11 травня о 15:00Вебінар: Закінчення навчального року: документи, звіти, аналіз, планування та власний емоційний стан

Літературно-музична композиція «Рідна мово моя поетична й пісенна» (присвячена Міжнародному дню рідної мови)

Про матеріал
Мета:сприяти усвідомленню значення рідної мови; виховувати прагнення передати нащадкам наш скарб-українську мову. Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову; макет української хати, біля якої пліт з глечиками, на стінах вишиті рушники; виставка дитячих робіт.
Перегляд файлу

Літературно-музична  композиція

«Рідна  мово моя поетична й  пісенна»

 

(присвячена  Міжнародному  дню  рідної  мови)

 

Мета: сприяти усвідомленню значення рідної  мови; виховувати прагнення передати  нащадкам наш  скарб-українську  мову.

 

Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови  про  мову; макет  української хати, біля  якої пліт  з  глечиками, на  стінах  вишиті  рушники; виставка  дитячих робіт.

 

Звучить  пісня «Рідна  мова»,муз.П.Дворського, сл.Г.Вієру.

Слова  вчителя.

Велична, щедра  і прекрасна  мова,

Прозора й  чиста, як гірська  вода.

Це України мова барвінкова,

Така  багата й  вічно  молода.

 

У жовтні 1999  року на  30  сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було  запроваджено Міжнародний день  рідної  мови. За  рішенням ЮНЕСКО 21  лютого всі  народи Землі  відзначають Міжнародний день  рідної  мови.

В  Україні  цей  день відзначається з  2002  року. З метою зміцнення державотворчої функції  української   мови Президент  України підписав  відповідне розпорядження про  відзначення Міжнародного дня  рідної  мови.

 

1-й ведучий. Доброго  дня  вам, шановні  друзі! Вітаємо вас  на  святі рідної  мови! Віримо, що  у  цій  залі  зібралися щирі  українці, котрим  не байдужа  доля рідного   слова.

2-й ведучий. Спробуємо  переконати  своїх  ровесників, що  мова-це  безцінний дар, який треба  шанувати, як  батька і  матір, родину  і  батьківщину.

1-й ведучий. Ми-українці. Живемо у вільній незалежній державі-Україна. Розмовляємо  рідною державною  мовою. А вона в  нас  красива  і  багата, мелодійна  і  щира, як  і  душа  нашого  народу.

 

2-й ведучий. Земля  українська стародавня, така ж  давня  наша  мова. Учені  довели, що  вік  нашої  мови-7  тисяч  років. З  покоління в покоління,  в  часи  розквіту  та  падіння передавали нам  предки  цей  скарб. Народ  плекав  рідну  мову  у  піснях,  легендах,  переказах і  передавав від  роду  до  роду, щоб  не загинула.

1-й ведучий. Для  нас  рідна  мова-це  не  тільки  дорога спадщина, яка  в об'єднала  в собі  народну  мудрість,  вироблену  десятками й  сотнями  поколінь, а й  наша  гордість, бо все, що створено  нею,  увійшло  в  скарбницю загальнолюдської  культури.

2-й ведучий. Весь  світ віддає  шану  великим володарям  українського   слова - Т. Шевченкові та Франкові, Лесі  Українці  та  Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та  Сковороді,  Котляревському та  багатьом  іншим майстрам  слова, що  довели ,  якою  милозвучною  та  багатою є наша   мова, щоб  передати прийдешнім  поколінням спадщину, котру треба примножувати  та  оберігати.

1-й ведучий. Я  цілком згодна  з  тобою, бо нещодавно прочитала  слова Ушинського: «Відберіть мову –і  народ уже  більше не  створить її, нову батьківщину навіть  можна  створити, а  мову-ніколи; вимерла  мова  в  устах  народу-вимер  і  народ».

2-й ведучий. Насте!  Ми  можемо  багато  говорити  про  мову та  її  красу.  Але  думаю, що  переконливіше будуть  звучати  рядки  поезій. Пропонуємо вашій  увазі поетичні  перлини  про  мову.

