Олександр Нілл (1883-1973) – англійський педагог, адепт вільного виховання. Найпопулярнішим його доробком є книга «Саммерхілл – виховання свободою», опублікована 1960 року. Ця праця є результатом багаторічної педагогічної практики, проведеною у супроводі ідеї про вроджену мудрість дитини. У роботі він стверджував, що педагогічний тиск, пропагування усесторонньої дисципліни спотворюють дитину.
Як видно з назви книги, лише свобода зробить дитину щасливою людиною у майбутньому. Передусім важливо звертати увагу на естетичні та емоційні, а вже потім на інтелектуальні аспекти виховання. Наведемо декілька цитать з його роботи:
Покарання завжди є актом ненависті. У покаранні вчитель чи батьки ненавидять дитину – і вона це розуміє.
Покарання не буває справедливим, бо жодна людина не може бути справедливою.
Дитина, яку змушують підкорюватись, буде виражати свою ненависть до влади, навмисно дратуючи батьків. І дійсно, погана поведінка найчастіше є доказом неправильного ставлення. Будь-яка нормальна дитина прийматиме батьківську настанову, якщо у родині є любов.
Якщо дитина бреше, вона або боїться вас, або копіює. У брехливих батьків виростають брехливі діти. Якщо ви хочете чути від своєї дитини правду, не обманюйте її..
Свобода значить право робити все, що ти хочеш, якщо цими діями не порушуються права інших.
Немає складних дітей, є складні батьки. А краще сказати, що існує просто складне людство.
Складна дитина – нещасна дитина. Вона знаходиться у стані війни з самим собою, і відповідно, з усім світом.
Мені ніколи не доводилось бачити ліниву дитину. Те, що називають лінню, часто є відсутністю або цікавості, або здоров’я.
Батьки не поспішають зрозуміти, наскільки неважлива навчальна сторона школи. Діти, як і дорослі, навчаються лише тому, чому хочуть навчитися. Усі нагороди, оцінки та іспити лише відволікають від справжнього розвитку особистості.
Навчання потрібне дітям набагато менше, аніж любов та розуміння. Щоб бути справжніми, їм потрібна підтримка та свобода. Лише сильні та люблячі батьки можуть дати дитині свободу бути хорошим.
Політика, як і релігія, – це справа особистого вибору, який потрібно зробити лише тоді, коли дитина виросте.
Школа, яка змушує дітей, активних за своєю природою, увесь час сидіти за партами, вивчаючи у більшості своїй непотрібні предмети, – це погана школа. Вона гарна лише для тих, хто вірить саме в таку школу, для людей, які хочуть привести дітей не до творчості, а до послуху, до повної відповідності цивілізації, де єдиний критерій успіху – гроші.
Усі ідеї апробовано у процесі роботи в школі Саммерхілл. Саме там О. Ніллу вдалося створити комфортні умови для розвитку дітей: їх навчали основам демократії, самоврядування, підкріплених трудовою діяльністю. Правила у школі існують, їх можна переглядати та доповнювати, але слідувати їм – обов'язок, один з небагатьох. За мету він поставив навчити дитину мислити, не зазубрювати нові знання. До речі, приватна школа Саммерхіл з 1921 року працює й досі, неухильно слідуючи ідеям О. Нілла.
Цікаво, що багато хто з педагогів ХХ століття також пропагували теорію творчого розвитку особистості в умовах свободи. Розглядаючи схожі ідеї В. Сухомлинського, М. Монтессорі, Я. Корчака та інших, можемо сміливо робити висновок, що подібна тенденція знайшла своє продовження і у ХХІ столітті.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.