Деякі види творчої роботи учів на основі неповного тексту

Відділ освіти Бердянського виконавчого комітету

Бердянської міської ради

Методичний кабінет

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1

Деякі види творчої роботи учнів

на основі неповного тексту

(Методичні рекомендації, зразки текстів)

Розробила вчитель української мови та літератури                  ЗОШ І-ІІІ ст. № 1          Тунда Т.А.,                вища категорія, «учитель-методист»

2020 рік
Деякі види творчої роботи учнів на основі неповного тексту

                            Методичні рекомендації, зразки тестів

Обдаровані люди приносять велику користь суспільству, державі, є її гордістю. Тому перед суспільством, державою, школою й сім’єю постає проблема навчання й виховання таких дітей.

Одним із важливих напрямків діяльності вчителя в загальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. Вони характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю тощо. Їм притаманна неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті , швидкість реакції, уміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу та інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їхню завантаженість.

Вважається, що найкращою системою роботи з талановитими дітьми є та, у якій виявляється й має розвиток кожна творчо обдарована дитина. Система має має бути спрямованою перш за все не те, щоб пізнати талант кожного й розвинути його.

     З цією метою вчителеві необхідно застосовувати різні види робіт  творчого характеру. Зокрема: перекази невеликих художніх тестів розповідного характеру з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму; твір-розповідь на основі власного досвіду; твір-роздум, пов’язаний з життєвим досвідом учнів; твір-оповідання про випадок із життя; твір-роздум про вчинки людей на основі побаченого тощо. Крім названих видів робіт, можна практикувати творчі перекази, що є однією з найефективніших форм підготовки учнів до самостійного написання творів.

Пропоную для такої роботи неповні тексти, спеціально створені для того, щоб доповнити, домислити в них пропущені фрагменти чи то в кінці, чи на початку, чи в середині, чи в кількох місцях одночасно. Тексти невеликі за обсягом, неважкі для сприймання, на теми з життя підлітків, мають ненав’язливе виховне спрямування.

Пропоновані неповні тексти фактично служать для учня і джерелом його майбутньої творчої роботи, і своєрідним планом, і сюжетною канвою, і спонуканням до творчості. Вони особливо допоможуть школярам, яким ще важко самостійно  добирати  теми для власних висловлювань, послідовно  викладати свої думки.

Прослухавши чи прочитавши неповний текст, учень має домислити початок, продовжити чи закінчити його, виходячи  із загального змісту. Він може на свій розсуд вводити дійових осіб, придумувати діалоги, епізоди подій , які б логічно пов’язувалися з авторським текстом.

Учитель не має втручатися в творчий процес учня, хоча й повинен бути пасивним спостерігачем. Йому необхідно націлити  учнів на те, щоб вони дотримувалися заданого типу мовлення, допомагати тим, хто цього потребує, у доборі лексики чи граматичних форм, сприяти тому, щоб діти використовували різні способи зв’язку як між реченнями, так і між абзацами.

Розглянемо роботу над доповненнями оповідання «Небезпечне плавання». Учитель зачитує початок.

Небезпечне плавання

- Діти, грайтеся на березі. У воду не залазьте. Я зараз повернуся,- наказала мама й  швидко зникла за пляжною будкою.

- Михасю! Поки мама розвішає доріжки, ми трохи поплаваємо, - сказав Івасик до меншого брата.

Хлопчики зіштовхнули у воду жерстяну балію, у якій мама на березі замочувала прання, і сіли, як  у човен. Балія легенько похитувалася на воді, черкаючи дном по камінцях. Так було гарно! Михасик з радості плескав у долоні…

?...

Робиться пауза, щоб учні мали можливість подумати над тим, як могли розвиватися події далі. Судячи із заголовка, щось має статися.

   Зміст відтворюваної події в усіх школярів буде приблизно однаковий, бо до цього спонукає неповний текст. Але кожен писатиме по-своєму. І тому  характер допомоги вчителя залежатиме від потреб конкретного учня.  

В іншому випадку школярі мають домислити вже не один, а два фрагменти.

На ставку

На краю села є невеликий, але досить глибокий ставок. У гарячу пору літа це справжній рай і для дітей, і для дорослих.

