«Головні та другорядні члени речення»

Інтегрований урок української мови з елементами фейрі-тейл педагогіки

«Головні та другорядні члени речення»

(8 клас)

Мета уроку: закріпити набуті знання уміння та навички з теми; розвивати усне мовлення учнів, спостережливість, логічне мислення; виховувати зацікавленість в отриманні інформації про культурну спадщину українського народу.

Тип уроку: закріплення набутих знань, умінь та навичок

Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Урок інтегрований, нестандартного захисту знань з елементами народознавства, який дозволить матеріал повторити та мудрістю народною зігрітись.

ІІ. Робота з епіграфом:

Хто любить працювати, той буде щастя мати.

 ІІІ. Символічний диктант з опорою на авторську лінгвістичну казку про члени речення. Казка про загадки від синів – членів речення.

ЛІНГВІСТИЧНА КАЗКА ПРО ЗАГАДКИ

ВІД СИНІВ - ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ

У країну далеку, таку загадкову

На уклін до могутнього Дядечка Слова

П’ять братів йшло з далекого славного краю,

Щоб загадку від них всяк, хто зміг, відгадав би.

Кожен рік тут збиралась численна родина,

Що шанує Могутнєє Слово уклінно.

Брати домовились проміж собою обов’язки ділити

На двоє, і на троє. Це вже загадка почалась,

Роботи всім вона задасть!

Одягнені були брати пристойно, на кожному

Сорочечка гаптована орнаментом з підказкою

Для вас – робота дружняя для всіх вже почалась:

На першій на сорочечці червоним довга лінія

На радість, на життя та на любов з надією, про

Що ми завжди мріємо. (підмет)

Так, підмет це та лінія, від головний член речення –

Це треба знать малечі й нам, стоїть у відмінку

Завжди називному і лінію рівно знаходить для слова.

А друга сорочечка кольора два з’єднала чудових,

І в них є дива: що першая лінія жовта, як нива,

Як місяць і зорі, що сяють вночі нам; а другая 

Лінія кольору неба, блакитного простору, що всім

Нам так треба. То що ж за лінії ті дві? Швиденько

Ти нам назови (присудок). Це присудок, так, хай

Знають це всі: дорослії діти і діти малі.

Що робить підмет – від все знає, а запитання в

Дієслово позичає, що робить підмет і що буде він

Робити – і вас ми сподіваємось до праці залучити.

Ще в трьох братів сорочечки гаптовані, повинні

Відгадати ви, що означають і для чого вони.

Зелена лінія не в’ється, вона на острівці здається,

Весну нагадує, природи воскресіння, рослинок та

Тваринок розмаїття (додаток). Так, цей пунктир

Додатком зветься, він з усіма відмінками братається,

Крім називного, що підмет забирає за основу, хай

Розквітає, як все зело, наша мова!

ІV. Малюнковий вернісаж з елементами краєзнавства

ЖІНКИ

Сорочки були широкі й довгі. Комір вузенький, у місці вшивання робилися дрібні зборки; на рукавах і пазусі дрібна вишивка (копійки).

ЧОЛОВІКИ

Сорочки були білі, з вишитою пазухою. Також вони зазвичай мали вишивку вздовж вузенького комірця. Рукави вузькі, також вишиті.

V. Чи є правильним твердження?

Синтаксис – розділ граматики, який вивчає способи поєднання слів у словосполучення та речення, будову і типи цих синтаксичних одиниць.

VІ. Визначте складені дієслівні присудки в епіграфі до уроку.

VІІ. Визначте складений іменний присудок, обґрунтуйте.

Любов до людей – це твоя моральна серцевина. (В. Сухомлинський)

VІІІ. Позначте вірний варіант синтаксичного розбору.

Стрічний вітер сильно й воронові дошкуляє.

а) просте, розповідне, неокличне, двоскладне повне, поширене, нескладне, повне, поширене, неускладнене.

б) просте, розповідне, повне, ускладнене.

ІХ. Складіть речення за схемою.

Подарувала татові шість в років Леся Українка сорочку – вишиванку.

Розповідь учениці про жіночі сорочки.

