Формування математичної компетентності в позакласній роботі

Формування математичної компетентності в позакласній роботі

Основним завданням сучасної системи освіти є формування гармонійно розвиненої особистості, фахівця конкурентного на сучасному ринку праці, що  вміє критично мислити, аналізувати, порівнювати, практично вирішувати поставлені перед ним життєві та професійні проблеми. А це означає, що випускник загальноосвітнього навчального закладу повинен уміти приймати самостійні рішення, працювати в команді, бути ініціативним, здатним до інновацій. На формування цих якостей націлений компетентнісний підхід до формування змісту та організації навчального процесу. А це більшою мірою залежить не від отриманих знань, умінь і навичок, а від якостей, для позначення яких використовуються поняття компетенція і компетентність, які найбільше відповідають сучасному розумінню мети освіти.

Тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В.Т. Бусела розглядає компетентність «як певну суму знань у особи, яка дозволяє їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку. Компетентний – це той, хто знає, обізнаний у певній галузі; який має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про що-небудь. Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких дана особа має знання, досвід». Слово «компетентність» походить від латинського «competens» (competentic), що в перекладі означає належний, здібний.

У педагогічному сенсі поняття компетенція частіше використовується для позначення:

•     освітнього результату, який виражається в реальному володінні методами, засобами діяльності, у здатності розв’язувати поставлені завдання;
•     такої форми сполучення знань, умінь і навичок, що дають змогу ставити і досягати мету щодо перетворення навколишнього середовища.

Українські вчені по-різному тлумачать поняття компетентності. Найбільшого поширення у вітчизняній науковій літературі набуло визначення компетентності як «сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію».

На думку О.Пометун, діяльність людини, зокрема засвоєння будь-яких знань, умінь і навичок, складається з конкретних дій, операцій, які виконує людина. Виконуючи ці дії, розмірковуючи над їх виконанням, усвідомлюючи потребу в них та оцінюючи їх важливість для себе та для суспільства, людина відтак розвиває компетентність у тій чи іншій життєвій сфері. Якщо сфера життя, в якій людина почувається здатною ефективно функціонувати (тобто компетентною), є достатньо широкою, йдеться про так звані ключові або життєві компетентності. Якщо ж компетентність поширюється на вужчу сферу, наприклад, у межах певної наукової дисципліни, то можна говорити про предметну або галузеву компетентність.

Міжнародний експерт професор О.Крисан презентує систему освітніх компетентностей на різних рівнях змісту освіти так:

Відновідно до документу «Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа»» є десять ключових компетентностей:

Усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них діти набувають під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти. Спільними для всіх компетентностей є такі вміння:

•         уміння читати і розуміти прочитане;
•         уміння висловлювати думку усно і письмово;
•         критичне мислення;
•         здатність логічно обґрунтовувати позицію;
•         виявляти ініціативу;
•         творити;
•         уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення;
•         уміння конструктивно керувати емоціями;
•         застосовувати емоційний інтелект;
•         здатність співпрацювати в команді.

 

Одну з ключових ролей у формуванні особистості учня в період шкільного навчання відіграє навчальний предмет математика, а формування в учнів ключових та математичної компетентностей як невід’ємної складової загальнолюдської культури є одним із головних завдань її навчання в загальноосвітній школі.

Основною метою освітньої галузі «Математика», як визначено в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, є «формування в учнів математичної компетентності на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, успішного оволодіння знаннями з інших освітніх галузей у процесі шкільного навчання, забезпечення інтелектуального розвитку учнів, розвитку їх уваги, пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції».

Основною метою реалізації компетентнісного підходу в навчанні математики в основній школі є формування в учнів математичної компетентності на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, успішного оволодіння знаннями з інших освітніх галузей у процесі шкільного навчання, забезпечення інтелектуального розвитку учнів, розвитку їх уваги, пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції.

