Мольєр - майстер класицистичної комедії. Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво.

8 клас

Тема. Мольєр  - майстер класицистичної комедії. Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на  світове театральне мистецтво. Історія створення комедії «Міщанин-шляхтич»

Мета: подати творчу біографію Мольєра, показати зв’язок його творчості з класицизмом, розкрити естетичні принципи митця, розпочати роботу над вивченням п’єси «Міщанин-шляхтич», визначити основні конфлікти та проблеми твору; розвивати вміння готувати повідомлення на літературну тему, аналізувати драматичний твір, навички інсценізації, коментованого читання, творче мислення учнів; виховувати інтерес до творчості Мольєра, непримиренність до лицемірства, рабського приниження, марнославства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Мольєра роботи Ш.Лебрена, тексти комедії «Міщанин-шляхтич» у перекладі І.Стейценка, таблиці.

 

 

Найкраще, що я можу зробити, - це викривати у смішних

 зображеннях пороки мого часу.

Мольєр

 

 

 

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

 «Мікрофон»

- Які 2 художні напрями панували у XVII столітті?

- Дайте їх визначення.

- Назвіть основні принципи класицизму.

- Сформулюйте основні положення трактату Н.Буало «Поетичне мистецтво».

- Яке вчення становить філософське підґрунтя класицизму?

- Назвіть представників класицизму у літературі та в інших видах мистецтва.

- За яких умов формувався класицизм у французькому мистецтві?

ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

Вступне слово учителя.

   Творчість Мольєра пов’язана з розквітом у Франції художнього напряму класицизм. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами, помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості та динамізму.

ІІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку.

ІV. Формування нових знань, умінь, навичок.

1.Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Мольєра.

 

План розповіді

1. Народження майбутнього драматурга.

     Некая акушерка... приняла 13 января 1622 года у милейшей госпожи Поклен, урожденной Крессе, первого ребенка — недоношенного младенца мужеского пола.

    С уверенностью могу сказать, что если бы мне удалось объяснить почтенной повитухе, кого именно она принимает, возможно, что от волнения она причинила бы какой-нибудь вред младенцу, а с тем вместе и Франции.

И вот: на мне кафтан с громадными карманами, а в руке моей не стальное, а гусиное перо. Передо мной горят восковые свечи, и мозг мой воспален.

    — Сударыня! — говорю я.— Осторожнее поворачивайте младенца. Не забудьте, что он рожден ранее срока. Смерть этого младенца означала бы тяжелейшую утрату для вашей страны!

    Мой бог! Госпожа Поклен родит другого. Госпожа Поклен никогда более не родит такого, и никакая другая госпожа в течение нескольких столетий такого не родит.

   Вы меня изумляете, сударь!

   Я и сам изумлен. Поймите, что по происшествии трех веков, в далекой стране, я буду вспоминать о вас только потому, что вы сына господина Поклена держали в руках.

   Я держала в руках и более знатных младенцев.

  Что понимаете вы под словом — знатный? Этот младенец станет более известен, чем ныне царствующий король ваш Людовик XIII, он станет более знаменит, чем следующий король, а этого ко­роля, сударыня, назовут Людовик Великий, или Король-Солнце. <...>

   ...Ах, госпожа моя! Что вы толкуете мне о каких-то знатных младенцах, которых вы держали когда-то в руках! Поймите, что этот ребенок, которого вы принимаете сейчас в покленовском доме, есть не кто иной, как господин Мольер!

   Ага! Вы поняли меня? Так будьте же осторожны, прошу вас! Скажите, он вскрикнул? Он дышит? Он живет! (Михайло Булгаков «Життя пана де Мольєра»).

2. Роки навчання.

3. Як Жан Батист Поклен став Мольєром.

   Без излишней скромности группа наименовала будущий театр Блестящим театром, а все входящие в него назвали себя «Дети Семьи».

   Жан Батист Поклен с момента основания «Блестящего театра» перестал существовать, и вместо него в мире появился Жан Батист Мольер. Откуда взялась эта новая фамилия? Это неизвестно. Некоторые объясняют, что Поклен воспользовался бродячим в театральных и музыкальных кругах псевдонимом, другие — что Жан Батист назвался Мольером по имени какой-то местности... Кто говорит, что он взял фамилию у одного писателя, скончавшегося в 1623 году... Словом, он стал — Мольером.

4.Мольєр на чолі «Блискучого театру».

5. Мольєр – драматург, актор, режисер.

6. Розквіт таланту.

7. Перша постановка п’єси «Міщанин-шляхтич»

    «Мещанин» был сыгран в Шамборе первый раз 14 октября 1670 года, и темный ужас охватил Мольера после представления: король не произнес ни одного слова по поводу пьесы. Прислуживая королю за торжественным ужином после спектакля в качестве камердинера, Мольер был полумертв. Молчание короля немедленно дало пышные результаты. Тут уж не осталось ни одного человека, который не изругал бы пьесу Мольера (не при короле, конечно).

16 октября состоялось второе представление, и опять на нем был король. По окончании спектакля он подозвал к себе Мольера.

   — Я хотел вам сказать о вашей пьесе, Мольер,— начал король.

   «Ну, убей меня!» — прочитали все в глазах Мольера.

   — Я ничего не сказал вам после премьеры, оттого что еще не мог составить о ней суждения. Ваши актеры слишком хорошо играют. Но теперь я вижу, что вы написали превосходную пьесу, и ни одна из ваших пьес не доставила мне такого удовольствия, как эта. Лишь только король отпустил Мольера, как его окружили все придворные и стали осыпать пьесу похвалами. Замечено было, что больше всех его хвалил тот, кто накануне говорил, что Мольер исписался.

8. Переслідування митця церквою.

9. Остання вистава

   Вечером на пале-рояльской сцене смешные доктора в черных колпаках и аптекари с клистирами посвящали во врачи бакалавра Аргана: Если хворый еле дышит И не может говорить!.. Бакалавр Мольер весело крикнул в ответ: Умный врач тотчас предпишет Кровь бедняге отворить! Два раза клялся бакалавр в верности медицинскому факультету, а когда президент потребовал третьей клятвы, бакалавр, ничего не ответив, неожиданно застонал и повалился в кресло. Актеры на сцене дрогнули и замялись: этого трюка не ждали, да и стон пока­зался натуральным.

   Но тут бакалавр поднялся, рассмеялся и крикнул по латыни:

   — Клянусь!

   В партере ничего не заметили, и только некоторые актеры увидели, что лицо бакалавра изменилось в цвете, а на лбу у ней» выступил пот.

10. Останні роки драматурга.

2. Лекція вчителя.

    Мольєр — блискучий майстер комедії, у створенні якої він спирався як на лі­тературні, так і на народні традиції. Ще в юності письменник захоплювався античною літературою, особливо комедіями Плавта і Теренція. В античних авторів він вчився способам узагальнення характерів і увиразненню комічних конфліктів, прийомам побудови композиції комедії та образної системи. Як класицист, Мольєр дотримувався жанрової ієрархії, в його комедіях порушувалися проблеми реального життя і діяли сучасні авторові герої. Письменник надавав перевагу зображенню якоїсь однієї провідної риси в персонажах (жадібність, лицемірство, марнославство).

   Як і всі класицистичні образи, герої Мольєра — носії якоїсь однієї ідеї, вади чи пристрасті. Мові комедій Мольєра притаманні риси розмовного стилю. Персонажі чітко поділяються на позитивні і негативні, хоча Мольєр зробив крок до реалізму, створивши вперше в літературі багатозначний образ Дон Жуана. Основним критерієм оцінки персонажів у комедіях французького драматурга був розум, здоровий глузд. Герої зображувалися схематично, вони були статичними, універсальними типами, що також відповідало вимогам класицизму. Як і всі класицисти, Мольєр прагнув повчати людство. Він вважав свої п'єси та їх героїв моральним уроком суспільству.

   У своїй творчості Мольєр звертався до досвіду Корнеля, Расіна, Скаррона та інших драматургів. В італійської комедії «масок» і комедії «дель арте» він навчився прийомам імпровізації, способам організації вистави, створенню правдивих характерів. В іспанській комедії інтриги Мольєра приваблювали захоплюючий сюжет, його логічний розвиток, психологічна мотивація поведінки пер­сонажів. А з фарсу, народного і давнього мистецтва, драматург брав комічні ситуації, теми, образи, що відзначалися великою достовірністю й життєвістю. Спираючись на традиції народного театру, Мольєр розробив своє розуміння природи та призначення сміху. На його думку, смішне слід видобувати із зображу­ваної дійсності, або навпаки — приносити туди сміх. Але сміх, який викликає комедія, цінний не тільки сам по собі: шляхом висміювання вад людей, за словами Мольєра, досягається їх виправлення, тому сміх набуває надзвичайного суспільного значення.

    Французький комедіограф зробив низку важливих відкриттів, які стали но­вим кроком у розвитку жанру. Мольєр прагнув наблизити комедію до сучасно­сті, але водночас у конкретному він умів бачити типове, характерне для всього людства в усі часи. Його образи взяті безпосередньо з самого життя, вони правдиві й достовірні. Мольєр поєднав комедію характерів із комедією обставин. Він використовував у своїх п'єсах не тільки словесні засоби, а й співи, музику, танці, що обумовило появу опери та балету. Письменник умів майстерно з'єднати комічне і трагічне, що надавало його персонажам особливої привабливості й виразності.

3. Робота з таблицями («Робота в малих групах»)

Таблиця № 1

Естетичні погляди Мольера

1.	Театр — дзеркало суспільства
2.	Велика виховна роль театру
3.	Дві мети комедії: розважати й повчати
4	Завдання комедії — відображати вади людей взагалі і зокрема вади сучасників
5.	Природність і простота структури п'єси та гри акторів
6.	Сатира — більш активна сила у боротьбі з пороками, ніж трагедія
7.	Типізація характерів (художні образи — результат спостережень за сотнями людей)

 

Таблиця № 2

Художні відкриття Мольера

1.	Правдиве зображення характерів
2.	Дійові особи його п'єс — не міфічні та історичні герої, а люди зі звичайного життя
3.	Використання у п'єсах музики, співів, танців. Це сприяло народженню нових жанрів — опери та балету
4.	Використання досягнень народного мистецтва, що значно оживило комедію
5.	Створення двох типів комедії: комедії обставин («Смішні манірниці», «Витівки Скапена») і комедії характерів («Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп»). Нерідко поєднував їх («Міщанин-шляхтич»)
6.	Порушення правил класицизму в інтересах п'єси
7.	Поєднання комічного і трагічного конфліктів

4. Історія створення п’єси «Міщанин-шляхтич» (Повідомлення учнів, «робота в домашніх групах»))

   Серед кращих творінь Мольєра — п'єса «Мііцанин-шляхтич», яка вже понад 300 років не сходить зі світової сцени. її називають дзеркалом пороків дворянства та буржуазії.

   Приводом для написання п'єси стала незлагода між королем Людовіком XIV і турецьким послом.

    Театр Мольєра був придворним. Це означало, що драматург у деяких випадках повинен був писати п'єси за наказом короля.

   1669 року король Людовік XIV приймав у своїй резиденції У Версалі турецьких послів на чолі із Солиманом-Агою. Турків змусили довго чекати, а потім прийняли їх у галереї Нового Палацу, що була прибрана надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а на вбранні короля було багато діамантів.     Однак Солиман-Ага ніяк не виказав свого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто в Турції всі носять костюми з діамантами. Крім того, він насмілився порівняти кількість коштовностей на короні Франції з убранням коня його повелителя. Розгніваний король звелів тримати посла під домашнім арештом, а згодом вислав його із країни. Придумав він і публічну помсту. Король доручає Мольєру написати пародії на бучні турецькі церемонії. Так був створений «Міщанин-шляхтич». Однак Мольєр далеко вийшов за рамки королівського замовлення. Його хвилювала доля своєї країни, тому комедія стала пародією не стільки на турків, скільки на буржуа і дворянство Франції.

5. Інсценування уривка з книги М.Булгакова «Життя пана де Мольєра» («Робота в домашніх групах»).

   1-й придворний. Поясніть мені, заради Бога, панове, що означають усі ці «галаба», «балаба», які вигукують турки? Що це таке?

   2-й придворний. Це нісенітниця. Мольєр уже не може писати. У нього треба відібрати театр.

   3-й придворний. Справді, «Міщанин-шляхтич» дуже слабка комедія, в ній зовсім нічого немає веселого.

Учитель. 16 жовтня у Пале-Роялі відбулася друга вистава комедії. І знову на ній був присутній король.

   Мольєр (вбігає, лунають оплески). Води, води! (Йому дають води.) Ви чуєте? Чуєте? Король аплодує!

  Актори. Король аплодує! Сам король устав із місця й аплодує! Швидше на сцену, там король!

   Мольєр. Так, я чую, чую. Господи, поможи мені! Відкривайте завісу!

   Король (велично входить). Пане Мольєр, я хотів вам дещо сказати з приводу вашої п'єси. Я нічого не сказав вам після першої прем'єри, оскільки ще не встиг скласти своє враження. Однак тепер я скажу. Ваші актори грають пречудово. А ви написали гарну п'єсу, жодний із ваших попередніх творів не справляв на мене такого враження, як «Міщанин-шляхтич».

   Мольєр. Ваша світлосте, ваша світлосте... Ваша високосте... Актори і я, ваш покірний слуга, вдячні вам за нечувану честь, якою ви нагородили нас, відвідавши театр (низько вклоняється).

   Король (дає гроші). Ось вам за вашу п'єсу. І пишіть далі. Сподіваюся, ви прославите у своїх творіннях мене і мій час (виходить, актори схиляються перед ним).

6. «Мозаїка»

   Літературні терміни

Діалог (гр. dialogos — розмова, бесіда) — розмова двох та більше осіб. Головний засіб зображення в драматичних творах.

Дія, або акт — закінчена частина драматичного твору, завершена подією, яка зумовлює наступний розвиток сюжету. Під час вистави акти розмежовуються антрактами. У XVII ст. класицисти ввели обов'язкове розділення п'єси (трагедії) на 5 дій, або актів. Починаючи з XIX ст. кількість актів залежить від бажання автора.

Драма (гр. drama — дія) — 1. Один із літературних родів, поряд з епосом і лірикою, здебільшого призначений для сценічного втілення; 2. П'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.

Жанр (від фр. genre — рід, вид) — спосіб класифікації творів, що належать до якогось одного літературного роду, але відрізняються засобами зображення дійсності.

Зав'язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору.  як правило, розпочинає основний конфлікт.

Інтрига (фр. intrique, під лат. Intrico — заплутую) — спосіб організації подій за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів.

Класицизм (від лат. classicus — взірцевий) — художній напрям (течія) /мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерні висока громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.

Комедія (rp. komodia від komos — весела процесія з музикою, танцями і співами та ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині; характеризується жвавим сюжетом й переважно щасливим кінцем.

Композиція (лат. compositio — побудова, створення) — зумовлена змістом побудова художнього твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-поетичну цілісність.

Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення, сутичка) — зіткнення протилежних інтересів, прагнень, учинків персонажів, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.

Корифей (від гр. koryphaios — вождь, предводитель) — 1. У давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач; 2. Найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва.

Кульмінація (від лат. сиїтеп — вершина) — момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, вирішального зіткнення характерів; мить перелому в сюжеті, з якої починається розв'язка.

Монолог (від гр. mono — один, єдиний, logos — слово) — промова дійової особи, звернена до себе або інших осіб, іноді до глядача. Найчастіше застосовується в драматургії.

Напрям літературний — сукупність художньо-змістових та естетичних принципів і тенденцій, що характерні для творчості багатьох письменників певного періоду розвитку літературного процесу.

П'єса (фр. piece, букв, частина, шматок) — назва будь-якого драматичного твору незалежно від його жанрової приналежності (трагедія, комедія тощо).

Псевдонім (гр. pseudonymos — несправжньо іменований) — вигадане ім'я, під яким часто виступають письменники, художники й актори.

Ремарка (фр. remarque — примітка) — авторське пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішнього вигляду та поведінки дійових осіб тощо. Ремарки виконують настановчу роль для режисерів і акторів, а читачам допомагають краще зрозуміти окремі сцени, епізоди, характери дійових осіб.

Репліка (лат. replico — повертаю назад, відбиваю) — вислів одного з учасників драматичного діалогу або розмови, який є реакцією на чуже висловлювання.

Розв'язка — завершальний компонент сюжету; розв'язання конфлікту у творі художньої літератури. Розв'язка, як правило, визначається всім ходом розвитку дії і може бути раптовою, несподіваною. Порівняно з іншими елементами сюжету розв'язка відбувається дуже швидко і, як правило, подається наприкінці твору, хоча інколи, згідно з авторським задумом, може бути і на його початку.

Сюжет (фр. sujet — тема, предмет) — ланцюг подій у творі, через які письменник розкриває характери персонажів і зміст твору.

Тема (гр. thema — те, що лежить в основі) — коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення.

Тип (гр. typos — відбиток, форма, взірець) — образ-персонаж літературного твору, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним.

Трагедія (гр. tragoedia, букв, козлина пісня) — драматичний твір, де розкриваються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі персонажів.

Фарс (фр. farce, від лат. farcio — начиняю, наповнюю) — різновид комедії, твір легкого змісту, в основі якого переважає комізм ситуацій.

Фінал (лат. finalis — прикінцевий) — завершальна частина епічного та драматичного твору, де роз'яснюється смисл конфлікту та його розв'язка.

Ява — частина акту (дії) у драматичному творі, що визначається незмінним колом (кількістю) дійових осіб. Нова ява розпочинається з виходом зі сцени чи появою на ній нового персонажа.

7. Ідейний зміст комедії «Міщанин-шляхтич».

«Коло думок»

- Визначте тему комедії.

- Чого в житті прагне досягти пан Журден?

- Що викликає у вас сміх?

- Як оточуючі ставляться до спроби Жур дена стати аристократом?

- Хто допомагає викрити Жур дена і сприяє шлюбу Леонта з Люсіль?

- Як ви гадаєте, на чиєму боці автор?

V. Застосування знань, умінь, навичок.

Підсумкова бесіда

 

Сучасники про Мольєра

 

Даремно заздрісна юрба

Хотіла б оганьбить, тупа,

Мольєр, твої найкращі твори, -

Навіки дивні чари їх,

Пройшовши крізь віки й простори,

В серцях відіб’ються людських.

У тебе муза недарма

Говорить правду жартома,

Для всіх людей благословенна.

І мова в тебе вся жива,

Але твої влучні слова –

Це справжня проповідь учена.

Облиш ти заздрощі юрбі.

Нехай вони кричать собі,

Що ти показуєш їх вади,

Що вірш не до вподоби їм.

Як хочеш ти на світ впливати,

Не потурай смакам чужим!

    (Ніколя Буало-Депро)

 

VI. Домашнє завдання.

   Дібрати цитати до характеристик Журдена, Доранта, Леонта («Робота в домашніх групах»).