Кейс – урок з позакласного читання за темою « Читаємо із задоволенням щодня»

Тема: Кейс – урок з позакласного читання  за темою « Читаємо із задоволенням щодня»

Мета: розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури, творчих здібностей, виховувати бережливе ставлення до книжки.

 Обладнання: навчальний кейс, ілюстрації.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Я рада бачити ваші посмішки і думаю, що урок подарує вам радість  від спілкування один з одним.

II.  Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети уроку.

Якщо вам хочеться завжди почуватись добре, знайдіть час для читання — саме воно сприяє цьому. Читання завжди було одним із найпоширеніших видів дозвілля. Хоча наразі книгу все частіше замінюють електронні пристрої – телефони, планшети, ноутбуки. Але якщо порівняти читання книги із іншими способами отримання інформації, то воно значно перевершує їх в корисності, адже активізує кілька важливих відділів головного мозку людини, тим самим посилює наш розумовий потенціал.

Розподіл дітей на групи за допомогою листочків різного кольору (на звороті кожного листочка записано один аргумент) 

Чому потрібно читати книги?  Шведська академія дитячої літератури наводить 17 аргументів на користь читання книг.

1) Книга розвиває нашу мову й збільшує запас слів. Вона вчить висловлювати думки й розуміти, про що говорять і пишуть інші.

 2) Книга розвиває наше мислення. Книги розширюють горизонти нашого світосприйняття. 3) Книга стимулює фантазію й учить нас мислити образами.

4) Із книг ми дізнаємося про інші країни, про життя в них.

 5) Книга розвиває нашу здатність співчувати. Ми вчимося вживатись у становище інших.

6) Книги додають нам сили й натхнення. Вони захоплюють і розвивають. Вони спонукають нас сміятися й плакати.

7) Книги ставлять перед нами запитання, над якими варто задуматися.

8) Книга вчить нас етики. Вона спонукає нас замислюватися над поняттями добра і зла. 9) Книга пояснює життя.

10) Із книг ми розуміємо, що не на всі запитання є однозначні відповіді. Книги переконують, що конфлікти не обов’язково вирішувати насильницьким шляхом.

11) Книги допомагають нам знайти самих себе.

12) Книги допомагають нам зрозуміти інших.

13) Книги позбавляють самотності. Книгу можна взяти із собою куди завгодно.

14) Книга — це частина нашого культурного спадку.

15) Книга об’єднує покоління.

16) За допомогою книги ми проживаємо 1000 життів, залишаючись самими собою.

17) Дитяча книжка відкриває нам шлях у велику літературу.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з книгами сучасних дитячих українських письменників

III. Вивчення нового  матеріалу

Відповідно до кольору своїх листочків ви отримаєте кейс із завданнями. Але перед цим давайте пригадаємо правила роботи в групі.

1.Бути активним; 2.Бути позитивним; 3.Слухати інших; 4.Говорити по черзі; 5.З повагою ставитися до всіх. Робота з кейсом

1. Прочитайте текст.  Слова які для вас невідомі  знайдете у словничку

2. Виконайте усі запропоновані завдання.

3.На аркуші паперу за допомогою різних матеріалів (малюнків, фломастерів) відтворіть сюжет.

3. Презентуйте так,

щоб у інших з'явилося бажання прочитати даний твір.

1 група( блакитні)  Уривок із твору Лесі Воронин «Таємне товариство Боязузів і Брехунів» (Кактус показує колючки)

1.                   Прочитайте уривок із твору

Я обережно визирнув з-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під’їзду стояв Кактус. На жаль, з Кактусом, якого насправді звуть Сашко Смик, я знайомий майже від народження — ми живемо у сусідніх квартирах. Мама каже, що битися ми з ним почали ще лежачи у візочках. Досить було залишити наші колясочки поруч, як ми відразу ж намагалися видерти одне в одного іграшки й билися пляшечками з молочною сумішшю. Не знаю, з чого почалася наша ворожнеча, але скільки себе пам’ятаю, кожна наша зустріч закінчувалася якщо не бійкою, то штурханами.

