Короткий опис мовленнєвих вад.На допомогу батькам та вчителям - логопедам.

І рівень ЗНМ

Мовлення дитини цілком відсутнє або ж спостерігають лише невелику кількість звичайних чи “спрощених” слів:

• звуконаслідування: “му” замість корова, “ав” замість собака;
• називання лише одного чи кількох складів слова: “ча” замість чай, “ка” замість каша, “ина” замість машина тощо;
• грубі спотворення складової та звукової структури слова, додавання, пропуски, перестановки складів слова: “бадан” замість барабан тощо; спрощення слів до кількох звуків “лісапет” замість велосипед.

У мовленні дітей повністю відсутні речення. У спілкуванні з оточуючими вони віддають перевагу жестам і міміці.

II рівень ЗНМ

Словниковий запас дитини невеликий. У ньому представлені слова різних частин мови: іменники, дієслова, прикметники. Проте цей словник обмежений лише словами повсякденного вжитку. Дитина використовує у мовленні прості речення з 2-3 слів. Однак у їхньому граматичному оформленні вона припускається грубих помилок. А саме:

•  неправильне вживання більшості відмінкових закінчень, заміни всіх відмінкових форм називним відмінком;
• пропуски членів речення;
• порушення узгодження прикметників, іменників, дієслів, займенників у роді, числі, відмінку;
• ігнорування прийменників і сполучників.

У звуковимові спостерігається багато помилок, пов’язаних зі спотвореною вимовою звуків, пропусками, перестановками, замінами та змішуванням звуків.

III рівень ЗНМ

Дитина володіє розгорнутим фразовим мовленням. Вона може підтримати розмову, відповісти на запитання, поставлені дорослим, скласти речення і навіть невеличке оповідання за малюнком.

Однак відзначається бідність словника: неточності використання слів, переважання у словнику іменників та дієслів за обмеженості прикметників, прислівників, прийменників, сполучників та інших частин мови. Діти використовують у мовленні переважно прості поширені речення і майже не користуються складними реченнями зі сполучниками.

Спостерігається багато помилок граматичного оформлення речень, більшість з яких дитина може виправити, якщо на них звернути її увагу. Звуковимова порушена частково. Трапляються лише окремі вади у вимові найбільш складних звуків, помилки, пов’язані з диференціацією (розрізненням) окремих близьких за звучанням та артикуляцією звуків або ж труднощі автоматизації (вільного, правильного, самостійного використання у мовленні вже поставлених звуків).

IV рівень ЗНМ,або нерізковиражений загальнийнедорозвиток мовлення (НЗНМ)

Цей рівень ЗНМ почали виділяти порівняно недавно, оскільки збільшилася кількість дітей з вадами мовлення, які приходять до школи після масових дитячих садків. Цей діагноз ставлять дітям після 5 років 6 місяців — 6 років. Усне мовлення дитини з IV рівнем ЗНМ у цілому максимально наближене до норми. Спостерігаються лише поодинокі помилки, пов’язані з неточностями вживання окремих слів, деяких відмінкових закінчень і прийменників, певні помилки словотвору. Проте ретельніше обстеження, проведене логопедом, дає змогу виявити у дитини низький рівень готовності до засвоєння у школі читання, письма та теоретичних знань з рідної мови. Недоліки мовлення при НЗНМ досить специфічні, тому виявити їх може лише логопед.

Для дітей, які мають діагноз ЗНМ, створено багато логопедичних груп при спеціальних і масових дитячих садках. Якщо корекція розпочата вчасно (з 3-4 років), то у більшості випадків до початку шкільного навчання порушення мовлення вдається повністю подолати, після чого дитина може вступати до загальноосвітньої школи. І лише у випадках складної мовленнєвої патології навчання має продовжитися у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. При нерізковираженому загальному недорозвиткові мовлення (IV рівень ЗНМ, або НЗНМ) корекційна робота проводиться протягом року, після чого дитина може успішно навчатися в масовій школі.

