20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Методичні рекомендації "Роль і місце позакласного читання"

Про матеріал
Позакласне читання – один із важливих напрямів роботи вчителя-словесника. У методиці викладання літератури міцно утвердилося положення про те, що уроки літератури, пов'язані із позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їхніх читацьких інтересів. Нині спостерігається ослаблений інтерес дітей до читання. Незважаючи на численні видання і класичної дитячої літератури, і сучасної, читання відводиться на другий план. Перевага надається телебаченню, комп’ютерним іграм, музиці, Інтернету. Мета роботи – виявити особливості підготовки і проведення уроків позакласного читання.
Перегляд файлу

 

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

 

 Кафедра педагогіки та інноваційних технологій

 

 

РОЛЬ ТА МІСЦЕ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

 

ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА

      

      

слухача курсів підвищення кваліфікації

      вчителів світової літератури, російської

      мови, української мови та літератури

      (11.03.14 – 14.03.14 – н.с., 14.04.14 –

18.04.14 – е.с.),

вчителя світової літератури

Орлівського НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ

Ямпільської районної ради

Заболотної Ірини Миколаївни

 

Науковий керівник:

старший викладач кафедри педагогіки та інноваційних технологій

Чхайло Людмила Михайлівна

 

 

Суми – 2014

ЗМІСТ

 

 ВСТУП…………………………………………………….………………………………………………….3

 РОЗДІЛ 1. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА........…….5

  1.        Проблема позакласного читання у методиці викладання             літератури……………………….………………………………………………………………5
  2.        Особливості уроків позакласного читання…………………………………..11

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УРОКІВ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ………………….14

  1.        Розвиток читацької культури школярів на уроках позакласного                                                                         читання……………………………………………………………….…………………………14
  2.        Форми і методи роботи на уроках позакласного читання………….17

ВИСНОВКИ………………………………….…………………………………………………………..23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..……………………………………….25

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………………………27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 Актуальність дослідження. Позакласне читання – один із важливих напрямів роботи вчителя-словесника. У методиці викладання літератури міцно утвердилося положення про те, що уроки літератури, пов'язані із позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їхніх читацьких інтересів.

 Школа озброює дитину навичками читання, тобто формує читця. Але цього недостатньо: вона повинна виховувати активного читця, який міг би не просто самостійно прочитати книгу і висловити свою думку про неї, а й мав би потребу систематичного читання, читав би не тільки книжки, але й газети, журнали, користувався б довідковою літературою (енциклопедіями, словниками, довідниками тощо). Усі ці навички формуються на уроках літератури, а, отже, і на уроках позакласного читання, яке є невід’ємною складовою викладання літератури.

 Помітне пожвавлення уроків позакласного читання спостерігалося наприкінці 80-х рр. ХХ ст., коли в середніх класах були введені додаткові години на обговорення книг, самостійно прочитаних учнями. З’явилася можливість проводити цілі цикли уроків позакласного читання. На уроках ширше стали використовуватися прийоми позакласної роботи (ігри, вікторини, конкурси і т.д.).

 Нині спостерігається ослаблений інтерес дітей до читання. Незважаючи на численні видання і класичної дитячої літератури, і сучасної, читання відводиться на другий план. Перевага надається телебаченню, комп’ютерним іграм, музиці, Інтернету.

 Таким чином, поставлена проблема дуже актуальна у наш час. Саме це і зумовило вибір теми випускної творчої роботи: «Роль і місце позакласного читання».

 Об’єкт дослідження – проблема позакласного читання у викладанні літератури, предмет – методика роботи з позакласного читання на уроках літератури.

 Мета роботи – виявити особливості підготовки і проведення уроків позакласного читання.

 Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:

  1. Опрацювати наукову літературу з проблеми дослідження.
  2. Розкрити сутність поняття «позакласне читання».
  3. З’ясувати особливості уроків позакласного читання.
  4. Розкрити специфіку  підготовки та проведення  уроків позакласного читання.
  5. Дослідити особливості розвитку читацької культури учнів на уроках позакласного читання.
  6. Розробити конспект уроку позакласного читання.

Для вирішення поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження: аналіз, синтез, порівняльний, описовий, дослідницький.

Теоретична і практична значущість роботи полягає у можливості використання систематизованого матеріалу вчителями-словесниками.

Структура випускної творчої роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА

 

  1.     Проблема позакласного читання у методиці викладання літератури

 

Вивчення художньої літератури в основній школі, як відомо, спрямоване на досягнення багатьох завдань, серед яких: читання і аналіз художніх творів; виявлення у них конкретно-історичного і загальнолюдського змісту; розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей учнів; потреба у самостійному читанні художньої літератури.
Розвиток читацької культури особистості в рамках основних і позакласних уроків є важливим завданням, яке вирішується під час аналізу художніх творів. І чинні шкільні програми, і підручники з літератури для учнів основної школи мають передбачити розвиток читацької культури школярів, читацького досвіду, зіставлення самостійно прочитаних художніх творів із виучуваним літературним матеріалом.