Я до цього давно звик і ставився просто, — як до неминучого лиха.

Ми з Сашком завжди були однакові на зріст і сили в нас були рівні. Але після літніх канікул я побачив Кактуса й просто остовпів. Розумієте, раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса — через це його так і прозвали: Кактусом. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м’язи, як у Шварценеґґера! І перша ж наша сутичка скінчилася тим, що я зрозумів: ось що відчувають альпіністи, потрапивши під гірську лавину!

Після цього я почав виходити з дому, як шпигуни у старих фільмах: полохливо озираючись, а потім біг до школи прохідними дворами. А коли все ж стикався десь із Сашком ніс до носа, то просто тікав, як звичайний боягуз. А Кактус реготав мені в спину і кричав, копіюючи Карабаса Барабаса із фільму “Пригоди Буратіно”:

— Підійди-но до мене, дитинко! Зараз як дам боляче!

Ось і зараз Кактус мене помітив, ошкірився і почав підманювати пальцем. При цьому він ще й приказував:

— Киць-киць, не бійся, я тебе трохи поб’ю, по-сусідськи, — і було видно, що зайти до під’їзду мені так і не пощастить.

Я відчув; що втягаю голову в плечі, як черепаха, яка помітила небезпеку й намагається сховатися у панцир, і щодуху побіг геть, подалі від Сашка і від його нахабного переможного реготу. По ногах мене бив футляр від скрипки: я саме повертався з уроку музики і це, здається, смішило Сашка найдужче. Адже він дражнив мене Поганським Паганіні ще відтоді, як уперше побачив зі скрипкою. Хоча справжнє моє ім’я Клим Джура.

Серце в мене калатало, як скажене, я задихався і відчував, що Кактус ось-ось схопить мене за шкірки й почне лупцювати, але тут сталося щось дивне і незрозуміле: люк, на який я наступив, раптом почав м’яко вгинатися під моїми ногами, і я шкереберть полетів у чорну прірву.

Гібрид – тут: той, що поєднує зовнішні ознаки різних тварин.

Остовпіти – утратити здатність рухатися, раптово завмерти від хвилювання, розгубленості, з переляку.

Паганіні – видатний італійський скрипаль і композитор.

2.                   Придумайте заголовок.
3.                   Обговоріть поведінку Кактуса. Дайте їй оцінку.
4.                   Відтворіть сюжет.
5.                   Презентуйте (Щоб підсилити ефект своєї презентації, порадьтесь і оберіть декілька речень. Зачитайте їх вголос, щоб зацікавити слухачів змістом).

2 група( рожеві)  Уривок із твору Дмитра Кузьменка "Чим корова не собака" (уривок з книги (ЯхТрамвай+Зоопарк)2​)

1.                   Прочитайте уривок із твору

Одного разу я  перестав бути відомим художником.

Щоправда, спершу мені довелося ним стати. Не аж таким відомим, щоб на всю країну. І навіть не на все місто. А так, лише в школі. Правда, малювати я ніколи не любив. Мені тільки собаки добре вдавалися. А люди, дерева і все інше — не дуже. Я  більше любив грати у  футбол. І  майструвати з татом на дачі шпаківні.

Та якось між школами оголосили конкурс малюнків на тему «Молочні породи корів*1 у побуті очима дітей». Тема химерна, ніхто не сперечається. Навіть наша Оленочка Петрівночка сказала:

— Тема якась химерна. Їм що там, геть нічого робити у міськвно ́*2 ?!

Але потім з’ясувалося, що головний спонсор*3 конкурсу — директор молочної фабрики. І тоді всі подумали, що тема, мабуть, усе  ж таки дуже корисна для юного покоління, повчальна. А  коли дізналися, що головний приз  — холодильник для шкільної їдальні, та ще й із сенсорним екраном і виходом в інтернет, у школах закипіла робота.

Директори закотили рукави піджаків і дали завдання завучам. Завучі закотили рукави светрів і  дали завдання вчителям. Учителі закотили рукави сорочок і дали завдання дітям. А дітям не залишалося нічого іншого, як узятися до малювання незалежно від рукавів.

Я теж узявся, хоч малювати не любив. Що вдієш, як треба?

Корови в побуті, корови в побуті... Але ж у нас не було жодної корови. Ще й молочної. На балконі її тримати, чи як?

Корови мені не вдавалися. Тому я намалював собаку й прилаштував їй роги. А щоб це якимось боком пришпанделити до побуту, дописав у куточку «ми-и-и-и-и!» Ніби вона мукає, але не «му», а «ми». Проблеми з вимовою. Так і віддав малюнок на конкурс.

А він узяв, та й переміг!

Приїхав до нас директор молочної фабрики. Всю школу на лінійку вивели. Скрізь квіти, бантики, музика гримить.

І ось так перед усіма вручили мені, тобто школі, холодильник із сенсорним екраном. І ящик кефіру. На додачу.

— Бачите, панове діти, — каже молочний директор, — який молодець серед вас є! Таку корову гарну намалював.

І як же ж тему тонко впіймав! Розумничок!

Усі заплескали. Я зрадів, бо що мав робити. І мої тато з мамою також. І вчителька.

— Що ж це я в тобі художнього таланту раніше не розгледіла? Тепер виправлюсь,  — пообіцяла Олена Петрівна після лінійки.

І я став відомим художником. Не аж таким відомим — тільки в нашій школі.

А вчителька свого слова дотримала. Тільки свято якесь на носі — вона одразу до мене. Малюй-но, мовляв, стінгазету*4.

А малювати ж я ну геть не любив... Майже рік мучився з тим малюванням.

Аж якось директорка викликала до себе нашу вчительку.

— Олено Петрівно, — звернулася вона, — а що це у вас на стінгазетах завжди самі собаки: і на День учителя, і на Новий рік, і до Тижня математики?

— Ну, це в нас... — почервоніла вчителька, — це в нас художній задум такий, концепція. Майже перфо́рманс*5.

Директорка не знала, що таке перформанс, а тому нічого не відповіла.

Та Олена Петрівна зрозуміла, що краще надалі не доручати мені малювання газет. Перформанс  перформансом, а зайвий раз до директорки ходити не хочеться. Хай далі хтось інший, не такий концептуальний, малює.

Так і минула моя слава. Спершу я трохи засмутився.

Собаки ж мені класнючі вдавалися. Але то таке. Тепер же в мене й часу більше вільного з’явилося, щоб із татом на дачу їздити. От-от завесніє, шпаки прилетять — готуватися час! Сила-силенна справ!

*1 Молочні породи корів — корови, які дають молоко, а не вирощуються для м’яса.

*2 Міськвно́ — скорочено від «міський відділ народної освіти» — державна установа, яка керує школами міста.

*3 Спо́нсор — благодійник: людина чи організація, яка надає грошову допомогу.

*4 Стінгазе́та — саморобна газета, яку розміщують на стіні.

*5 Перфо́рманс — вид сучасного мистецтва, дуже коротка і яскрава ви-

става.

2. Придумайте заголовок.

3. Подумайте і запишіть, чи може хлопчик стати художником?

4. Відтворіть сюжет.

5. Презентуйте (Щоб підсилити ефект своєї презентації, порадьтесь і оберіть декілька речень. Зачитайте їх вголос, щоб зацікавити слухачів змістом).

3 група( жовті)  Уривок із твору Галини Ткачук, "Нерозмінна монета" (оповідання з книги "Вечірні крамниці вулиці Волоської")

Минулого вечора кіт Роман, як і багато інших киян, був у кавунарні «Баштан» на вулиці Сагайдачного.

Того дня у Київ привезли перші кавуни, тому всі спраглі цього наїдку птахи та тварини потяглися до кавунарень, тимчасово забувши про існування всіх інших крамниць.

Кіт Роман прийшов у «Баштан» о п’ятій вечора, купив собі велику скибу кавуна за свою нерозмінну монету й сів за столик у кутку, смакуючи наїдком і чекаючи, аби монетка повернулася в кишеню.

У «Баштані» тоді було справді гамірно: сновигало багато незнайомців. Роман зауважив кількох чужих котів і великого сірого хом’яка.

Саме в ту секунду, коли монетка вкотре дивовижним чином опинилася в правій лапі Романа, яку кіт тримав у кишені, один із незнайомців підсів до нього.

Це був худий і довгий коричневий кіт у брилі з несправжньої соломи.

— Привіт, я тут новенький, приїхав лише сьогодні, — забалакав до Романа коричневий. — Поживу тут трохи. Хочу знайти київські чари.

Від такого нахабства Роман ледь не вдавився.

«Цей типок щойно приїхав, а вже має намір знайти наші чари! — Подумав Роман. — Він що, думає, ніби весь Київ отак просто відкриє йому свої таємниці?»

Але Роман вирішив не показувати свого обурення, лиш підвів погляд від свого наїдку і промуркотів:

— Гммррр...

Коричневий кіт, видно, подумав, що Роман просто не хоче балакати, тому повільно підвівся і  пішов до іншого столика.

А Роман подався купити собі скибку дині.

Але коли він повернувся, незнайомий нахаба знову сидів за його столиком. Цього разу коричневий кіт сказав таке:

— Бачу, ти їси вже другу скибку! Купи й мені одну!

Замість відповіді Роман просто вивернув свої порожні кишені, аби нахаба бачив, що грошей немає. (Нерозмінна монета тоді ще не встигла повернутися на своє місце, і Роман про це добре знав).

Коричневий кіт розчаровано кинув «тю!» і пішов жебрати далі.

А до Романа підсів голуб Сергієнко з вулиці Пушкінської.

Голуб Сергієнко був художником. Найбільше він любив малювати не з натури, а з пам’яті. Сергієнко зазвичай літав над містом якнайвище, а  потім малював усе побачене.

2. Придумайте заголовок.

3. Чи правильну лінію поведінки обрав Роман у стосунках з коричневим котом?

4. Відтворіть сюжет.

5. Презентуйте (Щоб підсилити ефект своєї презентації, порадьтесь і оберіть декілька речень. Зачитайте їх вголос, щоб зацікавити слухачів змістом).

4 група( зелені)  Уривок із твору Галини Вдовиченко, "Найдовші вуса" (уривок з книги "36 і 6 котів")

Конкурс! Конкурс на найдовші вуса — предмет особливої гордості кожного муркотуна. Без вусів вони втрачають половину своїх можливостей, а з ними і бачать краще, і чують, і відчувають. Котячі вуса — котяче багатство.

— Привіт! — вистрибнув на середину кімнати Коментатор-Чорний кіт. — Я Коментатор-Чорний кіт і зараз ми вам покажемо, як визначають власника найдовших вусів. Ви дивитеся конкурс «Вуса сезону»! Ви бачите, як Хук і Джеб витягають з  кросівки Стаса довгу шнурівку. Малюнки Наталки ГайдиНевеличка сутичка — і ось брати наближаються до гурту, тягнучи кожен на себе свій кінець вимірювальної мотузки. А судді хто? Хто вимірюватиме вуса? Цю відповідальність бере на себе самовисуванець Бубуляк. Громада згодна, громада підказує, що йому потрібні помічники. Помічників треба обрати. І Бубулякові допомагатимуть... Хто ж йому допомагатиме?.. Ага, я бачу, як кожна група висуває свого представника, а тоді ці представники обирають поміж себе двох до складу журі.

І це буде Кларетта... ні, я помилився, це Маріетта.

Так, Маріетта. І Альбіно́с*1, цілковито білий кіт з незаплямованою репутацією. Що ж.

Поки тривають приготування, ми поцікавимося прогнозами від — ну, от скажімо, від Пушинки. Як ти думаєш, Пушинко, хто може претендувати на перемогу? Хто з хлопців переможе?

