Свято "Прощавай, початкова школо!"
Учитель.
Минуле не вернуть, не виправить минуле.
Вчорашнє, ніби сон, що випурхнув з очей.
Як луки навесні ховаються під мулом,
Так криється воно за збігом днів й ночей.
І ще не давно ти – малюк кумедний –
З батьками йшов на перший свій урок.
Був голос тихий, крок невпевнений,
Портфель важкий і бездна до зірок.
Учитель взяв з батьківської долоні
Маленьку руку і повів у світ,
Де ти щодня зростав, дорослішав поволі,
Де безтурботного дитинства збігло кілька літ.
Чотири роки – для історії хвилина,
У всесвіті безкрайньому – лиш мить,
Але для тебе – шлях встановлення людини,
Яким проходиш ти, щоб далі жить.
Чотири роки … не так уже й багато,
А скільки за цей час було подій!
От і сьогодні – бал, прощальне свято,
Пройде для вас у школі дорогій.
- Доброго дня, дорогі наші батьки, вчителі та шановні гості!
- Ми раді вітати вас у цій залі.
- Сьогодні у нас і радісний, і сумний день. Радісний, бо ми дорослішаємо, мріємо навчатися далі, працювати, творити, жити.
- А сумний – бо ми прощаємося з нашим затишним куточком, в якому раділи і сумували, плакали і сміялися всі чотири роки. Прощаємося зі своєю першою вчителькою.
- Але сьогодні свято, і давайте не будемо сумувати, а згадаємо чотири роки нашого навчання так, щоб вони залишилися у пам’яті.
Пісня
Учитель.
Як одна прекрасна мить пролетіли роки навчання в початкових класах. Чотири роки минуло з того часу, як наші діти вперше несміливо переступили поріг школи. А сьогодні незвичний день – день прощання з початковою школою. Розділити цю радість і одночасно сум разом з нами прийшли наші гості . Це _____________________________________________________________________________________________________________________________________________,
Шановні, ми щиро дякуємо вам за те, що ви завжди цікавились життям нашого класу, радили, допомагали, підтримували. Тому ведіть наших дітей і далі по нелегкій шкільній стежині.
- Шановні друзі!
Ми сьогодні зустрілись
У тіснім нашім крузі.
На радісне свято – веселе, чудове, -
Ми закінчили початкову школу.
- Сьогодні ж свято – це для нас!
Лунає музика - для нас!
В саду бузок зацвів – для нас!
І сонця промінь – теж для нас!
- Хай пісня тут лине!
Хай сміх скрізь лунає,
У кожного радісна усмішка сяє!
Всі дружні, веселі, радійте за нас:
Ми всі перейшли у п’ятий клас!
- Ми всі раді вас вітати на нашому святі
І хочемо день той згадати,
Коли опинились тут вперше
Без затишку рідної хати.
- А що: згадаємо, дівчата і хлоп’ята,
Чотири роки нелегких?
Нехай почують мами й тата,
Що ми робили тут без них.
Пісня
- Ми пригадаємо той дзвінок веселий,
Що продзвенів нам перший раз,
Коли ввійшли ми з квітами у школу
У свій найкращий перший клас.
- Перший клас, наш перший клас!
Скільки справ зустріло нас!
Треба фрукти рахувати,
По складах книжки читати.
А письмо, то справжні муки:
Від напруги ниють руки.
- Вам би пальчики – билинки,
В ляльки гратись, у машинки.
Там коли ж? Весь час веди
Знаки, літери, склади.
В зошита задрались вуха,
Ніби й він уважно слуха.
- Потім крейдою писали,
Форми білі-білі стали!
Хтось під партою в кутку
Робить справу нелегку:
Все на пальцях полічили.
Бо без них — немає діла.
-
Ну, а час же не чекає:
Швидко якось пролітає.
Ось уже й весні кінець.
Що ж, хто вчився — молодець!
Учитель. А ось і наш дзвоник почав дзвонити. Він кличе нас на веселу перерву.
І. Мати й син
- Який жахливий табель, тут зовсім не ті бали, про які ти мені казав! Я дуже невдоволена.
