Якими були учні, з якими ви працювати десять років тому? А які вони, ті, хто просто зараз сидить за партами? Погодьтеся, ці діти зовсім різні! Інші умови дорослішання, інші вподобання, інше сприйняття світу. Зрештою, сам світ не статичний, він постійно змінюється, а отже змінюються і люди. Тож не дивно, що мають змінитися підходи до викладання та співпраці з учнями.
Чи розумієте ви сучасних дітей? Чи знаєте ви, як просто зараз покращити освітній процес? Перевірьте себе, скориставшися нашим чек-листом.
1. Ви практикуєте ненасильницьке спілкування
Конфліктна ситуація між школярами, непорозуміння з батьками школяра, зауваження від колег-викладачів щодо поведінки учнів вашого класу… Щоб не сталося, виправити ситуацію допоможе методика ненасильницького спілкування Маршала Розенберга. Насправді вона може неабияк покращити шкільний клімат.
Тож коли ситуація здається напруженою – не панікуйте! Спробуйте розібратися, але не звинувачуйте нікого. Адже такий підхід може легко зруйнувати довіру між вами та учнями. Аби цього не сталося, дотримуйтеся наступної схеми спілкування:
- нейтральне спостереження, факти («Востаннє о 8:00 ти прийшов у вівторок, два тижні тому»);
- висловлення власних емоцій («Мені сумно та образливо, коли ти запізнюєшся. Я відчуваю занепокоєння, адже мені важливо розуміти, що відбувається у твоєму житті»);
- окреслення власних потреби та припущення щодо потреб співрозмовника («Можливо, тобі не вистачає часу вдома, щоби виконати домашнє завдання? Але мені важливо, щоби ти закріплював знання поза уроками»);
- прохання без маніпуляцій та вимог («Чи можу я запропонувати тобі виконувати завдання у школі, після занять?»).
2. Ваш урок – дискусія, а не монолог
Інколи шкільні уроки схожі на лекції в університеті: вчитель говорить та записує на дошці основні поняття, а школярі тихо занотовують сказане. Погодьтеся, це доволі сумна картина. Тим паче, що існує стільки цікавих методів та прийомів, які здатні перетворити звичайний урок на захопливу подорож! Тож ні в якому разі не ігноруйте їх.
Наприклад, проводьте дискусії, мозкові штурми та нестандартні опитування – це дозволить залучити всіх без винятку учнів до роботи під час уроку, активізувати та уцікавити навчальний процес. А ще можна проаналізувати заняття разом зі школярами: коли діти розуміють, що їхня думка важлива, це мотивує їх працювати активніше.
Як цього досягти? Зробіть та завжди майте при собі коротку пам’ятку: «Урок = 50% мого внеску + 50% внеску учнів». Звісно, це правило діє не для кожного уроку. Втім, це те, до чого потрібно прагнути!
3. Ви навчаєте з огляду на періоди розвитку дитини
Звісно, навчальні програми та методичні матеріали складені відповідно до віку школярів. Але важливо й те, як доноситься інформація, як учитель комунікує із дітьми. Адже діти різного віку сприймають та засвоюють інформацію по-різному. І те, що добре працювало з учнями середньої школи, перестає бути ефективним під час роботи зі старшокласниками.
Наприклад, підлітки можуть бути недостатньо уважними на уроках та швидше втомлюватися через гормональні зміни, а не тому, що їм не так уже і потрібне те навчання. А в учнів молодшої школи виникнуть проблеми з опануванням великого теоретичного матеріалу, тож бажано використовувати ігровий підхід. Стільки нюансів потрібно врахувати! Тож учителю нової формації просто необхідно непогано знатися на дитячій психології та розбиратися в особливостях розвитку особистості.
4. Ви знаєте про «прихований навчальний план»
Навчальний план – один із основних робочих документів учителя. А як щодо прихованого навчального плану? Це набір дискримінаційних упереджень, які транслюють діти, батьки та подеколи самі вчителі. На жаль, ці упередження буквально всюди.
Що ж із цим робить учитель нової формації? Він відкрито розповідає про дискримінацію: що це, як проявляється, як не транслювати упередження та як від них захиститися. Експерти також радять не боятися говорити про множинність дискримінації, тобто про те, що одна людина може зіштовхнутися одразу з кількома різновидами упереджень щодо себе (наприклад, одночасна дискримінація за зовнішністю, місцем народження та станом здоров’я).
Кожен із нас так чи інакше транслює нерівність, адже ми соціалізуємося в нерівному суспільстві, ми виросли під впливом тих чи інших стереотипів. Тому кожна «дрібниця» має значення! Помічайте власні та чужі дискримінаційні висловлення, на кшталт «прекрасна половина нашого класу впоралася краще», «блакитні зошити для хлопчиків» тощо. І неодмінно пояснюйте, що тут не так.
5. Ви аналізуєте успіхи та невдачі учнів
Усі діти особливі. І якщо Іванко в захваті від української літератури і моментально «ковтає» великі та складні твори, то це не означає, що його подружка Ганнуся буде робити так само. І якщо сьогодні Олег чудово впорався з доказом теореми, це не означає, що завтра він так само легко розбереться з логарифмами.
Тож викладання завжди має бути свідомим! Варто ретельно аналізувати всі досягнення та невдачі дітей – це дозволить дібрати прийоми та методи роботи, що підходять кожному. А для зручності варто вести своєрідний щоденник спостережень, де можна писати про:
- настрій дітей на початку та наприкінці уроку;
- рівень мотивації, зацікавленості темою та предметом загалом;
- успіхи школярів під час індивідуальної та групової роботи;
- завдання, які вочевидь подобаються учням більше;
- думки щодо того, що знижує та підвищує продуктивність школярів.
Які з цих пунктів точно про вас? Якщо всі – це чудово! А щоб точно не мати сумнівів та на 100% оволодіти всіма навичками, необхідними вчителю нової формації, обов’язково перегляньте наш тематичний курс «Учительство нової формації: початкова та середня освіта в системі НУШ» від Артема Горобця. Та й просто – щиро радимо цей курс усім, кому важливо крокувати в ногу з часом та бути «на одній хвилі» з сучасними дітьми.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.