— Що за питання? — обурилась Пушинка. — Яке неподобство! Чому одразу хлопці? Серед дівчат теж є власниці розкішних довгих вусів! Бажаю перемоги саме дівчатам!

Фир-р!

Пушинка підстрибнула, зависнувши в повітрі на секунду-дві, м’яко опустилася на всі чотири лапки і пішла собі геть.

— А ми далі ведемо наш репортаж, — мовив Коментатор-Чорний кіт. — Першими вибувають зі змагання малюки.

Їм поки що не до снаги мірятися з дорослими. Що з цього приводу скаже Клаповух? Для нього змагання, як бачимо, вже закінчились.

 Вухастий малюк не виглядав пригніченим. Аніскільки.

— Вусячі змагання — не моя стихія, — зухвало виголосив він. — Коли будуть вушачі?.. Тобто... Коли будуть мірятися вухами?.. Не забудьте попередити, коли почнеться конкурс «Вуха сезону».

— Ти ба який! — вигукнув Коментатор-Чорний кіт.  — В  цього малого бійцівська вдача, — і поплескав Клаповуха по спині.

— А  щодо хвостів? Коли буде

конкурс на найдовший хвіст?  — визирнула з-за спини Коментатора Хвостуля й закрутила у повітрі смерч своїм чорним хвостом.

— Змагання вусами — це лише початок, — Коментатор наближався до Бубуляка, Маріетти та Білого-Альбіноса, які завзято виконували покладені на них обов’язки.

А тоді заходились обтрушуватись, пригладжувати шерсть та зализувати подряпини.

*1 Альбіно́с — істота, в якої відсутнє природнє забарвлення.

2. Придумайте заголовок.

3. Вигадайте свого кота: дайте йому кличку і розкажіть про нього за зразком котів з казки.

4. Відтворіть сюжет.

5. Презентуйте (Щоб підсилити ефект своєї презентації, порадьтесь і оберіть декілька речень. Зачитайте їх вголос, щоб зацікавити слухачів змістом).

Захист роботи групи.

Кожна група отримала уривок з книги сучасних українських письменників.

«Наскільки цікавою є книжка? Це можна дізнатися за одну хвилину. Достатньо погортати сторінки й прочитати хоча б кілька речень — і одразу стане зрозуміло, твоя вона чи ні. Захопить вона так, щоб нічого довкола не чути, чи ні...»  (Галина Вдовиченко)

 

 

Навіть знаючи вже, чим усе це закінчиться, редактор, людина загалом неполохлива, радить усім прочитати цю книжку. Адже тоді Ви, шановний читачу, зможете довідатися, що сталося з іншими, і ніколи не допустите, щоб подібне сталося з Вами  Галини Ткачук

 

Думаю, це перша книжка у твоєму житті, автор якої відразу (просто на обкладинці!) чесно застеріг: «Обережно! У книжці водяться таргани!» Звичайно, у кожного з нас вони бували: у кого — в голові, у кого — в оселі. Але щоб випускати їх у велику літературу! Хто знає, що від такого автора і такого видання чекати... Тому, якщо у тебе є власні таргани, але немає почуття гумору, ця книжка тобі не потрібна!  (Дмитро Кузьменко)

 

«Я напевно б замислилась над тим, що найстрашніший ворог, коли ти можеш з нього посміятись, він уже не може тебе залякати. Може побити, може завдати кривди, але він тебе не принизить і не змусить підкоритись. Мені хотілося, щоб дитина, крім того, що їй буде цікаво і весело, крім того, що це буде динамічний сюжет, який не дасть їй відкинути книжку, захотіла дізнатись, що буде далі. А ще мені хотілось, щоб вона замислилася над тим, що людина, яка не поважає себе, не поважає інших і дозволяє себе принижувати — не може бути щасливою» Леся Воронин

 

Прослухавши презентації  усіх груп спробуємо визначити з якої книжки кожен уривок

 IV. Підсумок уроку.

Дякую вам за чудову роботу. Ви впорались з усіма завданнями. Молодці!