-Ну що ж робити. Я ж казав вчительці, що ти будеш сердитися, а вона не послухалася мене і ось передала тобі такий табель підписати.
ІІ. Оце так оцінка
Мати питає сина, який прийшов зі школи.
- Синку, скільки одержав у школі?
- Дванадцять , мамо!
- А з якого предмету.
- Один бал з математики, два бали з читання. От і вийшло дванадцять.
ІІІ. На уроці природознавства
- Що таке море?
- Море – це частина мови, яка відрізняється від іменника.
ІУ. Дідусь та онук.
- Внучку, який твій найулюбленіший предмет?
- Комп’ютер.
У. Учень – учителю.
- Чи слід карати кого-небудь за те, що він не робив?
- Ні. В жодному разі.
- Добре. А то я не робив домашнє завдання.
УІ. Здивуєш і злякаєш.
- Що трапилося, Олю, чому ти така засмучена?
- Не знаю як здивувати батьків.
- Візьми мого щоденника. І здивуєш, і злякаєш.
Вчитель. Літера перша і перше слово,
Перша тривога і перша оцінка.
З книжкою перша серйозна розмова.
Читати навчились усі серед нас
Настала пора перейти в другий клас.
- Другий клас, пішла таблиця
І вночі нам стала сниться.
Ми її вчимо, вчимо.
На уроках – «горимо».
Різні дії як насіли –
Розібрати їх несила.
Додавання, віднімання –
Жарти, мінімум старання,
А от множити. Ділити –
Годі, браття, й говорити.
- Стали в ряд частини мови.
Як багато, чесне слово!
Як би тут не розгубитись
І хоча б чогось навчитись.
- Ми трудились, що є сили,
Цінне все, чому нас вчили.
Всю програму ми пройшли,
Другу висоту взяли!
Учитель. Знову дзвоник наш веселий запросив нас на перерву.
Пісня
- А ось і третій рік ми в школі,
А сюрпризів ще доволі.
Цифри вирівнялись строєм,
Як солдати перед боєм.
Скільки їх? На полічиш.
Стулиш рота і мовчиш.
А ще множити , ділити…
Як же тут не розгубитись.
- Грізно потяги гудуть,
Пароплави все пливуть.
Треба шлях порахувати,
Звідкись час і швидкість взяти.
Не задачі – просто мрія:
Розбереш тут, яка дія!
- І читання далі мчить.
В ньому майже кожна мить.
Відкриває шлях в світи,
Не були де я і ти.
Казки, вірш. Оповідання
Увесь час ведуть змагання:
Хто цікавіше розкаже,
Ще й корисне щось покаже.
Можна всюди мандрувати,
Коли вже навчивсь читати.
- І третій рік непомітно пролетів,
І всі підросли ми, дорослими стали,
А попереду ще стільки світлих днів,
Відкриття і нові п’єдестали.
Пісня
Учитель. І знов дзвінок чую я, і ось ми в четвертому класі.
- Ось четвертий дзвінок нас в дорогу покликав,
І весело й сумно усім водночас,
І як не хитруй, а вже стали великі,
Бо всі перейшли у четвертий клас.
-
А в четвертім класі нелегкі завдання в мові:
Скільки звуків, букв у слові,
Підмет, присудок знайди,
Вірно речення склади...
З дієсловом розберись
І відмінювать навчись...
Не питають, чи ти здібна,—
Всім же грамотність потрібна!
- Плутали прикметник з прийменником,
Вчили іменник з займенником,
Природні зони не любили,
Вірші учити не хотіли!
- Швидко, мов птахи роки пролетіли,
Спогади чудові по собі лишили.
Ми не забудемо перший дзвінок,
Четвертого класу останній урок.
- Прощай, прощай четвертий клас,
Ти замалий уже для нас!
Та ми ще вернемось не раз
Думками в наш четвертий клас.
Пісня.
- В початкових класах дуже ми трудились.
Але ж це початок, тільки у житті.
Хоч було нам важко, але ми навчились
Труднощі долати на своїм путі.