Під читацькою культурою ми розуміємо певний рівень сформованості низки читацьких умінь і навичок: потреба в читанні, стійкий інтерес до нього; читацька ерудиція; навички читання, уміння виразного читання; здатність до сприймання творів різних жанрів; початкові бібліографічні знання (уміння користуватися каталогом, розуміти анотацію); необхідний рівень теоретико-літературних знань; творчі здібності; уміння оцінки й інтерпретації; мовленнєві уміння.

Проблема читання завжди привертала увагу вчених, методистів, педагогів, психологів. Детально розроблені і дбайливо сформовані рекомендації щодо читання дітьми й підлітками з урахування вікових особливостей   знаходимо   у   спадку   К.Д. Ушинського,  А.С. Макаренка,   В.О. Сухомлинського.

Традиції  вивчення  художньої  літератури  у школі закладені у працях В.І Водовозова, В.Я. Стоюніна, В.В. Голубкова, М.О. Рибникової,                  М.М. Соколова.

Психологічним аспектам процесу навчання й читацької діяльності присвячено роботи Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, О.І. Никифорової,      С.Л.Рубінштейна.
            Формування культури читання й різноманітні аспекти читацького сприймання під час аналізу художніх творів досліджували Н.І. Кудряшов,    В.Г. Маранцман, Н.Д. Молдавська, О.Ю. Богданова, Є.А. Пасічник, Н.Й.Волошина, О. О.Ісаєва, В.Я. Неділько, Є.Л. Вокальчук та інші.

Спеціальні уроки, відведені для бесід з учнями за самостійно прочитаними художніми творами, з’явилися в практиці загальноосвітніх шкіл у програмах з літератури понад півстоліття тому. Відтоді накопичено великий досвід організації уроків з позакласного читання, узагальнено теоретичні положення щодо їх методики, типології й специфіки змісту, мети та структури.

Метою уроків позакласного читання є розширення читацького кругозору учнів, вироблення уміння застосувати знання, отримані на основних уроках, у новій навчальній ситуації. Такі уроки не передбачають поглибленої роботи з художнім текстом, їх завдання —  з’ясування читацьких вражень, розвиток самостійності роздумів і оцінювань. Саме на уроках позакласного читання доречні такі прийоми: інсценування, театралізація, конференції, диспути, концерти тощо. «Людину все життя супроводить художнє слово, починаючи від материних колискових, від бабусиних та дідусевих казок про різних звірят та птахів, про всілякі дивовижні пригоди», — зазначив в одному з виступів перед широкою аудиторією відомий український письменник Ю. Збанацький. Отже, читач «починається з дитинства» [12; 23].

Від учителя-словесника, безперечно, вирішальною мірою залежить формування літературних смаків його вихованців, їх уміння дати художньому твору правильну ідейно-естетичну оцінку, яка б ґрунтувалася не лише на безпосередньому сприйнятті, а й на аналізі твору, вмінні свідомо й аргументовано визначати його ідейно-художню якість. Підлітки вбирають у себе і осмислюють навколишній світ, звертаючись до нього передусім серцем. Від того, наскільки збагатиться їхній духовний світ, залежить майбутнє держави.

Коло інтересів учнів змінюється у підлітковому віці. Стан душевної рівноваги, самооцінки визначається ставленням до них ровесників, стосунками поміж однокласниками. Спілкування з однолітками стає важливою умовою пізнання світу і самопізнання. Вони більше цінують думку ровесників, ніж дорослих, менше зважають на оцінки вчителів і зауваження батьків. Якщо в початковій ланці переважає потяг до казкових історій, то в підлітковому віці зростає потреба пізнати дійсність. Задовольнити запити у цьому віці можуть художні твори, у яких є приклади відваги, мужності, винахідливості, героїчних вчинків і поведінки. Висока пізнавальна активність, прагнення зіставити прочитане у творах із власним життєвим досвідом — основні ознаки ставлення підлітків до художніх творів.

Позакласне читання є одним з важливих шляхів літературного розвитку і морально-естетичного виховання учнів. Розглядається воно як система, яка формує всебічно розвинену особистість учня [1; 17].

Чинні програми із світової літератури виділяють спеціальні години і подають список рекомендованої літератури для позакласного (додаткового) читання. Проводяться такі уроки з 5-го по 11-й клас, мінімальна кількість годин – 4 години на навчальний рік у кожному класі, крім 11-го (2 години).

