ОСІННЯ КАЗОЧКА      

                            Мініатюра

На осінню стежинку упав листочок…

…Він полежав там, на стежині, і вітер відніс його на річку. Листочок

плив за течією аж цілий день, доки не опинився в океані. А там він плив і плив.

Цілий місяць. І нарешті досяг берега океану.  

І його подорож була дуже великою ― аж до зими.

Артем Шевчук …Він був оранжевого відтінку, що означало таке: прийшла осінь. Надворі холоднішало, день ставав коротшим, відлетіло багато пташок. 

Одного дня я прокинувся і поглянув у вікно. Усе листя лежало на

землі, а дерева стояли голі. Я вибіг на двір, але там було холодно, тому повернувся до хати і одягнувся тепліше, щоб не змерзнути.  Ми з друзями гралися серед листя до тієї пори, доки сонце почало сідати. Лише тоді

розбіглися по домівках. А я все думав: «Яка прекрасна осінь!»

Сергій Яцків

…Одного разу стежиною ішли люди. Вони прямували до криниці,

щоб набрати у відра води. Люди часто ходили тією стежиною, та листочків на ній не було. А сьогодні, коли вони поверталися назад з повними відрами, подув легкий осінній вітерець і підняв того листочка вверх. Люди зупинилися. Листочок був такий красивий, що вони взяли його додому і зробили з нього аплікацію.

Денис Осіпчук

…Це був листочок з дерева Клена ― жовтий і з коричневими плямками. Він щойно упав на стежку. Листочок був такий жовтенький, як сонце. На дереві Клена ще залишилося дуже багато різнобарвних листочків: зелених, жовтих, червоних. Але усі осінні кленові листки мали руденькі плямки.

Олеся Пришляк

…На осінню стежинку упав перший жовтий листочок. Вітер усе

струшував на землю пожовклі листочки, вони кружляли на березі річки в танку з вітром. Тоді дерева вмить стали голі, а усі стежки ― жовті від листя. Осіннє сонечко світило похмуро, ніби на дощ. Люди ходили по листочках, не помічаючи їх, і листочки ставали похмурими. Були зелені, тоді жовті або червоні, тоді починали в’янути від болю. Зима жаліла їх, прилітала і засівала усе листя білим снігом. Це означало, що осінь закінчилася.

Іванка Безбока

…А за ним почали падати й інші листки. Вони були різнобарвними,

наче їх хтось пофарбував. 

Дерева стали голими, почалася зима. Вона усі листочки накрила снігом. І їх не стало… 

Юля Казновецька

ОСІННЯ КАЗОЧКА      

…Він був здивований, бо не знав, куди потрапив. Стежинкою ішла

дівчинка Таня. Вона дорогою збирала листя і схопила того листочка. А як прийшла додому, то розклала листячко у себе на столі і почала його роздивлятися. Листочок, що упав на осінню стежину, прокинувся. Дівчинка злякалася і відступила назад. Та листочок сказав: «Не бійся мене, давай краще будемо дружити!». Таня зраділа і погодилася, бо нечасто можна подружитися з осіннім листочком.

Дівчинка Таня і листочок, який жив у книжці, завжди були

найкращими друзями і ділилися горем чи пригодою.

Оксана Вознюк …Почалася сильна буря, і листочка здуло вітром на сусідній город. Там було дуже багато болота, так, що лише кінчик листочка виглядав з нього. Потім його знову підхопив вітер, тому листочок довго літав по доріжках, аж доки опинився на березі річки. Там також було багато листочків: червоні, жовті, помаранчеві, коричневі, ― але усі мали чорні крапочки. Такими були всі-всі берегові листки. А той листочок, що побував у болоті і кружляв з вітром, не мав жодної крапочки. Він був жовтий-жовтий ― найкращий!

Надя Пришляк

…Він був жовтогарячого кольору. Незабаром нападало більше

листків, і вони вкрили усю стежину. Деякі були червоного кольору, інші ― навіть золотого! Їх було так багато, що здавалося, ніби це якась кольорова картина.

Почали відлітати пташки. Вони летіли у Вирій на зиму, а навесні знову поверталися. Дерева скидали своє листя… Недарма осінь називають золотою, адже ці листочки ― як золото, що впало з дерева.

Яна Флорчук

…Він був жовтенький. На нього падав дощик, і листочок ставав

мокрим. Але світило сонечко. Листочок швидко висихав, і вітер переносив його на інші стежечки. І вже листочок лежав там, а до першої стежинки не повертався. 

