Механізми шлюпочні, буксирні, зчалювальні пристрої

План уроку

Тема уроку: Механізми шлюпочних, буксирних і зчалювальних пристроїв

Мета: ознайомити учнів з будовою та принципом роботи допоміжних механізмів;

розвивати технічне мислення, стимулювати пізнавальний інтерес, уміння співвідносити теоретичні знання з практикою;

виховувати  уважність, культуру обслуговування і ремонту допоміжних установок.

Методи та методичні прийоми: бесіда  з елементами розповіді,  робота з роздатковим  матеріалом.

Тип уроку: систематизація та узагальнення нових знань.

Хід уроку:

І. Організаційний момент. (доповідь старости групи про відсутність учнів на уроці, перевірка конспектів).

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.  Які механізми відносяться на судні до допоміжних?

2. Які механізми відносяться до палубних?
3. Який принцип роботи поршневого насосу?
4. Який принцип роботи центр обіжного насосу?
5. Чим відрізняється шпиль від брашпиля?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми уроку,плану уроку (все записано на дошці).

План уроку:

1. Шлюпочні лебідки, правила обслуговування

2. Буксирні лебідки

3. Автозчепи

4. Правила обслуговування механізмів буксирних і зчалювальних устроїв

5. Перевірка системи пуску

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

 1. Яка будова шлюпочної лебідки?

      2. Контрольна перевірка роботи шлюпкової лебідки без спуску шлюпки на воду повинна проводитися?

      3. Призначення буксиру вального пристрою?

      4. Яка будова буксиру вальної лебідки?

      5. Як називається буксирний пристрій для полегшення роботи судноводія при штовханні складу?

6. Будова зчалю вального пристрою?

7. В яких випадках забороняється користуватися буксирним пристроєм?

V. Самостійна робота учнів.

      1. Підготовка проблемних запитань.

      2. Робота учнів з опорними конспектами

      3. Робота з підручниками

      4. Робота з питаннями закріплення матеріалу

VІ. Підсумок уроку.

Оцінювання  роботи учнів на уроці та аналіз відповідей.

VІІ. Домашнє завдання.

Призначення і типи суднових допоміжних механізмів. Механізми шлюпочних, буксирних і зчалювальних пристроїв

Суднові допоміжні механізми є невід’ємною частиною суднової енергетичної установки. Допоміжним механізмам належить значна доля в загальному комплексі механічного обладнання судна. У зв’язку з великою кількістю допоміжних механізмів на суднах на них приходиться значна доля праці по технічному обслуговуванню і ремонтних затрат. Вони споживають значну кількість енергії, палива, мастила. Від надійності роботи деяких допоміжних механізмів (якірного і рульового) безпосередньо залежить живучість, безпека плавання і непотоплюваність суден.

Суднові допоміжні механізми повинні бути надійні, економічні в роботі, зручні в експлуатації, стійкі в роботі на всіх режимах, повинні мати можливість плавного регулювання продуктивності і потужності, мати невеликі габарити, масу.

До суднових допоміжних механізмів відносяться:

• Насоси, компресори, вентилятори, сепаратори.
• Палубні механізми: рульові, якірні, швартові, вантажні, шлюпочні, буксирні, трапові, рятувальні, підрулюючи.
• Холодильні і кондиційні установки.
• Водоопріснювачі.

1.Шлюпочні лебідки.

На сучасних суднах класу «М — СП» і внутрішнього плавання широке розповсюдження отримали електро - ручні шлю­почні лебідки типу ЛЭРШ (мал.1а), кінематична схема якої показана на мал.1,б. Барабан 4 лебідки, розділений діафрагмою на дві частини, приводиться в рух від електродвигуна 3 крізь трьохступеневий циліндричний  редук­тор 1.

На ведучому валі 11 редуктора закріплена внутрішня напівмуфта 15 з колодками 14 трапецеїдального січення. Колодки пружинами притискаються до корпусу 13 зовнішньою напівмуфтою, жорстко зв’язаною з ведучою шестернею 12. При роботі електродвигуна колодки 14 під дією центробіжних сил зчіплюються з корпу­сом 13 зовнішньою напівмуфтою, і шестер­ня 12 обертається разом з ведучим валом. Через трьохступеневий редуктор в цьому випадку отримує обертання проміжний вал 5, шестерня 27 і барабан 4.

При непрацюючому електродвигуні корпус зовнішньої напівмуфти з шес­тернею 12 можуть вільно провертатися відносно нерухомого ве­дучого вала 11.

На консольній частині проміжно­го вала 5 змонтована гальмівна коробка 22 з напівмуфтами 21, 23, стрічковими гальмами 26 і колодками 20, 24 швидкісних гальм.

Для підйому шлюпки з дистанційного поста керування або рукоятко 17 з місцевого поста через  відповідну тягу і пружину 16 включають стрічкові гальма 26. Напівмуфта 23 обертаюється разом з валом 5 відносно нерухомої напівмуфти 21.

Шлюпка під дією власної маси спускається при вимкненому гальмі напівмуфті 21, коли важіль 17 зміщений вниз до нижнього обмежувача 18 і ланцюг управління електродвигуна розімкнута конічним вимикачем 19. Барабан 4 обертає вхолосту шестерні триступиневого редуктора лебідки. У момент спуску шлюпки з проміжним валом 5 і напівмуфтою 23, через ролики 25 обертаються напівмуфти 21 і колодки 20, 24 швидкісного гальма, підтримуючи  швидкість спуску шлюпки у встановлених межах. З підвищенням швидкості руху шлюпки колодки під дією відцентрових сил притискаються до корпусу гальмівної коробки 22, стопорять напівмуфту 21 і пригальмовують проміжний вал 5. За допомогою електроприводу шлюпка спускається при загальмованій напівмуфті 21, коли важіль 17 зміщений до верхнього обмежувача 18.

Ручний привід лебідки складається з рукоятки 2, вала 8 і шестерні 9. Для зчеплення шестерень 9 і 6 вал 8 зрушують вправо, при цьому вимикач 10 блокує пуск електродвигуна. Вал ручного приводу в крайніх положеннях фіксують гвинтом 7.

2.Правила обслуговування механізмів шлюпочних устроїв.

Підготовка будь-якого вантажопідіймального механізму до дії починається з його зовнішнього огляду. Під час зовнішнього огляду перевіряють справність відкритих передач, гальм, муфт, канатів, кінцевих вимикачів, кожухів огорож, легкість пересування муфт, гальмівних пристроїв і важелів управління, надійність кріплень, якість змащування тертьових деталей, виконують всі операції, передбачені інструкцією з ТО механізму. Відповідно до вимог технічної експлуатації шлюпкову пристрій за розкладом про заведовании закріплюють за певним членом екіпажу, відповідальним за його технічний стан.

Контрольна перевірка роботи шлюпковій лебідки без спуску шлюпки на воду повинна проводитися щотижня. Несправності вантажопідйомного механізму, виявлені при цьому, усувають негайно. Спуск шлюпок на воду, їх відхід від борту, підхід до судна і підйом на борт виробляють лише з дозволу вахтового начальника.

3.Буксирувальні лебідки.

При транспортуванні плотів і в ряді інших випадків баржі (склади) переміщують по воді на буксирному канаті (мал. а). Для безпечної проводки буксируваних судів і складів в узкостях, через перекати, під мостами і на інших важких для судноплавства  ділянках річкового шляху довжину буксирного каната зменшують, а на прямих і малоізвілістих ділянках річок збільшують. З'єднання (подачу) і роз'єднання (віддачу) буксирного каната, що зв'язує буксировщик з буксированим судном (складом), а також зміна відстані між ними здійснюють за допомогою електричних або гідравлічних буксирних лебідок. Одна з конструкцій електричної буксирною лебідки з двоступінчатим редуктором показана на рис. в. Вхідний вал редуктора 1 лебідки отримує обертання від валу електродвигуна 9 через електромагнітну муфту 10 з стрічковим гальмом 11. На вихідному валу редуктора змонтовані шестерня 13 і кулачкова муфта 12. Під час роботи електродвигуна при включенні муфти 12 обертаються шестерня 3 і пов'язаний з нею барабан 4. необхідне положення буксирного каната на барабані забезпечує Канатоукладчик, що складається з каретки 6, двох напрямних роликів 7 і ходового гвинта 5 з нарізкою правого і лівого напрямів. Ходовий гвинт обертається від барабана лебідки через зірочки і ланцюгову передачу 2.

