Карпенко-Карий. Трагікомедія «Сто тисяч» - класичний взірець українського «театру корифеїв»

Неля Паска,

вчитель української мови та літератури, спеціаліст

 

 

 

Урок української літератури

8 клас

 

 

 

 

 

 

Карпенко-Карий. Трагікомедія «Сто тисяч» - класичний взірець українського «театру корифеїв»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Карпенко-Карий. Трагікомедія «Сто тисяч» - класичний взірець українського «театру корифеїв»

Мета: ознайомити учнів із сюжетом драматичного твору, допомогти глибше усвідомити особливості жанру, ідейно-художній зміст трагікомедії; розвивати навички роботи з драматичним твором, виразного читання за особами, виділення головних епізодів сюжету; виховувати любов до художнього слова, порядність і чесність, неприйняття будь-якого шахрайства.

Обладнання: портрет письменника, тексти, ілюстрації до творів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Інтерактивна вправа «Аукціон знань».

Лоти:

1. Батьківщина І. Карпенка - Карого, його родина.
2. Роки навчання.
3. Служба в урядових установах.
4. Любов до театру.
5. Під наглядом поліції.
6. Останні роки життя, смерть письменника.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Інтерактивна вправа «Зворотній квиток»

(Учні ознайомлюються із завданнями, заповнюють таблицю в кінці уроку)

Потрібно знати:	Виконано	Не виконано
Історію створення «театру корифеїв» та його внесок у розвиток театрального мистецтва України.
Історичну епоху, яка відображена в комедії «Сто тисяч».
Роль письменника у розвитку драматургії і театру.
Життєву основу п’єси «Сто тисяч» та її зміст.
Тему, основну думку п’єси.
Проблематику твору.

 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Метод «Кубування»

	Історична основа твору.
	Тема. Основна думка.
Сюжет.	Жанр.	Проблематика твору.
	Актуальність.

1. Історія написання.

 Одного разу, перебуваючи під наглядом поліції у станиці Костянтинівська, Іван Карпенко-Карий був свідком того, як біля трактиру, в якому, як на біржі, відбувалася купівля-продаж, підписувались векселі, переходили з рук до рук гроші, збиралося багато бурлак, які розповідали про те, як багатого глитая обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.

- Ото робота! Сто тисяч! - захоплювався меткий купчик, що не раз підсідав за стіл до Івана Карповича, запрошуючи його до себе у прикажчики.
 Почута історія дала драматургу матеріал для роботи.

- Ці люди напрошуються дійовими особами комедії, яку варто назвати вагомим словом "Гроші", - ділився він думками з дружиною Софією Віталіївною. - Всюди гроші, гроші, гроші... Увірвалася у життя хлібороба хвороблива жадоба грошей, спотворюючи побут і людські взаємини. Треба писати комедію на цю тему, картати ненажер, моральних виродків. Без сатири не може бути прогресу! "

У 1889 році І. Карпенко-Карий написав перший варіант комедії "Гроші", яку через цензуру переробив і доповнив, а у 1890 році надіслав до друку під іншою назвою - "Сто тисяч".
У комедії "Сто тисяч" відображено картини життя кінця XIX ст. Після реформи 1861 року почалося розшарування селянства. З одного боку зростало число безземельних наймитів, а з другого - сільських багатіїв, що й стало об'єктом зображення у творі. До речі, про махінації шахраїв з фальшивими грошима повідомляла газета "Елисаветградский весник". У 80-х роках XIX століття тут дійсно активно діяла зграя злочинців, які оббирали засліплених жадобою до багатства місцевих господарів, продаючи їм нібито фальшиві гроші.

2.  Тема. Основна думка

Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.

Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи, духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров'я, будуть і гроші...».

3.  Жанр твору.

КОМЕДІЯ — такий драматичний твір, у якому в комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.

ТРАГЕДІЯ – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому об'єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв'язка якого закінчується комічно, не вимагає обов'язкової загибелі героя.

Жанр: трагікомедія.

4.  Сюжет твору.

Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.

Зав'язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок «грошей» і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв'язка: п'єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

5. Проблематика твору

І. Зростання ролі грошей

1. Прочитайте початок п'єси — репліку Невідомого.
2. Яку проблему порушує тут автор?

 Ми знаємо, що п’єса, написана після скасування кріпацтва і в житті села сталися суттєві зміни. Про це ми говорили, коли вивчали історичну основу твору. На початку твору автор говорить про зростання ролі грошей.

• «Скотина гроші коштує»;
• «Гроші всьому голова»;
• «А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»;
• «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;
• «З грішми, сказано ж і чорт не брат».

ІІ. Невміння людей пристосуватися до нових умов життя.

1. Прочитати монолог Герасима Калитки. Ява VІ стор.183
2. Які проблем порушує автор?

Ми дізнаємось про те, що розорюються дрібні помі¬щики, такі, як Смоквинов, бо вони не змогли пристосуватись до нових умов.

Від початку до кінця комедії поруч із Калиткою глядач бачить ще одне породження капіталістичної тогочасної дійсності — копач Бонавентура, який не зумів пристосуватися до нових умов і дощенту роз¬вився. Копач теж хоче розбагатіти і вже не один рік марно шукає і землі скарбів. Бонавентура — цілковита протилежність Калитці. Він жартівник, мрійник, людина непрактична в господарських справах. Копач живе у якомусь своєму світі, не зрозумілому для інших. А викопані гроші він мріє витрати є на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа.

Копач — дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Бонавентура.

ІІІ. Прагнення до багатства

Читаючи далі монолог Калитки, ми дізнаємось, що він дуже любить землю, хоча ця любов спотворена, нещира. Земля для Калитки – один із засобів збагачення.

• «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку».
• «їдеш день — чия земля? Калитчина! їдеш два — чия земля? Калитчина! їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Дихання спирає... а скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнати!..»
• «Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито... Легко по своїй власній землі ходить».
• «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»
• «Обікрали... ограбили... Пропала земля Смоквинова!.. Краще смерть, ніж такі потері!»

Головний герой прагне до збагачення. Автор засуджує не багатство, а шляхи збагачення, які використовує в гонитві за грошима Калитка. Уже на початку комедії з монологу Калитки ми дізнаємось про один із таких шляхів. Охоплений жагою будь-що збагатитися, він, врешті-решт, наважується на злочин – хоче купити у невідомого за 5тисяч - сто тисяч фальшивих карбованців.

ІV. Злочинність

Щоб стати багатим, Калитці потрібна земля. Це його мета. А гроші – його засіб. Тому всі вчинки Калитки спрямовані на здобуття грошей. Заради цього Калитка стає на шлях злочину.

V. Родинні стосунки

Прагнення стати багатим потребує наявності грошей, заради яких Калитка стає на злочинний шлях і переступає через загальнолюдські моральні принципи: забуває про порядність, чесність, у нього притупляються родинні почуття. Він грубо поводиться з наймитами, не раз перепадало від нього і дружині. Перед нами – деспот. Він засліплений метою наживи. Його не цікавлять почуття сина Романа до Мотрі.

• «робітники та собаки надворі повинні буть»;
• «ні світ, ні зоря вже й жереш!»;
• «бери і в свого і в чужого»;
• «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим кра¬ще спече, та смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми».
• «Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;
• «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається...».

VІ. Втрата духовних цінностей

Людина, позбавлена духовних цінностей,— аморальна. Калитка — саме такий тип. Він нехтує християнськими заповідями. Благає Бога допомогти йому здійснити злий намір. Про себе він говорить, що хоч кого може обвести кругом пальця, тобто обдурить.

Він хотів обдурити навіть досвідченого шахрая: заплатив йому замість п'яти тисяч карбованців тільки три, а в результаті сам стає жертвою хитрішого за нього махінатора.

Згадаємо кульмінаційний епізод. Боячись, що Параска дізнається про таємницю, Герасим кричить: «Я тобі покажу... я... тебе уб'ю». І Калитка справді може це зробити. Бо він — бездушна людина, душу продав нечистому. Йдеться про проблему втрати духовних цінностей.

6.  Актуальність.

V. Узагальнення і систематизація знань

1. Вправа «М’яч» (Учень дає питання іншому учню, той відповідає і дає питання наступному)

2. Складання сенкану до понять «гроші», «життя»

Гроші.       Життя.

Справжні, фальшиві.     Веселе,сумне.

Збагачують, принижують, знищують.   Вирує, гнітить,окрилює.

Гроші – причина різних бід.    Життя – найцінніший божий дар.

Зло.        Щастя.

VІ. Підбиття підсумків уроку

1. Закінчення вправи «Зворотній квиток»

Потрібно знати:	Виконано	Не виконано
Історію створення «театру корифеїв» та його внесок у розвиток театрального мистецтва України.
Історичну епоху, яка відображена в комедії «Сто тисяч».
Роль письменника у розвитку драматургії і театру.
Життєву основу п’єси «Сто тисяч» та її зміст.
Тему, основну думку п’єси.
Проблематику твору.

 

2. Заключне слово вчителя.

Не все на світі можна купити за гроші. І підписатися під словами Герасима Калитки про те, що «гроші важливіші, ніж сім`я, друзі, навіть власне життя», - абсурд. І.К.Карпенко-Карий серйозно попереджає про небезпеку грошей, а особливо брудних, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло. Пам`ятайте, що щасливий не той, у кого багато грошей, а той, кому їх вистачає. Бажаю вам, щоб у майбутньому ви знайшли справу для душі і вам завжди вистачало грошей.

 

VII.    Домашнє завдання

1. Скласти план характеристики Герасима Калитки.

2. Написати твір-мініатюру на тему «Не в грошах щастя, а в…» (високий рівень).