Завданнями реалізації компетентнісного підходу в навчанні математики в основній школі є:

• розкриття ролі та можливостей математики в пізнанні та описанні реальних процесів і явищ дійсності, забезпечення усвідомлення математики як універсальної мови природничих наук та органічної складової загальної людської культури;

• розвиток логічного, критичного і творчого мислення учнів, здатності чітко та аргументовано формулювати і висловлювати свої судження;

• забезпечення оволодіння учнями математичною мовою, розуміння ними математичної символіки, математичних формул і моделей як таких, що дають змогу описувати загальні властивості об’єктів, процесів та явищ;

• формування в учнів здатності логічно обґрунтовувати та доводити математичні твердження, застосовувати математичні методи у процесі розв’язування навчальних і практичних задач, використовувати математичні знання і вміння під час вивчення інших навчальних предметів;

• розвиток умінь працювати з підручником, опрацьовувати математичні тексти, шукати і використовувати додаткову навчальну інформацію, критично оцінювати здобуту інформацію та її джерела, виокремлювати головне, аналізувати, робити висновки, використовувати отриману інформацію в особистому житті;

• формування здатності оцінювати правильність і раціональність розв’язання математичних задач, обґрунтовувати твердження, розпізнавати логічно некоректні міркування, приймати рішення в умовах неповної, надлишкової, точної та ймовірнісної інформації.

Відповідні знання, уміння, досвід, ставлення формуються і розвиваються в учнів протягом усього періоду навчання в основній школі на уроках математики, позакласній та позашкільній роботі, а також у процесі вивчення всіх навчальних предметів природничого циклу. 

Однією з невід'ємних частин процесу навчання математики, складного процесу впливу на свідомість і поведінку учнів, поглиблення та розширення їхніх знань і вмінь є позакласна робота. Найважливішою метою проведення позакласної роботи і є розви­ток математичних компетентностей.

Останніми роками в математиці виникли нові напрямки, які ма­ють не тільки практичне значення, а й великий пізнавальний інте­рес. Оновлення змісту основного курсу математики покликало онов­лення позакласних занять із математики.

Позакласна робота — це різновид освітньо-виховних занять, які виходять за межі обов'язкових навчальних програм та проводяться школою в позакласний час.

За своїм змістом позакласна робота різноманітна. Вона може розглядатися як основа для формування різноманітих інтересів учнів та стимулом  їх  розвитку і дозволяє більш оперативно познайомити учнів з новітніми досягненнями науки, техніки, відповісти на складні запитання школярів.  

Завдання позакласної  роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Позакласна робота будується на своїх специфічних принципах.

 

До форм позакласної роботи можна віднести:

• математичний гурток;
• тиждень або місячник математики;
• математичні ранки і вечори;
• змагання, ігри, вікторини, конкурси;
• шкільні олімпіади;
• шкільні та класні математичні газети;
• клуби веселих і винахідливих математиків;
• математичні екскурсії;
• шкільні наукові конференції;
• позакласне читання математичної науково-популярної літератури;
• виготовлення математичних моделей;
• підготовка доповідей, рефератів, творів;
• участь в МАН.

І це не весь перелік. Для того щоб активізувати позакласну роботу, творчий вчитель постійно шукає і знаходить все нові і нові форми роботи. Зазначені форми роботи, особливо їх елементи, часто перепліта­ються, між ними складно провести чітку межу. Наприклад, під час математичного вечора проводяться різноманітні конкурси, змагання, заслуховуються доповіді, реферати.

Але всі форми і методи навчання мають одну мету – формування математичної компетентності учня, його світогляду, ціннісних орієнтацій, умінь самостійно навчатися, критично мислити, розвитку здатності до самопізнання, до самореалізації у різних видах діяльності.

Ребуси

 

 

(Число)

 

(Рівняння)

 

(Множення)

 

(Ділення)

(Дроби)

 

(Одночлен)

 

 

(Многочлен)

 

 

(Пряма)

 

(Відрізок)

 

(Трикутник)

 

(Піраміда)

 

(Інтеграл)

 

(Циліндр)

 

(Перпендикуляр)

 

(Статистика)

 

(Логарифм)