"Голодомор 1932 -1933 років" Сценарій виховного заходу.

 

Требуховецький навчальний заклад  І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

«Голодомор –

1932-1933 років –

 біль серця всієї України»

 

 

 

 

 

 

Тема: «Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України»

Мета: визначити суть, причини та наслідки Голодомору 1932-1933  рр., вшанувати пам’ять його жертв.

Дзвони

Ведуча: Їм - неоплаканим, їм не відспіваним, їм - похованим у спільних могильниках ... Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани - присвячуємо ці хвилини.

 

Мелодія

 

Учень В руках, що виростили хліб.

 Не залишили і зернини

 Ні, рід наш в горі не осліп -

 Ти все згадаєш, Україно!

 

Учень Згадай усе ти, щоб воздать

 Близьким і дальнім людоморам.

 ... Хоч радість легше пам'ятать.

 Та треба пам'ятать і горе.

 

Дзвони (ікона лампадка свічка глечик з колосками з чорною стрічкою)

 

Ведучий . Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

 Ведуча:  Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять третій… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників.

Ведуча: Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор.

Учень Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не поодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

 

 

Учень Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

 

Учень Згадайте нас – бо ж ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

 

Ведуча: Важко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане й  драматичне його очищення, радісне і гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна  розкріпачити волю людей, пригніченої насильницькою колективізацією та голодомором.

Ведуча : Сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам ми маємо святий хліб щодня, адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу. На нашому столі присутній і хліб і зерно. Зерно - як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

Учень Так пахне хлібом, пахне хлібом, мамо!

У хаті, де давно холодна та порожня піч.

І вчора пахло ним, точнісінько, так само!

А за вікном холодна, насувалась ніч.

 

Учень Не раз казала бабця: - «Діти,

Святенький хлібчик бережіте,

Під ноги хліба не кидайте,

Його завжди ви поважайте».
 

Учень І капали старечі сльози,

І серце билося в тривозі,

На стільчик сяде біля печі,

Розповідає нам малечі.
 

Учень Як люди з голоду вмирали,

За що самі того не знали,

Села спустошені були,

Ох і зазнали всі біди.

Учень Дітки на очах згасали,

У неньки хліба все благали,

А вона зморена, безсила,

Лободу в горщику варила.

 

Пісня « Мамо, мамо »

 

                           Учень Ні труни, ні хрестів,

                             І ні тризни!  Прямо в яму,

                             На віки віків!

                             Чорна сповідь моєї Вітчизни.

                             І її затамований гнів.

 

                           Учень  Ні віночка, ні навіть барвінку…

                             Наче падалиць – під вітрюган!             

                            То причастя твої, Українко.

                            Українцю, то твій талісман,

 

                           Учень …А мої дочки та й по куточках

                            Стогнуть і досі. Биті і досі.

                            А мої дочки - вічнії вдови.

                            Їхня родина – доля тернова.

 

                          Учень  Гей, Україно…

                            Де ж українці?

                            Мати чекає вісті од сина.

                            Гей, українці, де ж Україна?!

 

Ведуча: Стояла Вона, Мати-Україна, осліпла від горя, обдерта, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззиралася, на велетенському хресті розіп’ята, й вишіптувала:

 

 Мати Україна: Дітоньки мої! Заждіть. Ось квасок, петрушечка зійдуть. Вже ген зозуля маслечко колотить, вже ген жита зеленіють, сади біліють. Івани, Марії, Тараси! Стривайте! Зачекайте! Куди ж ви? Як же я без вас, ваша мати - Україна? Кричу до мовчазного неба, до білих садів, здіймаю руки до місяця, схожого на вогник воскової поминальної свічки. Заклинаю Землю, на якій дотлівають свічі людського життя… Небо, поможи!!! Дай манни вишньої нагодувати присмертних! Саде!!! Сотвори диво!!! Порятуй плодами. Земле!!! Жита дай! Дай гречки, проса! Не в липні – а в цю весняну голодну пору року дай…

(Руки до неба) Сину Божий! Ісусе Христе! Порятуй від смерті народ мій! Сотвори диво, Господи! Порятуй!!!

Учень: «Боже, врятуй мою МАМУ!»

МАМО!!!  МАТУСЮ! РІДНЕНЬКА!

Не покинь мене, моя НЕНЬКА

Не лети ти до синього неба

Бо для доні тобі жити треба.

Твоя донечка їстоньки хоче.

Ось і мишка про жито шепоче…

Хоч не хліба мені, зернинку знайти

І до тебе тоді б було сили дійти.

Це зернятко тобі я усе б віддала

Аби тільки, МАТУСЮ, була ти жива

 

Ведуча: Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

 

Пісня «Запали свічку»

 

Ведуча: На підвіконні палахтить скорботи полум’я священне –
                 То свічка пам’яті горить за всіх безвинно убієнних.

Ведуча: Хай світло від свічки у небо летить

               Хоча б одну душу зігріє в цю мить

               Щоб душа ця загублена спокій знайшла

                І у вічність до Бога вона відійшла.

Ведуча: Нехай кожен з вас, сьогодні, запалить свічку пам’яті, в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу.