Інновації в організації навчально-виховного процесу ЗПО

Інновації в організації навчально-виховного процесу закладу позашкільної освіти

Упорядник  - Корольчук Ольга Сергіївна 

методист ЦПР Святошинського р-ну м.Києва

За визначенням ЮНЕСКО, сьогодні позашкільна освіта «…є відкритою неформальною паралельною освітою, спроможною швидко й мобільно реагувати на зміни в соціальному середовищі, на різноманітність потреб і мотивів соціуму, здібностей дітей».

Саме поняття «інновація» - вперше з'явилося в дослідженнях культурологів в XIX столітті і означало введення деяких елементів однієї культури в іншу. Це його значення досі збереглося в етнографії. Спочатку XX століття сформувалася нова область знання - наука про нововведення, в рамках якої стали вивчатися закономірності технічних нововведень в сфері матеріального виробництва. Наука інноватика - виникла, як відображення потреби фірм у діяльності по розробці і впровадженню нових послуг, ідей. У 30 роки в США затвердилися терміни «інноваційна політика фірми», «інноваційний процес».

             У педагогічній літературі виділяються два типи інноваційних процесів у галузі освіти:
              Перший тип - інновації, що відбуваються значною мірою стихійно, без точної прив'язки до самої породжує потреби або без повноти усвідомлення всієї системи умов, засобів і шляхів здійснення інноваційного процесу. До інновацій цього типу можна віднести діяльність вчителів-новаторів, вихователів, батьків і т.д.
            Другий тип - інновації в системі освіти, є продуктом усвідомленої, цілеспрямованої, науково-культивованої міждисциплінарної діяльності.
           В основу інноваційної моделі позашкільного навчального закладу   покладається концепція саморозвитку особистості.

           Інноваційна поведінка - не пристосування, а максимальний розвиток своєї індивідуальності, самоактуалізації. Педагог повинен перейнятися думкою: якщо хтось відмовляється від частини своїх цінностей та ідеалів, він порушує свою моральну та інтелектуальну цілісність та втрачає свободу творчості. Свобода передбачає повагу себе, як особистості.

Освітніми інноваціями  у  позашкільному  навчальному  закладі  називають новизну,  що  істотно  змінює результати  освітнього  процесу,  створюючи  при  цьому  вдосконалені  чи  нові:

• освітні, дидактичні, виховні системи;
• зміст позашкільної  освіти;
• освітні педагогічні технології;
• методи, форми, засоби  розвитку  особистості, організації  навчання і виховання;
• технології  управління  позашкільним  навчальним  закладом.

Проблема підвищення якості позашкільної освіти вказує на мотивацію самонавчальної діяльності, використання інструментів самодіагностики та самопізнання.

Забезпечення креативної спрямованості навчально-виховного середовища має стати  науково - теоретичною основою навчально-розвивальної та виховної діяльності сучасних позашкільного закладу освіти.

 В.Сухомлинський наголошував, що перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці – найскладніша сфера дотикання науки до практики. Досвід підтверджує, що постійна творча взаємодія наукової думки та практичного досвіду педагогів сприятиме розв’язанню завдань підвищення якості позашкільної освіти. Серед них треба виокремити широке впровадження в педагогічну практику наукових методів педагогічного моделювання, активізацію інтеграційних процесів щодо використання розвиваючих і  здоров’язбережувальних  технологій; психологічний супровід всіх суб’єктів навчально-виховного процесу.

            Мета діяльності в інноваційному пошуку – очікуваний кінцевий результат.

Зміст інноваційної  діяльності   визначається  основною  ідеєю інноваційного  процесу, який  обґрунтовується  метою  та очікуваними  результатами.

Життєтворча парадигма - навчити вчитись, навчити жити (культура побуту, здоровий спосіб життя), навчити жити разом (культура людських взаємостосунків), практична направленість навчання були і є актуальними завданнями діяльності педагогічних колективів. Саме тому сучасні системи освітньо - розвивальної роботи позашкільних навчальних закладів спрямовані на постійне розширення поля креативності вихованців, формування в них стійкої внутрішньої мотивації до навчально - пізнавальної та творчої діяльності, розширення соціального досвіду, формування позитивної «Я – концепції». Це й сприяє їх професійному самовизначенню та соціальній адаптації вихованців  позашкільного закладу.

Залежно від освітніх потреб кожної дитини, її пізнавальних можливостей та мотивів, здібностей і нахилів вибудовується особистісна освітня траєкторія одержання позашкільної освіти. Педагог обирає форму та структуру навчальних занять, методи навчання, керуючись їх педагогічною доцільністю.

        Згідно з Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності«рішення про організацію та проведення експерименту всеукраїнського рівня приймає Міністерство освіти і науки України на підставі клопотання департаментів (управлінь) освіти і науки обласних державних адміністрацій та Київської міської державної адміністрації (далі – органи управління освітою), заявки на проведення експерименту, програми експерименту, які розробляє автор ініціативи, та висновку відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти МОН…»

Успішність навчально-розвивальної та виховної роботи педагогічних колективів значною мірою залежить від органічного поєднання творчої праці та кращого досвіду досвідчених педагогів із новаторськими ініціативами молодих колег. Саме такий підхід є основою для визначення шляхів розвитку закладу і впровадження розмаїття інновацій.

Протягом останніх років впроваджувалися проекти «Модель ЦПР – закладу життєтворчості», «Моніторинг якості освіти», «Розвиток акмеологічної культури педагогів», «Здоров’я дитини – здоров’я нації», «Психологічний супровід освітнього процесу», «Виховний потенціал музейної педагогіки», «Обдарована дитина»,  «Піраміда пізнання».

  Більшого використання набувають інформаційні технології та інтерактивні методи навчання педагогів, соціально корисні  акції  та розширення роботи Малої академії наук.

Якщо педагог-дослідник прагне по-справжньому допомогти педагогічній практиці, яка бурхливо розвивається, він повинен по-новому вирішувати виникаючі проблеми. Кожне методичне дослідження передбачає кропітку роботу з педагогічною, пси­хологічною та методичною літературою.

      До вашої уваги пропонується термінологічний калейдоскоп методів наукового пізнання та дослідження, з яких починається шлях інноваційний в освіті.

Моделювання — непрямий метод наукового пізнання, який ґрунту­ється на застосуванні моделі як засобу дослідження. Під моделлю ро­зуміють уявну або матеріалізовану систему, котра, відображуючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінити його, так що вона сама стає джерелом інформації про об'єкт пізнання. Моделювання застосовується для розв'язання багатьох пізнаваль­них задач: моделюються педагогічні процеси, ситуації тощо.

     Педагогічний експеримент — головний серед усіх методів педаго­гічного дослідження. Це спеціально організована перевірка того чи ін­шого методу або прийому роботи для виявлення його дієвості й ефек­тивності. Перш ніж розпочати експеримент, дослідник на підставі вивчення літератури та досвіду роботи школи визначає головну проблему дослідження, висуває гіпотезу. Гіпотеза — це твердження, що являє собою науково обґрунтовану передбачувану або ймовірну відповідь на запитання, що ставить дослідницька проблема. Як прави­ло, експеримент проводиться для перевірки правильності гіпотези дослідника.

          Важливою умовою проведення експерименту є підготовка експери­ментальних матеріалів відповідно до висунутої гіпотези: розробка ди­дактичних матеріалів, навчальних текстів, наочних засобів навчання, запитань і завдань для учнів, перевірних завдань тощо.

        Творчий підхід до вирішення досліджуваної проблеми тісно пов'язаний з принципом об'єктивності розгляду психолого-педагогічних явищ самих по собі. Мистецтво дослідника полягає в тому, щоб знайти шляхи і засоби проникнення в суть феномену, що не внісши при цьому нічого зовнішнього, суб'єктивного.

              Спостереження є одним із основних емпіричних методів педаго­гічного дослідження, який полягає в систематичному й цілеспрямова­ному сприйнятті педагогічних явищ для вивчення їх специфічних зміну конкретних умовах, а також у пошуку змісту цих явищ.

          Головними вимогами с. є: чіткість і тривалість, систематичність, усебічність, достатня об'єктивність, ретельне, вдумливе й копітке опрацювання зібраного матеріалу, врахування всіх впливів на перебіг досліджува­них явищ, неупередженість у тлумаченні матеріалу, в оцінюванні фак­тів і висновків щодо них.

         Самоспостереження полягає в дослідженні внутрішніх психічних процесів з одночасним спостереженням за їхніми зовнішніми проява­ми. Цей унікальний метод «проникнення» всередину психічних проце­сів та явищ пов'язаний із певними труднощами, оскільки дані самоспо­стереження мають бути не інтерпретованими, а сутнісними в тій по­слідовності, в якій вони виникають.

     Анкетування — це широко застосовуваний метод педагогічного дослідження за допомогою анкет. Він дає змогу охопити багато опи­туваних. Зміст запитань і спосіб відповідей на них заздалегідь плану­ються. Анкетування може здійснюватися заочно. Анкетний метод перед­бачає аналіз та обробку даних опитування за допомогою статистики. Анкетування застосовують у педагогіці для збирання первинної інфор­мації, на підставі якої робляться висновки про типовість різноманітних явищ у процесі навчання й виховання школярів, певних фактів, подій.

      Бесіда — метод одержання інформації за допомогою словесного спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб бесіда була результативною, необхідно чітко визначити її мету й спла­нувати систему запитань, створити сприятливу атмосферу для відвер­того обміну думками, проявляти педагогічний такт.

      Інтерв'ю — це також метод збирання первинної інформації в пе­дагогічних дослідженнях. На відміну від бесіди, що відбувається в ат­мосфері природності й невимушеності.

    Навчальна інноваційна технологія - взаємодія педагога з вихованцем, у результаті якої підвищується мотивація вихованців до навчально-виховного процесу.

Всі процедури інноваційно-рефлексивних технологій можна розділити на етапи:

• пошуку нових ідей;
• формування нововведення;
• реалізації нововведення;
• закріплення нововведення.

Методичні інновації: розроблення науково – методичних та творчих навчальних проектів забезпечують підвищення креативної спрямованості позашкільного навчально-виховного середовища.

Вимоги часу диктують основу діяльності позашкільного як інтеграцію навчально–розвиваючих і здоров’язбережувальних технологій:

• збагачення змісту навчально-виховних програм (розширення знань та уявлень вихованців про здоров’я, культуру здоров’я, здоровий спосіб життя; підвищення їхньої мотиваційної спрямованості на збереження й зміцнення власного здоров’я);
•  розширення сфери навчально - творчої взаємодії вихованців із природним середовищем, формування елементарних навичок загартування, фізичного розвитку, здорового способу життя;
•   впровадження сучасних особистісно орієнтованих форм і методів, педагогічних технологій позашкільної освіти.

Підвищення наукової складової розвивальної роботи в закладі зумовлює підвищення вимог щодо психолого-педагогічної компетентності педагогів, розроблення та впровадження відповідних моделей психологізації навчально-виховного процесу.

За такого підходу набуті вихованцями життєві компетенції стануть основою розкриття їхнього особистісного, інтелектуального та творчого потенціалу. Це означає: постійне вдосконалення професійних і творчих здібностей педагогів; розробка та впровадження доцільних психолого - педагогічних програм; психологічний супровід навчально - виховного процесу; інтелектуально - творчу діяльність вихованців дослідницького спрямування;  участь у конкурсних заходах різного організаційного рівня.

 Заклад позашкільної освіти — це складний механізм, від злагодженої роботи якого залежить комфортне почуття як вихованців, так і педагогічних працівників. Важливу роль в організації навчально-виховного процесу позашкільного закладу, роботі з дітьми, співпраці з колегами та батьками відіграє компетентна, креативна особистість керівника гуртка.

Об’єднання зусиль ініціативних педагогів - практиків, функціонування профільних методичних об’єднань і творчих груп, співпраця з науковцями – це фактор, який забезпечить упровадження інновацій, розробку ефективних методик і технологій  та  сприятиме цінності позашкільної освіти в цілому.

Інноваційна  продукція – це  нові  програми,  методичні посібники, освітні  послуги;   методичне  забезпечення навчально-виховного  процесу.

Принцип інноваційності  характеризується  наявністю у керівника  закладу  освіти  чітких  переконань  щодо  постійного  оновлення  навчально-виховного  процесу  внаслідок  постійних змін,  що відбуваються  у  суспільстві  і  світі.

В умовах Центру позашкільної роботи це:

• робота над авторськими програмами та над адаптацією типових програм;
• модернізація навчально-виховного процесу. Використання на заняттях психологічних вправ, завдань, які взяті з превентивних програм. Ведеться адаптація до умов позашкільного навчального закладу.
• інновації-трансформації, котрі змінюють форму занять. Як  приклад, нетрадиційні форми проведення занять і виховних заходів.

Пошук нових підходів, що забезпечують ефективність навчання, необхідний і він неможливий без інноваційної діяльності педагогів.

Література

1. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. – К.; ІЗМН, 1998.
2. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.
3. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
4. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.
5. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.
6. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
7. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.
8. Совенко Л. Впровадження в систему роботи керівників гуртків позашкільних навчальних закладів методичних інновацій. [WWWдокумент]. URL http://osvita.ua/school/out_edu.
9. Сиротенко А.Й. Громадянське виховання учнівської молоді у позашкільній роботі / Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості в умовах позашкільних навчальних закладів : зб. матер. наук.-практ. конф. / Кол. авт. – К.: 2006. – С. 4-8.
10. Розвиток творчих здібностей дітей та учнівської молоді в креативному позашкільному навчально-виховному мікросоціумі. З досвіду роботи Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю / Бондар Л.М., Перепелиця Н.В., Сидоренко Н.Ю. [за ред. Л.В. Тихенко] – Суми : Нота-бене – 2008 р. – 68 с.