Сорочка — найстаріша з одежі наших предків. За княжих часів в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат. Біля шиї мала багато дрібних складок. На Лівобережжі сорочки були без коміра, лише з вузенькою лімівкою на краю зібраного на нитку полотна навколо вирізу на шиї. На Правобережжі розрізняли сорочку -«чумачку», її шили з суцільного полотнища, і сорочку - «українку», її робили з деталей, і між рукавом та боком вона мала «уставки». Рукава у всіх широкі і довгі. Довжина українських сорочок — по кісточки, з плахтою чи запаскою. До спідниці — трохи коротші. З-під плахти чи запаски повинен визирати долішній вишитий край — поділ, або подолик. Сорочка була і головним одягом людини, про що свідчать приповідки і повір'я. Матеріал для жіночих сорочок — біле лляне чи конопляне полотно. Святкові і буденні сорочки мали вишивку. Нею прикрашали комірець, край рукава або манжети, перед, подол. За вишивкою розрізняють:

наддніпрянські — червоними і синіми, або чорними нитками, а також білими чи сірими нитками по білому, орнамент рослинний;

галицькі — геометричні багатокольорові орнаменти;

поліські — або не вишиті, або дуже простий орнамент червоним.

Розповідь учня про чоловічі сорочки.

У сільських малюків була єдина форма — довга, майже до колін, полотняна простора сорочка. «Безштанько, безштанько — курячий дядько!» — дражнили тих, хто бігав без штанів. Дорослі чоловіки носили натільні сорочки, полотно для яких ткали з льону або конопель на домашніх верстатах, а потім білили. Комір на сорочках був низенький, стоячий, а рукави не збиралися у манжети. Розріз робили посередині на грудях. Як правило, сорочка вбиралася в штани.

Сорочки вишивали в основному рослинним орнаментом. Інколи вишивали на спині чи по лінії талії. Усе це обов'язково виконувалось, щоб людина була здоровою, щоб не боліло тіло. Старі люди казали, що вишивка боронила людей від нечистої сили. Дівчина напередодні весілля дарувала своєму коханому сорочку-вишиванку. Народна пам'ять зберегла чимало оповідей про те, як візерунки вишиванок допомагали козакам у далеких походах долати ворога і переносити труднощі.

Х. Підсумок уроку.

Знання про члени речення ми закріпили. Вони ще й звичаям народним нас навчили!

Підсумкове слово-звернення вчителя

Берегиня - це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків, дідусів, чим збагатились й освятились - хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті - все це, щоб ти знав, і є берегиня...».

(В. Скуратівський «Берегиня»)

Берегиня - дорогий нам символ, поширений по всій Україні, Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя. її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою.

Однією з пелюсток тої квітки є вишиванка. В Україні з давніх-давен люди вміли виробляти тканини з дикоростучої кропиви, льону, конопель, а також із вовни. Шили з них сорочки, а щоб сорочки мали кращий вигляд, оздоблювали їх різними вишивками. Так з роками вишивання сорочок стало народним мистецтвом. Кожний регіон України відтворює у своїх вишивках притаманні цьому візерунки-символи. І для того, щоб прочитати ці візерунки, не досить тільки вміти вишивати, для цього потрібні знання з філософії, фольклору та етнографії.

Калина - рослина нашого українського роду. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це дівочі і навіть парубочі сорочки тяжіють тими могутніми гронами. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові - жінка - народження - Україна - відродження.

Дуб і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили надзвичайної, краси невмирущої.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини.

З давніх-давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна тремтлива квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду. Дівчата, в сім'ї яких був   загиблий,   з   любов'ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови» клали віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії - то символ дівочих чар, чистоти та цноти. Тому лілія є жіночим символом, і її вишивали тільки на жіночих сорочках.

Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Ружа - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує сонце. Узори, що нагадують листя хмелю, належать до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині. Хміль несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові,

«Рости велика до черевика. Від черевика до чоловіка», - говорить народне повір'я. Ось і виросла дівчина, набралася сили і вже вишиває сорочку своєму нареченому.

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитку клала.

Що та чорна ниточка розставання,

А червона ниточка - то кохання.

Щоб та чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко стлалась.

Ой піду в неділеньку на гулянку.

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься.

Будеш ти носить її біля серця.

Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивка. Бо те, що любе й щире народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві.

Було повір'я в Україні, що сорочка, вишита і подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати людину всюди. Перед мобілізацією мати Андрія Малишка попросила сина одягти білу вишиванку. «...Може, тому, - сказав у одній із своїх промов поет, - що мама подарувала мені вишиванку, я залишився в живих...».

Вишита сорочка Аж до поясочка!

- А хто ж Ті вишивав?

- Тарасова внучка.

Зірвеш квітку - вона зів'яне. Впіймаєш метелика - він загине. Отже, треба зрозуміти, що доторкнутися до прекрасного можна тільки серцем.

ХІ. Д/з: прочитати про означено – особові речення; порівняти з вивченим; порівняти власний приклад речення.