Бойовими стежками “Вотану”

Після поразки під Сталінградом гітлеровці зрозуміли , що їхній план “блискавичної війни” проти СРСР провалився. В результаті у Гітлера з’явився задум створити в стратегічних районах оборонні укріплення. На підступах до Криму таким місцем був Мелітополь, який часто називають “воротами до Криму”. Саме тут німці починають створювати міцну лінію обороних споруд, що повинна була перегородити шлях радянським шляхам від Дніпра до Азовського моря. Лінія оборони будувалась на правому березі р. Молочної, який досягав 5-7 метрів у височинь.

Загальна ж довжина цього укріплення сягала 150 км у довжину, до 40 км в глибину. Будували лінію оборони спеціальні саперні батальони з німецької будівельної організації “Східна стіна”. В смузі оборони налічувалось 6 спеціальних полос з вогневими точками. В радіусі 14-20 км від Мелітополя фашисти перетворили всі містечка та села в неприступні укріплення. Ось чому цю лінію укріплень вони назвали на честь свого продавнього бога війни – ВОТАН. А в той час, в Берліні почали карбувати медаль за оборону Мелітополя. Таке значення віддавав Гітлер цієї обороної споруді – лінії “Вотан”.

Головний удар по супротивнику мусили нанести у вересні 1943 р. війська 5-ю ударної (ком. В.Д. Цвєтаєв), 44-ї (В.А. Хоменко) та 2-ї (Г.Ф. Захарова) гвардійської Армій, також участь брали танкові і кавалерійські корпуси у напрямку Великий Токмак, Михайлівка, Веселе… В резерві Південного фронту знаходилась ще 51-а Армія. Під с. Мордвинівка біля Мелітополя для відвернення уваги ворога знаходилась 28-а Армія (ком. В.Ф. Герасименко). До бою підготувалися 19 корпусів, 46 дивізій, 51 бригада, 68 окремих полків, 37 окремих батальйонів і дивізіонів. Ударне угрупування нараховувало 525 тис. бійців, мало 667 танків, 2478 польових і 744 зенітних гармат, 270 установок реактивних мінометів, 1110 бойових літаків. Співвідношення сил становило на користь Червоної армії в особовому складі 2,5:1, гарматах і мінометах (навіть без врахування реактивної і зенітної артилерії) 3,5:1, літаках 1,6:147.

У наказі на наступ, який почали 26 вересня, ставилося завдання у перший день прорвати фронт на лінії Василівка – Мелітополь, далі за допомогою мобільних груп швидко очистити лівобережжя нижньої течії Дніпра й частиною сил ввірватися в Крим. На восьмий день операції 28-а армія повинна була бути вже в районі Сиваського, 12-й – Перекопського перешийків. Дві групи танкових, механізованих і кавалерійських корпусів на шостий-сьомий день зобов’язували захопити переправи на Дніпрі й плацдарм у районі Каховки – Цюрупинська, на сьомий-восьмий – Джанкой.

Ранок дня наступу розпочався з класичної інтенсивної годинної артпідготовки. Артилерійська щільність на ділянках прориву становила 100–150 стволів на 1 км. До артилерійського вогню додалися масовані бомбові удари авіації. Але німецькі підрозділи не були деморалізовані й демонстрували притаманну їм стійкість. Піхоту, яка піднялася в атаку, вони зустріли сильним кулеметним вогнем, до якого додавалися залпи далекобійної артилерії. Ціною величезних втрат наступаючим вдалося просунутися на окремих ділянках на 2–4 км. З другої половини дня розпочалися підтримані танка­ми контратаки ворожої піхоти, які в ряді випадків дозволили їй повернути втрачені позиці.

Пізно ввечері в штабах армій підводили підсумки, шукали причини неуспіху. Так, у 2-й ударній армії, окрім звичного в таких випадках посилання на проблеми із забезпеченням боєприпасами, особливо великих калібрів, констатували й недоліки в діях військ. До них віднесли відсутність тактич­ної взаємодії наступаючих підрозділів з артилерією. Командувач артилерією армії окрім того відзначав, що піхота недостатньо ефективно використовувала власні артилерійські засоби, перш за все міномети.

Подошли к речке. Немцы нас еще не обнаружили. Речка неглубокая - бойцам по пояс, но заболоченный берег, топкое дно… один крик пораненного бойца - и мы будем обнаружены - вся операция сорвется. Переправились на тот берег успешно. Залегли. Командиры проверяли бойцов, а саперы осторожно начали продвигаться вперед, прокладывая проходы в минных полях и в проволочных препятствиях. Много лет прошло с тех пор, а меня и сейчас волнует мужество бойцов и офицеров, которые лезли по лестницам под ураганным огнем противника.

ПРИЧИНИ ПОЧАТКОВИХ НЕВДАЧ Позначилася й практика берегти не людські життя, а техніку. Всього ж у боєздатному стані на той момент танків і САУ було 77852. Але вони притримувалися до часу, коли піхота прорве оборону й війська вийдуть на оперативний простір. У зв’язку з провалом наступу частину танків все ж ввели в дію на фронті 44-ї армії. У бій додатково кинули танковий, механізований і кавалерійський корпуси. Однак, успіх все не приходив. Якщо під Запоріжжям після 1–2 жовтня взяли тижневу паузу й цей час використали для цілеспрямованого навчання військ методам долання насиченої оборони, то на лінії «Вотан» спроби прорвати її тривали безупинно п’ять днів.