 

Вік	Характеристика мовленнєвого розвитку	Можливі порушення та їхні наслідки
		Відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення слуху, інтелекту чи про органічне ураження головного мозку
1 рік 8 місяців — 2 роки	У мовленні дитини до 40 слів, з’являються перші речення з двох слів
2 роки	Дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів зі значенням зменшеності — пестливості
3 роки	Дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з’являються багатослівні речення (3 і більше слів)
4 роки	Засвоєно всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників (крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки в мовленні інших людей. Дитина знає і називає основні кольори та основні збірні поняття
5 років	У дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури)	Порушення звуковимови після досягнення дитиною 5 років є патологічними (слід якомога швидше звернутися до логопеда)

Дислалія належить до найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят. Причини її виникнення можуть бути дуже різними, основні з них:

• Порушення у будові артикуляційного апарату:
  неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо. Це призводить до виникнення так званої механічної дислалії. Незалежно від того, у якому віці виявлено ці порушення, необхідно звернутися до стоматолога чи ортодонта, а якщо дитині виповнилося 4 роки, то і до логопеда.
• Наслідування:
  діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних.
• Недоліки слухового сприймання звуків:
  це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.
• Негативні біологічні та соціальні чинники
  До них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до 5 років такі порушенн вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ, які добирає логопед.

Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і знають, які саме звуки не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення звуковимови виправляються самі по собі. “Не хвилюйтеся, виговориться”, — говорять сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений час. Однак порушення закріплюється, і діти, які мають вади звуковимови на момент вступу до школи, одразу потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії.

Дошкільники та діти шкільного віку з дислалією можуть займатися з логопедом індивідуально або відвідувати логопункт, якщо такий є. А у складних випадках, коли дислалія поєднується з порушеннями мовно-слухового сприймання, — логопедичні групи для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ).

Комплекс вправ логопед добирає індивідуально, залежно від характеру порушення та особливостей артикуляційного апарату кожної дитини.

У попередженні дислалії важливе місче посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми.

Ринолалія

Хронічні порушення носової прохідності можуть спричинятися аденоїдами, поліпами носової порожнини, викривленням носової перетинки. Вони можуть бути вродженими або набутими. Ці порушення усуваються переважно хірургічним шляхом. Паралельно здійснюється і логопедична робота. Вона нагадує роботу при дислалії, однак до неї додається комплекс вправ, спрямованих на розвиток м’якого піднебіння, контролю за проходженням повітря через ніс.

Розщілини — це значно складніші порушення розвитку, які виявляються у незрощуванні твердого чи м’якого піднебіння або губи (раніше такі порушення називалися «вовча паща» та «заяча губа»). Часто розщілини пов’язані з генетичною патологією та вадами внутрішньоутробного розвитку. Частіше розщілини виявляються одразу після народження дитини у пологовому будинку. У складніших випадках — значно пізніше, коли розщілини є незначними або прихованими (незрощення твердого піднебіння вкрите зовні слизовою оболонкою).

Передусім розщілини призводять до порушень дихання та ковтання. Під час годування рідка іжа виливається через ніс, дитина часто захлинається. Інфекції з носової порожнини легко потрапляють у дихальні шляхи, а тому дитина часто хворіє. Це значно ускладнює не лише мовленнєвий, а й загальний розвиток дитини.

Для ліквідації розщілини губи проводять операцію, що називається хейпопластика. Її здійснюють у віці від 10 днів до 1 року, залежно від величини розщілини та стану дитини.

Операцію на піднебінні, яка називається уранопластика, проводять до 6 років. Однак цілковите усунення наслідків розщілини піднебіння може продовжуватися до 7-14 років.

Це зумовлено тим, що протягом усього цього часу піднебіння дитини змінюється у зв’язку з ростом. Дитина з розщілинами піднебіння до повного усунення наслідків захворювання має регулярно проходити обстеження та лікування у стоматолога, ортодонта, логопеда. Логопедична робота з дітьми, які мають розщілини піднебіння, проводиться з 3 років і поділяється на доопераційний та післяопераційний етапи. Логопед проводить формування правильної артикуляції звуків, усунення носового (гугнявого) відтінку в мовленні, диференціацію (розрізнення) звуків, близьких за звучанням і артикуляцією, здійснює розвиток інтонаційної та ритмічної сторони мовлення.

Якщо логопедична робота не проводиться вчасно, то у дітей можуть виникнути труднощі у засвоєнні читання та письма (див. Дислексія та Дисграфія).

Дошкільники з ринолалією відвідують логопедичні групи для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення, а після проведення комплексу лікувальних і логопедичних заходів можуть навчатися у масовій школі. Однак у складних випадках дитину направляють до спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

 

 

Дизартрія

Іннервація забезпечує певний тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів. Якщо вона порушена, виникають паралічі або парези. В одних випадках м’язи сильно напружуються (дитина не може розтягнути губи в усмішці, язик сильно відтягнутий у глибину рота і нагадує напружену кульку тощо), в інших — м’язи навпаки занадто розслаблені (язик великий, неповороткий, куточки рота опущені вниз, носогубні складки розгладжені). Порушення іннервації можуть бути однобічними. У цьому разі язик повернутий у бік, де напруження м’язів вище; дитина не може утримати язик по центру.

Зазначені вади негативно впливають на розвиток звуковимови. У легких випадках недоліки звуковимови нагадують дислалію, однак їхнє виправлення є значно складнішим і тривалішим (таке порушення називають стертою дизартрією). В інших випадках мовлення нагадує нечленороздільне бурмотіння (немовби дитина розмовляє з їжею в роті). Зрозуміти таку дитину дуже важко. У найскладніших випадках мовлення цілком відсутнє (анартрія).

Дизартрія може супроводжуватися порушеннями мовленнєвого дихання (видих короткий, переривчатий), гугнявістю, вадами голосу (голос тихий, затухає під кінець фрази), інтонаційної та ритмічної сторони мовлення (одноманітність, невиразність мовлення). Запущена дизартрія провокує затримку мовленнєвого розвитку дитини та може призвести до загального недорозвитку мовлення, а також до дисграфії, дислексії.

Помітити розлади іннервації у дитини можна досить рано. Наприклад, при деяких формах дизартрій під час годування рідка їжа виливається через ніс, дитина часто захлинається, поперхується. Іноді спостерігається підвищене слиновиділення (слина постійно стікає з куточка рота), що у нормі характерно лише до 1 року — 1 року 6 місяців.

Дизартрії часто поєднуються з іншими вадами рухової сфери: паралічі чи парези ніг або рук, хитка хода, часта втрата рівноваги (особливо, коли дитина заплющує очі), порушення дрібних рухів пальців рук, некоординованість рухів тощо.

Дуже часто (хоч і не завжди) дизартрія спостерігається при дитячих церебральних паралічах.

Логопедична робота спрямована на розвиток артикуляційної моторики (відповідні вправи, масаж артикуляційних органів), розвиток дихання, голосу, формування правильної звуковимови, інтонації тощо. Дошкільники з дизартрією можуть відвідувати спеціальні дитячі садки для дітей з вадами мовлення (переважно групи для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення) або спеціальні садки для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Діти з легкими формами дизартрії, які отримали логопедичну допомогу в дошкільному віці, можуть навчатися у масовій школі, регулярно відвідуючи логопедичний пункт. Якщо ж логопедична допомога не була надана вчасно або коли дизартрія є надто складною, дитина може навчатися у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Слід знати основні правила мовлення при заїканні:

• добре подумай про те, що хочеш сказати, перш ніж почати говорити;
• початок фрази слід говорити трохи тихіше та повільніше;
• вдих і видих під час мовлення треба робити через рот;
• вдих має бути коротким, але не різким, а видих — довгим і плавним, безшумним;
• зробивши вдих, слід одразу, але плавно починати говорити;
• ніколи не слід говорити на вдихові;
• голосні звуки, особливо наголошені, слід говорити чітко, а приголосні легко і без притиску;
• речення слід ділити на короткі ритмічні відрізки, кожен з яких вимовляється немовби злито, як одне слово;
• не слід напружуватися під час розмови, постава має бути невимушеною.

Для попередження заїкання найсуттєвішим є:

•  правильна організація режиму дня дитини;
•  своєчасне лікування гострих і хронічних захворювань;
•  створення навколо дитини теплої доброзичливої атмосфери;
•  забезпечення нормального спілкування дитини з дорослими та однолітками;
•  слід з повагою ставитися до інтересів і потреб дитини, а тому не варто примушувати її без крайньої потреби виконувати волю дорослих;
•  звертати особливу увагу на стосунки дитини у школі (особливо у підлітковому віці), на те, як вона стверджується як особистість, як реагує на зауваження, поради, критику.

Дошкільники із заїканням можуть відвідувати логопункт або спеціальні логопедичні групи для дітей із заїканням. Діти шкільного віку, зазвичай, навчаються у масових школах. І лише у тих випадках, коли тяжке заїкання значно ускладнює спілкування та навчання, дитина може бути направлена до спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

• Виділяють два основні види алалії:
  моторну та сенсорну.

При моторній алалії грубо порушується розвиток власного мовлення дитини, але збереженим (в основному) залишається розуміння мовлення інших. Мовлення дитини формується зі значним запізненням (перші фрази з’являються після 3 років), а у тяжких випадках мовлення може з’явитися лише у шкільному віці. Навіть за умови постійного логопедичного супроводу воно залишається недосконалим. Особливо страждають читання та письмо.

При сенсорній алалії грубо порушується розуміння мовлення. Дитина, не розуміючи оточуючих, не в змозі засвоювати словесні (вербальні) знання про довкілля. Власне мовлення дитини практично не формується або формується спотворено.

Такі діти часто нагадують глухих, але, на відміну від глухих і дітей зі зниженим слухом, їхній фізичний слух збережений, голос дзвінкий, вони добре розуміють і передають інтонацію. Батьки таких дітей часто говорять, що в різних ситуаціях дитина то чує звернення до неї, то не чує. Такі діти краще сприймають мовлення тих людей, з якими більше спілкуються (це може бути мама, няня, вихователька у садочку), а також немовленнєві звуки, музичні інструменти, звукові та шумові іграшки тощо. Іноді дитина може навіть повторити за дорослим окремі звуки, слова, іноді речення, не розуміючи при цьому сказаного.

Причина моторної алалії — порушення мовно-рухової сфери. Однак, на відміну від дизартрії, при алалії іннервація артикуляційного апарату збережена. Дитина може правильно виконати достатньо складні рухи язичком, дивлячись на себе у дзеркало, але без дзеркала такі самі рухи вона зробити не може, бо не відчуває положення органів артикуляції. Ось чому, розуміючи мовлення оточуючих, діти з алалією іноді не можуть повторити навіть окремі звуки. В інших випадках вимова окремих звуків може бути збереженою, але об’єднання їх у склади і слова для дітей виявляється недоступним. Навіть після того, як у дітей з’являються слова, зберігаються труднощі у побудові речень, їх граматичному оформленні. Такі діти добре розуміють, що говорять неправильно (їхній інтелект є цілком збереженим), але виправити помилку не можуть.

Причиною сенсорної алалії є порушення мовленнєвого (фонематичного) слуху. Звуки мовлення, які в нормі мають розрізнюватися та впізнаватися, діти сприймають як хаотичні звукові коливання або як шум. Через це вони не можуть їх впізнати, а отже, не можуть їх запам’ятати, зіставити з певними словами та значеннями.

◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊   ◊

За обох форм алалії корекції потребують не лише звуковимова, а й словник дітей, граматична будова мовлення, читання та письмо. Тому діти з алалією у дошкільному віці починають відвідувати спеціальні (логопедичні) дитячі садки (групи для дітей із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ)), а після їх закінчення — загальноосвітню школу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

 Дислексія та дисграфія

Дислексія та дисграфія належать до вад писемного мовлення.

До помилок читання і письма належать: заміни та змішування схожих букв (за звучанням, візуально (друковані букви) чи за написанням (у процесі письма)), пропуски, перестановки, додавання звуків і букв, невміння злити звуки у склади, недостатнє розуміння прочитаного тексту тощо.

Одним з основних критеріїв дислексії та дисграфії є стійка неуспішність дитини з читання та письма, наявність значної кількості стійких помилок, яких немає у більшості учнів класу. Названі порушення досить поширені серед учнів загальноосвітніх і спеціальних шкіл.

Зазвичай під час читання та на письмі дитина припускається тих самих помилок, що й в усному мовленні. Але іноді трапляється й так, що помилки виникають і в дітей, у яких усне мовлення є цілком правильним.

Ці помилки можуть бути пов’язані з певними недоліками у слуховій, зоровій чи руховій сферах дитини: це й недостатня сформованість звукового аналізу, і порушення слухового та зорового упізнавання звуків чи букв, і недостатність слухового, зорового чи рухового контролю, і вади пам’яті, уваги, мислення.

Тому для правильного визначення причин дислексії та дисграфії обов’язково слід звернутися до логопеда, що працює у вашій школі, приватного логопеда, або до найближчого логопункту. Лише логопед володіє необхідним арсеналом прийомів, які дають змогу правильно визначити тип та причину порушення, а також розробити індивідуальну систему корекційної роботи, що враховує особливості саме вашої дитини.

Затримки мовленнєвого розвитку виникають на тлі загальної ослабленості дитини через різноманітні порушення внутрішньоутробного розвитку, складні пологи, хвороби. Значне місце посідають і такі чинники, як недостатнє спілкування дитини з дорослими, педагогічна занедбаність.

Останнім часом цей діагноз часто трапляється у логопедичній практиці. Річ у тому, що до 3 років більшість мовленнєвих порушень ще не можна визначити точно, адже мовлення дитини лише формується. Проте значні відставання можуть бути сигналом серйозних порушень.

У будь-якому разі, коли мовлення дитини у 2 роки 6 місяців — 3 роки значно відстає від нормативних показників, слід перевірити:

• стан слуху.
  Це можна іробити в отоларинголога;
• стан іннервації артикуляційного апарату та відсутність органічного ураження мовленнєвих центрів кори головного мозку.
  Слід звернутися до невропатолога та логопеда;
• стан інтелекту.
  Слід звернутися до дитячого психолога та дефектолога.

Якщо порушень у розвитку дитини не виявлено, то цілком імовірно, що вже до 4-5 років мовлення дитини зможе досягти вікової норми, але остаточний висновок про це все ж таки має зробити логопед. Якщо ж певні порушення будуть зафіксовані, слід негайно розпочати лікування та відповідну корекційну роботу з дитиною у зазначених фахівців.

ФФНМ

Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФН, або ФФНМ) об’єднує порушення, пов’язані, насамперед, з недоліками вимови та мовно-слухового сприймання, а саме: складна (поліморфна) дислалія, дизартрія, ринолалія. Цей діагноз, як правило, ставлять дітям після 5 років.

ФФНМ проявляється у:

•  замінах одних звуків іншими, простішими за артикуляцією;
•  змішуванні звуків, тобто нестабільних замінах одних звуків іншими;
•  спотвореному вимовлянні звуків;
•  труднощах розрізнення звуків, подібних за звучанням чи артикуляцією: твердих-м’яких, дзвінких-глухих, свистячих-шиплячих тощо;
•  труднощах у засвоєнні звукового аналізу та синтезу.

Названі порушення не лише виявляються в усному мовленні дитини, а й можуть спричинити значні труднощі під час навчання у школі, провокуючи виникнення дислексії та дисграфії.

Ось чому при спеціальних та масових дошкільник навчальних установах створюються логопедичні групи для дітей із ФФНМ. Завдяки регулярній логопедичній роботі, що проводиться в них, протягом 1-2 років вдається повністю виправити порушення мовлення у дітей та підготувати їх до нормального навчання у загальноосвітній школі.

ЗПР – одна з найвідоміших абревіатур в сучасному світі. Особливо часто нею користуються люди, у яких є діти. Останнім часом вона все частіше з’являється в дитячих медичних картах. Затримка психічного розвитку у дітей є складним порушенням, при якому в різних дітей страждають різні компоненти їх психічної, психологічної і фізичної діяльності.

Причини ЗПР.

1. Біологічні:

• патологія вагітності (важкі токсикози, інфекції, інтоксикації і травми), внутрішньоутробна гіпоксія плода;
• недоношеність;
• асфіксія і травми при пологах;
• захворювання інфекційного, токсичного і травматичного характеру на ранніх етапах розвитку дитини;
• генетична обумовленість.

2. Соціальні:

• тривале обмеження життєдіяльності дитини;
• несприятливі умови виховання, часті психотравмуючі ситуації в житті дитини.

Відзначаються також різні варіанти поєднання декількох чинників різного походження.

Заняття для дітей із ЗПР мають бути як загальнорозвиваючі, що проводяться вихователем, так і корекційно-розвивальні, що проводяться фахівцем (логопедом, дефектологом).

Школярі з ЗПР не готові до навчання в школі, так як у них не сформовані знання, уміння та навички, необхідні для засвоєння шкільної програми. В результаті діти не здатні опанувати читанням, письмом, рахунком без кваліфікованої допомоги. Викликає утруднення дотримання норм поведінки, прийнятих у школі. Ослаблена нервова система тільки погіршує ці труднощі. Швидке стомлення, зниження працездатності, нездатність завершити розпочату справу, яскраво характеризують школярів із ЗПР. Багато хто з таких дітей мають проблеми із зоровим, слуховим і тактильним сприйняттям.

Мовлення відіграє одну з головних ролей в психічному розвитку, у формуванні мислення і у всій психічній діяльності дітей в цілому. Поява мовлення в пізнавальній діяльності дітей веде до обширної перебудови всіх базових психічних процесів, притаманних їм на даних етапах розвитку. Власне процес засвоєння мови визначає розвиток і вдосконалення основних розумових операцій (аналіз і синтез, порівняння та узагальнення, абстракція). У процесі формування і становлення психічного розвитку дітей, мовлення грає воістину важливу роль.

Саме тому, дуже часто, затримка психічного розвитку супроводжується різноманітними проблемами з мовленням. Даний феномен отримав назву ЗПМР (затримка психомовного розвитку) і характеризується тим, що у дитини спостерігається не тільки порушення мови, але і розлад емоційного плану, а також розумового розвитку в цілому. Дитина не здатна чітко розуміти і виконувати адресовані їй прохання, погано і мало розмовляє, не емоційна.

При затримці психомовного розвитку процес розвитку мовлення відрізняється від норми лише темпами, а переходи з однієї стадії розвитку мовлення на іншу часто мають стрибкоподібний характер, що властиво і дітям без порушень. Саме даний факт дозволяє зробити висновок, що рання діагностика і своєчасне лікування допоможуть подолати наявні порушення ще до надходження дитини в школу.

• Фахівці, необхідні для корекції затримки психічного розвитку:
  • Дефектолог
  • Логопед
  • Психолог

ЧИМ ВАМ ДОПОМОЖЕ ЛОГОПЕД?

Мовлення є однією з найважливіших комунікативних функцій, порушення мовлення бувають різні, від простих до важких, від фізіологічних, пов’язаних в віковими особливостями, до стійких, що вимагають термінової корекції. Розібратися у всьому цьому може допомогти логопед.

Корекція звуковимови – найпоширеніший вид роботи логопеда

• Найпоширенішими недоліками мовлення у дошкільників є різні види порушення звуковимови: невміння вимовляти той чи інший звук, заміна одного звука іншим, спотворення наявного звуку.
• Порушення можуть бути викликані різними причинами: вікові порушення (як правило, проходять самостійно); дефекти будови щелепи, м’якого і твердого піднебіння; масивна або коротка вуздечка; неправильне розташування зубів; недостатність роботи м’язів мовного апарату.
• Робота з виправлення вимови звуків складається з трьох основних етапів:
  - Підготовчого (тренування рухів органів артикуляційного апарату);
  - Етапу появи звуку (постановка звуку);
  - Етапу засвоєння звуку в мові (автоматизація, відпрацювання звуку в складах, словах, фразах, віршах і оповіданнях).

