СТОЯТИ ВГОРІ |
РУКИ І НОГИ |
Є В УКРАЇНІ ОДНЕ МІСТЕЧКО. |
БУДУ МАЛЮВАТИ |
ДИВИТИСЯ НЕ ЕКРАН |
ЗИМА АБО ВЕСНА |
ЧИ ДОВОДИЛОСЬ ВАМ ТУТ БУВАТИ? |
СВІТАЄ. |
ЛІС ШУМИТЬ. |
Вже в садках наливаються свіжим соком яблука, груші та вишні. |
НОВОРІЧНА ЯЛИНКА |
НАПИСАТИ ЛИСТА |
МОРЕ ГРАЄ. |
Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, а також учителів. |
Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава - заповідь моя. |
І вона, вибаглива і неприступна, на цей раз сіла поруч з ним. |
Лежачи на печі, їжі не здобудеш. |
Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь. |
ПОВІЙ, БУЙНИЙ ВІТРЕ! |
НА ГОРІ СТОЯЛО ВЕЛИЧЕЗНЕ МІСТО. |
НЕ ЛЮБОВ, А СОН |
|
|
|
Івасик то підстрибував на місці, то спокій змушував його всістися за партою. |
Вже зійшло сонце, а півень ще не співав. |
Заснули доли, і полонина в тиші спить. |
Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка. |
Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою. |
Я був би поетом, якби умів писати вірші! |
Бачу здалека: хмара по небу пливе. |
Говори, говори, мій милий: твоя мова — співучий струмок. |
Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять. |
Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють. |
Вже на річках дитячий галас вщух, холонуть дні, і все навкруг холоне. |
Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. |
Що братику посієш те й пожнеш |
Вже почалось мабуть майбутнє |
Розжарене червоне сонце низько спустилося багряним світлом грало на деревах. |
На порозі стоїть бабуся навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодок дише. |
Жити Вітчизні служити |
Грім гримить хліб буде родить |
Дівчина стрепенувшись підвела голову. |
Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна. |
Гляне холодною водою обіллє |
Яке то щастя свій народу світлі бачити |
Тут все і повітря і тиша і дерева сповнене такої сили що й сам мимоволі стаєш сильнішим |
Києве, невже він так близько |
Гетьте, думи, ви хмари осінні |
Хто знає про них |
Чи правду кривді подолати |
А діло було таке |
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте |
Дмитрик восьмилітній хлопчик вискочив з душної низенької хати |
Слався мій народе мій гордий чесний добрий молодий |
Три та сім десять |
Я я спокійніша Ти не звертай уваги так трохи нерви |
Чується немолодий голос хазяйки Та двері двері зачиняйте |
Мамо каже старший брат ходім додому |
Три біди є у людини смерть старість і погані діти говорить народна мудрість |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
СЛОВОСПОЛУ ЧЕННЯ |
ПРОСТЕ НЕУСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ |
СКЛАДНЕ СПОЛУЧНИКОВЕ (СУРЯДНЕ) РЕЧЕННЯ |
СПОЛУКА СЛІВ |
ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ |
СКЛАДНЕ БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ |
ПРОСТЕ НЕПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ |
СКЛАДНЕ СПОЛУЧНИКОВЕ (ПІДРЯДНЕ) РЕЧЕННЯ |
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ЗВ`ЯЗКУ |