 

Яка ж багата рідна мова!
Ти містиш просто безліч знань!
Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!
А мову знаючи, здобути
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І кривдити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
1 приказок, і порівнянь.

 

1-й ведучий. А  й,  справді, скільки  цікавих приказок, прислів'їв  є про  мову:

-Хто  мови своєї  цурається, хай  сам  себе стидається.

-Рідна  мова –не  полова: її  за  вітром не  розвієш.

-Не кидай  слова  на  вітер.

-Гостре  словечко коле  сердечко.

-Птицю  пізнати  по  пір'ю, а  людину  по  мові.

-Шабля ранить тіло, а  слово душу.

 

Учень декламує  поезію.

 

Всіх нас єднає рідна мова
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п'ю.
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є!
І як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!
А знехтуємо рідне слово —
Земля цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
Тобі в віках судилось жить!
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи.

Учні  виконують  пісню  « Українська  мова»,  муз. В.Клим’юка,  сл. Н.Янчук.

Учні  декламують  поезію .

 

Так, рідна мова — це душа народу,
Його поезія і пісня, і казки.
Оспівує він нею всю природу,
Несе в своєму серці залюбки.
Бо в ній усе — і рушники з квітками,
І хліб та сіль, як гості на поріг.
Й свята Мадонна — мати з діточками,
І Матір Божа — вічний оберіг.
І верби, що схилилися на воду,
Калини цвіт, дівочий ніжний спів.
Все те найкраще, що в душі народу,
Про що віками мріяв, що любив.
В садку вишневім засміялась хата,
З дитям за руку — мати молода...
О! Мово рідна, щира і багата —
Потрібна, як повітря і вода!
Як хліб і сіль, як росяне світання.
В тобі живуть такі п'янкі слова!
Любов і добрість; трепетне кохання.
Ти вічна, мово, щира і жива!

Учень читає  молитву.

Коли до серця крадеться тривога,

За долю України я боюсь,

З молитвою звертаюсь я до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей,

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей.

О Боже мій -Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

В день майбутній

Вкраїні Царство щастя приготуй.

 

1-й ведучий. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.
2 -й ведучий. Все-все можна сказати рідною мовою, навіть писати вірші, всі слова у яких починалися б з однієї літери! Хочете почути? Пропонуємо вам послухати вірш, у якому всі букви починаються з літери «С».

 

Звучить щебет  пташок.

Учениця  декламує поезію.

 

Сад спочиває, спить спокійно,
Ставок старенький стуманів.
Стежина - стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає,
Серпанок світиться світліє.
Сон сновидіннячко снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати?
Співають сотні солов'їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна.

 1-й ведучий. Які чудові поезії про багатство рідної мови і, здається, такі переконливі. Але звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

2 -й ведучий. Дійсно! Поміркуймо  разом про причини нелюбові до мови, їх багато, правда? Але одна з перших, напевно, це відчуття меншовартості, а ще наше недолуге наслідування і копіювання когось моднішого.

1-й ведучий. А як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом даній землі, в час, коли постала, як благословення Господнє, омріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших предків, а значить, і свого національного коріння.

Учень.

Пишається Париж і Рим
Одвічно рідним словом,
Чого ж втрачаєм тільки ми
Свою співучу мову?
Без мови гине всякий слід
І роду і народу.
Як пам'ятає мову рід —
Не буде переводу.
Хіба манкурти ми чужі
Чи яничари люті,
Щоб за дешеві бариші
Свій рідний дух забути?!
На крила пам'яті, орли.
Пора у путь, братове,
Ми — українці, не хохли,
Ми не забули мови!
Ми краще на льоту помрем,
Ніж бути в нас руїні.
Ми нашу мову збережем,
Коли ми — Україна!

1 -й ведучий. Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

2-й ведучий. Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.

1-й ведучий. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово.