Розвиток фонематичного сприйняття

• Фонематичні сприйняття – це здатність сприймати і розрізняти звуки мовлення – фонеми. Якісне виправлення звуковимови буде гарантовано за умови розвиненого фонематичного сприйняття. Розвиток фонематичного сприйняття позитивно впливає на формування всієї фонетичної сторони мовлення, в тому числі складової структури слова.
• Розвиток фонематичного сприйняття лежить в основі роботи з корекції звуковимови, формуванню лексико-граматичних уявлень, навчання читанню і письму.
• Порушення фонематичного сприйняття призводить до того, що дитина не сприймає на слух (не диференціює) близькі за звучанням або подібні за артикуляцією звуки.
• Його словник не наповнюється тими словами, до складу яких входять звуки, що важко розрізняються. Надалі малюк починає значно відставати від вікової норми.

Розширення словника і формування граматичного складу мовлення

• У дитини з нормальним мовним розвитком до п’яти років виявляються сформованими всі граматичні категорії рідної мови; він говорить розгорнутими фразами, використовуючи складносурядні і складнопідрядні конструкції, правильно узгоджує слова за допомогою будь-яких прийменників, відмінкових, родових закінчень і пр. Словник п’ятирічної дитини складає 3-4 тисячі слів, у ньому представлені всі частини мови; дитина активно використовує словотвір і словотворчість.
• Інша картина спостерігається у дитини того ж віку із загальним недорозвитком мовлення. Словниковий запас не перевищує 1,5-2 тисяч слів, низький рівень здатності до побудови речення. Помітні помилки при вживанні закінчень відмінків, прийменників, узгодженні частин мови. Самостійно такі порушення не проходять, необхідна спеціально налаштована логопедична робота.

Робота над умінням складати розповіді, перекази

Навчання дитини грамоті, читання та письма

Виправлення порушення читання, письма – дислексії і дисграфії

Формування складової структури слова

• Якщо в мовленні дошкільника є перестановки, пропуски або додавання зайвих звуків і складів, значить структура слова відтворюється невірно. До трьох років таке явище є нормальним. Турбуватися про стан мовлення дитини не потрібно.
• У віці 4-5 років зазначені явища є сигналом стійкого порушення складової структури слова, і в такому випадку дитині потрібна допомога фахівця-логопеда. Самостійно такі порушення не проходять. Робота з усунення порушень складової структури складається із ряду етапів і вимагає значного часу.

Розтягування укороченою під’язикової вуздечки

• Укорочена вуздечка обмежує рухи язика, це заважає нормальному вимову звуків Л і Р.
• Вам можуть запропонувати її «підрізати», однак хірургічний метод не завжди приводить до бажаного результату і може зажадати повторного втручання. Вуздечку можна не різати, а розтягувати. Цей процес не травмує психіку дитини, і незабаром вже будуть помітні результати.
• І все ж у деяких, досить рідкісних випадках, хірургічна допомога залишається єдиним рішенням.

Нижче перераховані ознаки неблагополучного розвитку мовлення у дитини.

Якщо ви виявите у дитини хоча б одну з цих ознак, значить вашій дитині необхідна допомога. Отже:

• дитина розвивається із затримкою;
• дитина перенесла важкі захворювання;
• є неврологічні захворювання;
• дитина неохоче повторює за вами слова і речення, які чує;
• коли дитина чує прохання “Повтори” або “Скажи це ще раз”, вона мовчить, зціпивши зуби, або йде, начебто і не чула вас;
• однаково активно спілкується зі знайомими і незнайомими людьми;
• дитині байдуже, чи розуміє його хтось. Вона говорить одній їй зрозумілою мовою. На зауваження “Скажи ще раз краще” не раеагує;
• мовлення дитини значно відстає від рівня розвитку мовлення його однолітків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОРОТКИЙ

 ОПИС МОВЛЕННЄВИХ ВАД