Лише заваливши ворога горами своїх трупів, заливши його морем крові, 9 жовтня отримали перший невеликий тактичний успіх. Він прийшов до 28-ої армії, яка за планом завдавала допоміжного удару. Війська армії здолали оборону на фронті шириною 13 км, форсували таки р. Молочну, просунулися на 7 км й підійшли до південної околиці Мелітополя. Однак прорвати оборону на всю глибину не вдалося їм. На захопленому плацдармі розгорілися жорстокі бої, які тривали 5 діб.

Дещо парадоксально, але успіх 28-ої армії пояснювався в першу чергу тим, що вона не змогла виконати поставлене перед нею завдання своєю активністю утримати якнайбільше сил ворога й не дати перекинути їх на напрямок головного удару. Німці до 9 жовтня таки зняли з ділянки армії більшість підрозділів для підсилення оборони північніше Мелітополя. Радянська сторона в цьому випадку зреагувала оперативно. Попередній план змінили й акценти наступу змістили. Здійснили перегрупування, 51-у армію, танкові і кавалерійські корпуси резерву, які раніше готували використати північніше Мелітополя, терміново перемістили в бойові порядки 28-ої армії. 13 жовтня 51-а армія ввірвалася в Мелітополь з півдня.

Зокрема, треба відмітити, що в історичній хронології тих подій мало згадуються істинні герої. А саме, коли 30 вересня 1943 р. частини дивізії полковника В.Г. Добровольського – три штурмових батальони, якими командували ст. лейтенанти Г.Я. Гусєв, А.І. Кальниш і А.Т. Широбоков - з боку с. Мордвинівка подолали з великими втратами відкриту місцевість з болотяними ділянками долини р. Молочної та протипіхотний рів і все ж штурмом заволоділи ним з протилежного боку. В цих боях особливо відзначилась комсорг М.С. Батракова. Вона своїм прикладом підтримувала моральний дух красноармійців. Вела їх в бій в критичні моменти. За свій подвиг М.С. Батракова отримала Золоту зірку Героя Радянського Союзу.

ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ… Днем завершення Мелітопольської операції вважається 5 листопада. На цей час війська 4-го Українського фронту очистили від противника всю Північну Таврію, вийшли до нижньої течії Дніпра в широкій смузі від Горностаєвки, що північніше Каховки, до Чорного моря, ввірвалися на Перекоп і Сиваш. Якою була ціна операції, що тривала без малого півтора місяці?

Наводилися узагальнюючі дані. З посиланням на спогади німецьких генералів пропонувалася інформація про катастрофічний стан окремих частин і підрозділів. Власних втрат як і не було. Виділити їх сьогодні в цій окремо взятій операції не можна. Лише констатуємо, що вони були величезними. Чи можна було їх зменшити. На той день, коли звільнили Мелітополь, Червона армія на правому березі вже пройшла шлях від Дніпропетровська до Кривого Рогу й Кіровограда. Угрупування німців у південній частині Запорізької області опинилося в глибокому радянському тилу й від оточення могло рятуватися хіба що відступом у Крим. То ж чи був, як і в історії із запорізьким плацдармом, лобовий штурм лінії «Вотан» безальтернативним?

Тема: Наш край в роки війни (1941 – 1945 рр.) Для проведення проекту викладач з учнями повинен відвідати краєзнавчий музей, місця бойової слави, а також історичні місця краю, пов’язані з воєнним періодом ( Братське кладовище, лінія «Вотан» та і.н.) див. додаток № 1. На місці викладач розподіляє обов’язки дослідницьких груп по вивченню навчального матеріалу. Також визначаються кінцеві цілі як спільного проекту так і індивідуальних проектів.

1. Перша група дослідників вивчає період початку війни на Мелітопольщіни. 2. Друга група дослідників опрацьовує історичний період фашистської окупації Мелітопольського краю. 3. Третя група дослідників вивчає підпільний рух в Мелітопольському краї. 4. Четверта група дослідників вивчає хіт воєнних дії за визволення міста Мелітополя. Кожна група визначає миту під керівництвом викладача а також задачі, предмет дослідження власної тематики. Також чітко подається систематика виконання роботи і планування діяльності.

На початковому етапі вся навчальна група дослідників ознайомлюється з архівними матеріалами. Кожна група виробляє проектну презентацію за результатами діяльності і обмінюється ними на «круглому столі».  1 група: працює в музеї; розробляє характеристику евакуаційних дії на початку війни; досліджує початок боїв за Мелітополь в 1941 році; створює карту – схему бойових дії на початковому етапі військових дії в вересні 1941 року;  2 група: досліджує хід окупації Мелітопольського краю та формування руху Опору (підпілля );  визначає фашистські злочини проти мелітопольців;    

3 група: вивчає формування підпілля, діяльність його лідерів, а також колабораціонистські тенденції деяких мелітопольців; працює як в музеї. так і на вулицях міста, названих в честь героїв підпільників; 4 група: ретельно вивчає ведення боїв за визволення Мелітопольського краю. З цією метою відвідує м. Великий Токмак і село Мордвинівку (див. додаток № 2). На місцевості вони встановлюють ретроспективу Мелітопольської операції; в Мелітополі група відвідує опорні стратегічні пункти, що були на той час, а також Братське кладовище; хід боїв за визволення Мелітополя учні – дослідники вивчають за допомогою праць краєзнавця А.М. Алєксєєва. (див. додаток 3)  

Вивчення хронології боїв за визволення Мелітополя учні – дослідники вивчають за допомогою краєзнавця А.М. Алєксєєва та його наукових праць . (див. додаток 3). Результати групового проекту обов’язково опрацьовуються і проводиться підбиття підсумків.