- Ми писати вчились, вчились малювати.
З піснею дружити, друзів завели.
Ми усі навчились з сонечком вставати,
В початковій школі весело жили.
Учитель. Від першого і до четвертого класу з вами, дорогі діти, були ваші батьки, вони тримали тремтячу вашу ручку, коли ви вперше переступили поріг школи. Це вони, єдині і найрідніші люди, до яких ви несете свої радощі й невдачі. Погляньте на своїх батьків. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині прихована тривога. Бо попереду ще стільки випробувань. Батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами. Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас. Адже всі ці роки вони вам допомагали вчитися, підтримували вас, давали добрі поради, цікавилися вашим шкільним життям. І тому в цей святковий і чудовий день ваші діти, дорогі батьки, хочуть звернутися саме до вас і подякувати за виховання, підтримку, допомогу і взаєморозуміння.
- Ми до батьків сказати хочем слово
І привітати хочем від душі,
Подарувати всім вірші чудові,
Найкращі прочитати вам вірші.
- Без батьків чого ми в світі варті.
Без маминої ласки і тепла.
Без батьківської строгості і жарту
І без свого родинного тепла?
- Ви ж нас як пташенят в гнізді зростили
Давали ви нам раду, як могли.
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
- Писали з нами твори вдома,
І як встигали. Невідомо.
При цьому готувати їсти,
Білизну прать, місити тісто.
- Ми любив вас, кохані мами й тата,
Ми вам бажаємо здоров’ячка багато.
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи
І щоб в житті ніколи не хворіли.
- Хоч часом ми буваємо не чемні,
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці знаємо, напевно
Ми більше радуємо вас.
- Дякуємо мамам за любов,
Дякуємо татам за добро.
Дякуємо щиро вам обом
За турботу, ласку і тепло.
- Вибачайте, наші дорогенькі,-
Може ми робили, щось не так.
Та про вас, ви наші тата й неньки,
Будем турбуватись все життя.
Пісня
Учитель. Поруч з вами, діти, протягом усіх чотирьох років були і ваші другі помічники – це ваші бабусі. У їхніх очах відбиваються всі почуття, як на чистому аркуші паперу - і безмежна, всепробачаюча любов, радість, хвилювання за вас, віра в вас, і ця віра вселяє у вас надію, сили, ця віра робить вас чистішими, справедливішими, людянішими. Дорогі бабусі , ваші внуки зараз хочуть звернутися до вас.
- Бабусі, кохані, найкращі у світі,
Безмежно вам вдячні усі ваші діти!
За те, що ви пустощі нам пробачали,
За те, що ніколи на нас не кричали.
- За те, що в’язали для нас рукавички,
А вранці плели нам чудові косички,
За те, що нас пестили та цілували,
За те, що смачненькім завжди частували.
- За те, що ви є на цім світі
Що очі ваші, наче сонечко нам світять,
Що зігріваєте ви онучат любов’ю –
Живіть сто років у щасті й здоров’ї!
Учитель. Дорогі діти,ваші батьки , теж хочуть звернутися до вас з напутніми словами.
Усі мовчать – щось мати каже,
Цвітуть притишено слова.
Вони із веселкових вражень,
З любові, що в душі жива.
- Дорогі наші діти, найкращі для нас,
Ми бажаємо щастя і долі.
Вам сьогодні з дитинством прощатися час,
А життя - не стежинка у полі.
- А життя – це дороги тернисті не раз,
А життя – це не сміх і не жарти…
Та не бійтесь нічого, у добрий вам час,
Світ чарівний, і жити в нім варто.
- Все здолати потрібно вам буде не раз,
Не впадайте у відчай, боріться!
Йдіть сміливо! У добрий вам діточки час!
Мрія кожного з вас – хай здійсниться.
- Хай вам ляжуть під ноги щасливі путі,
Горе й лихо хай всіх обминає.
Хай вам буде удача і щастя в житті,
І хай серденько ваше співає.
- Діти – ті, кого любим безмірно,
В старші класи навчатися йдуть.
Хай благословення родинне
Зігріває вам світлу путь!
- Нехай же вас Господь благословляє
У світлу путь, на добрії діла,
На вірну стежку завжди наставляє,
Щоб доля в вас щасливою була!
- Спасибі вам, наші батьки,
За теплоту й любов родинну.
За дружбу й спокій у сім ї
І за турботу щогодинну.
Учитель. І вам шановні батьки,
Спасибі хочу я сказати,
Із щирим вчительським теплом
За ночі ті, що не доспали,
Коли задачі ви рішали,
За вірність прикладів і вправ,
І за малюнки з малювання –
Тут кожний батько участь брав.
Це – перший крок,
Попереду – ще сім кроків.
Отож, навчайтеся, батьки,
І кожен день робіть уроки.
Пісня
- Ось і закінчено четвертий клас.
З вами перші сходинки здолали,
Вас завжди ми будем пам’ятать,
Не забудемо, що з вами ми надбали.
- З нами ви одним життям жили,
Ви були нам всім, як рідна мати.
Нас сьогодні ви проведете –
Завтра будете малечу зустрічати.
- Прийдуть до вас малі маленькі діти,
Ви їх так само будете навчать.
А в перші дні, буває так нерідко,
Вам буде якось нас не вистачать.
Нам теж без вас незвично буде трішки,
Але до всього треба нам звикать.
- Пробачте нам за все,
Що іноді ми неслухняними були.
Та ми ж любили до нестями вас.
Любили так, як тільки вміли ми.
- Останнє нині в нас побачення
Нам сумно розлучатись з вами.
І просимо у вас пробачення
Ми найщирішими словами.
- За те, що колись хтось не вивчив урок
Домашнє завдання не виконав в строк.
А хтось одержав знову двійку,
встрявав з товаришем у бійку,
базікав часто безупинно…
та ви прощали нам провини.
- Ми сьогодні вже йдемо від вас
По стежині шкільній в п’ятий клас.
Не сумуйте за нами рідненька,
Ми завжди пам’ятатимем вас.
- Сьогодні ми прощаємося з вами,
Бо більше ви не будете нас вчить.
У клас до нас прийде вже інша мама,
Щоб за неправильні вчинки посварить.
Пісня
- Шановна вчителько, нова!
За нас ви будьте певні,
Хоч ми рухливі і шумні,
Зате розумні й чемні.
- Хоч іноді ми пустуни маленькі,
Хоч часто ми здіймаєм галас, сміх,
Та ми потягнемось до вас, немов до неньки,
Якщо полюбите ви щиро нас усіх.
- Ми будемо учитись на відмінно.
І з поведінкою в нас буде все гаразд.
То ви прийміть нас в старший , в п’ятий клас.
- У нас усіх прощальний настрій.
Ми схвильовані украй.
Скажем разом: «Велика школо ,здрастуй !
Початкова прощавай!»
Учитель. Літа минають … ось і швидко минули ці чотири роки навчання. Жаль розлучатися з вами. Але ви – неначе пташенята, що вилетіли з рідного гнізда. Але частинка вашого серця залишилася в моєму серці. Я щаслива, що ви були в моєму житті. Ви завжди залишитеся в моїй пам’яті такими ж веселими, рухливими, доброзичливими, слухняними, хоч іноді і неслухняними. Спасибі вам, дорогі діти, за підтримку , за добрі та теплі слова.
Швидко так минуло свято,
А так багато хочеться сказати:
Що буду я за вами сумувати,
Що буде вас мені не вистачати.
Ви ж в науку далі йдіть
І мене не підведіть.
Щоб батьків і вчителів ви шанували,
Менших, слабших, щоб не ображали.
А ще у вас у всіх прошу пробачення,
Як ненароком скривдила я вас,
Щоб ваші прикрощі й образи
Не перейшли у п’ятий клас.
І які б оцінки ви не мали
Прошу, щоб ви дружили й шанувались,
Завжди прагнули лише до одного,
Щоб був один за всіх і всі за одного.
Слово гостям свята. Вручення медалей .
про публікацію авторської розробки
Додати розробку