Мар’яна Горошко

...А листочок той був не простий, а чарівний. Він стільки чудес 

зробив ― аж три! А я ті чудеса пішов виправляти. Йду, йду і бачу, що листочки не жовті і не червоні, а зелені. Я узяв фарби, розфарбував їх і пішов далі. Йду, йду і бачу, що грибочки ростуть догори корінцями. Я їх перевернув і пішов далі. Йду, йду і бачу: їжаки разом з ведмедями ходять. Я їх намагаюся  приспати ― а не можу! Тоді я згадав, як мама колискові мені у дитинстві співала. Швиденько її покликав, мама заспівала колискову ― і їжачки, і ведмеді заснули до весни. А листочок більше чудес не робив.

Саша Вальчук учні 5 класу

У НАС В ГОСТЯХ      

АНДРІЙ ЛУЦИК

Україна за Хмельницького Богдана

                      Балада

Де гаї широкії,

Де гори високії,  Де козак танцює, Там гетьман панує.

 

Там міста великі

І люди там щирі, А у Чигирині Богдан править нині.

 

Там слава лунає, Вкраїну прославляє: Богдана вітають, Гімн йому співають.

 

Гості туди йдуть, Дарунки несуть.

Литаври грізно бубонять, Бенкети почали справлять.

 

І гетьман наш радіє, Бо віра у надії. Україну Бог рятує ― Збулись його мрії.

 

А далеко у Варшаві Зібрались пани на раду: Вони хочуть воювати, В Україні панувати!

 

Та їх плани Господь знав І Богдану розказав. Гетьман військо враз зібрав І на Польщу вирушав.

 

Усі ляхи повтікали ― Перемога козаків. Українці скрізь вітали  Тих відважних вояків.

 

Та недовго всі співали, І гетьману  славу слали. Захворів борець Богдан ― І народ тужити став.

                                                  12 років,

А невдовзі зірка впала,             ^{село Острів}

Тернопільського Людям вістку показала:

району Вже Хмельницького нема, Він пішов з цього життя.

 

Вкрились смутком гопаки, ― Сумували козаки.

Вони слави вже не знали, Бо й над ними панували. 

 

Січ кацапи зруйнували,

А поляки грабували… В небесах Богдан молився, Зі слізьми на нас дивився.

 

Він же Господа просив,

Щоб Всевишній захистив Україну його милу, ― Незалежність ми здобули!

 

Бережіть же, українці,

Те, що випросив в хмаринці

Наш відважний пан-гетьман:

Наш Хмельницький, наш Богдан!

У НАС В ГОСТЯХ      

                               ОЛЬГА АТАМАНЧУК

Молодці

Вихвалялись горобці:

― Ми відважні молодці!

Сильні, мужні… 

― Таки так, ―

Підморгнув старий гусак, ― Йде он кланятись вам кіт!.. ― Молодців простиг і слід.

 

Сонечка

Жучок присів раненько

На квіточки горнятко.

Це ― сонечко маленьке                                  Не вміє

Червоне, в чорну цятку.                                   Кинув сіті павучок

                                                                      На гіллячці, де сучок:

Тут в небі, мов клубочок,   Розтягнув і так, і сяк ― Ще сонечко з’явилось,         Нитки ткати він мастак. І також на дзвіночок     Та не вміє, всім на сміх, Промінчиком вмостилось.        У клубок мотати їх.

                                                                      По гриби

― Глянь! ― дуб моргнув осиці   День осіннім дощиком І покуйовдив шапку ―   Всівся на пеньок. Вмивають у росиці Я іду із кошиком

Хто промені, хто лапки!                                 По гриби в лісок.

   

 Взяв іще окрайчики

 Хліба для пташини,

 А малому зайчику ―  Листя з капустини.

 

 Пригощу. Ліс-батенько

 Вдячно зашумить  Й накладе крислатеньких  Цілий кошик вмить.

  

                                                                                                                                        м. Тернопіль.   Член НСПУ (2017).

Родом із с. Мала Снігурівка  Лановецького району.

 ЛИСТІВКА      

                 Роздуми до Дня вчителя

Для мене вчитель ― це…

…людина, яка повністю віддає себе нам, навчає нас того, чого навчили її. Вчителі ― це другі батьки.

Настя Швед

…дуже розумна людина. Вчителі бувають суворі, добрі, красиві, класні, але треба любити усіх вчителів, бо без них ми б не були розумними і не підготувалися б до тестів. І не досягли б того, чого хочемо досягти у житті.

Софійка Мечик

…моя наука, все для навчання. Книжки, зошити не потрібні, якщо немає вчителя. Вчитель ― це джерело знань.

Таня Шарка

…саме поняття «вчитель». Це людина, яка навчає дітей, щоб вони пішли у життя.

Максим Кушнірук

…книга, збірка інформації, але не ідеальна. Перлина, яка всіх захоплює,

але не вічна.

Для мене вчитель ― перлина Або золотий колосок. Неначе весняна пташина, Лине Ваш голосок:

Лагідний, теплий, привітний,

Мов сонечка промінець,

Милий, прекрасний, рідний, Мов свічки ясний вінець.

Світлана Куц

…приклад. Школа ― це другий дім. Ми до неї ходимо більшу частину

тижня. З учителів ми беремо приклад, їм ми можемо довіряти.  Вчитель ― це людина, яка поряд з тобою одинадцять років. З нею ти перемагаєш різні проблеми, радієш, співчуваєш. Часто учні не розуміють, що своїми некрасивими вчинками ми ображаємо вчительські душі.  Я звертаюся до кожного учня, чи він щойно прийшов до школи, чи уже закінчує її: «Шануйте і любіть учителів, адже вони навчають нас, і кожен може бути вчителем».

Марійка Плескун

…приклад, доброта. Кожен учитель вчить по-своєму, але усі вчителі

віддають свою доброту учням. Хоча вони інколи й кричать, бо хочуть нас чогось навчити, але люблять кожного учня. В кожної дитини свій характер, і вчителі намагаються нас заспокоїти. Інколи вони виходять із класу сумні, але ми їх розуміємо і хочемо їм допомогти, та не можемо нічого вдіяти.

Христина Шушкевич

…дуже розумна людина, яка вчить предмет. Для інших вчитель буває як мама, друг, а для мене ― просто вчитель.

Діана Поліщук

 ЛИСТІВКА      

 

…чарівна весна, яка розквітає та цвіте цілий рік. На кожній пелюстці цієї

квітки написане слово «знання», розділ певної науки. Кожен учитель розуміє дитину по-своєму. Наприклад, вчитель образотворчого мистецтва розуміє учнів через малюнок.

Соломійка Вальчук учні 7 класу

Казка про замазуру

 Жила собі білочка Стрілочка. Дуже вона не любила чистити зубки і купатися. Одного разу мама покликала білочку купатися, а вона ніби й не чула, поскакала далі гратися. Підбігла Стрілочка до дерева, під яким вона часто з друзями зустрічалася. Та тільки вона туди ― як усі від неї повтікали. Повернулася білочка додому і розплакалася.

― Чого ти, Стрілочко, плачеш? ― запитала її мама.

― Зі мною уже ніхто дружити не хо-о-оче! ― плакала Білочка.

А мама й каже їй:

― А ти, Стрілочко, зубки почисти і помийся. 

Та стрибунка нічого не відповіла, а швиденько лягла спати. Спить вона, спить, і сниться їй сон, що прибігла вона до друзів, а ті злякалися і повтікали. Навіть мама її не впізнала і сказала: «Ти не моя Стрілочка. Моя Стрілочка чистенька, а ти чудовисько, мохом поросле!» Поглянула білочка в дзеркало і сама себе злякалася. Аж прокинулася вона від цього сну. Встала з кубельця і тихенько пострибала до ставка купатися.

Поглянула мама на Стрілочку, а її і не впізнати ― така красуня. І друзі охоче з нею гралися. А білочка Стрілочка зрозуміла, що треба вмиватися і чистити зубки кожного ранку, ― тоді все в тебе буде добре.

Оля Шимко учениця 4 класу

Країна Липучка

Казка

Усе почалося з того, що маленька Надійка не хотіла робити аплікацію… 

Дівчинка готувала подарунок бабусі. Вона використала вже увесь клей, а слово «БАБУСЯ» так і не приклеїла.

― Матусю, у мене закінчився клей! ― вигукнула Надійка, підбігши до мами.

― То ходімо купимо, ― відповіла мама.

― Не хочу!

― Чому?

― Не хочу і все! ― вередувала дівчинка. ― Мені набридло сидіти і мучитися з цією аплікацією. Краще піду погуляю з Оленкою.

Але Оленка також робила аплікацію для своєї мами.

― Гей, Оленко! Ходімо гуляти! ― гукнула подругу Надійка.

― Ні, я зайнята! ― відгукнулася подружка.

― Чому ні?

― Готую подарунок мамі, ― відповіла Оленка.

― Ну, як хочеш! ― Надійка повернула додому. 

Їй було страшенно нудно, тому вирішила поспати. Лягла дівчинка у ліжко й одразу заснула. Опинилася вона у невідомій країні. Аж бачить: іде дуже смішний чоловік. Вона й питає у нього:

― Де це я?

― У-у-у-у крааїїніііі Лииипуччціііі! ― відповів чоловік.

― Ясно, ― кивнула дівчинка.  

Та й розминулися.

Йде Надійка, а земля до її ніг чіпляється, торкнулася вона пальцем до неба ― і воно вчепилося. Хмаринку зачепила ― та й прилипла до Надійчиного вуха.

Скажу я вам правду: в цій країні усе липке-липке! Але продовжимо далі…

Бачить Надійка: село. Дивиться і дивується: ну як таке можливо? Люди ходять за руки з хатами, ліжками, столами та різними речами. Іде дівчинка і сміється. Аж тут змахнула рукою, а до неї той дивний чоловік вчепився. Прилип. 

― Ти чого? Відчепись! ― спочатку розсердилася, а тоді уже й просила Надійка.

― А я не відчеплюсь! ― сказав дивний чоловік.

― Чому?

― Бо я такий!

Довго вони розмовляли, може, годину, а може, й дві.

А        тим часом      удома святкували. Для бабусі було багато подарунків і привітань. Лише Надійка спала.

Говорила   дівчинка, говорила з       тим дивним чоловіком і розказала про бабусю. Як тільки вона згадала про неї, зразу ж прокинулася. А тоді швиденько доліпила аплікацію і побігла вітати бабусю.

Христина Петрашкевич учениця 6 класу

 

Намалювала Світлана Куц учениця 7 класу

 

 

Батьківщина

Молюся я за Батьківщину ―                            І болю ненечці моїй.

За сильну, вільну Україну, ―    То ж захищайте ви її ― Вона єдина в нас, одна,       Землі ріднішої не знати, Хай ласкою накриється вона,       Бо Україна  ― наша матір. Бо Путін ― звір, лихий, жорстокий;       Віддайте їй шматок тепла ―  Багато завдає мороки   Нехай закінчиться війна!

      

 

Віка Мечик учениця 8 класу

Зачарований джин

Казка

 Жив колись джин, якого звали Каліф. Він умів виконувати тільки по одному бажанню, а в нього просили багатства, могутності, кохання, але нічого не бажали для нього самого. І джин засумував.

 Якось попросили в джина лампу, що захоплює у полон. А вона зненацька відкрилася і полонила тих людей. Джин знав, що є чарівний водоспад, куди лампа переправляє своїх полонених. Це був добрий джин, хоча й сумний, він вирішив звільнити людей. Але дорогу до водоспаду перетинає річка з піраньями і чатує зелений крокодил, а джин уже виконав одне бажання полонених. Що ж робити? 

 Джин Каліф підійшов до річки і висунув колоду, а тоді перестрибнув на інший берег. Дійшов джин до крокодила, а той спить. Тоді виліз Каліф на ліану і перелетів на інший бік. Добрався він до водоспаду і звільнив людей.  Люди зраділи та загадали ще одне бажання. І джин його зміг виконати, адже воно не стосувалося тих, хто загадував. Вони захотіли, щоб джин був вільним. І Каліф став піратом. Він був дуже добрим піратом і щасливо плавав по морях та усім допомагав. 

 

Поїздка вовка до Австралії

Казка

 Жив собі вовк. Він любив складати вірші, але усі його боялися. Одного разу вовк вирушив у мандри. Він йшов і йшов та дійшов до порту. Там було дуже багато людей, і вовк був дуже голодний. Заліз він у діжку, що стояла на кораблі. А в діжці було повно риби, і він добре наївся. Так і приплив у тій діжці до Австралії. 

 Аж бачить там якусь тварину з довгою шиєю. Таких довгошиїх і плямистих він ще ніколи не бачив. Злякався і втік. Аж чує, що щось тут туп-туп. Ого, які великі і вухаті тварини! Знову злякався і втік. Побачив це зубатий і бородатий лев та й гукає: «Не бійся нас, ми звірі Австралії. Давай познайомимося!»

 Вийшов вовк зі своєї схованки і подружився з левом, слоном та жирафою. 

Андрій Гушпет

У газеті використано фрагмент листівки учень 5 класу

«Hallmark»

 

* * *

Україно моя, тебе я люблю:

Літні ранки з рясною росою.

Люблю Україну за листячко жовте, Що землю вкриває на осінь.

Люблю я тебе за твої снігопади,

Сніжинки, що всі засипають стежки, Луги весняні, заквітчані трави, Мов сукня дівчат чарівних.

Улянка Поліщук, учениця 6 класу

Наша мова ― українська, Наша мова ― рідний край,

Наша мова ― ненька й пісня.

Нашу мову ти вивчай!

Оля Шимко, учениця 4 класу

 

Редактор – Надія  Тарасюк

Видавець – Великовікнинська  ЗОШ  І-ІІІ ст.

Газета виходить з вересня 2011 року. Тираж 70. Висловлені  авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Редакція залишає за  собою право редагувати та скорочувати тексти. Передрук матеріалів дозволяється з посиланням на газету. Наша  адреса: 47320,  с. Великі  Вікнини,       р-н  Збаразький,  обл. Тернопільська, т. 0675805613