Дидактичний матеріал "Складні речення з різними видами зв'язку"

Складні речення з різними видами зв’язку

Спостереження над мовою

Визначити стиль мовлення. Знайти речення з різними видами зв’язку, схарактеризувати структуру

Оптичні системи використовують для побудови зображення, а створити зображення означає перетворити гомоцентричні пучки, що розходяться, в пучки, які сходяться у відповідних точках. Для цього необхідно, щоб відбиваюча чи заломлююча поверхня трансформувала гомоцентричні пучки , що розходяться, в  пучки, які сходяться. Ось чому в оптичних системах використовують такі поверхні, на яких при відбиванні та заломленні найкращим чином зберігається гомо центричність пучків.

Вибіркова робота

Визначити стиль мовлення уривків з тексту. Виписати речення з різними видами зв’язку, визначити частини, засоби зв’язку

Дивно: не може жити без музики народ, бо вона пом’якшує серце, очищає душу. Он білозуба молодиця у вінку з польових квітів раптом схлипнула, тицьнула в руку сліпого музики тільки що куплений у лоточника гарячий бублик, а потім ще й копійку з-під поли дістала… Музика, пісня допомагають перенести злигодні, безправ’я, бідність… Мабуть, це передусім найщиріший, найприродніший спосіб спілкування людини з людиною, той тремтливий настрій душі, коли все сприймається з півслова, з одного погляду…

Пунктуаційний практикум

Це той час коли спека спадає і степ лежить тихий повитий млою.

Мені інколи здається що я теж схожий на вітряка який основою-хрестовиною тримається чорної репаної землі а крилами жадає неба.

Співці  не вгадуйте  ви  вчені  не шукайте  хто був той цар і як йому наймення  з його могили утворила доля народу пам'ятник.

Як виходив на мороз з-під даху  то здалось  іду Чумацьким Шляхом  зорям сію-посіваю щиро й озиваються в одвіт сузір'я...

Не дурно ж кажуть дівчина як верба до не посади то прийметься.

Стояла тиха і по-своєму хвилююча година  згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк  а внизу з-під кожного куща виповзав туман  тому здавалось  що-над землею     коливалися два неба.

Довела мене ця крутія що я тільки-но вранці помітив та коли ж рідна мати моя встигла рясно отак побіліти?!

Взаємоперевірний диктант

 Піднявшись вище над лісом, сонце до неймовірної чіткості вигранувало сумовиту непорушність березняка.              Вибілений до чистоти масткого полотна, він охоплював неглибокий видолинок, подібний до мілкої тарелі, денце якої припорошилося м’якими бронзовими пластівцями; той видолинок похило простирався з ледь помітно підвищеного згірка, на якім берези нечутно розступалися, мовби вивільнюючи місце для трепетного підліска, що з дитячою цікавістю обступив замшілий велетенський пень.

Ми збирали з сином на землі каштани  ми дивились довго як хмаринка тане як синіє синь як колише вітер струни павутин.

Тепер я знаю де беруться квіти  їх певно юні весняні дощі з далеких зір приносять нам на землю.

Я родом з пісні  син села а в кожному  селі весілля а в кожній пісні  два крила бажаю кожному двокрилля.

Ні не гнітять мене перестрахи й жалі що вмерти мушу я що строки в нас малі того що суджене боятися не треба боюсь неправедно прожити на землі.

Дитяче життя що міцне дерево сьогодні вразив а завтра воно вже парості пускає  потім зацвіте і коли не поб'є мороз принесе щирі ягоди.

Графічний диктант

Накреслити схеми речень

1. Мені здається: людство у біді, земля напередодні катастрофи і мучеників ждуть нові голгофи,— коли нема лелеки у гнізді.
2.  Одні мають справу з нафтою чи металом, інші — з хлібом чи бавовником, ті спілкуються із зірками, з дальніми галактиками, багатьом випало мати справу з прекрасними музами, проте ніхто не може почуватися безпечно і безтурботно: надто-бо складний і неспокійний сучасний світ багато що затьмарює життя сучасного людства — ми не можемо заплющувати на це очі.
3. Щасливим був я двічі: як на сіні мене віз батько в присмерки осінні і як відчув, що в ме­не в серці є те, що належить тільки батьківщині.
4. Достиглі зорі випадали з небесного життя, не досягнувши земного, і, можливо, звичайний осінній листок  був щасливіший за них: він золотим човником падав на п'янку землю, щоб стати землею і дати комусь життя.
5. Чомусь не кожен розуміє і не написано ніде: якщо душа співать не вміє –  сам розум пісню не скла­де.
6.  Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю -   і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі й  болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого.

Тест

Визначити види складних речень

1. Упав туман осінній на гілки, росою став і скрашує поволі, і вже не скажеш, що берези голі, вони ж ряхтять намистом, як дівки.
2. Над крутоярами вишні зацвіли, за крутоярами в сизо-білім димі пливуть вони з вечірньої імли навстріч мені літами молодими.
3. О, так нечутно, легко із руки листок осінній опадає долі, де іній ліг кристаликами солі, немов на душу всі мої роки.
4. Ця сіра пелена у пагорба крутого; здається, цілий світ обсновано дощем, і знов, і знов забаглося в дорогу, аж зблиснула сльоза – такий на серці щем.
5. Гіркі, негожі видалися дні, і кожний стрічний з чулістю вітчима так співчуває на словах мені і дивиться порожніми очима.
6. Каштанові буйні кетяги-свічки у Соборі Весни, де нині під синьою банею дерева – хмільні молодики – співають хвалу життю.
7. Погасне полум’я до решти в холодні дні, осінні дні, і тільки чорні головешки іще курітимуть, чадні.
8. Заплутався у росяних гілках хмільний весняний буйночубий вечір, лише нема отого піджака, який мені теплом огорне плечі.
9. Хвиля вихлюпом зеленим затопила скелі хмурі – рвійно, весело, шалено зачинає вітер бурю!
10. Вклоняюся низько за те, що  в тобі, моя доля, щемливо і світло співають дрозди щовесни на тому узліссі, куди не вернуся ніколи.
11. Деревам дощ пресвятим кропилом побризкав чуби і плечі, а вітер, старий паламар, між ними все підтюпцем, підтюпцем…
12. В грозовім тривожнім зблиску небо, суша і вода, на краю землі колиску вітер атомний

Коментоване письмо

Указати, які види зв’язку поєднані в складних реченнях

Я знаю дивну річ: на світі є людина, що береже несказані слова.

Ще порипує сніг, ще скриплять ясени, та з дахів копотить, копотить на відлигу.

На леваді вже темніли і зростались дерева під ногами перехитувались роса й туман а над усім світом стояла така тиша що булі і чути як плакала надламана гілка.

Так і знай: допоки родить жито, доки сонце в ра­дості встає, - нашу правду й віру ще не вбито, ще во­на у когось в серці є.

З полів зійшла серпнева спека, ясна туманиться блакить, і день стоїть, немов лелека, що завтра в ірій відлетить.

Вже не прийма земля настирливих дощинок, все більше в калюжках шматків небес, і серед листу жовтого воскрес буянням трав пригноблений барвінок.