У селі всі знали, що в одному місці ставка купатися небезпечно, бо там на дні є якісь металеві труби. Їх уже пробували витягнути, але де там…

Того літа приїхав з міста до бабусі в гості шестикласник Костик.

?...

Життя хлопчиків вдалося врятувати. Але хто знає, чи зможе він колись із розгону скакати у воду…

?...

У першому пропущеному фрагменті учні мають домислити, як сталося, що Костик пішов сам до незнайомого ставка: чи то його ніхто не попередив, чи він не послухався бабусі або ще щось. Адже всі знали, що в тому місці купатися небезпечно. І нарешті, що таке могло статися, що загрожувало життю Костика. Шукаємо в тексті підказки. І вони є: перша - «на дні є якісь металеві труби», і друга - «чи зможе він ще колись із розгону скакати у воду». Очевидно, хлопчик, наткнувшись під водою на труби, зазнав серйозних пошкоджень, і хоч йому «життя вдалося врятувати», усе ж травма (напевно, зламані ноги) спонукає до сумніву, чи зможе він настільки видужати,  щоб  у майбутньому знову «із розгону скакати у воду». Саме в останньому абзаці треба підтвердити сумнів або розвіяти його. Автор повинен вирішувати за Костика, чи йому  боротися з недугою, тренуватися й перемогти, чи змиритися зі своєю бідою.

      Інший текст, наприклад, «Не подумали» є поштовхом до придумування зачину й кінцівки оповідання.

Не подумали

?...

Раптом вони відчули, що течія потягнула човен на середину ріки. Що робити, хлопці не знали. Весел у них не було. Хіба що кричати… Може, хтось почує…

?...

Перше речення неповного тексту допомагає відтворити пропущений зачин. Для цього треба відповісти на кілька запитань, що випливають з цього речення: Хто були ці «вони»? Що їх спонукало взяти човен? Як так сталося, що була можливість його взяти?  Якою була ріка?

Домисли кінцівку дозволяють останні речення, спонукаючи до відповіді на інші питання: Чому так розгубилися хлопці? Що їм загрожувало? Чому вони засумнівалися, чи їх почують? Усе ж кінцівка оповідання не повинна  бути трагічною. На це вказує заголовок. Очевидно, хлопців  таки почули. А після щасливого завершення «плавання» герої оповідання прийшли до висновку, що перш ніж щось вчинити, треба подумати.

Такого підходу вимагає й робота над наступним текстом «Лебідь».

Лебідь

?...

До нього приходили люди, приносили хто зерна, а хто крихти хліба. Він уже звик брати допомогу прямо з рук. Але з дитячих рук. Видно, птах пам’ятав, хто його скривдив.

Коли вода почала замерзати, на березі ставка появилася невеличка дерев’яна хатка. Хто ця добра людина, що подбала про птаха, ніхто точно не знав.

Лебідь швидко зрозумів, кому має належати хатка. Обійшовши її навколо, заглянув до середини, а потім  сміло зайшов і всівся на сухій соломі.

Так минали дні за днями…

?...

Щоб домислити відсутній зачин оповідання, виокремлюємо питання, на які треба дати відповіді. На перше питання «До кого приходили люди?» дає відповідь заголовок. Шукаючи відповіді на питання «Хто скривдив птаха?», дізнаємося, що це була доросла людина, може мисливець, бо птах брав допомогу лише з дитячих рук. Очевидно, була на те причина. У наступному абзаці знаходимо відповідь  на ще одне важливе для зачину питання «Де відбувалася подія?»

Отже, знаємо, що в зачині  треба розповісти про те, як хтось із дорослих поранив птаха, і він не міг  відлетіти у вирій, а залишився зимувати на ставку.

Ще необхідно домислити кінцівку оповідання, на яку вказує речення «Так минали дні за днями». Як саме минали дні, відомо: люди доглядали птаха. А далі діти мають самостійно придумати. Можна, наприклад, розповісти про те, як, одужавши, птах приєднався  до своєї пташиної родини, яка повернулася з далекої мандрівки.

Як бачимо, тексти дуже виразні. Учням  неважко буде домислити пропущені фрагменти. Але в кожному вони будуть іншими.  І це найголовніше. Крім того, у процесі роботи учні вчаться встановлювати взаємозв’язки між частинами тексту, глибше усвідомлюють його структуру.