Джон Бойн "Хлопчик у смугастій піжамі" Ідея рівності представників різних рас, націй, національностей і народів у творі. Трагічний фінал як відображення злочинів фашизму

Ідея рівності представників різних рас, націй, національностей і народів у творі. Трагічний фінал як відображення злочинів фашизму

РАСА - велика група людей, що мають спільне походження і ряд характерних спільних фізичних особливостей, набутих у процесі історичного розвитку під впливом природних і соціальних умов існування. НАЦІЯ - конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру. НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – належність до якоїсь нації. НАРОД - 1. Населення держави, жителі країни. 2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). Словникова робота

Ключовою в романі є тема Голокосту – масового знищення євреїв нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.

Залежно від сприйняття подій, змальованих у творі, персонажів можна об’єднати у дві групи:1 – герої, що підтримують нацизм;2 –герої, що засуджують нацизм, вважають його злом.

Бруно заздрить одноліткам, бо ті знають, чим займаються їхні татусі. Все, що відомо Бруно: «його батько – чоловік, на якого треба зважати <…> І, крім того, він носить чудернацький однострій». Про в’язнів концтабору він говорить: «Ці люди...вони взагалі не люди». Комендант вважає свою роботу важливою. «Ми виправляємо історію тут», - пояснює він Бруно. Ральф - комендант концтабору. Коменданта підтримує його батько. Він пишається своїм сином.

Коменданта підтримує його батько. Він пишається своїм сином: «Я дуже гордий, що ти піднявся до такого відповідального чину. Допомагаєш країні повернути собі повагу…Наших ворогів треба покарати…»

Молодий лейтенант Котлер пишається своєю роботою. Він ненавидить євреїв і жорстоко карає в’язнів за найменшу провинність. У Бруно не складаються стосунки з лейтенантом. Антипатія взаємна. Лейтенант Котлер

Дівчина на три роки старша за Бруно. На початку твору вона грається ляльками. Але переїзд до Польщі, змінює її. Вона переймається ідеологією, нав’язаною вчителем історії. Гретель викидає свої ляльки, вішає на стіну портрет Гітлера та карту Європи, на якій відмічає просування німецької армії. Зростаючи в одній родині, ці діти вражають контрастом, тож між ними нерідко виникають конфліктні ситуації. Бруно запитував у сестри, чому німці не люблять євреїв. Гретель – сестра Бруно. Отримав відповідь: «Тому що вони євреї».

В’язень Павел, ШмульЇхні долі є свідченням того, що політика нацизму – політика геноциду. Автор доводить, що в’язні здатні співчувати і пробачати, а фашисти – ні.

Здається, найдужче Бруно зближується зі служницею Марією: либонь, відчуває, що саме з нею може поговорити на заборонені теми… Адже для дітей у цій родині вкрай багато табу... Марія розповіла, як колись батько Бруно допоміг їй. Дівчина говорить: «Він має багато доброти у своїй душі, справді має, і тому я дивуюся... Дивуюся, чому він... Як він може...». Марія не може розповісти хлопчику про табір, але вона не схвалює того, що там відбувається. Служниця Марія

Вона завжди пишалася своїм чоловіком, підтримувала його, але після переїзду все змінилося. Бруно бачив, що мама часто п’є лікувальний херес, чув, як сварилися батьки. Тут жахливо, - сказала мати. – Просто жахливо. Я більше не витримаю. Коли Ральф намагався довести дружині важливість своєї роботи, вона скрикнула: «Ти називаєш це роботою?»Ельза не промовила слово «вбивство», але уважний читач зрозуміє її. Ельза (матір Бруно)

Бабуся НаталіМатір батька Бруно. Бабуся близька з онуками, але вона зневажає роботу свого сина та відверто заявляє про розчарування в його політичних уподобаннях: «Яка ганьба! …коли я бачу тебе в цьому мундирі, то мені хочеться виколоти собі очі!»Коли Ральф переїхав з родиною до Польщі, де став комендантом концтабору, Наталі перестала з ним спілкуватися.

Батько лейтенанта Котлера до війни був професором літератури в університеті. Але 1938 р. він покинув Німеччину. Лейтенант говорить, що його батько « … нині у Швейцарії…викладає у Бернському університеті». Комендант вважав , що залишити країну могли лише люди, що не погоджувалися з політикою уряду, боягузи або зрадники. Батько лейтенанта Котлера

Страхи фашистської Німеччини 1942-го року проходять перед очима читачів крізь призму дитячої свідомості, властивої їй наївності. Завдяки знайомству зі Шмулем Бруно починає потроху усвідомлювати, що, окрім його світу, є світ інший, де немає крамниць, кав’ярень, людських усмішок… У тім світі раптово зникають дорослі, а діти ніколи не граються… А ще – всі ходять однаково: у смугастих піжамах... Бруно – добра дитина, він не може думати погано про інших, тому запитує:«Що з нами таке погане, що ми не можемо піти туди погратися?»Коли Гретель говорить, що євреї – це вороги німців, у Бруно виникає питання:«Хіба не може хтось звести їх до купи й...»Уважний читач продовжить: «Примирити». Бруно

Несподівано зітерся рубіж між сином нациста й жертвою режиму… І все це під гаслом “цілком таємно.”

Можна стверджувати, що зустріч зі Шмулем стає фатальною для Бруно… Але за кожен злочин має бути кара.... Батько Бруно навіть не здогадується, якою тяжкою буде його розплата за масові вбивства. Як ви розумієте фінал роману:смерть Бруно разом зі Шмулем?

І якими “зрілими” видаються слова Бруно, звернені до його друга Шмуля незадовго до трагічної розв’язки : “Коли ти носиш правильний костюм, ти почуваєшся тією особою, якою претендуєш бути <…> Саме це я тепер і роблю, чи не так? Претендую бути особою на твоєму боці загорожі.ˮ

Найбільші трагедії викликають найболісніший катарсис, найгучніший резонанс…Та чи зупиняють Фурера (Фюрера!) та йому подібних – тих, «котрі завше в чужому домі посідають місце господаря за обіднім столом»? «Коло заключних слів»Про що ви подумали, перегорнувши останню сторінку роману?

Роман Дж. Бойна про двох Маленьких Принців, яких розмежовує колючий дріт і єднає Доля… І вони, тримаючись за руки, йдуть за небокрай... Рефлексія. Вправа «Асоціативний кущ»“Хлопчик у смугастій піжамі” –це книга ...

Роман Дж. Бойна про двох Маленьких Принців, яких розмежовує колючий дріт і єднає Доля… І вони, тримаючись за руки, йдуть за небокрай... Рефлексія. Вправа «Асоціативний кущ»“Хлопчик у смугастій піжамі” –це книга ...трагедіявибухемоціявійнадоба

Роман закінчується словами:«Усе це сталося дуже давно й ніщо подібне більше не станеться. Не в наші дні й не в нашу історичну добу.»Домашнє завдання. Поміркуй. Чому людство забуло про страшні наслідки війни, про численні застереження і перестороги?