ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ  ВИКОНКОМУ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

             ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНКОМУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ

            КОМУНАЛЬНИЙ ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

           «МІСЬКИЙ ПАЛАЦ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ГОРИЦВІТ»

      КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

                                                                      СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ « ІСКРА »

                   Особливості  інклюзивної  освіти

            в закладі  позашкільної  освіти.

                                                                                                                                           ПІДГОТОВЛЕНО  :   
                                                                                                                                           СКОРИК ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
                                                                                                                                                          КЕРІВНИК ГУРТКА 
                                                                                                                                                        «УКРАЇНСЬКІ МОТИВИ »
                                                                                                                                                                   
 

                                                                              М.КРИВИЙ РІГ         

“…Коли ми почнемо називати речі своїми

іменами, коли ми визнаємо, що люди з

особливими потребами, найперше є

людьми, то побачимо, що у них значно

більше спільного з усіма, ніж відмінного.”

Інклюзивне навчання (від англ. inclusion – включення) – це система освітніх послуг, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу, а також її соціалізацію та інтеграцію у суспільство.

Інклюзивне навчання створює  умови  для особистісного розвитку дітей із особливими освітніми  потребами, формування освітньо-розвивального середовища для них.

Тобто у інклюзивній школі не дитина підлаштовується до вимог освіти, а система навчання змінюється заради дитини. Такий підхід виключає будь-яку дискримінацію й забезпечує доступ до школи усім дітям.

                        Хто такі діти з особливими освітніми потребами?

 Деякі дослідники трактують це поняття досить широко і розглядають у даному контексті не лише дітей з особливостями розвитку, а й дітей позбавлених батьківської опіки, а також тих, хто пережив війну чи переїхав з іншої країни (регіону).  

Варто зазначити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами переважно прийнято вважати осіб з особливостями психофізичного розвитку:

• з порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);
• із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);
• з порушеннями мовлення;
• із затримкою психічного розвитку;
• з порушеннями опорно-рухового апарату;
• із розумовою відсталістю;
• зі складними вадами розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру).

 Інклюзія як соціальна модель відношення до людей з особливими освітніми потребами прийшла на зміну моделі нормалізації (інтеграції), що передбачала залучення дитини до наявної системи навчання, пристосування до неї.

Мета інклюзивного навчання  полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.    Кожна  дитина , незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей.

Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному  етапі розвитку освіти.

            Для розуміння інклюзії мають значення чотири ключові аспекти:

                     Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що:

• Всі діти мають навчатися разом  у всіх випадках, коли  це  виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.
• Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.
• Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.
• Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

                                          Переваги інклюзивного  навчання .

 Для дітей з особливими освітніми потребами:

• Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
• Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.
• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
• Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.
• У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

• Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.
• Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
• Діти вчаться співробітництву.
• Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

• Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.
• Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
• Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Для суспільства:

• Діти з особливими освітніми потребами , залучені до звичайного життя , стають  повноцінними членами соціуму і часто вже не лише не потребують підтримки громади, а навпаки роблять свій внесок у загальну справу.
• Перебування у звичайних школах дітей з вадами допомагає всім зрозуміти специфічні проблеми таких людей.
• Діти , які в ранньому віці відвідували дитячи садочки загального профілю , стають більш самостійнішими і здатні далі навчатися у звичайних школах та інших навчальних закладах.

Педагоги позашкільної освіти , як і педагоги інших освітніх  закладів , теж працюють над розвитком інклюзивної освіти , а також  над її проблемами .

Розробляють , освоюють і впроваджують  нові форми і методи роботи для  дітей з   особливими освітніми потребами .

       Види підходів до навчання  дітей  з особливими освітніми потребами.

У рамках інклюзивного навчального процесу педагог реалізує власну методику навчання в поєднанні різних підходів до навчання  дітей  з особливими освітніми потребами , зокрема системного, командного, соціального, кондуктивного, індивідуального.

• Системний підхід - враховує взаємонаступність і взаємозалежність: – інклюзивний дитячий садок – інклюзивна загальноосвітня школа – інклюзивні позашкільні заклади– інклюзивний вищий навчальний заклад – інклюзивна життєдіяльність.
• Командний підхід – залучення до участі навчання фахівців різного профілю: адміністрація школи, педагоги різних профілей, асистенти (вихователі, волонтери …), психолог, соціальний педагог, дефектолог, батьки.
• Соціальний підхід - включає адаптація освітнього середовища до вад здоров'я, які створюють проблеми для навчання дітей з особливими освітніми потребами.
• Кондуктивний підхід - передбачає врахування рівня впливу позитивних і негативних якостей членів сім'ї на дитину з особливими можливостями здоров'я.
• Індивідуальний підхід - до навчання обумовлюється особистісними та професійними якостями вчителя початкових класів, його творчості та бажанням упроваджувати інноваційні технології навчання.

Оскільки інклюзивне навчання – це інноваційна форма організації навчально-виховного процесу, вона потребує реалізації особистісно-орієнтованої методики, яка грунтується на індивідуальному підході.

Методика навчання дітей з особливими освітніми потребами  повинна включати комплекс методів:

• 1) загальні методи навчання;
• 2) інноваційні методи навчання;
• 3) спеціальні методи.

Для навчання дітей з особливими освітніми потребами використовуються звичайні методи навчання, але враховуючи психо-фізичні можливості таких учнів.

                                         Методи інклюзивного виховання. 

Саме за допомогою методів виховання у вчителя є можливість коригувати поведінку та розвиток дітей, формувати необхідні якості особистості, ціннісні орієнтації, збагачуючи при цьому досвід діяльності, спілкування та відносин.

Метод інклюзивного виховання – спосіб діяльності педагогів і вихованців з метою досягнення поставленої корекційно-виховної мети.

У соціально-педагогічній діяльності  педагогів позашкільних закладів актуальними методами інклюзивного виховання є методи, котрі умовно можна класифікувати на:

• Методи формування свідомості: бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.

• Метод організації діяльності та формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні ситуації, приклад. 

• Методи мотивації та стимулювання: заохочення, участь і перемога у конкурсах , фестивалях , змаганнях та інше…

• Метод самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

• Методи соціально-психологічної допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.

• Спеціальні методи: патронат, супровід, тренінг, медітація.

• Спеціальні методи педагогічної корекції :  запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб'єктивно-прагматичний метод, метод заміщення, метод "вибуху", метод природних наслідків і трудовий метод.

     Варто використовувати в інклюзивному вихованні і традиційну  класифікацію  методів навчання і виховання:

• словесні (бесіди, розповіді);
• наочні (відвідування музеїв, театрів, картинних галерей, виставок та кінотеатрів);
• практичні (ігри, праця, конкурси).

      Форми організації процесу інклюзивного виховання в позашкільній освіті .

Спосіб доцільної організації колективної та індивідуальної діяльності вихованця через виховний захід чи виховну справу .                                                                                          Їх класифікація здійснюється за різними ознаками: кількістю учнів, напрямами діяльності, характером змісту, структурою.                                                                                                                 Традиційну класифікацію форм організації виховання складають масові, групові, мікрогрупові та індивідуальні форми.                                                                       Виховання дитини з особливими освітніми потребами, а відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність.

У залежності від діяльності ,  яка є головною на певній стадії виховання в позшкільній освіті , умовно класифікують наступні форми організації інклюзивного виховання:

• Пізнавальна діяльність.  Діти з особливими можливостями долучаються до участі у різних масових заходах: участь в  конкурсах, концертах, конференціях. різних акціях

• Спортивна діяльність. Відвідування гуртків і секцій, у яких діти з обмеженостями життєдіяльності можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль у вихованні відіграє позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіад та особливо герої Параолімпіад.

• Художня діяльність. Гуртки образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім дітям, включених в інклюзивний освітній процес. До прикладу:

– Образотворче мистецтво. Малюнок відображає думки, почуття, внутрішній світ дитини, у ньому зображується важкі життєві ситуації, проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх бар'єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, руховій координації ока. При допомозі малювання дитини сприймає колір, форму, величину, положення предмету у просторі;

– Прикладне мистецтво . Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання різних технік . Такі заняття зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо дитина бере участь у виставках і отримує нагороди за участь або перемоги в різноманітних конкурсах.

– Вокальне і танцювальне мистецтво. Виступи ,концерти , відео і фотосесії дають великий позитивний повштох для розвитку дитини. Для її самоорганізації і самовдосконалення. А також для розвитку фізичних і розумових здібностей.

– Театральне мистецтво. Костюмовані театральні постановки, навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок, скороговоріння, заучування напам'ять дуже потрібні, як здоровим читачам, так і дітям з особливими освітніми потребами: вони допомагають виховувати увагу , пам` ять , доброту до людей, вчать відповідальності і взаємодопомозі.

• Ціннісно-орієнтувальна діяльність. Бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими людьми, рольові ігри тощо.
• Вільне спілкування як обмін інформацією і як взаємодія. Передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільмів, репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг, журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів.

      Отже, визначальними формами і методами виховання є методи, котрі розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні, емоційно-вольові, конативні процеси та досвід і, разом з тим, є корекційного спрямування. У процесі соціально-педагогічної діяльності педагог повинен створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і самоактуалізовуватися.

      Як бачимо, впровадження інклюзивної освіти має багато переваг. Та потрібно     докласти чимало зусиль, щоб усунути ті недоліки, що заважають повноцінному навчанню дітей з особливими освітніми потребами.

     Адже інклюзивне навчання – це перший крок до того, щоб кожна дитина стала частиною соціуму й могла розвиватися як особистість.