2-й ведучий. А згадаймо український дотепний жарт! Наші  пращурі  сміялися споконвіку. Загальновідомо, що українці — творці найтоншого гумору.

1-й ведучий. Звичайно, тоді надамо слово нашим гумористам.

Гумореска «Йде  синочок  до  школи  вперше».

Пита батька мати:

-Якій мові ми синочка

Будемо  навчати?

Українській чи  російській?

Обидві ж  хороші.

-Хай вивчає  ту, якою 

Печатають гроші.

Учень. Дорогі  друзі, українську  мову, літературу треба  добре  знати, щоб  не  було  вам  так, як  отій  дівульці, про  яку  я  вам  зараз  розкажу. Гумореска  називається  «Гаряча  філософія» (П.Глазовий).

 

   Не боялася дівулька 
    Ні лайки, ні бійки. 
    Закінчила школу 
    На нещасні трійки. 
    Але в мами є знайомий 
    В університеті.  
    -Будеш ти на філософськім 
    вчитись факультеті. 
    Та, явившись на екзамен, 
    Ляпнула дівулька, 
    Що жив колись на Вкраїні 
    Філософ Каструля. 
    І сказав екзаменатор, 
    Вставши з-за столу:
    -Я вам радив би вступити 
    В кулінарну школу. 
    І закінчила дівулька 
    Курси кулінарні. 
    Пече тепер пиріжечки 
    І оладки гарні, 
    І на кухні порядкує 
    Рукою твердою, 
    І не плутає Каструлю 
    Зі Сковородою. 

Ведучий. Любі друзі! Ви прослухали гуморески про мову, але це лише поодинокі випадки, коли мову паплюжать, перекручують. Серед сучасної молоді справа далеко не краща. Дехто з наших ровесників теж не замислюється над тим, що мовна культура є свідченням вихованості та розумового інтелекту молодої людини.

Пропонуємо вашій увазі сценку «На дискотеці».

 Звучить музика.
— Прівєт, бебі. Давай знакомитись. Я — Вадя с пятой школи. А тебя як звати? Можна тебя пригласити на танець? Шчас такий музон класний буде — полний отпад! То шо, підем стряхнемось?
— Вибач, мені зовсім не хочеться танцювати. Не ображайся на мене. Я просто слухаю музику.
— Ти шо гоніш, дєтка? Який слухаю? Погналі, слиш?
— Я ще раз у тебе прошу пробачення , але я танцювати не хочу. Та й музика мені ця не до вподоби...
— Класний музон! А ти шо, мєдляк ждеш? Тобі мєдляк наравиться шолі? Ну, ти дайош!
— Ні, вибач, але я зовсім не хочу танцювати. До побачення.

 Дівчина пішла.

— От, блін, кльова діваха, але шото ламається. І чого?

 1-й ведучий. І справді, чого? А ви не здогадуєтесь? Хоча могло б бути інакше.

Ой, не  хотів би  я  розмовляти так, як  цей Вадя.

А ти Даринко?

1-й ведуча. Звісно,  Максиме, що  ні. Наша  мова  мелодійна, поетична, пісенна і  не  варто  її засмічувати.

1-й ведучий.

Рідна мова моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і  ніжна, як  спів  солов'я.

Як  народу душа: щира, добра, натхненна,

Ти  найкраща у  світі, бо рідна, моя!

Мово рідна  моя, ти  як  сонце ясне!

Бо  слова твої   серце уміють  зігріти,

Приголубити, втішити можеш  одна.

Мово рідна, ну як  нам тебе  не  любити!

Ти  весела і  ніжна, неначе  весна!

 

2-й ведучий. А  яка чудова, мелодійна українська  пісня!

 

Учні   виконують пісню   «Тобі,  Україно» муз. А.Бінцаровської, сл. С.Родька

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
До підручника
Українська мова (профільний рівень) 10 клас (Плющ М.Я. та ін.)
Додано
20 березня 2019
Переглядів
535
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку