«Хай на весь світ колоситься українська паляниця»

Свято «Хай на весь світ колоситься українська паляниця»
Мета: Ознайомити учнів з історією виникнення хліба, його шляхом до нашого столу. Поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом. Вчити дітей бережно ставитися до хліба. Виховувати любов до хліба, вчити шанувати працю хлібороба.
Обладнання. Коровай, вишиті рушники, колоски, квіти – маки, волошки, плакати з висловами про хліб, пам’ятка про хліб, свічки.
Мелодія № 1 Звучить пісня «Хліб – всьому голова».

Діти, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени, і шикуються півколом на сцені.
Вчитель. Добрий день, любі гості! Щиро вітаємо Вас у нашій господі! Вдячні Вам за те, що прийшли на наше свято.

Юля. Гостей дорогих стрічаємо круглим пишним короваєм.
З рушником берем таріль, коровай кладем і сіль .

Шанобливо хліб підносим і,  вклонившись, щиро просим:
- Любий гостю наш, приймай Хліб гостинний – коровай.
(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).
Саша. Візьміть у руки хліб духмяний, він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню , й працю в себе, йому до ніг вклонитись треба, він скарб найбільший на землі.

Вчитель. Хліб – усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… це пахне хліб.

Софія. Пахне хліб, як тепло пахне хліб! Любов`ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною, і щастям наших неповторних діб - духмяно пахне хліб!

Вчитель. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому? (Вірш "Чим пахне хліб".)

Дмитрик.Чи знаєш ти, чим пахне хліб, коли весною кілька діб

 Гуркоче трактор за рікою?

 Всі. Хліб пахне працею людською.

Максим. Чи знаєш ти, чим хліб запах, коли жнивують у степах

 Твої батьки в гарячу пору?

 Всі. Він пахне щастям хлібозбору.

 Вася.  Чим пахне хліб, чи знаєш ти, як поведуть твої брати

 Зерном наповнені машини?

 Всі. Хліб пахне соками земними.

 Богдан.  Чи знаєш ти, чим хліб землі пахтить на вашому столі

 Весною, влітку і зимою?

 Всі. Хліб пахне радістю людською.

№ 2 Діти виконують пісню « Паляничка».

1. Біла паляничка - це вам не дрібничка.
Де немає хліба - там нема обіда.
Де хороший пекар - не потрібен лікар,
Кожен день, як свято, і пісень багато.
ПРИСПІВ:
Добрі люди, в Україну завітайте у гостину!
Всіх запросимо до столу в добрий день и в добрий час.
А духмяна паляниця______]  Серед столу, як годиться,___]
На квітчастім рушникові,___] Щоби все було гаразд._____] 2 рази

2. Де працює пекар - навіть в зимку спека,
В тих містах і селах дітлахи веселі.
В них рум яні лица, наче паляниця.
Голова усьому - Хліб у кожнім домі!
ПРИСПІВ.

 

Вчитель. Звідки ж бере початок шматок хліба? Зараз я розповім вам казку про золоту зернину.

Золота зернина

 Жила-була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріяла про те, яку користь вона може принести людям.

 - Іди скоріше на поле і зарийся в землю, – почула вона чийсь голос. Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась в землю, та й заснула. Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений росток виглядає. Обдивилась Зернина і бачить, що навкруги багато-багато таких ростків. Все поле з чорного перетворилось в зелене. Росла Зернина, росла і перетворилась в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилась на біле борошно. На хлібокомбінаті з неї спекли великий і смачний коровай. І Зернина з білої перетворилась на рум’яну.

 Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб.

№ 3 Пісня «Косарі»

 

Вася. Жито дозріває на горі за гаєм.Зерна обважніли на міцнім стеблі,

 Колоски схилились, - це вони вклонились за тепло, за щедрість матері землі.

Дмитрик. Дзвенить колоссям нива золота, сповняє лан ранкова світла повінь.

 І літній день, краси й наснаги повен, в вінок пшеничний пісню запліта.

 Та пісня ллється, радісна й проста, де простяглись хлібів дозрілі гони,

 Де гримотять комбайнові загони, збираючи пшениці і жита.

 Богдан.- Урожай (виходить).

Я – Урожай добірний, багатий, щедрий, вірний. (Вклоняється)

 Щастя, радості цій господі, хто глядів мене ціле літо

 Зимуватиме смачно і сито. Кажуть, виріс я на городі

 І у полі, на ниві, в саду, а господаря не знайду.

 - А скажіть мені, хто мене доглядав?

 - А скажіть мені, хто мене викохав?

 - Хто у спеку збирав, у комори засипав?

 Учні (разом). Це – хлібороб!

Вася. Він землю молоду, красиву тримає на своїх плечах.

 У нього руки мозолясті, у нього серце, як вогонь,

 І сходить день у щасті з його натруджених долонь.

Саша. Чи є більше щастя на землі, як сіять хліб, виплескувать достаток!

 У хлібі тім життя бере початок, в нім сила нездоланних трударів.

Максим. Нехай же з року в рік, із роду в рід— ее буде хліборобам переводу.

 Хай слава їхня вічно не заходить, аж поки сонце ллє на землю світ!

Дмитрик. Шануй же руки в мозолях, вклонися мудрим і землистим,

 Які щороку на полях пшеницю сіють золотисту.

Юля. Добрий врожай у просторах безмежних, праці віддячують щедрі поля…

 Горда країна моя незалежна, вільна й свята українська земля!

 № 4 Діти співають пісню «Це моя Україна».

  1. Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

 Степом котиться диво-луна.

 Приспів

 Це моя Україна, це моя Батьківщина,

 Що, як тато і мама, - одна!

 2. Пробудилась тополя, і безмежному полю

 Вже співає веснянки вона.

 Приспів

 3. Нахилилась вербиця, щоб напитись водиці,

 Заквітчала всю землю весна.

 Приспів

 4. І зіркам колискові шепчуть хвилі Дніпрові,

 Лине музика ніжна, ясна.

 Приспів

 

 Вчитель. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль –то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.

№ 5 Танець «Донечка Вкраїни»

 Вчитель. Це все – хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труднощах.

      Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

 Дмитрик. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя.

Саша. Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини.

Юля. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати.

Максим. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу — "на померлі душі".

Вася. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

Софія. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

Богдан. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

 Учні говорять слова і засівають світлицю зерном.

 Вася. Сієм щедро, сієм рясно,

Максим. Сієм радість, сієм щастя.

Дмитрик. Засіваємо світлицю – хай росте овес, пшениця,

 Хай шумить колосся в полі, хай цвіте щаслива доля.

Богдан. Сієм, сієм зернята, щоб земля була багата,

 З наших рук приймала ласку на життєву щиру казку!

Вчитель. А чи хто з вас куштував хліб від зайчика, принесений батьком з поля? (Так!) Звідки ж він береться?

 Їздив заєць до млина понесли зайці гостинці

 П'ять пудів змолов зерна пташенятам і звірятам,

 Цілу ніч у хатці тихо хлопченяткам і дівчаткам.

 Випікала хліб зайчиха. Аж хрумтять окрайчики –

 Рано-вранці у хустинці добрий хліб від зайчика.

 Що то було радощів дітворі отримати такий дарунок від вуханчика.

 № 6 Українська народна пісня "Ой на горі жито, сидить зайчик" (учні виконують пісню з рухами).

  1. Ой на горі жито, сидить зайчик. Він ніжками чеберяє.

 Коли б такі ніжки мала, то я б ними чеберяла,

 Як той зайчик. Двічі.

 2. Ой на горі просо, сидить зайчик.Він ніжками чеберяє.

 Коли б такі ніжки мала, то я б ними чеберяла

 Як той зайчик. Двічі.

 3. Ой на горі гречка, сидить зайчик.Він ніжками чеберяє.

 Коли б такі ніжки мала, то я б ними чеберяла

 Як той зайчик. Двічі.

 

Вчитель. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті.

Софія. Глибше орати – більше хліба мати.

Саша. Сій вчасно, вродить рясно.

Юля. Земля – матінка, а хліб – батечко.

Богдан. Паляниця — хлібові сестриця.

Дмитрик. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Максим. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

 

Вчитель. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.

 Звучить музика. Діти запалюють свічки.

 Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

№ 8 ( Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.)

Вчитель. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.)

Максим. І кожен день, і кожну мить дай, Боже, хліб насущний,

 Щоб ми могли у мирі жить, щоб не були бездушні.

 Молись до хліба, не кидай, хай хліб спасінням буде,

 Бо не черствіє хліб святий, черствіють тільки люди.

 Саша. В народі ж хліб, мов матір, поважають, ця шана з плином часу не зника.

 І дорогих гостей завжди стрічають з хлібиною в барвистих рушниках.

 Софія. Так хай же щедро наливає соком і колоситься золотистий сніп!

 І хай же родить більше з кожним роком

 Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб!

 Мама з дочкою виконують пісню «Зеленеє жито, зелене».

  1.Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене,

 зеленеє жито женці жнуть, хорошії люди в гості йдуть. Двічі.

  2.Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене,

 зеленеє жито ще й овес тут зібрався рід наш увесь. Двічі.

 3.Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене,

 зеленеє жито на лану, хорошії гості до ладу. Двічі.

 4.Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене,

 зеленеє жито будем жать, дорогих гостей не забувать. Двічі.

 

 Разом. Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця.

 Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий.

 Вчитель. Шануймо його так, як шанували наші предки.

 Учні разом. Гості наші дорогенькі! Добра Вам бажаємо,

 І за добрим звичаєм хлібом пригощаємо!

 Звучить музика, всі присутні смакують випічки.

 

Слово заступника директора з навчально- виховної роботи