага віддавалась кіно або цирку (міське панство не відвідувало цирк і називало його “театром для жебраків”). Прогулюючись вулицями, або відвідуючи видовища міська біднота ласувала дешевими карамельками, а якщо бракувало грошей - лускали соняшникове насіння, запльовуючи лушпинням усе довкола себе. За цю звичку вчорашні селюки ставали об’єктом насмішок. Намагаючись швидше адаптуватися до міста, прибульці одягалися не у вишиванки, а купували дешевий одяг з фабричної тканини. Мрією чоловіків було придбати кишеньковий годинник на ланцюжку, який мав видовищно звисати з кишені жилетки. Жінки мріяли про ювелірні прикраси. Для них спеціально виробляли дешеві підробки схожі на коштовні.

Повідомлення учня

Для новоявлених міщан змінювалася культура споживання. Якщо у селі вони жили з натурального господарства, то в місті кожного дня ходили до продуктової лавки або на базар купувати харчі. Змінювався і раціон харчування. На селі м’ясо їли в основному на свята, а в місті або промисловому селищі, працюючи на заводі або в шахті, треба було харчуватися більш калорійно аби витримувати тяжку працю.

У міських сім’ях було менше дітей, ніж у сільських. У селі діти змалечку допомагали батькам у домашньому господарстві (пасли худобу, гусей). Вони були додатковою робочою силою у сім’ї. У місті біднота тіснилася у найманому житлі і створювати багатодітну сім’ю означало ускладнити собі життя. До того ж жінки у місті часто влаштовувались на роботу, аби збільшити бюджет сім’ї. Це супроводжувалось і змінами у свідомості жінок, оскільки працюючи, вони відчували себе повноправними членами суспільства, мали певну фінансову самостійність. У працюючих на виробництві жінок було менше часу на догляд дітей та ведення домашнього господарства.

Водночас особливістю міських низів було намагання зберегти зв’язок з землею. Оселяючись на міських окраїнах селяни заводили городи, садочки, утримували домашню худобу та птицю.

Здебільшого у місті зберігались звичаєві календарні релігійні свята, обряди. Але деяка обрядовість трансформувалась або й зовсім втрачалась, не відповідаючи вимогам модерної доби. Наприклад, якщо у селян пора весіль наставала по завершенню польових робіт, то в місті цього не дотримувались. До того ж і весільний обряд на селі тривав три-чотири дні, а в місті він зменшився до одного-двох днів та ін.

Зміни у побуті села йшли набагато повільніше. Поряд з традиційними землеробськими знаряддями праці у більш заможних господарствах з’являлися кінні косарки фабричного виробництва, металеві плуги, механічні млини, парові молотарки, сіялки тощо. Змінювала свій вигляд та внутрішнє облаштування селянська хата. На початку ХХ ст. в основному будувалися трикамерні хати (хата-сіни-комора). В сінях почали відгороджувати місце для кухні. Внутрішнє планування хати залишалося традиційним.

Поступово змінювалося і родинне життя. На зміну великий патріархальній сім'ї прийшла мала, до якої ми звикли сьогодні. Західноукраїнський громадський діяч Кость Левицький писав про це так: «Син з батьком не хочуть сидіти на однім ґрунті, донька з матір’ю; ділять півморга і кожна окремо ґаздує». Вік, з якого можна було вступати у шлюб, у дівчат сягав 16 років у хлопців – 18 років. Часто батьки самі вирішували питання шлюбу без згоди молодих. В селі зберігалися старовинні звичаї та обряди.

Ведуча. Дякую вам. Запрошуємо  наступних виступаючих. Вони приготували інформацію про розмовний стиль мовлення.                       

Виступ учнів (на екрані інформація про стилі)

Розмовний стиль(на екран)

Повідомлення учня Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

  Основне призначення стилю – обмін інформацією, думками, враженнями.

  Ми підготували для вас уривок з твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», як приклад розмовного стилю мовлення.

Учні читають уривок у особах (ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ « НІЧ ТАКА МІСЯЧНА…») 

Ведуча. Дякуємо вам. А про публіцистичний стиль розкажуть нам слідуючи учні.

Публіцистичний стиль(на екран)                           

Повідомлення учня. Публіцистичний стиль – це різновид літературної мови, який використовують в засобах масової інформації   

Основне призначення стилю  – вплив на думку громадян через засоби масової інформації,пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.

  Повідомлення учня..Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ,   публіцистична стаття, дискусія, репортаж. Саме один з цих жанрів ми для вас підготували.

Подивіться, будь ласка, на екран. (на екрані відео – репортаж з музею

Українська світлиця )

Ведуча. Дякуємо.  Запрошую  наступну  групу учасників, які розкажуть нам про художній стиль мовлення.  

Художній стиль (на екран)

Повідомлення учня. Основне призначення стилю – різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів.

Головними ознаками художнього стилю є емоційність, образність. В ньому вживається все словникове багатство української мови. 

  Художній стиль реалізується в таких жанрах: повість, оповідання, поема, вірш, байка,  казка. Пропонуємо вам послухати один із жанрів цього стилю мовлення – вірш

Надії  Красоткіної  «Традиції народу» - виконує   учень.

 

Традиції народу — це велике диво,
Яке струмить з глибин у майбуття.
Їх знаючи, народ іде щасливо
І впевнено у непросте життя.
В традиціях живе душа народу,
Великий зміст закладений у них.
Народ наш любить й береже природу
Та рідну пісню і веселий сміх.
І щире слово, й жарти іскрометні,
Легенду й казку, що в душі пливе.
І пам’ятає подвиги безсмертні,
А добра слава у віках живе.
Традицій у народу є багато,
Бо довго ми живемо на землі.
І нам їх треба добре пам’ятати,
Запам’ятати, поки ми малі.
Й нести з глибин віків у день прийдешній,
Бо без минулого немає майбуття.
Щоб в правді й вірі, в доброті сердечній
Творити нам історію життя.
Щоб й далі рідну землю нам любити,
Поля і гори та вишневий цвіт.
У волі й славі на землі цій жити
І українцями іти у світ.

 

Вчитель української мови читає вірш Д. Білоуса « Щедрий вечір» 

                                                           ЩЕДРИЙ ВЕЧІР 

Чи знаєм ми наші обряди і звичаї,

чи їх не затьмарили впливи чужі?

Пригадую: скільки краси таємничої у

Щедрому вечорі, святі душі!

І скільки пориву в розміренім цокоті

копит за вікном, у розгоні саней...

А в хаті наш батько сідає на покуті1,

і ми за столом, ціла купа дітей.

Між батьком і нами — кутя і крученики,

шкварки й холодці — все аж очі вбира

яєчня, ковбаси, в макітрі1 — вареники,

коржів, пирогів отакенна гора!

І як наша мати зуміла настачити?

Ось батько з-за тих пирогів до рідні

(навмисне пригнувшись):

—   Чи ви мене бачите? —

А ми в один голос: — Не бачимо! Ні...

—   Видать, — каже батько, — були

неледачими.. Помолимо ж Бога та вдарим чолом,

щоб ви мене, діти, й на той рік не бачили

як сядемо знов за святковим столом.

Вертаюсь до мови тії чарівничої і щиро бажаю,

щоб вічно жили такі дорогі родові наші звичаї

і гнулися в нас від достатку столи.

 

Вчитель мови. Я думаю, що ви всі втомилися, тому пропоную вам

                           трішечки відпочити

 

ІV.Хвилинка релаксації. Фізкультхвилинка

(звучить повільна мелодія, учні виконують вправи фізкультхвилинки)

 Закрийте очі і уявіть почуте.

Вчитель.Іде сніг… Він  падає  на будинки, дерева. Дмухне вітерець і сніжинки закружляють у дивовижному танку… Вони думають: « Захочемо на небо, знов злетимо…»

Але чомусь ніколи не злітають. Невже їм більше подобається на землі…

  Вчитель. Отже, ми з вами розглянули всі стилі мовлення.

Учень. Почекайте, а я думаю, що ви не всі стилі мовлення

              розглянули.

 Вчитель. Не може бути. Що ви маєте на увазі?

Учні.  А ось що! Подивіться на екран.(на екрані інформація про КОНФЕСІЙНИЙ та ЕПІСТОЛЯРНИЙ стилі мовлення)

Додаткові стилі( на екран) 

Конфесійний стиль 

 Конфесійний стиль –   різновид української релігійні потреби суспільства. Основне призначення стилю – вплив на душевні переживання людини.

Головні ознаки стилю: вживання слів для найменування Бога та явищ потойбічного світу (Божий Син, Святий Дух, Спаситель, Царство Боже, рай, вічне життя, сатана тощо)

Конфесійний стиль використовують в таких жанрах: Біблія, житія Святих,   молитви, тлумачення Святого Письма

Учні.                    Епістолярний стиль                           

Епістолярний стиль – це стиль приватного листування.

Основне призначення стилю – поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційній настроєності автора.

 В читель. Дякуємо вам за цікаве повідомлення. Тож всі питання семінару вичерпано.

 V.Рефлексія

Метод «Прес»

Вчитель. А мені цікаво чи зможуть наші учасники визначити яким стилем написані слідуючи уривки? (на екрані уривки)

1. - Грицю!- сказав батько.

- Га!- сказав Гриць.

- Видиш оту хату?

- Видзу.

- Пам'ятай собі, се школа.

- Ба,- сказав Гриць.

- Сюди будеш ходити вчитися.

- Ба,- сказав Гриць. (І.Франко)

 

 2.       

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: "Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?"
От баба й просить діда:
- Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!

 

3.      АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

  Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію держав створен­ня в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.  

4.Комп'ютер — електронна програмована цифрова машина; елект­ронний пристрій для виконання складних обчислень і перетворення даних, керований спеціальними програмами. Складається зосібна із процесорів, внутрішньої та зовнішньої пам'яті. Разом із периферійними пристроями утворює комп'ютерну систему. Розрізняють комп'юте­ри мейнфрейми (великі), мінікомп'ютери, персональні комп'ютери, а також суперкомп'ютери, призначені для виконання особливо склад­них обчислень. Прогрес у галузі електроніки уможливив мініатюриза­цію комп'ютерів та їх значне поширення. Завдяки розвиткові комп'ю­терних мереж (напр.,Інтернету) пересічні користувачі одержують доступ до програм та інформації, накопичених у комп'ютерних архі­вах у цілому світі, а також до нових технологій розповсюдження інформації (напр., електронної пошти).   5.Вибір дванадцятьох апостолів. І піднявся Ісус на гору й покликав за Собою кого хотів. Вони піднялися до Нього. Він обрав дванадцятьох і назвав їх апостолами Своїми, щоб могли вони бути поруч із Ним і щоб міг Він послати їх проповідувати, наділив Він їх владою виганяти демонів. Отже, Він призначив дванадцятьох: Симона (якому Він дав ім'я Петро), Якова, сина Зеведеєвого, і брата Якова Іоанна (яким Він дав імена Воанер, що означає «сини грому»), Андрія, Пилипа, Варфоломія, Матвія, лому, Якова, сина Алфієвого, Тадея, Симона Зілота та Юду Іскаріота, котрий Його і зрадив (Новий Завіт. Євангелія від Марка).   6. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям. Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарка ми, що спахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню. Виплило. Дерева, одягнені в легеньку одежу з срібного інею, облились делікатним рожевим світлом.

7. Доводжу до вашого відома, що названий учень не використовує можливості свого головного мозку для розв'язання домашніх завдань. Прошу вжити відповідних заходів.

 

Вчитель мови. Отже, тепер, я сподіваюсь, ми розповіли про всістилі мовлення. Навіть більше, ніж планували. Нам приємно відзначити, що під час підготовки до семінару та його проведення всі дев’ятикласники брали активну участь. Ви бачите, що учні підготували ці матеріали, знайшли в інтернеті і розфарбували ось такі цікаві малюнки працюючи з народознавчою літературою, з інформацією в інтенет-мережі знайшли дуже цікаві матеріали, з якими виступали на уроках української мови та історії України.

VI. Оцінювання роботи учнів

Вчитель історії. Тому ми вважаємо, що кожен дев’ятикласник  по праву отримує гарні оцінки. Ми порадились і вирішили, що всі ви отримуєте сьогодні 12 балів з  історії, і з української мови.

VII. Домашнє завдання буде таке: написати статтю шкільний сайт про семінар, який ми сьогодні провели.

VIII. Скринька мудрості

Вчитель мови.  Знаєте, я пригадала цікаву притчу, яку прочитала у               В. Сухомлиньського «Про стару-стару вишню». Послухайте казку-притчу В. Сухомлинського « Стара-стара вишня».

Це запам’яталося мені як найкращий спомин дитинства. 
Недалеко від нашої хати росла вишня. Стара – стара, вже половин а гілок зовсім засохла, а на половині ще родили – ой які ж смачні ягоди! Запам’яталося: весною зацвіла тільки одна гілка. Батько хотів зрубати вишню, бо вмирає ж вона… Та мати сказала: Не треба рубати. Цю вишню посадив ще твій дідусь. Хай вродять вишні на оцій гілці…
Вродили востаннє вишні. Зібрала мама кісточки та й посадила в землю.
         Виросли з тих кісточок молоденькі вишні. Стара вишня засохла, а молоді вже цвітуть і плодоносять.

Вчитель історії. Отак як та вишня не вмерла, а продовжила свій рід, так і народ ніколи не вмирає. Поки ми будемо пам’ятати свою національну історію, свої традиції, обряди, звичаї і будемо передавати своїм нащадкам, доти буде жити і Батьківщина.

Бережімо те,чим дорожили наші діди і прадіди. Це пам'ять народу, бо, як втратить народ пам’ять, втратить і любов до своєї рідної Батьківщини, втратить своє майбутнє. 

IХ.Заключне слово

Вчитель мови. Усе минає, а слово залишається. Зникає у безвість все: царі, володарі, раби. На порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки… Гори перетворюються на купу каміння…

Усе стає прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час  голос людської душі. Тож хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна  мова!

Вчитель історії. Дякуємо всім учасникам семінару за активну участь у підготовці та проведенні заходу.  На цьому ми завершимо нашу зустріч.