Каретка 6, переміщаючись уздовж осі гвинта з одного крайнього положення в інше, укладає канат на барабані в кілька шарів рівними пасмами. Буксирування барж і складів в тиху погоду з постійною довжиною каната виробляють при затягнутих стрічкових гальмах 8 і вимкненому електродвигуні. На судах технічного флоту дуже часто буксирні лебідки виконують з двома і трьома барабанами з приводом від одного двигуна, причому за допомогою відповідних муфт зчеплення барабани можуть бути включені в роботу тільки по черзі. Наприклад, трехбарабанная лебідка в кормовій частині земснаряда при русі судна вправо вибирає канат тільки правим папильонажного барабаном, а при русі вліво - лівим. При переміщенні снаряда назад допомогою заднього станового каната не потрібно включення папильонажного барабанів. У гідравлічних буксирних лебідок, як і подібних їм швартовних механізмів, основними вузлами є електроприводної насос і лопастний гідродвигун, що приводить в обертання буксирний барабан.

На річкових судах широкого поширення набули електричні лебідки, які виконують буксирні і якірно-швартовні операції. Засоби управління стрічковими гальмами і покажчиками довжини витравленого каната у таких лебідок по конструктивному виконанню і принципом дії схожі на аналогічні пристрої брашпилів. Судна, призначені для постійної роботи на озерах і водосховищах (особливо рятувальні судна), і буксири класу «М» обладнають, як правило, автоматичними лебідками, в яких спеціальний перемикач режимів із збільшенням натягу каната (від шквального вітру, удару хвиль в носові частини барж і т.п.) пускає електродвигун для часткового стравлювання буксирного каната з барабана, а при зменшенні натягу каната - підтягує його. Відповідно до Правил Річкового Регістру України за допомогою буксирного гака судів забезпечується в потрібний момент віддача буксирного каната з місцевого поста управління і з ДПУ.

4.Автозчепи.

Найбільш ефективним способом судноводіння в порівнянні з буксируванням є штовхання несамохідних суден. Для водіння штовханням судна постачають спеціальним пристроєм, що забезпечує їх з'єднання до складу, а також розчеплення при розформуванні складу і в аварійних випадках. Головним елементом таких пристроїв є зчалювальний замок. Конструкції зчіпних замків уніфіковані в залежності від розрахункових сил, які сприймаються ними.

На суднах річкового флоту застосовують річкові (Р), озерні (О), універсальні двозамкові річкові (УДР), універсальні двозамкові озерні (УДЗ) та інші автоматичні зчіпні пристрої. Замок автозчепа типу Р показаний на рис. а. Захватний пристосування замку встановлюють в носовій частині штовхача, а зчіпну балку 4 в кормовій частині баржі. Захватне пристосування складається з двох клішнів 5, замикаються клином 14. Клішні замку мають форму, відповідну профілю сцепной балки, і забезпечені упорами 3. Конструкція замку така, що він може переміщатися уздовж корпусу 2 по напрямних штокам 8. Останні пов'язані між собою ланцюговою передачею 1 і при повороті одного з них за допомогою спеціальної трещітки повертається в плаваючою гайці 6 і другий шток. За допомогою підвіски замка на штоках можна регулювати його положення по довжині штовхача, а пружини 9 амортизують ривки при русі складу.

При зчепленні замку штовхач упорами 3 натискає на балку 4. Клішні 5 повертаються на осях 7 і гальмівний клин 14 під впливом пружини 10 зміщується в бік зчіпной балки. Клин виконаний несамотормозящімся з кутом при вершині 22 °, тому навантажені клешні прагнуть його «вичавити». Цьому перешкоджає запірний гак 13, утримуваний кулачком 12. Для розкриття замка на ДПУ відкривають кран (електромагнітний клапан), повітря надходить у пневмоцилиндр, поршень якого через тягу повертає важіль 11. Кулачок 12 звільняє запірний гак 13, і клішні різко вичавлюють клин 14. В Залежно від потужності штовхачів, вантажопідйомність барж і умов плавання при різних навантаженнях на судах застосовують автосцепи УДР 20, УДР 50, УДР 75, УДР 100 і відповідні озерні зчіпні пристрої УДО 75, УДО 100.

Горизонтальні зчіпні балки круглого перерізу автосцепов УДР та УДО кріплять в кормовій частині барж, а захватні пристосування монтують в носовій частині штовхача на двох вертикальних упорах 2 (рис. а) з направляючими 5. Автосцепи обладнають двома електричними лебідками 1 і 3, а зчіпні пристрої штовхачів нафтоналивних суден, що перевозять вантажі I і II класів, доповнюють системою водяного зрошення, що запобігає іскроутворення при їх експлуатації. По напрямних вертикальних упорів можуть переміщатися два крюкообразний замку 4, підйом яких через систему канатів і блоків здійснюють лебідками 1 і 3.

Перед автосцепкой суден замки займають верхнє положення. При зближенні носової частини штовхача з транцем баржі замки скидаються вниз і з'єднуються зі сцепной балкою 6. Межі переміщення замків в направляючих 5 вертикальних упорів обмежені кінцевими вимикачами, що зупиняють електродвигуни лебідок при крайніх верхньому і нижньому положенні замків 4. Озерний автосцеп УДО на відміну від річкового має гальмівний пристрій, за допомогою якого через систему важелів і поворотну балку що скидає пристрої змінюється в потрібний момент натяг канатів і завдяки цьому зменшується амплітуда коливань при зміні положень штовхача щодо баржі.

Автосцепи можуть бути жорсткими, напівжорсткими і гнучкими. Останні покращують керованість складів великої вантажопідйомності при русі їх по водних шляхах зі значною кривизною суднового ходу. Один з гнучких автосцепов з поворотною балкою 2. Балка зчіплюється з крюкообразний замками 1, встановленими в упорах носової частини штовхача. З нею шарнірно з'єднані штоки гідроциліндрів 6 з карданними підвісками 7, що повертаються в горизонтальній і вертикальній площинах щодо нерухомих опор 8. Масло в порожнині гідроциліндрів подається за допомогою електропривідними насоса 5. Гідроциліндри з підвісками і насос з пультом управління 4 змонтовані на кормової краю баржі. При повороті складу сцепная балка 2 по напрямних опорам 9 повертається на деякий кут щодо осі кронштейна 10. При відключенні згинального пристрої зчіпну балку 2 стопорять від повороту фіксаторами 3.

5.Правила обслуговування механізмів буксирних і зчалювальних устроїв.

Всі роботи з підготовки складу до буксирування (штовхання) виконують під керівництвом вахтового начальника. Перед формуванням складу перевіряють справність і безвідмовність дії засобів віддачі буксирного канату та розчеплення замків, а також пристроїв дистанційного управління ними. При підготовці механізмів буксирних і зчіпних пристроїв до роботи переконуються в справності барабанів, канатоукладачем, напрямних роликів, гальм, муфт, амортизаторів, перевіряють правильність положення канатів на барабанах і наявність мастила в редукторах, встановлюють важелі управління в робоче положення.

При зовнішньому огляді механізмів звертають особливу увагу на надійність їх кріплення до фундаменту, технічний стан шарнірних з'єднань, зубів шестерень, канатів, ланцюгів, зірочок, знос кулачків, змінних планок колишній та інших деталей, що стикаються зі зчіпними балками.

Забороняється: користуватися буксирними і зчіпними пристроями, які не пройшли перевірку інспекцією Річкового Регістру України; виконувати буксирування при несправному буксирному гаку й наявності у сталевого каната більше 10% лопнутих дротів на довжині, рівній восьми діаметрам; виконувати які або ремонтні роботи з автосцепам і буксирним пристроям під час руху судна з включеними механізмами; знаходитися поблизу каната при буксируванні; розчеплювати замок до повної зупинки штовханого складу; знімати огородження з рухомих і струмоведучих частин механізмів. Щоб уникнути пошкодження автосцепов сполучення суден до складу слід проводити при малому ході штовхача, а розчеплення їх - після зупинки складу.

Всі операції з формування складу слід виконувати при дотриманні заходів безпеки і правил технічної експлуатації, що визначаються відповідними інструкціями і положеннями з обслуговування механізмів.