Позакласне читання буває двох видів – це читання творів, рекомендованих програмою для самостійного читання та позакласного (цей вид читання – процес, керований вчителем), і стихійне читання книг, які дитина обирає самостійно, керуючись своїми уподобаннями, інтересами, внутрішніми потребами.

Із списком рекомендованої літератури для позакласного читання дітей варто ознайомити заздалегідь. Для цього можна використати змінні стенди у кабінеті світової літератури («Куточок читача»), де розмістити список із вказівкою класу, або цей список продиктувати, скажімо, напередодні літніх канікул. На початку навчального року доцільно нагадати учням про необхідність читання оголошеної літератури. Дехто з учителів практикує ведення читацьких щоденників із метою якнайсерйознішого опрацювання учнями текстів творів. Читацький щоденник заповнюється довільно. Можна оформляти його у форматі таблиці, виділяючи такі рубрики: автор та назва книги, короткий зміст, головні герої і проблеми, порушені у творі.

Читацькі щоденники доцільно перевіряти кілька разів на семестр, але це не повинно призводити до негативного оцінювання, адже ведення щоденника не є обов’язковим. З іншого боку, перевірка читацьких щоденників стимулює самостійне читання і дає можливість здійснювати контроль.

У методичній літературі пропонуються різноманітні типи уроків позакласного читання, при цьому методисти розрізняють типи уроків для середніх та старших класів, що, передусім, зумовлено віковими особливостями.

Наведемо типи уроків, запропоновані сучасними методистами:

1. Н.Й.Волошина пропонує для середніх класів:                                  

- урок виразного читання окремих творів;

- урок обговорення одного твору;

- узагальнюючі чи тематичні уроки;

- бібліотечні уроки або уроки культури читання.

Для старших класів:

- вступні уроки;

- уроки рекомендації книг;

- уроки поглибленого розуміння прочитаного;

- уроки вироблення навичок анотування і рецензування [1; 56].

2. І.Забарський, В.Полухіна визначають такі види уроків для 5-6 класів:

-уроки-рекомендації книг;

- урок-бесіда за прочитаною книжкою.

Типи уроків методисти пропонують розрізняти залежно від вікових особливостей, завдань літературного розвитку школярів. Основні прийоми роботи на таких уроках – слово вчителя, бесіда, виразне читання, художній переказ, інсценування тощо, тобто форми роботи повинні бути спрямованими на розвиток мовлення учнів. Для 7 класу тип уроку, на їхню думку, змінюється відповідно до психологічних змін школярів [5; 38].

3. В.Я.Неділько для 8-9 класів виділяє уроки таких типів:

- урок-бесіда за конкретним твором (який прочитали всі учні);

- уроки узагальнюючого характеру.

Найпоширенішими формами роботи на таких уроках методисти вважають бесіду за змістом прочитаної книги та оглядову лекцію тематичного характеру [5; 39].

4. Є.А.Пасічник зазначає, що за змістом і формами роботи уроки позакласного читання можуть бути такими, як і звичайні уроки літератури. Учні дізнаються про життя і творчість відомих митців, учаться аналізувати конкретні твори чи групи, об’єднані тематично. Таким чином, проводяться уроки поглибленого вивчення окремих творів й узагальнюючого типу [5; 40].

 Як зазначалося, основна мета уроків позакласного читання - активізувати читацький інтерес учнів до самостійного спілкування з книгою. Намагаючись охопити якомога більшу кількість самостійно прочитаних дітьми творів, учителі застосовують як звичні, традиційні форми уроків, так і нетрадиційні, зокрема уроки-вікторини, уроки-конференції, урок-спогад, урок-суд, урок-рольова гра, урок-дослідження, урок-екскурсія тощо.

Система роботи над змістом самостійно прочитаних книг, рекомендованих для позакласного читання, повинна бути спрямована на поглиблення літературних знань учнів, формування аналітичних умінь і навичок, на основі вивчення такого літературознавчого матеріалу:

- відомості про автора;

- історія написання твору;

- жанрові особливості;

- тема;

- назва;

- особливість композиції;

- сюжетні лінії;

- групування персонажів;

- проблематика;

- ідея;

- значення твору для авторського доробку тощо.

Таким чином, позакласне читання є одним із важливих шляхів літературного розвитку і морально-естетичного виховання учнів. Мета уроків позакласного читання – прищепити любов до читання художньої, науково-популярної, критичної літератури, активізувати читацький досвід учнів, спрямувати читацькі інтереси школярів, стимулювати самостійне читання, виробити критерії оцінки творів мистецтва тощо.

 

  1.     Особливості уроків позакласного читання

 

Головною метою вивчення світової літератури в школі є залучення школярів до найвищих навчальних досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької і загальної культури, вироблення «імунітету» проти низькопробних явищ  масової культури [10; 2].

Світ швидко змінюється, і вже ні для кого не секрет, що діти стали менше читати. Книжці важко витримати конкуренцію з відео, комп’ютерними іграми, Інтернетом. Але юній людині просто необхідне читання. Психологи стверджують, що саме читання розвиває інтелект; воно формує внутрішній світ людини, закладає основи писемності. Для дітей книга – живий світ, її герої реальні: дитина живе разом з ними і співпереживає їм. Книга – підручник життя для маленької людини. 

Позакласне читання – один із важливих напрямків у роботі вчителя – словесника.  Традиційно склалося так, що методика викладання літератури розглядає уроки позакласного (або додаткового) читання як окремий різновид уроків. Певна рація в такому підході є, оскільки йдеться про вивчення творів за спеціальними темами, що пропонуються програмами як рекомендовані для позакласного або додаткового читання. Специфіка даних тем полягає в тому, що вони, з одного боку, доповнюють і поглиблюють знання та уявлення про певні жанри, а з іншого боку, поширюють відомості про тих письменників, творчість яких репрезентовано в основній, тобто в обов’язковій, частині програми [11; 123]. 

Позакласне читання – педагогічно організований процес підготовки учнів до самостійного читання відповідно до їх індивідуальних інтересів і потреб. Вдало організоване позакласне читання впливає на якість класного, націлене на розширення кола знань, умінь та навичок, необхідних для розвитку читацької культури. Воно сприяє формуванню мотивів звертання до книги та потреби у самостійному читанні художніх творів.

Методистами  запропоновані і конкретні шляхи щодо наближення класного й позакласного читання в процесі вивчення програмного матеріалу.

По-перше, це – систематичне використання позакласного читання на уроках різних типів і форм (наприклад традиційні поетичні п’ятихвилинки, короткі огляди новинок літератури, індивідуальні та групові завдання на матеріалі позакласного читання).

По-друге, йдеться про організацію самостійної дослідницької роботи учнів над обраною ними темою, яка передбачає вихід у позакласне читання і яка серйозно опрацьовується протягом року, з можливим, але не обов’язковим включенням результатів цієї роботи в уроки за програмою.

І, по-третє, це – планування системи письмових робіт за основними темами курсу з урахуванням завдань, які виходять за рамки теми і передбачають зіставлення, огляди, аналіз самостійно прочитаних творів тощо [13; 178].

Плануючи систему уроків позакласного читання, необхідно передбачити наступне:

• тематичну різноманітність;

• оптимальне співвідношення творів різних жанрів;

• різноманітність форм організації уроків позакласного читання (бесіда, огляд, композиція, концерт, семінар, вікторина тощо) і прийомів активізації читацької самостійності учнів (групові та індивідуальні завдання, використання інших видів мистецтва, міжпредметних зв’язків, ТЗН тощо);

• систематичність і послідовність у виробленні навичок роботи з книгою.

Зміст позакласного читання складається з: 

  • вивчення кола читання учнів; 
  • формування мотивів звертання до книги; 
  • засвоювання певних знань, умінь та навичок, необхідних для організації самостійного читання учнів. 

Позакласне читання - це вид самостійного читання учнів, що здійснюється під керівництвом учителя-словесника на основі рекомендованих списків творів , запропонованих чинними Програмами із світової літератури.     Його задача не тільки проконтролювати самостійне читання учнів, дати йому необхідний напрям, розвивати любов до книги, літератури, зацікавити школярів тим чи іншим твором, творчістю того чи іншого письменника, навчити їх орієнтуватися у «книжковому морі» літератури, розширити їхні знання з літератури даного часу, а ще й ліквідувати прогалини у знаннях учнів, закріпити вміння використовувати аналіз (елементи аналізу) під час вивчення творів, прочитаних самостійно, бути сполучною ланкою між вивченням програмних творів у класі та самостійним читанням учнів за власним вибором. 

Отже, уроки позакласного читання сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їх читацьких інтересів, стимулюють читання, яке, у свою чергу, є опорою шкільного курсу. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Організація уроків позакласного читання

 

2.1. Розвиток читацької культури учнів на уроках позакласного читання

 

Зміни в усіх сферах нашого суспільства безпосередньо впливають і на літературну освіту учнів. Інакше бути не може, адже література – це відображене в художньому слові життя людини та суспільства з усіма труднощами та проблемами. Усе частіше ми спостерігаємо за тим, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання непродуктивною тратою часу,  надає перевагу екранізованим версіям творів, роботі  на комп’ютері, музиці, Інтернету. Книга – це особливий світ, який дитина осягає і розумом, і серцем. Вона незамінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності. А тому читання книжок у системі виховання особливо гостро постало в останні роки.

Безперечно, саме сформованість навичок самостійної роботи з книжкою є передумовою формування  інтелектуального та духовного світу учня.  Як відомо, саме література є одним із активних чинників суспільного виховання совісті, моралі, загальнолюдських цінностей.

Слід зазначити, що уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їх читацьких інтересів. Надання належної уваги структурі уроків  позакласного читання, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їхніх читацьких інтересів – це той резерв літературної освіти, використання якого може дати позитивний ефект. Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, занурюватися у світ казок, фантазій, пригод,  дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане.

Під читацькою культурою ми розуміємо певний рівень сформованості низки читацьких умінь і навичок: потребу в читанні, стійкий інтерес до нього; читацьку ерудицію; навички  виразного читання; здатність до сприймання творів різних жанрів; початкові бібліографічні знання (уміння користуватися каталогом, розуміти анотацію); необхідний рівень теоретичних літературних знань; творчі здібності; уміння оцінки й інтерпретації; мовленнєві уміння.

Формування бажання постійно звертатися до книжок, прагнення навчитися читати їх самостійно забезпечують не менш важливий аспект навчально-виховного процесу в школі – освітній. Така функціональна багатогранність впливу художньої книжки на учнів потребує кваліфікованого й системного підходу до роботи з нею як на уроці, так і поза школою. Розвиток читацької культури учнів школи на уроках позакласного читання допомагає заповнити прогалини між бездумним запам’ятовуванням  та вмінням аналізувати та синтезувати  отриману інформацію, творчо її використовувати.  При цьому  у школярів розвивається вміння приймати власні рішення.

Як було сказано вище, позакласне читання – одне з важливих напрямків у  роботі  учителя-словесника. У методиці викладання літератури міцно утвердилася думка про те, що уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їх читацьких інтересів. Досвід передових педагогів минулого й творчо працюючих сучасних учителів-словесників показує, що надання належної уваги структурі уроків  позакласного читання, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів – це той резерв літературної освіти, використання якого може дати позитивний ефект [5; 119]. 

Плануючи уроки позакласного читання, вчитель може керуватися різними принципами. Головне, щоб ці уроки були пов’язані з уроками програмного вивчення, доповнювали їх, давали змогу розвивати отримані на попередніх уроках знання, вміння та навички і були цікавими та корисними школярам. 

На таких уроках учитель оцінює не тільки конкретну роботу школярів на окремому уроці,а й : 

  • правильність та мотиви орієнтації учнів у книгах; 
  • точність та емоційність висновків та суджень про прочитане, вміння учнів спиратись у відповідях на текст книги, залучати ілюстрації до твору, використовувати свій читацький досвід, отримані раніше знання та вміння; 
  • участь школярів у створенні класних та шкільних бібліотек, картотек і книжкових виставок; 
  • загальне ставлення учнів до книги та позакласного читання.

Учитель має теоретично та практично обґрунтувати вибір форм та методів позакласного читання; виявити особливості  розвитку читацької культури учнів на уроках позакласного читання в основній  та старшій школі; залучити  школярів  до активного читання та підвищення ролі літератури у формуванні компетентного учня, здатного до самоосвіти.

Таким чином, систематично організовуючи позакласне читання учнів, учитель має можливість досконаліше вивчити індивідуальні нахили, прагнення та смаки школярів, що, безперечно, буде впливати на успішне здійснення виховання та освіти учнів засобами літератури, формування читацької культури, загальний розвиток особистості школярів.

 

 

 

2.2. Форми і методи роботи на уроках позакласного читання

 

Не одне десятиліття методисти та педагоги працюють над проблемами уроків позакласного читання – розробляють методичні рекомендації до підготовки й проведення уроків позакласного читання,  тематику занять, адже  позакласне читання – це засіб керівництва самостійним читанням. Воно виступає чудовим засобом виховання, розвиває бажання учнів вчитися, багато знати та вміти, виховує патріотизм і гуманізм, формує соціальне та громадське самопізнання.

Проблемами організації позакласного читання займалися такі видатні методисти, як Д.С. Наливайко, Т.Н. Денисова, Ю.І. Султанов, Т.Ф. Бугайко,                            К.О. Шахова, О.В. Пронкевич, Н.Й. Волошина та ін. Кожен із них має свою точку зору,  переконання щодо вивчення світової літератури, проведення уроків позакласного читання, але всі прагнуть одного: повернути молоде  покоління до книги, навчити його вдумливо читати, яскраво відчувати, критично мислити та цінувати це мистецтво. Так, наприклад, Т.Ф. Бугайко              у курсі методики запропонувала такі форми проведення позакласного читання: виставка книг, читацькі конференції, літературні диспути, класні та особисті учнівські щоденники [1; 97]. Є.А. Пасічник  у своїх дослідженнях показує структуру уроку позакласного читання, характеризує його особливості та пропонує такі форми уроку позакласного читання: уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-диспути, уроки-конкурси [1; 101].

