Пошукова робота "По життю - із піснею"

Про матеріал

Неможливо вивчати історію без знання минулого, а найбільше відомостей про минуле ми знаходимо у творах усної народної творчості. Фольклорові властиві усна форма поширення . Його функціонування повʼязане з традиційними обрядами, звичаями, трудовими заняттями, дозвіллям, певними переживаннями та настроями. В цьому процесі відбувається і саме творення фольклору.

Перегляд файлу

$C:\Users\Admin\Desktop\Без названия.jpg$

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

ДЕРГАЧІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ БУДИНОК ДИТЯЧОЇ

ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

ДЕРГАЧІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «РУСЬКО-ЛОЗІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ»

ДЕРГАЧІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Всеукраїнська експедиція учнівської

та студентської молоді

«Моя Батьківщина - Україна»

напрям

«Духовна спадщина мого роду»

«ПО ЖИТТЮ-ІЗ ПІСНЕЮ»

$C:\Users\Admin\Desktop\prapor_ukrajini.jpg$

2019

Учасники експедиції

$C:\Users\Admin\Desktop\0f90b76f-eb31-4ed9-82c9-39840aa73c61.jpg$

Аксьонов Дмитро Євгенович,

учень 10 класу

Комунального закладу

«Русько-Лозівський ліцей»

$C:\Users\Admin\Desktop\3a1c5a7b-62ce-47da-ab81-bc79befe1a34.jpg$

Аксьонова Марина Олексіївна,

вчитель історії

Комунальний заклад

«Русько-Лозівський ліцей»

Дергачівської районної ради

Харківської області

067-904-86-95

Неможливо вивчати історію без знання минулого, а найбільше відомостей про минуле ми знаходимо у творах усної народної творчості.

Фольклор-усна народна творчість, характерними ознаками якої є колективність творення, масовість побутування, анонімність та часто багатоваріативність у виконанні. Фольклор (з англ.) - народна мудрість.

Фольклорові властиві усна форма поширення (передача між людьми способом прямої контактної комунікації). Його функціонування повʼязане з традиційними обрядами, звичаями, трудовими заняттями, дозвіллям, певними переживаннями та настроями. В цьому процесі відбувається і саме творення фольклору.

Фольклор живе, діє у широкому народному середовищі і при його активній участі. Водночас у цьому процесі відіграють винятково важливу роль особистості виконавців так званих носіїв фольклору - обдарованих співаків, оповідачів, мудрих, дотепних людей, котрі мають у памʼяті значний репертуар народних пісень, казок, переказів легенд, приказок, прислівʼїв, анекдотів і вміють яскраво донести їх до широкої аудиторії. Сьогодні нерідко спостерігаємо, що в тому чи іншому колективі, гурті виділяються люди, які вміють заспівати, розповісти щось цікаве, дотепне, добре володіють народним словом. А колись роль і значимість таких людей були набагато більшими. Вони жили у кожному селі, були бажаними в кожному гурті, виконували функції заспівувачів, лідерів молодіжних громад, вечорниць, різних урочистостей, розваг, наділялися гідністю обрядових чинів: весільних старост, старших свах, дружків тощо. Їх цінували, поважали. Такі талановиті особистості, зокрема, народні співці, кобзарі, лірники, казкарі часто виступають найактивнішими співтворцям фольклору.

Але наша сучасність внесла й вносить у фольклорний процес великі зміни. Загальне поширення писемності й підвищення освітнього рівня населення, преса, радіо, телебачення, кіно, вплив книжки, різних видів професійної культури, художньої самодіяльності, масової популярної культури істотно позначилися і на специфіці побутування й функціонування фольклору, і на його творенні. Винятково негативно вплинула на фольклорну ситуацію в Україні 70 - літня політика більшовицького тоталітаризму. Насильна ломка соціальних устроїв життя, традицій, курс на русифікацію, викорінення старих і насадження штучних соціалістичних звичаїв і обрядів, табу на багато фольклорних явищ, переслідування носіїв народнопоетичних надбань і культивування «угодних для режиму» псевдо фольклорних новотворів деструктивно діяли на всі аспекти побуту, поширення і функціонування усної народної словесності, принижували її роль і престиж, деформували й у багатьох моментах перервали природний процес між поколінної передачі фольклорної традиції.

І все-таки фольклорне життя не припинилося. Свіже повітря, прохолодна джерельна водиця, п`янкий аромат цвіту, запашні мальви та ромашки, спів пташок - все це асоціюється лише з одним словом - село. Село Руська Лозова Дергачівського району Харківської області. Саме тут у багатодітній родині 11 лютого 1947 року народилася Фоміна Тетяна Опанасівна. Наші предки казали, що Господь дав людям музику і спів, аби вони не сумували за раєм. Адже музика може вершити чудеса, а пісня ніколи не знала заборон і кордонів, бо несла у вирі звуків найпотаємніші почуття. Так було і в цій родині. Завжди звучали пісні.

Закінчивши школу Тетяна Опанасівна працює в школі старшою вожатою. Потім всього декілька років - на заводі. Бо її душа линула до дітей, до пісні. І вона повертається до свого рідного села і більше, ніж 30 років працює в культурі, з яких 20 років працює завідувачем Русько - Лозівським сільським клубом.

Відтоді душа пані Тетяни стає щедрішою на любов до мистецтва і дітей, закоханих у цю справу. Цієї любові вистачає на всіх, хто перебуває в полі її творчої аури, особистого прикладу.

Але бажання співати було настільки сильним, що у 1995 році Фоміна Тетяна Опанасівна створила колектив любителів народної пісні і стала його керівником. Колектив налічує 12 чоловік, віком від 60 до 80 років. У колективі глибоко шанують і люблять народну пісню - невичерпне джерело творчості, які виконуються із супроводом, і, акапельно. Колектив міцніє творчо та духовно. Саме завдяки духовній єдності хор української пісні приваблює життєрадісністю, повагою до традицій народного співу. Усі учасниці «Слободи» живуть в селі Руська Лозова.

Тетяна Опанасівна має творчий підхід до своїх обов’язків, цілеспрямована, енергійна, справжній фахівець своєї справи. Неодноразово її робота оцінювалась як на районному, так і на обласному рівнях. Приймала участь у конкурсі «Супер-бабуся» 2002-2003 років (див. Додатки, фото 1), де завоювала любов і визнання не тільки глядачів і журі, але і інших учасників кункурсу. Рішенням XXXV сесії районної ради VI скликання від 06 серпня 2013 року «За вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Дергачівського району» була удостоєна знаку «Почесний громадянин Дергачівського району». Є Почесним жителем села Руська Лозова.

Невтомний організатор і керівник ансамблю «Слобода» Т.О. Фоміна -великий прихильник народної пісні. Це за її задумом були дібрані костюми для виступів- вбрання, збережене у скринях прабабусь у первозданному вигляді. Їм вже понад 100 - 150 років і вони мають велику цінність. Кожен костюм непоповторний. Власноруч зроблений з натуральної тканини. Оздоблений різнокольоровими стрічками.

Аматорки ведуть етнографічну пошукову роботу. Відтворюють забуті пісні свого села, вносять їх до репертуару. На концертах ансамблю завжди аншлаг. Глядачі отримують естетичне задоволення.

У рідному селі талановиті аматори сцени відродили чудові традиції й дали життя народним святам «Щедрий вечір - добрий вечір», «Масляна», «Івана Купала», «Трійця», «Спас» тощо.

Яскрава пісенна творчість самобутнього фольклорного ансамблю «Слобода» широко відома не лише у нашому районі. Його талановитих виконавців добре знають й далеко за його межами. Яскравою, незабутньою подією була його участь у Міжнародному фольклорному фестивалі традиційної словʼянської культури в селі Нова Усмань Воронезької області (див. Додатки, фото 4 ). Колектив з великим успіхом неодноразово виступав у програмі Міжнародного фестивалю «Покуть» ,брав часть у Міжнародному фестивалі національних меншин у м. Київ. Задача фестивалів-пропаганда та популяризація традиційного музично-культурного спадку, використання найбагатшого арсеналу словʼянської культури. Адже саме ця форма спілкування збагачує народи, підживлює духовними цінностями, зберігає та відроджує народне музичне мистецтво. Постійний учасник щорічних Міжнародних фестивалів «Печенізьке поле», «Талица» (див. Додатки фото 2), в обласних фестивалях «Свадьба в Малиновке», «Сьогодні Івана, а завтра Купала» у м. Харків, багатьох інших конкурсах. Їх ліричні виступи щиро сприймаються глядачами, підкорюють неповторністю глибоких витоків народного мистецтва.

Колектив неодноразово нагороджувався Почесними грамотами та дипломами різних рівнів. Він бажаний гість на всіх районних святах, частий гість на багатьох театральних майданчиках, у парках культури і відпочинку м. Харків, а також сценах його концертних залів (див. Додатки, фото 5, 6 )

В усьому, що творять аматори, - присутність їх душі. Більше того: світло їх душ присутнє не тільки в межах однієї пісні, воно поза ними як своєрідна аура. Тому так радісно, хвилююче і бентежно слухати їх творіння, залишатися з ними наодинці, впиватися вишуканою і хвилюючою для серця музикою, цікавий політ думки яких спонукає слухача до співтворчості!

Характерно, що світ, який вони створюють, - неймовірно добрий у своїй основі, казково-лагідний і привітний. Відчувається, що в ньому затишно і безпечно всім: дорослим і дітям, деревам і квітам… Над ними - Божа благодать. Адже в часи сучасного глобалізаційного процесу це так важливо творити добрий, милосердний світ, щоб позбутися неправди, жорстокості й насилля хоч на якийсь відрізок часу.

Безумовно, само по собі нічого не дається. За тим стоять невтомні й непрості творчі пошуки, безсонні ночі, і головне - мимовільне осяяння, тобто те, що падає з неба, оповите незбагненною тайною, і осмисленню не підлягає.

ПО ЖИТТЮ-ІЗ ПІСНЕЮ

Аксьонов Дмитро,учень 10 класу,

Комунального закладу «Русько-Лозівський

ліцей» Дергачівької районної ради

Харківської області

Керівник: Аксьонова М.О.

Неможливо вивчати історію без знання минулого.

Фольклор - усна народна творчість. Його функціонування повʼязане з традиційними обрядами, звичаями, трудовими заняттями, дозвіллям, певними переживаннями та настроями.

У цьому процесі відіграють винятково важливу роль особистості виконавців так званих носіїв фольклору, котрі мають у памʼяті значний репертуар народних пісень, казок, переказів легенд, приказок, прислівʼїв, анекдотів і вміють яскраво донести їх до широкої аудиторії. Вони жили у кожному селі, були бажаними в кожному гурті.

Але наша сучасність внесла й вносить у фольклорний процес великі зміни.

Винятково негативно вплинула на фольклорну ситуацію в Україні політика більшовицького тоталітаризму: ломка соціальних устроїв життя, курс на русифікацію, викорінення старих звичаїв і обрядів. Уряд перервав природний процес міжпоколінної передачі фольклорної традиції.

І все-таки фольклорне життя не припинилося. 11 лютого 1947 року у співучій родині народилася Фоміна Тетяна Опанасівна, душа якої линула завжди до народної пісні.

Більше, ніж 30 років працює в культурі, з яких 20 років працює завідувачем Русько-Лозівським сільським клубом.

Але бажання співати було настільки сильним, що у 1995 році Фоміна Тетяна Опанасівна створила колектив любителів народної пісні «Слобода» і стала його керівником.

Тетяна Опанасівна має творчий підхід до своїх обов’язків, цілеспрямована, енергійна». Була удостоєна знаку «Почесний громадянин Дергачівського району». Є Почесним жителем села Руська Лозова.

Це за її задумом були дібрані костюми для виступів- вбрання, збережене у скринях прабабусь у первозданному вигляді. Їм вже понад 100 - 150 років і вони мають велику цінність.

Аматорки ведуть етнографічну пошукову роботу. Відтворюють забуті пісні свого села, вносять їх до репертуару.

Колектив неодноразово нагороджувався Почесними грамотами та дипломами різних рівнів.

Світ, який вони створюють, - неймовірно добрий у своїй основі, казково-лагідний і привітний. Відчувається, що в ньому затишно і безпечно всім. Адже в часи сучасного глобалізаційного процесу це так важливо творити добрий, милосердний світ, щоб позбутися неправди, жорстокості й насилля хоч на якийсь відрізок часу.