АКТУАЛЬНО    

 АКТУАЛЬНО

ПАМ'ЯТІ ПОЛЕГЛИХ НА МАЙДАНІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Заплакане сонце Над Вкраїною встало сьогодні заплакане сонце… ― Ви простіть, що не можу до вас посміхнутися я, Промінцями своїми не стукаю в жодне віконце ― Хай додивиться сон кольоровий  маленьке хлоп'я. Хай ще батько щасливий підхопить синочка на руки І по стежці піде поміж росяних квітів і трав. В кольоровому сні ще немає між ними розлуки, Ще усміхнені всі, ще ні в кого ніхто не стріляв… Я за хмарку сховаюсь. Поплачу. простіть мені, люди. Вам не зимно тепер ― ще горять на Майдані вогні. …Прокидається хлопчик. О людоньки!... Як воно буде?.. ― Тату, таточку!.. ― Тато між квітів лежить у труні… 20. 02. 2014 Ганна Назарків

    ПОГЛЯД НА СЕБЕ

Надія Тарасюк

Коли  візьмемося за  руки

*                 *  *  Синичка  шукала  поживу…

                 Я  ж  шукала щастя.  Хай  короткого,  як  заячий  хвостик. *  *  *  У садку  виросли  маргаритки.  Рожевощокі,  мов  карапузи.   

                 Чи  помічу  їх біля  твоєї  лілії?

*                 *  *  Розглядаю  хмарини. Квітка,  коник,  динозавр…

Котра  з  них  МОЯ? *  *  *  День вкривається  пухкою  ковдрою  ночі.  Злипаються  пізні  квіти.                  Що присниться  мені  сьогодні? *  *  *  Співаємо про  кохання.  А  вчувається  фальш.  

                 Страшно… * *  *  Смуток  тягне   за  руку  втому.  Втома  скрадливо підморгує  старості.

                 Хочу  сміятися!

*                 *  *  Помахаю  ручкою  на прощання  і  попрошу  в  Бога  заступництва…                  Знаю… Тобі  пофортунить!

*                 *  *  Кусаю  хлібну  шкоринку. Пахне  медово…

                 А  якщо  намастити медом? 

*                 *  *  Пишемо про  те,  що бачимо.  Або  відчуваємо.

                 А  чи  хочеться побачити  або  відчути  те,  про  що  пишемо?.. * *  *  Сміються  через  образу,  а  плачуть  від  щастя.

                 Уривчасто – повноводно…   Антонімічно.   *  *  *  Соловей співає,  заховавшись  у  гілля.   

                 А  ми  оголюємо все,  що  можемо…  І  вважаємо  себе  солов’ями. 

*                 *  *  Зазирнувши  у  майбутнє, бачимо  минуле.   

Дивно?...  І  коли  загубили  сьогоднішнє? *  *  *  Зафарбуємо подряпину  на  дверях.  Вправно  нанесемо  дорогий макіяж.                  А чи  зможемо  приховати  підлість? *  *  *  Мішки виплітають  різної  густоти.  І  вага  у  них  різна,  і  начиння.

                 Але  й шила   бувають  різні!  ( За нар. мудрістю «Шила в мішку не сховаєш» )

*                 *  *  Задивляюся  на  дерева. Тріщать  від  напруги  підмоклого  снігу…   

                 Як  невдалий  день. * *  *  Люблю  морозний  двір  та  лисі  промерзлі  груди.

                 Не  люблю  вітру, бо  не  знаю,  з  якого боку  налетить.  І  що принесе…

 

Зі збірки «Розмітка крилець» (Самвидав, 2011)  

Увага! Цей випуск газети ― на 16 -ти сторінках. Редакція

 

 ПОЕЗІЄ, ВКЛОНЯЮСЯ ТОБІ 

―Майстер-клас―

Тетяна П’янкова

* * *

Тепло заховалось ― Залізло під землю, як вуж. Серйозні обличчя критично Оцінюють дати.

Між нами з тобою така

Безкінечність калюж, Що сумно дивитися

І не під силу долати.

Ця втеча твоя,

Як ретельно спланований бунт, Як помста моїй аж занадто  Наївній довірі.

Між нами з тобою

Мільйони мільйонів секунд І вічність думок, що чимраз, То нестерпніше сірі. Між нами з тобою бездонні Криниці образ.

Такі невичерпні, такі

Невимовно солоні,

Що я починаю скептично

Дивитись на «нас»

І грію в кишенях свої  Задубілі долоні.

Тепло заховалось, І більше не буде його. Пригнічена осінь На сонце махнула рукою. Між нами з тобою

Всі покидьки світу цього, Весь бруд цього світу сьогодні Між нами з тобою.

* * *

Заспокоїти серце…

Як важко зробити це, Поки квола надія За нас ще тихенько молиться. Не з любові ― зі звички Цілуєш моє лице.

Тільки ніжність твоя,

Як дводенна щетина колеться…

―Літстудія―

 

Таня Тарасюк учениця 8-го класу

Зима

Кружляють в танці сніжинки білі, Віхола пісню швидку співа. Крізь хуртовини, крізь заметілі Гукаєм радо: прийшла зима!

Холодна, сніжна, зима весела

Усі стежини вже замела,

Дороги  санні, в інії села,

Пухкенька ковдра землю вкрива.

 

Час не ціниться золотом

Вже дратує німа тишина, Відлітають і мрії птицями. У повітрі витає зима, Час збіга чорно-білими лицями.

Пульс у скронях вистукує молотом ―

Так дратує тиша ота… Час давно вже не ціниться золотом, Лише дзенькіт від нього зліта.

 

Не треба розпачу

Не треба розпачу,  зневіри і краплі не треба,  бо я знаю ―  щастя прийде до тебе… Не стукатиме в двері ―  просто увійде.

 

Ось так,  крізь хмарні завіси, що криють  блакитне небо, прямо до тебе,―  гляди ж ― упусти!

 

Це щастя  просте і безмірне, мов час, просте і безцінне… Лиш мить ти впіймай і ― живи,  та щастя своє бережи.

 У НАС В ГОСТЯХ      Інна Мечик

студентка Острозької академії, поетеса, журналіст,

випускниця Великовікнинської ЗОШ І―ІІІ ст.

 

Дощ…

Дивився вечір карими очима В чужу квартиру й каву пив.

На пульсі міста перехресна рима В гарячку впала від осінніх злив.

 

Сирени свист заплакав, і без жалю

Вогні пробили тіло міста, І на асфальтному вуалі  Розсипав дощ свої намиста.

Торік

            Планую зустріч на торік,                      Із зими

Зима закреслених думок Малюю осінню листи.

Малює вірші на папір

І день безхмарний з неба втік…

І підступається на крок Лише ти б зміг прийти.

До сонця й неба в таці зір.

Студжу я каву, спіла злива

Підробка снів, а ти не спи. На губи впала й ожила.

Пішли, прийшли, пішли

І хтось подумає ― щаслива,

Слова зими, думки весни. Вона себе в собі знайшла.

Крізь тінь душі, ще як коли

А шахи днів її зіграють

Четвер дописує листи… Останній бій торішніх снів.

Імейлом файл весни пришли (!).

Безглуздість слів ― сороча зграя

Думки ― морози, сніг і ти.

Торік, аби ти лиш зумів… Коли?..

            Натюрморт                       

Сонцем 

Мліє на вазі печаль ―

Яблук

Спілих просочені сльози.

Складко-біла 

Мережна вуаль

Зі столу

Спадає на рожі.

І огортає

Насичений щем

Під гітари

Примхливий акорд ―

Домальовую

Пензлико-днем

Свій осінньо-

Сумний натюрморт.

 

Малювала Таня Тарасюк, учениця 8-го класу

 ШКІЛЬНА ХРОНІКА НАШІ ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРЕМОГИ

                ШКІЛЬНА ХРОНІКА

СПОРТИВНІ УСПІХИ

Інтерв’ю з учителем фізкультури Т. Ф. Шевчук

― Футбол ― «спорт  номер один» у світі. Полюбляють його й  учні нашої школи. Розкажіть, будь ласка, які досягнення має наша футбольна команда з цього виду спорту.

― Нещодавно збірна учнів середніх класів нашої школи зайняла третє місце в змаганнях з футболу на приз Клубу «Шкіряний м'яч». Якщо враховувати, що у цих змаганнях брали участь усі 20 середніх шкіл району, то наш результат ― дуже вагомий.

― А що саме сприяло  перемозі?

― Насамперед те, що у ході гри учні показали гарну технічну підготовку. Вони вміють зупиняти м’яча, вести його, передавати один одному та бити по воротах. Надзвичайно важливою є злагодженість гри, вміння виконувати перераховані дії швидко і точно. Застосування усіх прийомів техніки пересувань по футбольному полю дало можливість нашій команді добре вести оборону, а особливо ― атаку супротивника.

― Хто з учнів найкраще зіграв у цьому матчі?

― Думаю, найкраще себе проявили нападаючі Орест Медвідь, учень 7 класу, та восьмикласники Діма Рудий і  Андрій Гой.

― Назвіть, будь ласка, причини того, що призове місце все-таки  третє, а не перше.

― Головною причиною є відсутність у нашій школі спортзалу. Відповідно, ми не завжди можемо     грати у        футбол, особливо через погану погоду в осінню чи зимову пору. Та й у інших школах є по три уроки фізкультури в тиждень в усіх класах,         а        це відіграє       не малозначну роль у загальній фізичній підготовці   футболістів, у нас ― значно менше. З огляду на гру, можу сказати, що кращої підготовки потребують воротарі, і це стало основною причиною невдачі       під     час забивання пенальті.

― На завершення нашої розмови скажіть, для чого потрібно займатися цим видом спорту?

― Грати у футбол потрібно всім учням школи, тому що він розвиває швидкість та точність рухів, спритність, силу, цілеспрямованість і витривалість, а також ― дисциплінованість.

Розмовляла Ірина Гой учениця 11 класу

 

Вкрила снігом сади і гаї,  Тож птахи ― у далекі краї.     Ходить зима по полях,  Ходить зима по хатах.      На шибках візерунки малює,     Вітерцем на них іній дує.       Щоб добренько вони тримались,     Щоб на другий рік ще зостались.     

Але  сонце й  весна прийшли,  І узори водою стекли,       Бо умить вони розтопились.   Знов зима ― візерунки з’явились.  

Люда Барчук  учениця 5-го класу

ЕПІСТОЛЯРІЙ

 

 

 

 

… Люба подруго,  хочу поділитися з тобою своїми роздумами про музику. Ти колись замислювалася над тим, для чого у людському житті «присутня» музика? І саме про це я тобі розповім у своєму листі.

 З давніх-давен музика посідала важливе місце у житті людей і з плином часу не втратила свого значення. Вона супроводжує усі свята і релігійні ритуали, а також є супутницею хорошого та  поганого настрою людини. Як не дивно, музика здатна змальовувати різні події, створювати свої особливі картини та цікаві образи, передавати настрої  душі. Вона вміє висловлювати особливі почуття, які неможливо передати лише словами. І тоді слова пісні та її мелодія, що обов’язково повинні гармоніювати між собою, так і линуть у душі та серця людей… Візьмемо, наприклад, українські народні пісні ― вони зворушують мене своєю простотою і, водночас, таким проникливим змістом! І саме в цьому, на мою думку, полягає цінність української музики, тієї, що витікає з джерела фольклору.

 Звичайно, мені подобаються різні музичні жанри, тому що моє життя, хоча й з невеликим багажем пережитого, складається з радості і суму, перемог і поразок, спокою і тривоги. І в усі ці хвилини ― веселі чи смутні ― мене оточує музика. Тому й не дивно, що все те, що пов’язане з музикою, надзвичайно хвилює мене…

 А нещодавно на уроці української літератури ми, восьмикласники, ознайомлювалися з поезією Івана Малковича. Ти знаєш, дорога подруго, мені надзвичайно сподобалася поезія «Музика, що пішла». Вона припала мені до душі, адже присвячена тому, що пробуджує в нас найсвітліші духовні пориви до мистецтва, і неможливо не почути в ній тонку, ледве вловиму красу мелодії. Мелодії без фальші та зверхності.

Мелодії, яку не відчує груба та жорстока людина. 

     Розумієш, щоразу, коли я слухаю спів своєї матусі, котрий викликає у мене багато почуттів та емоцій, надихає на 

 

 

 

 

 

ЕПІСТОЛЯРІЙ

 

 

 

 

розуміння мелодій, у мене виникає думка, що любов до музики передалася мені саме від мами. 

 На цьому, мабуть, буду закінчувати свого листа. А на завершення хочу сказати, що світ дуже швидко змінюється, а разом із ним змінюються людські цінності та вподобання, проте я впевнена, що музика «буде серед людей» завжди, додаючи їм наснаги, роблячи їх життя повнішим і гармонічнішим.

 Дуже хочу, люба подруго, почути також і твою думку з приводу цього, тому з нетерпінням чекаю відповіді на свого листа. До зустрічі на його сторінках.

                                            Твоя подруга Настя Поліщук.               Лютий 2014 року

 

Р. S. Жаль, що люди перестали писати листи, а замінили їх SMS-ками та спілкуванням у соцмережах. Адже неможливо в коротеньких повідомленнях розповісти усе, що хочеш, поділитися думками і почуттями; неможливо «прочитати» людину, тобто зрозуміти її настрій та характер за допомогою почерку… Але про це ― в наступних листах.

 

* * *

Твоя музика, мої вірші ― заспіваємо?

Гей, ви, зорі, ви панни небесні,

Ми сьогодні до ранку гуляємо,

Ми сьогодні і підлі, і чесні…

А ти, вітре, дивак розцяцькований, Що на танець думки запросив. Мій портрет, не тобою мальований, На розпродаж занесли часи.

І розписує очі вже поглядом

Чи то день, чи то ніч неоцінена,

Лише музика ― вірності подіум, ― 

Вічність нот, вічність слів нерозділена.

Інна Мечик

 Художнє оформлення Димитрія Ядвіжука учня 8-го класу

 

 

 

з Днем закоханих

 

Напиши мені…

Напиши мені  своєю теплою рукою  на листочку  клена або з ніжності  перо вмокай  в добро  і ласку  розділові знаки заміни  своїми поцілунками 

у кожній літері 

залишай своє дихання 

і не став 

крапочок над «і»  напиши мені…

 

Наталія Скосарева

З журналу «Форма[р]т» 

                   Випуск 3, 2002 

з Днем захисника Вітчизни

 

Мужчинам

Не зірвуться слова, гартовані, як криця, і у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа ― криниця,

з якої ви п’єте: змагайся і кріпись!

 

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть 

вогонь із кремнів!

Ми ж радістю життя вас напоївши 

                                    вщерть, ― без металевих слів і без зітхань          

даремних

по ваших же слідах підемо хоч на                                                                смерть!

 

Олена Теліга

РІЗНІ ДУМКИ НА ОДНУ ТЕМУ Що таке дух Різдва?

   * * *

 Що ж таке дух Різдва?.. Для кожної людини, для кожного народу він інший, кожен розуміє і відчуває його по-своєму. Насамперед, дух Різдва ― це колядки, радість і хороший настрій. На Різдво діти повертаються з чужих країв до своїх батьків, до рідної домівки. Можливо, це і є дух Різдва ― об’єднання  людей, довгождана зустріч та спільна різдвяна вечеря…

 Також велику роль відіграють колядки: співаючи їх, діти звеселяють дорослих людей, що їх оточують, тішаться ними, а дорослі у відповідь починають колядувати й собі, і ось уже колядками дзвенить кожна хата. Дух Різдва ― це щирі поздоровлення близьких, рідних та, насамперед, радість, яку відчуваємо після довгої розлуки при зустрічі з рідними близькими людьми.

Я дуже люблю Різдво. Мабуть,

через        магію          різдвяного духу, який об’єднує, радує та дарує надію. Часто замислювалася:    чому саме діти найбільше    колядують?          А       недавно зрозуміла ― в дитинстві ми прагнемо вірити в диво, у щось неймовірне, і в дух Різдва, який залишається у серці на все життя.                                                       Таня Тарасюк * * *

 Що таке дух Різдва? ― Це духовний образ, що його створює Різдво. Кожного року ми чекаємо на це свято, і декому здається, що він чекає цілу вічність, а декому ― одна мить, яка пролетіла швидко та ледь помітно. З давніх-давен люди вважають, що Різдво ― це народження Ісуса Христа ― нашого Царя та Правителя. А чому і нащо вони святкують? Тому, що Ісус віддав своє життя за людей і помер за усіх.

 На Святу вечерю в кожній хаті на столі є кутя. Кутя ― це символ благополуччя і миру. Ця традиційна різдвяна їжа «перейшла» до нас від наших передків з давніх часів.  Існує легенда, що коли люди закінчували вечеряти на Святвечір, то клали ложки в кутю навиворіт, бо вважали, що прийдуть духи померлих родичів їсти кутю.

 Думаю, дух Різдва ― це різдвяний настрій, вечері́, які дорослі, одружені діти носять до своїх батьків, колядки, щедрівки і когуталки, що лунають під вікнами, гроші та ласощі, винесені дітям вдячними людьми. Це все є традицією нашого народу, а для мене ― духом

Різдва.                                                                                        Орися Гулко

* * *

  Я думаю, що в кожній людині присутній дух Різдва. Особливо, в малих дітях, адже вони вірять у те, що на Різдво здійснюються усі їхні мрії.  Це і є дух Різдва. Діти ходять колядувати, щедрувати, сіяти, їхні серця сповнюються радістю, коли вони співають різдвяні пісні під вікнами.

 Також дух Різдва приходить під час підготовки до Святої вечері: коли мама зі старшою сестрою варять кутю, заправляють її медом і маком, коли ставимо її на сіно, а біля неї ставимо пшеничного снопа і кладемо калача… Коли я був наймолодшим у сім'ї, то ніс снопа до куті і казав: «Я маленький хлопчик, несу Христу снопчик!». Зараз у нашій сім'ї           РІЗНІ ДУМКИ НА ОДНУ ТЕМУ

несе кутю на сіно моя сестричка Христинка, адже вона ― наймолодша. Вона несе і примовляє: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб курчата сіли!». Дух Різдва приходить і під час самої вечері. На честь 12 апостолів, учнів Ісуса Христа, на столі повинно бути дванадцять пісних страв (бо переддень Різдва ― пісний). Колись побутував такий звичай: господар дому набирав ложку куті і підкидав до стелі. Якщо кутя прилипне, буде в домі достаток цілий рік, а якщо ні ― урожай буде меншим. Усі ці звичаї передавалися з покоління у покоління. Люди вірили, що таким чином дух Різдва приходить у

кожен дім. На жаль, у наш час так не шанують духа Різдва. Люди не підкидають кутю вверх, адже бояться забруднити стелю і кімнату…  Але якщо дух Різдва присутній у хаті ― це

справжнє Різдво.              Андрій Гой

* * *

Дух Різдва повинен бути у кожного. Бо яке Різдво без цього? Я думаю, дух Різдва приходить тоді, коли усі сідають за стіл, а перед тим говорять молитву, коли до нас приходять  колядники і своєю колядкою створюють його, коли ми ходимо колядувати і творимо дух Різдва для інших людей, адже дух Різдва потрібен кожному.      Міша Хільчук * * *

          Дух Різдва ― це традиції і обряди, які виконуються зі справжньою жагою дива та

чистою душею.                          Настя Поліщук

Дух Різдва ― це можливість прославляти Христа.                               Олексій Чужинов

Дух Різдва ― це кутя, що символізує життя, бо пшениця ― це хліб, завдяки якому

людина живе.                                                                                                  Димитрій Ядвіжук

Дух Різдва ― це коли падає сніг, коли усією сім’єю прикрашають ялинку, коли приходять друзі колядувати, щедрувати і посівати, коли дітям дарують подарунки, а люди

возять вечері́ до своїх родичів. Петро Бондарчук

Дух Різдва ― це Святвечір, коли уся сім'я  збирається за столом, на ялинці багато прикрас, а за вікном ― сніг, бо яке Різдво без снігу? Дух Різдва є у кожної людини, в кожному будинку, в кожній хатині, тільки у кожного він свій.                       Уляна Киричук На Різдво не можна ображати своїх рідних і близьких, бо дух Різдва прийде, але він буде дуже похмурий.                                                                                            Соломія Дощик учні 8-го класу

Редактор – Надія  Тарасюк

Видавець – Великовікнинська  ЗОШ  І-ІІІ ст.

Газета виходить з вересня 2011 року один раз в квартал. Тираж 70. Висловлені  авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Редакція залишає за  собою право редагувати та скорочувати тексти. Передрук матеріалів дозволяється з посиланням на газету. Наша  адреса: 47320, с. Великі  Вікнини,  р-н  Збаразький,  обл. Тернопільська, т.  33-3-14 (0675805613)