Учитель повинен прагнути  теоретично та практично обґрунтовувати вибір форм та методів позакласного читання; виявляти особливості  розвитку читацької культури учнів на уроках позакласного читання в основній  та старшій школі;  залучати  школярів  до активного читання та підвищення ролі літератури у формуванні компетентного учня, здатного до самоосвіти.

Ми пропонуємо такі види робіт із позакласного читання: 

  • анкетування; 
  • підготовка статистично-аналітичних матеріалів для роботи гуртка книголюбів; 
  • індивідуальні та колективні бесіди; 
  • «звіти» учнів про самостійне читання творів; 
  • ведення читацького щоденника; 
  • складання маленьких каталогів із картками, що містять бібліографічні відомості та коротку анотацію; 
  • ведення альбому власних ілюстрацій до творів; 
  • ведення робочого зошита з позакласного читання; 
  • складання анотацій, післямов, передмов до книг; 
  • написання рецензій, відгуків, рефератів та творів на прочитанукнигу; 
  • проведення засідань гуртка книголюбів. 

Доцільними на уроках позакласного читання є завдання дослідницького характеру, які є одним із засобів розвитку пізнавально-творчих здібностей учнів. Вони пробуджують в учнів дух пошуку, сприяють психосоціальному зростанню школярів, а значить, розкриттю та реалізації їх інтелектуального потенціалу, розвитку творчості, суб’єктивної активної особистості. 

Добре продумана й організована дослідницька робота дає змогу підвищити пізнавальну активність школярів, їхній інтерес до процесу навчання, самостійність. Під час виконання дослідницьких завдань учні вчаться бути уважними, виділяти головне, зіставляти, порівнювати, робити логічні висновки.

Цікавим є те, що завдання такого типу дають можливість врахувати індивідуальні особливості учня, сприяють його художньому розвитку, створюється атмосфера розвитку мислення. 

У процесі роботи над завданнями дослідницького характеру учні набувають знання, уміння та навички, необхідні для виконання нестандартних завдань, вчаться самостійному пошуку шляхів з’ясування істини. А це, в свою чергу, виховує любов до книжки, до справжнього мистецтва, яким є література. 

Аналіз письмових робіт учнів (творів, письмових відповідей на запитання, рефератів, відгуків про прочитані книги і т.п.) допомагає  визначити особливості сприйняття літературного твору як на етапі первинного самостійного читання, так і після аналізу або обговорення твору на уроці, простежити зростання читацької культури, рівень сформованості умінь самостійно аналізувати й оцінювати літературні твори. Твори типу «Моя домашня бібліотека», «Що я хотів би змінити у своєму читанні» і т.п. надають додатковий матеріал про інтереси  та кругозір школяра.      Читацький щоденник  дає можливість тривалого спостереження за читанням учнів, їх літературним розвитком, проте не повинно бути формального підходу до роботи з ними. Рекомендуємо учням  у читацьких  щоденниках розмістити   ілюстрації до прочитаних книг, короткі анотації, уривки з творів, списки літератури для позакласного читання, літературні ігри (ребуси, кросворди, вікторини), завдання до уроків позакласного читання.

Записи в читацькому щоденнику допомагають згадати зміст книги через деякий час. У ньому  досить просто знайти потрібну інформацію про прочитані твори: хто головні  герої, що з ними сталося, про що вони змусили замислитися. Щоб полегшити роботу з читацьким щоденником, можна  запропонувати також  систему питань. Звісно, для кожного класу вона буде різного рівня складності. У процесі такої роботи учні вчаться аналізувати, висловлювати власну думку, набувають уміння працювати з текстом. Завдяки читацьким щоденникам уроки стають більш образними, наочними, цікавими, життєвими, дозволяють розвивати уміння учнів працювати в групах. Батьки можуть безпосередньо ознайомитися з результатом роботи своїх дітей.

Вивчення бібліотечних формулярів також допомагає  з’ясувати читацькі смаки  учнів.  Це доволі ефективна форма роботи, що дозволяє  прослідкувати процес розвитку й поглиблення інтересів читача.

У наш час широко використовується такий метод, як анкетування. Знайомство з новим класом, планування системи уроків позакласного читання, визначення напрямків в індивідуальній роботі, підбиття підсумків – усі ці важливі моменти в керівництві позакласним читанням можна поєднувати з проведенням  анкетування.

Звичайно уроки позакласного читання плануються між окремими темами, пов'язуючись із вивченням програмного матеріалу. Однак така обов'язкова їх спорідненість з основним курсом не завжди необхідна. Досить «незалежними» можуть бути «бібліотечні уроки», огляди новинок літератури, а також уроки позакласного читання, присвячені письменнику-ювіляру або цікавій журнальній публікації.

Найчастіше вчителями використовуються проблемно-тематичні зв'язки між уроками за основним курсом та уроками позакласного читання, переносячи  обговорення проблем, піднятих у творах, що вивчаються за програмою, і на уроки позакласного читання. Сутність проблемно-тематичного принципу полягає в тому, що  до уроку позакласного читання добирається матеріал, близький до попереднього чи наступного програмового матеріалу за тематикою чи проблемами, що в ньому порушуються. Наприклад, під час вивчення теми «Літературна балада»          (А. Міцкевич, Р. Бернс, Р. Стівенсон) можна провести урок позакласного читання з вивченням балад Ф. Війона,   Й. Гете, Ф. Шиллера, В.  Жуковського.

Варто наголосити на тому, що слід намагатися приділити увагу й теоретико-літературним зв'язкам класного та позакласного читання, бо уроки позакласного читання можуть істотно розширити уявлення учнів про літературні жанри, поетичні форми, засоби художньої образотворчості, особливості віршованої мови.

На кожному уроці позакласного читання варто передбачати спеціальні вправи, спрямовані на вироблення в учнів умінь користуватися прийомами самостійної читацької діяльності (наприклад, відтворення змісту вибраної та прочитаної книги за епізодами,   планом;  звернення до довідкової літератури та матеріалів із періодики; засвоєння закономірностей: автор – книги; тема – книги тощо).  Під час кожного уроку позакласного читання учні читають твір у цілому, якщо він  невеликий, або цитують уривки з книги, яку читають учні всього класу. Найчастіше школярі читають уголос, але доцільним є використання  і читання мовчки,  читання напам’ять віршів,  інсценування,  читання за ролями тощо.

Крім того, слід звертатися до форм роботи, які активізують пізнавально-творчу діяльність школярів. Зокрема: знайти відомості про автора,  історію написання книги, зробити презентацію,зорієнтуватися в книжці за її заголовком,  створити виставку,  написати відгук про книгу або вести читацький щоденник і т. п. Під час планування системи уроків позакласного читання  варто  передбачати наступне: розумне поєднання творів світової класики та сучасної літератури;  тематичне різноманіття («Проблема героя в літературі», «Війна і мир», «Людина та природа», «Моральні пошуки», «Моральний ідеал» і т.п.);  поєднання творів різних жанрів (згідно з програмою, а також інтересами учнів);  чергування різних форм роботи  на уроках  позакласного читання (бесіда, огляд, композиція, концерт, семінар, вікторина, екскурсія, співбесіда, консультація тощо) і прийомів активізації читацької самостійності учнів (різного роду групові та індивідуальні завдання, використання інших видів мистецтва, міжпредметних зв'язків, технічних засобів навчання);  систематичність і послідовність в оволодінні навичками роботи з книгою (робота з бібліотечним каталогом,  довідковим апаратом книги, анотування, робота над відгуком, рецензією, оглядом, рефератом і т.п.).

Під час проведення  уроків позакласного читання слід дотримуватись наступних вимог:

1. Список літератури для позакласного читання повинен бути даний учням у вересні, обговорений з ними, виправлений, доповнений за їх бажанням.

2. Уроки позакласного читання повинні бути святом, якого чекають із нетерпінням. Практикувати проведення уроків позакласного читання в музеї, бібліотеці, актовому залі тощо.

3. За два тижні до уроку позакласного читання учні  повинні бути ознайомлені із завданнями. Це домашнє завдання для груп, проблемні питання, індивідуальні завдання  і т.п.

4. Уроки-ігри, семінари, конференції, концерти проводити в паралельних класах. Це змушує ретельніше готуватися, згуртовує учнів класу.

5. Учні повинні ділитися між собою  відкриттями, які вони зробили, читаючи  текст. На уроці повинна панувати співтворчість.

6. Важливе значення під час проведення уроків має наочність. Це репродукції картин, ілюстрації, фрагменти кінофільмів [8].

 Отже, щоб ефективно розвивати читацькі навички учнів, треба зацікавити  юного сучасника літературними надбаннями, створити  відповідні умови для відображення, розуміння та засвоєння закономірностей навчального матеріалу.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Нині проблема читання, зокрема позакласного читання, дуже актуальна. Усе частіше ми спостерігаємо за тим, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання непродуктивною тратою часу,  надає перевагу екранізованим версіям творів, роботі  на комп’ютері, музиці, Інтернету. Книга – це особливий світ, який дитина осягає і розумом, і серцем. Вона незамінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності. А тому читання книжок у системі виховання особливо гостро постало в останні роки.

Саме це і зумовило вибір теми нашого наукового дослідження.

Основним завданням роботи було розкриття особливостей уроків позакласного читання та дослідження особливості розвитку читацької культури учнів на уроках позакласного читання.

Для досягнення поставленої мети нами було опрацьовано науково-навчальну, методичну та довідкову літературу, на основі чого з’ясовано сутність поняття «позакласного читання», типологію та особливості уроків позакласного читання.

У ході дослідження нами було з’ясовано, що при плануванні системи уроків позакласного читання важливо передбачити наступне: 

  • розумне поєднання творів російської та зарубіжної класики та сучасної літератури; 
  • тематичне різноманіття («Проблема героя в літературі», «Війна і мир», «Людина і природа», «Моральні пошуки», «Моральний ідеал» тощо); 
  • поєднання творів різних жанрів (відповідно з реальною картиною читання, а також інтересами самого вчителя та учнів); 
  • чергування різних видів уроків позакласного читання (бесіда, огляд, композиція, концерт, семінар, вікторина, екскурсія, співбесіда, консультація і т.д.) і прийомів активізації читацької самостійності учнів (різного роду групові та індивідуальні завдання, використання інших видів мистецтва, міжпредметних зв'язків, технічних засобів навчання); 
  • систематичність і послідовність в оволодінні навичками роботи з книгою (робота з бібліотечним каталогом, з довідковим апаратом книги, анотування, робота над відгуком, рецензією, оглядом, рефератом і т.д.). 

Аналіз результатів професійної діяльності показав, що  розвиток  читацької культури учнів на уроках позакласного читання сприяє  підвищенню рівня  сформованості низки читацьких умінь і навичок: потреби в читанні, читацької ерудиції;  виразного читання; здатності до сприймання творів різних жанрів;  користуватися каталогом, розуміти анотацію; підвищення необхідного рівня знань з теорії літератури; творчих здібностей;  оцінки й інтерпретації; мовленнєвих умінь. А, отже, дотримання системи в   позакласному читанні, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, облік їх читацьких інтересів – це той резерв літературної освіти, використання якого може дати позитивний ефект.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Волошина Н. Й. Уроки позакласного читання у старших класах / Надія Йосипівна Волошина. – К.: Рад. школа, 1988. - 174 c.

2. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв’язок. Ідеальність: посібник для вчителів / Анатолій Олександрович Гін. – Луганськ: Навчальна книга. Янтар, 2004. – 84 с.

3. Ісаєва О.О. Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури: посібник для вчителя / О.О. Ісаєва. – К.: Ленвіт, 2000. – 184 с. 

4.  Куцевол О.М. Методи навчання на уроках зарубіжної літератури в середніх класах / О.М. Куцевол // Всесвітня література та культура в серед. навч. закл. України.     2001. – № 12. – С. 2-11.

5. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: підручник для студентів-філологів/                     Л.Ф.  Мірошниченко. – К.: Ленвіт,  2000. – 240 с.

6. Наливайко Д.С. Як же вивчати зарубіжну літературу в школі?/              Д. С. Наливайко // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах – 1996. –  № 1. –   С. 7 – 11.

7. Ніколенко О. М. Проблеми аналізу художнього твору на уроках зарубіжної літератури / О. М. Ніколенко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. –  № 3.

8. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Зарубіжна література. 5-12 класи. / Ю.І. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк та ін. За ред. Д.С. Наливайка. – К.: Ірпінь: Перун,  2005. – 111 с.

9. Султанов Ю.І. У пошуках засад, адекватних шкільному курсу з світової літератури. Теоретичний аналіз сучасного методологічного доробку / Ю.І. Султанов // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2001. – №2. – С.50-53.

10. Султанов Ю.І. Методична концепція викладання зарубіжної літератури / Ю.І. Султанов // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах. – 2000. – № 2. – С.2 - 6 .

11. Токмань Г.Л. Методика викладання літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція / Ганна Леонідівна Токмань – К.: Міленіум, 2002. – 318 с.

12. Ткачук  Л.П. Робота з дитячою книжкою на уроках позакласного                                               читання: Посібник для вчителя / Лариса Павлівна Ткачук – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2000. –  120 с.

13. Штейнбук Ф.М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі: навчальний  посібник  для студентів вищих навчальних закладів / Фелікс Маратович Штейнбук. – [2-ге вид., випр. та уточн.]. –  Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 280 с.

14. Ялтанець Т.Л. Методичні прийоми на уроках зарубіжної              літератури  / Т.Л.  Ялтанець // Всесвітня література та культура в серед. навч. закл. України. –  2003. – № 4. – С. 5-6.

15. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти www.iitzo.gov.uа

 

 

 

 

docx
Додано
28 березня
Переглядів
192
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку