22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Позакласна робота з української мови

Про матеріал

Квітни, мово наша рідна. Позакласна робота з української мови як один з елемнтів формування та розвитку особистості. – Житомир, 2018. – с.80

У даній роботі йдеться про форми та методи позакласної роботи з української мови як обов'язкової складової частини нормально організованого навчально-виховного процесу школи.

Автор пише, що ця діяльність проводиться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення й вдосконалення знань, здобутих учнями в школі. Позакласна робота відрізняється від уроків змістом: на позаурочних заходах часто розглядаються мовні питання, що не визначені програмою і не зачіпаються в класі.

Найважливішою й найефективнішою формою позакласної роботи з мови є гурток. Переваги гурткової роботи полягають передусім у тому, що заняття (та й інші види роботи в гуртку) проводяться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавими й важливими для практики, освіти й загального розвитку мовними явищами.

Запропонована Програма, календарно-тематичний план та розробки занять гуртка «Лексичне багатство рідної мови» допоможуть учителям-словесникам цікаво та змістовно проводити заняття з учнями 5-6 класів.

Перегляд файлу

Позакласна робота з української мови як один з  елементів формування та розвитку особистості

 

 

 

 

 

 

 

позакласна робота з української мови як один з елементів формування та розвитку особистості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Автор: Заворотнюк Валентина Євгенівна,

                                                               вчитель української мови та літератури

 

 

 

 

2018

 

 

 

 

 

 

Схвалено методичною радою ЗОШ №1 (протокол №3 від 05.01.2018 р.р).

 

 

 

Укладач: Заворотнюк В.Є., учитель української мови та літератури ЗОШ№1 м. Житомира,

спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.

 

 

 

Рецензент: Філянович Л.В., заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заворотнюк В.Є.

 Квітни, мово наша рідна. Позакласна робота з української мови як один з елемнтів формування та розвитку особистості. – Житомир, 2018. – с.80

 У даній роботі йдеться про форми та методи позакласної роботи з української мови як обов'язкової складової частини нормально організованого навчально-виховного процесу школи.

Автор пише, що ця діяльність проводиться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення й вдосконалення знань, здобутих учнями в школі. Позакласна робота відрізняється від уроків змістом: на позаурочних заходах часто розглядаються мовні питання, що не визначені програмою і не зачіпаються в класі.  

Найважливішою й найефективнішою формою позакласної роботи з мови є гурток. Переваги гурткової роботи полягають передусім у тому, що заняття (та й інші види роботи в гуртку) проводяться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавими й важливими для практики, освіти й загального розвитку мовними явищами.

Запропонована Програма, календарно-тематичний план та розробки занять гуртка «Лексичне багатство рідної мови» допоможуть учителям-словесникам цікаво та змістовно  проводити заняття з учнями 5-6 класів.

.ЗМІСТ

ВСТУП ____________________________________________________________________________4

Розділ І.  ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ як один з елементів формування та розвитку особистості ________________________________________6

Розділ ІІ. МОВНИЙ ГУРТОК – ВАЖЛИВА Й ЕФЕКТИВНА ФОРМА ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

____________________________________________________________________________________9

2.1.Програма гуртка «Лексичне багатство рідної мови» (5- 6класи) __________________________9

2.2. Календарно-тематичне планування роботи гуртка «Лексичне багатство рідної мови»

 (5 – 6 класи) _______________________________________________________________________13

2.3. Плани-конспекти занять гуртка «Лексичне багатство рідної мови» (5 – 6 класи) __________16

2.4.Наші досягнення_________________________________________________________________65

ВИСНОВКИ ______________________________________________________________________ 68

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕАТУРИ_____________________________________________ 69

ДОДАТКИ ________________________________________________________________________70

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Шкільні роки – найважливіший період становлення особистості. Важливою складовою різнобічного виховання дитини є шкільний курс української мови та літератури. Оскільки ці предмети специфічні, то творчість вчителя треба розуміти не як суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету, одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Перед педагогами стоїть складне завдання: вивільнити, розкути думку, виховати творчу людину, виявити талант, якщо він є.

 Проте сам урок, як би майстерно він не був проведений, не може повністю забезпечити весь комплекс навчально-виховного процесу. Завжди залишається чимало питань, на висвітлення яких, на жаль, не залишається часу.

 Тут на допомогу вчителеві приходить арсенал позакласної роботи з української мови та літератури. Форм її є безліч, і всі вони в комплексі з навчальним процесом, який здійснюється на уроці, становлять основи формування та розвитку особистості, її емоційного світу, смаків.

 Метою цієї роботи є узагальнити досвід з організації позакласної роботи з української мови, показати основні форми й методи проведення занять гуртка, які дадуть змогу розширити  знання з рідної мови учнів, розвинуть їх творчі здібності, виховають естетичні смаки, закріплять громадянські та моральні світоглядні позиції школярів.

 Актуальність даного матеріалу полягає в тому, що в позакласній діяльності особливо яскраво розкриваються природні потреби дитини, зокрема в активній діяльності та самоствердженні. Ця діяльність дає змогу учням виступати в нових соціальних амплуа, займати ролі, які відрізняються від ролі вихованця, тобто це особлива сфера, де школярі зможуть задовольняти особистісні потреби в самоперевірці, самооцінюванні власного"Я". Це, так би мовити, зона активного спілкування, у якій задовольняються потреби в контактах .Вільний час – умова для розширення світогляду дітей, для самостійного творчого пошуку, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.

 Обєктом дослідження є робота мовознавчого гуртка «Лексичне багатство рідної мови» з учнями 5-6 класів ЗОШ №1.

Предмет дослідження. Позакласна робота з української мови  як один з елементів формування та розвитку особистості.

 Завдання:

  • виявити  суть позакласної роботи з української мови;
  • вивчити особливості формування та розвитку особистості під час позакласної роботи з української мови в загальноосвітній школі;
  • описати власну систему гурткової роботи.

 Психологи стверджують, що сучасні школярі нічого не хочуть відкладати на потім. Вони бажають жити, а не готуватися до життя. Їхні інтелектуальні потреби мають задовольнятися негайно. Саме позакласна робота має таку можливість.

 В.О.Сухомлинський називав позакласні заходи «другою програмою розумової праці» учнів. Далі він зазначав, що «кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не втомлена хода знесиленого мандрівника, що знемагає від непосильного тягара за спиною» [ 15 ].

Запропоновані Програма, календарно-тематичний план та розробки занять гуртка «Лексичне багатство рідної мови» допоможуть учителям-словесникам цікаво та змістовно  проводити заняття з учнями 5-6 класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ОДИН З ЕЛЕМЕНТІВ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

 Рідна мова – національне надбання кожного народу. Знання мовних скарбів, прилучення до духовного багатства  - ось головне завдання вчителя, адже поповнювати наше українське суспільство ми повинні освіченими та культурними людьми.

 Позакласна робота з української мови – це обовʹязкова  складова частина навчально-виховного процесу школи. Вона проводиться паралельно з класною й служить засобом розширення, поглиблення й вдосконалення знань, здобутих учнями на заняттях, активізації пізнавальної діяльності школярів. Така робота передбачає спеціально практиковані в позаурочний час заходи, які мають свій зміст, не завжди передбачені навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й дотримання таких принципів:             

-   принципу науковості; 

 - принципу доступності;

 - принципу усвідомлення знань та  активізації пізнавальної діяльності учнів;

 -  принципу наступності й перспективності;

 - принципу добровільності.

 До проблеми позакласної роботи в школі зверталися у своїх працях та пошуках видатні вчені-педагоги (К.Ушинський, А.Макаренко, С.Русова, В.Сухомлинський, С.Шацький, П.Бланський та інші)  [  ].

 Так, Софія Русова, ще в 1918 році виступаючи з лекціями для студентів педінституту, відзначила: «Визначаючи все віковічне значення школи, шкільної освіти для кращого розвитку дітей, не можна бачити, що найкраща школа без позакласної роботи  не дасть великих корисних наслідків. Позакласна і позашкільна освіта потрібна для культурного пошуку країни як один із засобів до виховання гармонійно розвиненої особи – індивідуальності». » [ 13 ].

 Високий внесок у розвиток теорії й практики виховання учнівської молоді в позакласній і позашкільній діяльності вніс видатний український педагог В.Сухомлинський. у його працях простежуються майбутнє школи, система народної освіти, процес соціалізації особистості й забезпечення впливу на неї всіх суспільних відносин – виробничих, ідеологічних, правових, моральних, сімейних тощо.

 Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливість для всебічного розвитку школярів у позакласні години дуже широкі, а здібності й нахили дітей – багатогранні. Треба тільки знати й уміти відкривати їхні таланти й розвивати їх. Він вважав, що необхідними умовами правильної організації вільного часу школярів є чітка організація всієї системи та структури виховної діяльності з учнями в позашкільному середовищі, за місцем проживання; різноманітність методів і форм виховної роботи, вивчення інтересів дітей; практична спрямованість занять; зацікавленість дітей та вчителів у цій роботі; створення у школі, за місцем проживання умов, що впливають на розвиток у дітей умінь та навичок самостійної організації свого дозвілля.

 «У кожного учня, - підкреслював Сухомлинський, - є задатки якихось здібностей. Ці задатки, як порох, і щоб їх запалити, потрібна іскра».  [15].

 На виконання вимог Державного стандарту повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх школах складається певна система позакласної роботи з української мови, яка має дві основні форми: систематичну, яка постійно ведеться протягом року, та епізодичну – заходи, що проводяться один-два рази на рік. До систематичних форм позакласної роботи належать мовний гурток, стінна мовна преса, видання учнівського журналу, регулярне проведення лінгвістичних радіопередач. Тут постійний склад учнів. Форми епізодичної роботи дуже різноманітні: мовні вечори, конференції, конкурси, виставки, екскурсії, тижні чи дні мови в школі, олімпіади тощо.  [ 6 ].

 Однією з головних передумов проведення позакласної роботи з предмета є збудження й постійна підтримка в учнів глибокого інтелектуального інтересу до мови. Зацікавленість позакласною роботою є організація та проведення шкільної олімпіади., конкурсу з української мови імені Петра Яцика, мовно-літературного конкурсу імені Т.Г.шевченка. мета таких заходів -  виявлення творчих здібностей учнів, розвиток та реалізація їх талантів.

 Особливою формою позакласної роботи є факультатив. Перевага таких видів діяльності полягає передусім у тому, що заняття проводиться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавими й важливими мовними явищами.

 Окрему групу становлять предметні тижні. У цей час здійснюються різноманітні заходи, спрямовані на збагачення дітей новими відомостями з мови, поглиблення й закріплення знань з програмового матеріалу, вдосконалення культури мовлення, залучення до самостійної творчої роботи.

 Мовний гурток – важлива й ефективна форма позакласної роботи, перевага якої, як і факультативу, у тому,  що заняття проводяться систематично, за певним планом, при постійному складі учнів. Успіх роботи такого виду діяльності значною мірою залежить від того, наскільки продумано й вдало організовує її керівник. Він детально планує й готує кожне засідання, добирає потрібну літературу, наочні посібники, консультує гуртківців, навчає, як треба працювати над запропонованою літературою, як готувати реферат чи повідомлення, як добирати найбільш вдалі приклади, де їх відшукати. Проте вчитель ні в якому разі не повинен підміняти учнів, давати їм готовий виступ, інакше вони втратять інтерес і потяг до роботи. Потрібно, робота гуртка не залишалася у вузьких рамках, а стала здобутком інших класів, школи в цілому, тому робота його повинна популяризуватися: оголошення, виступи гуртківців, виготовлення таблиць, мовних плакатів.

 Важливе значення має випуск стінгазет, у яких висвітлюються короткі, але виразні матеріали про суспільне значення мови, її розвиток, культуру мовлення, тлумачаться значення й правильність вживання окремих слів і словосполучень; висвітлюються факти його роботи, завдання й запитання мовних вікторин, умови конкурсів, що їх проводить мовний гурток.

 Отже, позакласна діяльність з предмету охоплює всю освітньо-виховну роботу в позаурочний час і спрямована вона на забезпечення потреб особистості у творчій самостійній діяльності за інтересами, стимулювання її творчого самовдосконалення та задоволення потреб дітей. За правильної постановки гурткової роботи значно зростає пізнавальна пошукова й творча активність учнів, вищим стає рівень їхнього психолого-педагогічного розвитку та виховання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. МОВНИЙ ГУРТОК – ВАЖЛИВА Й ЕФЕКТИВНА ФОРМА ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

2.1.Програма гуртка «Лексичне багатство рідної мови» (5- 6класи)

 

Структура Програми

гуртка «Лексичне багатство рідної мови»

(5-6класи)

  • Пояснювальна записка;
  • Технології організації навчального процесу;
  • Вимоги до результатів роботи гуртка;
  • Зміст програми;
  • Тематичне планування;
  • Список літератури

 

 

Пояснювальна записка

 

Навчання української мови в гуртках  є важливою складовою навчально-виховного процесу. Відбувається збагачення й розширення знань учнів з предмету; створюється інтелектуальний фон, що сприяє свідомому й глибокому засвоєнню програмового матеріалу; розвиваються вміння й навички усного й писемного мовлення, творчі здібності школярів.

Проте головне значення гурткових занять з української мови  полягає в забезпеченні належного рівня комунікативної компетенції, що передбачає вміння вільно й доречно користуватися виражально-зображальними можливостями української мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати в собі національні мовні традиції, комунікативну етику, знати й по­важати мову власного народу.

Слухаючи й використовуючи рідну мову в повсякденному житті, ми рідко задумуємося над тим, яким неоціненним багатством  володіємо. Звуки, утворені із них слова та речення сприймаються нами як щось звичайне, буденне, пересічне.

А тим часом мова – одне із найважливіших, найдавніших і найзагадковіших явищ у світі. За допомогою неї ми спілкуємось, пізнаємо світ, прилучаємось до культури, оформлюємо й висловлюємо свої думки, почуття, погляди. У нашій мові відбито відомості про життя й досвід багатьох попередніх поколінь українського народу. Вона віддзеркалює його душу, у ній закарбовано нашу історію, споконвічні прагнення й помилки.

Знання мови необхідне кожній людині в її повсякденному житті: без них не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватись багатогранним і гнучким, рідним словом.

У навчанні, формуванні та вихованні національної свідомості, духовно багатої особистості першочергове місце відводиться мові.

Тому учителі – словесники покликані дбати про розвиток логічного, наукового, художнього мислення, в основу системи навчання покласти живе слово, збагнути таємницю мови, прочитати історію слів, навчити вміло черпати із мовних скарбів все найточніше і найбарвистіше для висловлення думки. А для цього слід вивчати й аналізувати кожне слово, словосполучення й речення, відкривати малі й великі родини слів, навчити відчувати милозвучність мови, її красу.

Саме гурткові заняття з мови сприяють розширенню й поглибленню знань учнів, удосконалюють практичні уміння й навички, розвивають допитливість, спостережливість, творчу активність,індивідуальні здібності.

Гурток є найефективнішою формою позакласної роботи. Під час його проведення практикують різні форми, методи, інноваційні технології: короткі розповіді вчителя, міні – лекції, лінгвістично – пошукові повідомлення учнів, інформації – звіти, спостереження над цікавими мовними явищами, бесіди, конкурси, мовні ігри, самостійні й групові творчі роботи, експерименти…

Запропонований план та розроблені заняття можуть бути використані вчителями української мови, а завдання допоможуть засобами мови розвивати творчі здібності учнів, формувати вміння та навички, необхідні для практичної діяльності.

Мета гуртка: розширити й поглибити знання учнів з української мови; показати багатство й образність слова, повести до скарбниці лексичних перлин, що мають тільки їм властиву й неповторну будову та значення і разом з тим тісно пов’язаних між собою нитками походження, звучання, граматичних особливостей; переконати учнів, що світ лексики дуже цікавий; дбати про розвиток,збагачення,розквіт,чистоту й красу мовлення; вчити досліджувати, фантазувати,творити,розвивати логічне мислення, творчу активність; виховувати висококультурних й освічених патріотів України, любов до рідної мови, бажання її вивчати, досліджувати.

Завдання гуртка:

  • збагачувати словниковий запас, поглиблювати відомості з лексики, фразеології,;
  • виховувати свідоме прагнення до вивчення української мови;
  • виробляти вміння відчувати милозвучність мови, її красу, багатство, комунікативно користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях;
  • формувати морально-етичні цінності.
  • навчити вміло черпати із мовних скарбів усе найточніше й найбарвистіше для висловлення власних думок; ознайомити із закономірностями її будови,історичними та духовними цінностями.

 

Програма мовознавчого гуртка

«Лексичне багатство рідної мови» (5 – 6 класи)

 

Зміст навчального матеріалу та

 вимоги до навчальних досягнень учнів

18 год (0,5 год на тиждень)

№з\п

К-сть год

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1-2

2

Чи знаєш ти мову?

* тлумачить поняття «мова як засіб людського спілкування;

* визначає місцерідної мови у світовій культурі;

* знає вислови видатних діячів про українську мову, її красу й багатство

3-4

2

Із життя слова

* пояснює походження письма;

* працює з додатковою літературою;

* уміє коректно відстоювати власну думку

5-6

2

Про що говорять квіти в лузі

*складає різні повідомлення, використовуючи засвоєні слова та дотримуючись милозвучності мови;

*підпорядковує висловлювання темі та основній думці;

* має логічне мислення

7-8

2

Сини року й тижня

*вміє володіти голосом під час виступу та;

*проводить спостереження над мовним матеріалом;

*доступно подає зібраний матеріал;

*володіє навичками складаьти шаради

9-10

2

Як тебе звати

*знає структуру словника, працює з ним;

*чітко відповідає на питання;

*уміє зацікавити співрозмовника

11-12

2

Плекаймо культуру мовлення!

*знає основні правила спілкування;

*добирає й систематизує для самостійних висловлювань матеріал на основі різних джерел;

*дотримується вимог до мовлення

13-14

2

Слова-тезки

*користується різними видами словників;

*редагує тексти з лексичними помилками;

*використовує вивчені лексичні мовні засоби в ігровій діяльності

15-16

2

Слова-побратими

*визначає лексичне значення слова;

*уміє доречно використовувати у власному мовленні вивчені пласти лексики

17-18

2

Словники - наші порадники

*виразно читає знайомі тексти, відповідно до орфоепічних та пунктуаційних норм;

*уміє працювати зі словниками;

*знає види словників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Календарно-тематичне планування роботи гуртка

«Лексичне багатство рідної мови» (5 – 6 класи)

 

Способи відстеження та фіксації освітнього процесу

 Заняття  вміщують як теоретичні, так і практичні матеріали, тому рівень засвоєння теми можна побачити наприкінці кожного з них. Програма й кількість годин у ній є орієнтовними, тому керівник гуртка може вносити зміни та доповнення до її змісту залежно від інтересів вихованців.

 

№з\п

Зміст роботи

Види роботи

1-2

Засідання «Чи знаєш ти мову?»

1. Бесіда «Мова – засіб спілкування»

2. Учнівське дослідження «Мови-сестри».

3. Вікторина «Хто сказав про мову».

4. Естафета «Назви українських міст».

5. Гра «П'ятий зайвий».

6. Із записної книжки поета.

7. Діалог «Де ти живеш?»

3-4

Засідання «Із життя слова».

1. Учнівські спостереження:

- «Цікаві біографії слів».

- «Слова-прихідці».

- «Про носи».

2. Аукціон «Хто назве останнє слово».

5-6

Засідання «Про що говорять квіти в лузі».

1. Вступне слово вчителя «Вдумайтесь у назву квітки».

2. Учнівське дослідження «З легенд про назви квітів».

3. Вікторина «Чи знаєте ви квіти?»

4. Аукціон «Хто назве останню квітку?»

5. Гра «Назви описану квітку»,

7-8

Засідання «Сини року і тижня».

1. Вступне слово вчителя «Назви місяців».

2. Поетична хвилинка.

3. . Учнівські спостереження «Назви днів тижня».

4. Складання шарад.

5. Естафета «Утворіть прикметники».

6. Складання усної розповіді за опорними словами про поточний місяць.

9-10

Засідання «Як тебе звати».

1. Вступне слово вчителя «Наші імена».

2. Виступи учнів про власні імена, імена своїх рідних.

3. Аукціон «Утворіть пестливі імена»

4. Гра «Підберіть однозвучні чоловічі та жіночі імена».

11-12

Засідання «Плекаймо культуру мовлення!»

 

1. Позичені думки.

2. Робота з текстом.

3. Запишіть слова.

4. Цікаво знати.

5. Із народної скарбниці.

6. Робота з таблицею

7. Граматичне запитання.

8. Я - редактор.

9. Скоромовка-жарт.

 

13-14

Засідання «Слова-тезки».

1. Учнівське дослідження «»Однакові, проте різні».

2. Практичні завдання:

- «Знайдіть омоніми».

- «Назвіть омофони».

- «Прочитайте».

- «Несуть!»

3. Аукціон «Наведіть омоніми».

4. Відгадування загадок.

5. Підсумкове слово вчителя

 

15-16

Засідання «Слова-побратими»

1. Вступне слово вчителя «Побратими в мові».

2. Чайнворд «Синоніми».

3. . Практичні завдання:

- «Чи правильно поєднані слова?»

- «Заміни синоніми».

- «Виправ помилки».

4. Гра «П'ятий зайвий».

 

17-18

Засідання «Словники - наші порадники».

1. Вступне слово вчителя «Як довідатись про значення слова?»

2. Подорож «Які ти знаєш словники?»

3. Практичні завдання:

- Словниковий диктант.

- «Як перекласти?»

- «Складіть фразеологічний словничок».

4. Естафета «Поставте наголос».

5. Складання чайнворду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Плани-конспекти занять гуртка

«Лексичне багатство рідної мови» (5 – 6 класи)

 

Заняття 1-2

 

 Тема Чи знаєш ти мову?

 Мета: збагатити й поглибити знання учнів про рідну мову; сформувати уявлення про мовну скарбницю українського народу; розвивати вміння аналізувати висловлювання, складати невеликі тексти відповідно до комунікативного завдання; сприяти осмисленню визначальної ролі рідної мови у збереженні духовних надбань народу.

Перебіг засідання

Епіграф

Єдиний скарб у тебе – рідна мова.

Заклятий для сусіднього хижацтва.

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

П. Куліш

1.Вступне слово вчителя «Мова – засіб спілкування»

 Ми звикли називати себе й суспільство, до якого належимо, українською нацією. Ми пишаємося національною історією, творимо національну культуру, розвиваємо національну економіку… А що ж означає таке популярне сьогодні слово «нація»? Учені досі не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що нація — це певний колектив людей, які мають спільне походження, спільну культуру і, найголовніше, спільну мову. Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова — його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». Народ без мови не існує, отже, плекаючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу.

Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну й літературну мови. Адже вільне, творче слово — це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко:

Нації вмирають не від інфаркту,

Спочатку їм відбирають мову.

Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше — перший крик немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній зойк прощання людини зі світом, дзвінкий сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, тугу чумака в далекій дорозі і розпач кріпака на важкій підневільній праці, радість творчої праці та побратимської вірності і розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золото пшеничних ланів, багрянець світанкових заграв і срібло перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра і плин тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації, і тихий шепіт шовкових трав, гіркоту поневірянь на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.

А Вкраїни ж мова -

Мов те сонце дзвінкотюче,

Мов те золото котюче,

Вся давність і обнова -

Українська мова.

(П. Тичина)

Мова дається одвіку й довіку, це — спадкоємність не лише в межах роду, а й цілого народу. Українська мова — це святі скрижалі нашої нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам’ятаючи про її значення, про її рятівну, цілющу, відроджуючу силу:

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба нам, є,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

(В. Сосюра)

Один давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов’ю передусім до рідної мови як до найсвятішого скарбу нашої нації.

2. Виступ гуртківця. Мови-сестри

 Серед багатьох мов є дуже близькі між собою, споріднені. Це мови – сестри. До них належать українська, російська, білоруська. У цих мовах чимало спільного у звуковій системі, словнику, граматиці. Вони становлять групу східнослов’янських мов.

 У часи Київської Русі склалася єдина давньоруська народність. Майже 400 років проіснувала велика держава східних слов'ян. І мова в них була єдина – давньоруська.

 Пізніше посилилось політичне й економічне відокремлення територій, хоч між ними і продовжували існувати тісні зв’язки. А давньоруська мова стала матір'ю трьох братніх мов – української, російської і білоруської.

 Східнослов’янські мови не тільки донесли до нашого часу спільні звуки, слова і форми, спільну писемність. Вони й розвивалися паралельно, постійно контактували між собою, запозичували краще, що є в інших мовах.

3. Вікторина «Хто сказав про мову?»

- Учень зачитує самостійно підібраний вислів, інші вгадують.

4. Виразне читання напам'ять віршів про мову.

5. Естафета «Назви українських міст»

На аркуші паперу записані в колонку назви українських міст. Гуртківці, передаючи аркуш, записують біля слів походження назви. Учень, що не може пояснити значення «свого» слова, записує тлумачення наступного. Після першого аркуш проходить друге коло, коли хтось віз учнів пояснює походження пропущених слів. Закінчивши гру, діти зачитують пояснення. Учитель виправляє і доповнює їх.

6. Гра «П’ятий зайвий»

 Із п’яти продиктованих слів записується тільки чотири. Опускається слово, що відрізняється змістом, відтінком у значенні. Під час перевірки пояснюється семантична спорідненість записаних слів.

 Слова: Ліс, гай, лука, байрак, бір. Дідусь, дідуньо, дідок, дідище, дідочок. Солодкий, солоний, запашний, гіркий, кислий. Бузковий, полум’яний, багряний, кумачевий, пурпуровий. Лісовий, гарний, луговий, садовий, хатній. Говорить, промовляє, цокотить, їде, шепоче. Робить, виготовляє, трудиться, працює, спить.. внизу, торік, сьогодні, вчора, завтра. Там, тут, зверху, долі, мовчки.

7. Із записної книжки поета

 Наші письменники невпинно збагачують свої твори виражальними засобами, словами , словосполученнями, почерпнутими з народної мови. Прочитайте речення, записані з уст співрозмовників П.Г.Тичиною. які слова і чим привернули увагу поета? Поясніть їх значення (речення заздалегідь записані на дошці).

 1). Батожиста квасоля. 2). Кавун-то, кавун, та він набокуватий якийсь. 3). Оце ж так плачно та досадно. 40 Дощ мрячить. Буває задощить ся. 5). Страх мене обліг.

8. Складання діалогу «Де ти живеш?»

- Слово вчителя.

 «У якому під'їзді ти живеш?» – запитала бабуся хлопчика, який грався з її онуком. – «Я не в під'їзді, а в квартирі живу», - образився хлопчик.

 Чого не зрозумів малюк? Чи правильними є вирази «Живу на вулиці Бердичівській», «Живу над річкою»?

 Скласти та розіграти діалог з цього приводу.

7. Підсумок засідання

Домашнє завдання

1. Робота в групах. Провести спостереження за такими темами:

- «Цікаві біографії слів».

- «Слова-прихідці».

- «Про носи».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 3-4

 Тема Із життя слів

 Мета:учні мають навчитися точно визначати значення слова, доречно його вживати; виробляти навички доцільного вживати слова із переносним значенням та фразеологізмами, знаходити і виправляти лексичні помилки; збагачувати словник учнів; розвивати образне мислення, вміння самостійно досліджувати; виховувати увагу до слова, культуру мовлення.

Перебіг засідання

1. Учнівські спостереження:

- «Цікаві біографії слів» (Орієнтовний виступ)

 Українська мова має великий словниковий запас, що нараховує сотні тисяч слів. З розвитком суспільства, науки, техніки, культури кількість їх увесь час зростає. Тільки в першій книзі багатотомного «Словника української мови» нараховується 18 077 слів. В 11 томах їх буде приблизно в 11 разів більше. І кожне слово має свою історію, біографію. Створене народом, воно живе, може змінювати значення, звуковий склад, форму, мати родовід, даючи початок багатьом іншим словам. Виникнення і життя багатьох слів можна збагнути одразу. Історія ж інших простежується тільки після клопітких наукових досліджень. Розглянемо біографію деяких слів, вдумаємося у їх звучання, зв'язок з іншими словами.

 

http://ukrkarta.ua/images/gallery/img13601438079238.jpg

 

  Усім добре відоме слово стіл. Воно називає предмет, без якого ми не можемо обійтися в повсякденному житті. Вважають, що утворилося це слово від дієслова стелити (розкладати що-небудь на поверхні). Спочатку столом наші предки називали те, що підстилається. Воно нічим не нагадувало сучасний стіл, бо не мало характерних для цього предмета частин – ніжок та прикріпленої на них у горизонтальному положенні дошки. Пізніше столом почали називати покрите чим-небудь  підвищення, далі просто підвищення і, нарешті, відповідної форми меблі. Згодом виникає потреба в пристосуванні цього роду меблів до різних потреб. Так з'являються кухонні, туалетні, журнальні, письмові та інші столи. Значення іменника стіл з роками розширюється. Для наших предків слова солодкий стіл були б такими ж смішними й незрозумілими, як для нас,  скажімо, солодка парта. А в сучасній українській мові це словосполучення цілком звичайне, бо іменник стіл тепер вживається не тільки в значенні «меблі», а й «їжа»  (солодкий стіл), «харчування» (найняти стіл, вегетаріанський стіл),відділ в установі» (адресний стіл) тощо.

 Слово стіл має ціле плем’я родичів – слів, яким воно або його нащадки дали життя. Так, від іменника стіл за допомогою суфікса –ець утворилося зменшувальне стілець (як хлібець, хлівець), що згодом набуло самостійного значення і називає меблі із спинкою для сидіння однієї людини; за допомогою суфікса –ар – столяр – на означення осіб, які робили столи, а потім і тих, хто виготовляє меблі з дерева. Колись слово стіл уживалося також у значенні «престол», «трон» (княжіння), від нього походить столицямісто, де був стіл (трон) великого князя чи царя. Столик, стільчик, настільний, столовий, столувати, столярня, столярський, столичний і сила інших слів мають спільний з іменником стіл корінь.

 А що означає слово воротар? Член футбольної або хокейної команди, що захищає її ворота. Біографія цього слова теж дуже цікава. Воно утворене від іменника ворота за допомогою суфікса –ар із значенням особи за її діяльністю (як писар, кобзар). Спочатку іменник воротар уживався із значенням «сторож біля воріт». Брама обнесених високим частоколом чи муром міст, князівських замків, а потім і монастирів були цілу добу замкнені. Ключі мала особливо довірена особа, що відповідала за те, щоб ніхто з чужинців чи сторонніх не проник за мури або не втік з міста чи монастиря. Цю особу називали воротарем. З розвитком у нашій країні таких видів спорту, як футбол, хокей, іменник воротар переосмислено. Ним називають гравця, який захищає ворота команди від попадання в них м’яча або шайби. Слово воротар витіснило із спортивної термінології запозичене голкіпер.

http://bc02.rp-online.de/polopoly_fs/epa03284824-portugals-goalkeeper-rui-patricio-saves-1.2888582.1340833324!/httpImage/3846547806.jpg_gen/derivatives/rpo_zoom1024/3846547806.jpg

Багато слів нашої мови втратили зв'язок із своїми предками, що дали їм життя. Так, ми не зв’язуємо слово чорнило з чорний, олівець – з олово, півень – з піяти, черепаха – з череп (панцир, що охороняє її тіло). Деякі слова змінили, звузили або розширили своє значення, інші застаріли і вийшли з ужитку. Наприклад, слово стріляти розширило, білило – звузило, злодій – звузило, староста – змінило, чорнило – розширило.

  • «Слова-прихідці» (Орієнтовний виступ)

Слово фара прийшло до нас із інших мов. Що означає це слово? Ліхтар автомобіля. Цікаво, що слово фара, яке означає частину автомобіля, приблизно в 30 разів старше за слово автомобіль, вживане в мові з кінця ХІХ – початку ХХ ст..

 

https://blamper.ru/steady/52/44/41/original/5244410ffa1ad9b457fe1e74/0x0_faryi.jpg

 

У ІІІ ст.. до н.е. на маленькому острові біля входу в гавань м. Олександрії за наказом володаря Єгипту Птоломея Філадельфа було споруджено маяк. Острів, на якому на 300 ліктів угору піднеслась башта маяка, звався Фарос (гр.. парус), бо з берега він здавався косим парусом галери, яка йде в море. Моряки, підходячи до Олександрії, здалеку бачили світло на вершині башти. Це був найяскравіший у світі маяк, що врятував життя багатьом мореплавцям. По всій землі рознеслась про нього слава, а з нею і слово фарос, яке в багатьох мовах стали вживати в значення «маяк». Так слово фарос, яке в греків означало «вітрило», трохи змінивши звуковий склад, почало вживатись із значенням «світловий сигнал» і стало міжнародним. Пройшло понад 2000 років. Полум’я Фароса згасло, розвалилась і башта, на якій велично підносився маяк. Та мова зберегла пам'ять про знамениту споруду – слово, яким воно називалось.

Мова зберігає давні і вбирає нові слова. Адже з'являються речі, явища, про які потрібно говорити. Було винайдено тканини і їх назвали капрон, силон, нейлон, перлон, дедерон, лавсан і т.п. Найстаріше з них капрон, що з'явилося ще в 40-х роках ХІХ ст.. Це слово англійського походження. Розповідають, що воно, як найбільш благозвучне і просте за формою, було вибране із декількох сот слів, запропонованих на конкурсі, спеціально проведеному для вибору назви нової тканини.

А от назва волокна і тканини лавсан – складноскорочене слово, утворене з початкових звуків слів, що входять до назви установи, де винайдено волокно: Лабораторія високомолекулярних сполук Академії наук. У словнику це слово вперше з'явилось майже 50 років тому.

http://photo.7ya.ru/ph/2013/1/16/1358350242700.jpg?rnd=-1967635008

У 60-х роках минулого століття у відділ рукописів Публічної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна в Петербурзі надійшла посилка з Середньої Азії. У ній виявилась невеличка цеглина, у яку була замурована рідкісна рукописна книга – «Диван Хікменів». Автор рукопису – Ахмат Ассамі – жив десь років 850 тому. Книга містить переписані в ХІІІ ст.. пісні цього стародавнього співця.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/ea/Rumeli_Kazaskeri.jpg/249px-Rumeli_Kazaskeri.jpg

Тюркське слово «диван» означало «мудрість», «книга», «джерело мудрості», «збірка віршів», «писемність», «мудра порада». Проте воно мало в тюркських мовах й інше значення – «рада сановників при султанові», а пізніше – кімната з широкими східними сидіннями, де засідала така рада, самі сидіння. Найближчі сусіди турків, болгари і хорвати, слово диван почали вживати в значенні «кімната для прийняття гостей». Коли слово продовжило свій шлях на захід, до італійців і французів, воно знову змінило своє значення: почало називати не кімнату, а меблі в кімнаті, де приймають гостей. З цим значенням слово диван і прийшло до нас від французів. У польській мові диван означає «килим», тобто те, чим покривають меблі, які ми називаємо диваном.

https://www.pufetto.com.ua/items/matteo/c/1/c.matteo.jpg

Таким чином, у нашій мові є два однозвучні слова диван. Одне, запозичене безпосередньо з тюркських мов, із значенням «збірка віршів, поради мудрих» і друге, що пройшло довгий шлях через західні мови, із значенням «м'які меблі для сидіння і лежання».

А от слово клоун прийшло до нас з англійської мови. Так називався блазень в англійській комедії. Походить же слово клоун від латинського слова колонус«житель села». Міські жителі постійно сміялися над незграбністю й наївністю селюків.

  • « Про носи»

Усім відомі досить поширені в нашій мові вислови: зарубати на носі, лишитися з носом,  водити за носа. Як виникли ці стійкі сполучення слів? При чім тут ніс? Хто його рубає, залишає або не залишає, водить за нього? Річ у тім, що слово ніс лише в останньому словосполученні вживалось колись у значенні органа нюху.

На дорогах Середньої Азії можна зустріти величезного верблюда, який покірно ступає за провожатим, інколи зовсім маленьким хлопцем. Тварина змушена йти слідом, бо її ведуть за ніс – тягнуть за мотузку, прив’язану до кільця, вправленого в ніздрі. Згодом сполучення за ніс водити почали вживати в переносному значенні.

Водить за нос

У фразеологізмі зарубати на носі слово ніс означає «бирка для записів». Колись неграмотні люди носили з собою пам’ятну дощечку або паличку, на якій для пам'яті робили зарубки. Така бирка звалася носом (від дієслова носити). Щоб не забути про щось, зарубували на носі, тобто робили на дощечці відповідну позначку. Пройшов час. З'явилися найрізноманітніші засоби, що використовуються при записах для пам'яті. Представники сучасних поколінь не бачили носів із зарубками. Та пам'ять про них зберігає мова.

Зарубить на носу

А от у сполученні залишатися з носом слово ніс вживалося із значенням «хабар». У старі часи без подарунка судді, писарю чи іншому чиновникові годі було сподіватись на позитивне вирішення будь-якої справи. Подарунок, який, ховаючи, приносив відвідувач, звали приносом, або носом. Якщо чиновник приймав ніс, можна було сподіватися успіху. Коли ж від подарунка відмовлялися – відвідувач залишався з носом, ставало ясно, що справу програно.

залишитися з носом значення фразеологізму

2. Аукціон «Хто назве останнє слово»

Назвати українські й російські слова, що мають різне значення.

(Наприклад: вродливий – уродливый, родина – Родина, неділя – неделя, чоловік – человек, луна – луна, красний – красный).

3. Підсумок  засідання

Домашнє завдання

Провести спостереження за темою: «З легенд про назви квітів»

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 5-6

Тема. Про що говорять квіти в лузі

 Мета: вдуматися в назви квітів, перевірити, чи відомі вони учням; дослідити назви невідомих; розвивати логічне мислення, вміння самостійно працювати з додатковою літературою; виховувати культуру мовлення, толерантність.

Перебіг засідання

1. Вступне слово вчителя «Вдумайтесь у назву квітки»

 Весна і літо -  найпрекрасніші пори року. Особливо чудово в цей час на лузі, у полі, у лісі. Барвистим килимом покрита земля, а повітря напоєне тонкими пахощами цвітіння. Навколо, куди не глянь, квіти. Їх безліч. І кожна чимось вирізняється серед інших, має свої, неповторні барви, форму, пахощі й назву. Ось виглядає синьоока волошка, а ген там, на узбіччі, полум'яніє мак, і поруч сумно схилили свої білі голівки зірчасті ромашки. Ви збираєте квіти, милуєтеся ними, називаєте кожну красуню по імені. А чи задумувалися ви над тим, чому саме так нарекли їх, чому ми ніколи не сплутаємо косариків і волошок, ніжних конвалій і зозулиних черевичок, ромашок і лілій?

 Давайте вдумаємося у назви квітів, перевіримо, чи відомі вони нам.

(Демонструються листівки з малюнками квітів. Учні називають кожну квітку, пояснюють походження її назви.)

 А ця приваблива золотиста квітка є провісницею весни, вона з'являється на лузі, узліссі, лісовій галявині разом з травою. В Україні квітка має кілька імен:  примула, первоцвіт, золоті ключики. Даючи такі назви, люди виділили різні ознаки рослини: час квітування, зовнішній вигляд. Придивіться до суцвіття примули (демонстрація зображення квітки). Ніжні квіточки її нагадують в’язку золотих ключиків. За легендою – це ключі до весняного тепла і сонця, а також до скарбів і чарівних замків. Назва примула – латинське слово, що означає «перша».

 

http://greendom.net/images/plants/primula/primula5.jpg

 А ось білосніжна конвалія. Назва цієї ніжної запашної квітки походить від двох грецьких слів – конваліс (долина) і ліліон (лілія). Про конвалію існує кілька легенд. Одна з них розповідає, що, розквітнувши, конвалія зачудувалася неповторно красивою весною і почала жити тільки нею. Коли ж закінчилася весна, квітка так сумувала, так оплакувала її гіркими сльозами, що з серця виступила кров, забарвивши зелені сльози-ягідки в червоний колір. У деяких місцях України цю ніжну весняну квітку називають ще сердечником. Адже з конвалії виготовляють ліки від серцевих захворювань.

Загадки про квіти для дітей. Конвалія

 Чимало назв квітів пов’язані з переказами, легендами, міфами, повір'ями. Тільки треба мати на увазі, що здебільшого спочатку виникла назва за якоюсь ознакою – чи то зовнішньою схожістю з чимось, чи то за практичним використанням рослини, чи то за іншою властивістю її. А вже назва й давала поштовх народній фантазії до створення легенд.

 Послухаємо деякі з них.

2. Учнівські дослідження «З легенд про назви квітів» (Орієнтовні виступи і демонстрація зображень квітів).

 -  Усім відома квіточка з рожево-бузковим суцвіттям під назвою материнка. Ось що розповідає про виникнення назви її легенда. Жили на світі хлопчик і дівчинка. Життя їх було веселим і безтурботним, бо зігрівала його любов і ласка доброї, ніжної матері. Та неждано спіткало родину горе: занедужала і злягла рідна матуся. Більше вона не підвелася, померла. Засипали неньку сирою землею, і зосталися діти сиротами. Щоденно ходять вони на могилу, плачуть, благають матір встати, вернутися до них, бо важко живеться сиротам. Одного разу, побиваючись за матусею, побачили діти на могилі ніжну запашну квітку. Вони повірили, що то з'явилася до них мати в образі квітки і назвали її материнкою.

 

http://zeleni-liki.ru/images/materinka-zvichaina.jpg

 

 - Серед весняної флори особливо виділяються скромні й запашні червоні квіти, віночок яких своєю формою трохи нагадує наперсток. Це – наперстянка. З нею пов’язано чимало народних переказів. В одному розповідається про дівчину-сироту, яка таємно зберігала два наперстки, колись подаровані їй матір'ю. одного разу, коли дівчина бавилася ними, зла мачуха забрала їх і закопала в саду. А весною на тому місці виросла незвичайна рослина, великі гарні квіти якої схожі на наперсток.

http://www.vitusltd.ru/V-images/napers_cvet1.jpg

 - А ось окраса весняних садів – нарцис. Назва його пов'язується з міфом про грецького юнака Нарциса. Вродливий і гордий юнак знехтував палким коханням чарівної німфи Ехо. За це він був покараний богами. Одного разу юнак, відчувши спрагу, хотів напитися і побачив у воді своє відображення. Нарциса зачарувала власна врода, він покохав себе і не міг відірвати погляду від води. Так і помер юнак, перетворившись на ніжну й прекрасну квітку. Нарцис є символом краси й самозакоханості.

http://kartinki-cvetov.ru/images/narcissy/narciss8.jpg

3. Вікторина «Чи знаєте ви квіти?»

 * Назвіть квітку свободи. (Червона гвоздика.)

 * Пригадайте 4 назви квітів, співвідносні з іменами людей. (Грицики, васильки, маргаритки, миколайчики.)

 * Під якою ще назвою відома квітка брат-і-сестра? (Братики, сестрички.)

 * Розкажіть легенду про походження назви будь-якої квітки.

 * Наведіть 4 назви квітів, утворені із поєднання слів. (Горицвіт, ломикамінь, стули- уст, мати-й-мачуха.)

 * Пригадайте 5 назв квітів, що являють собою сполучення іменника з прикметником. (Жовта лілія, синій цвіт, левова паща, петрові батоги, кручені паничі.)

 * Наведіть 4 назви квітів, що походять від власних імен іншомовного походження. (Жоржина, едельвейс, гіацинт, адоніс, нарцис.)

 * Наведіть 3 назви квітів, споріднених з назвами тварин. (Півники, котики, орлики.)

 * Поясніть походження назви мати-й-мачуха. (У рослини листя з одного боку гладеньке, з холодним відблиском, з другого – білясте, ніжне.)

 * Чому одну з ранніх весняних квіток ми називаємо проліском? (Росте на пролісках – лісових галявинах.)

 * Перекладіть російською мовою назви квітів: конвалія, жоржина, бузок, волошка, троянда.

4. Аукціон «Хто назве останню квітку?»

 Гуртківці називають лісові або польові квіти. Виграє той, після кого ніхто не зможе назвати будь-яку квітку.

5. Гра «Назви описану квітку».

 Ведучий зачитує опис квітки. Учні називають її. Якщо відповіді немає, показує ілюстрацію

1.Лист зелений не пропав, 
а під снігом задрімав,
щоб у синю сукенчину
одягнуть весняну днину. (Барвінок)

2.Із перлин разочок, 
зелений листочок.
Аромат духмяний
тішить ліс весняний. (Конвалія)

3.Квітень жовту фарбу взяв, 
моріжок розмалював,
і з-під пензлика розквітли,
наче сонце, диво-квіти. (Кульбаба)

4.На зеленії листочки 
одягли білі віночки. 
Усміхаючись весні,
зацвітають… (яблуні)

5.Перша квіточка весняна 
тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький. (Підсніжник)

6.Із малої цибулини 
виріс весняної днини,
до нарциса привітався
та на грядці запишався. (Тюльпан)

7.Фіолетові фіранки 
у світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята
весну люблять зустрічати. (Фіалки)

8.Вишні росами вмивались, 
чепурились, наряджались.
В білі вбралися сорочки —
звеселилися садочки. (Цвіт)

9.Я найперша зацвітаю 
Синім цвітом серед гаю, 
Відгадайте, що за квітка, 
Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

10.Жовтенька голівонька, 
Біленька хустинонька,
Що я за квітонька? (Ромашка)

6. Підсумок засідання

Домашнє завдання

1. Провести спостереження за  темою «Назви днів тижня».

2. Вивчити напам'ять вірш про будь-яку пору року чи місяць.

 

 

 

 

 

 

Заняття 7-8

Тема. Сини року й тижня

Мета: провести спостереження над назвами місяців і днів тижня; розвивати вміння самостійно добирати матеріал, працювати з додатковою літературою, логічно мислити; виховувати інтерес до глибокого вивчення лексичних явищ рідної мови.

Перебіг засідання

1. Вступне слово вчителя «Назви місяців»

Скільки синів має рік? Запишіть їх імена у правильній послідовності. Зачитайте.

Спостерігаючи за навколишньою природою, люди помічали циклічність її життя. На зміну спраглому літу приходить дощова осінь, потім її витісняє жорстока морозна зима, яку згодом перемагає тепла, лагідна весна. І так постійно, з року в рік. Із 4 періодів, які називають порами року, виділяють менші проміжки часу – місяці. Календар, цей геніальний винахід людства, називає їх 12. Даючи імена синам року, наші предки передусім пов'язували їх з відповідними змінами в природі та з трудовими процесами, найважливішими для певного періоду. Ці імена живуть і тепер, і всі українські назви місяців легко можна порівняти з рядом інших однокореневих слів.

Ось назва першого сина року – січень. З яким словом вона пов’язана? (Сікти). Чому так назвали цей місяць?

 Січень - перший місяць календарного року. Назва його походить від слова «сікти»: мороз у цей період січе, і люди сікли ліс, готуючи ділянки під нові поля.

Одна з його давніх назв – «тріскун», бо тріщало все від січневих морозів...

Для християн православного віросповідування - це місяць Різдва Христового і Хрещення Господнього.

Європейська назва місяця – «януарій», російська –«январь»— походять від імені античного божества Януса, котрий піклувався початком і кінцем усякої справи, завершував старе і розпочинав нове. А січень-январь розпочинає рік...

А ще - «Сніжень», «Сніговик». І вважали наші предки, що немає кращого місяця від нього, бо, якщо «січень сніжний та холодний, то рік буде хлібородний», або - «якщо в січні холодно, то цілий рік буде не голодно». Щоби це справдилось, треба догодити сердитій Бабі-Зимі, котра господарює на землі в січневу пору, - а їй до вподоби Різдвяні колядки та Новорічні щедрівки. Від таких святкових співів її холодне серце тепліє і вона пом'якшує свій крижаний тиск на людські домівки, на озимину, на ліси і води, -січневі морози стають не такими жорстокими і Старий рік передає владу Новому без войовничого протистояння.

  Лютий - таку назву цьому місяцю дали люті морози, які сковують землю і води. І лютують у цей час голодні дикі звірі... Називали ще його «крутнем», бо крутила віхола над селами і полями. І «громником» та «зимо бором», бо могли прийти перші громи, адже на 15 лютого припадає Стрітення, коли зима зустрічається з літом, а холод зазнає перших ударів тепла, від чого і трапляється громовиця.

Європейська або російська його назва – «фехраль»- походить від латинського слова «фебруаріус», що означає «очищення», бо саме в цьому місяці древні римляни здійснювали обряд очищення, який був необхідним з огляду на те, що завершувався календарний рік-це був останній місяць року за старим календарем. А в Новий рік треба було вступати «очищеним», без старих «нашарувань».

Це місяць особливий: в лютневі дні Баба-Зима зустрічається з Весною і свариться-скаженіє, бо аж надто не хочеться їй втрачати своєї морозно-льодової влади над землею і водами. Вона то сніжить, то хурделить, то тріщить морозами, щоб показати, що є ще в неї сили; одночасно, котрогось дня може допустити потепління і відлигу, щоб приспати пильність Весни і зненацька знову вдарити морозами. Однак, незважаючи на всі її потуги, Бабі-Зимі після Стрітення вже не воскреснути, бо Сонце йде до Святого Воскресіння.

 Березень - у давнину його називали березілем, соковиком, капельником, бо вже капає зі стріх і береза починає давати свій цілющий сік. Саме з оживлення берези після зимових холодів і пов'язана назва місяця, що означає наступ весни.

На березень припадає весняне рівнодення - 22 числа, коли день зрівнюється з ніччю. Для християн - це місяць Великого Посту. Завершується березень днем «теплого» Олексія – «чоловіка Божого»....В Європі й Росії березень іменують «марсом» або «мартом» на честь давньоримського бога війни Марса. Бо йде повномасштабна війна весни із зимою.

Матінка-Весна доручила своєму найстаршому сину розпочинати новий господарський рік, а зробити це йому дуже непросто, бо не всю владу над світом отримав від Лютого: Баба-Зима то снігами-хурделицею промчиться над полями, то морозами вдарить по лісах-водах. І через це Березень сердиться, а тут вже й Квітень наступає, вимагаючи свою долю влади. Та Березень зиму зламує і пробуджує природу до оновлення життя.

  • А як утворились назви ще двох місяців весни? Назвіть їх і поясніть.

Квітень - бо розквітає природа, звільнившись від холодних обіймів зими та післязимових приморозків. Ще його називали дзюрчальником, снігогоном.

Для християн — це видатний місяць, бо на нього, як правило, припадає свято Воскресіння Христового, Благовіщення, а отже, і Вербна Неділя, завершення Великого Посту, і часто - Поминальний тиждень, Проводи.

...Європейська і російська назва «апрель» походить від імені давньогрецької богині кохання і краси - Афродіти (за римським варіантом – Венери).

Середульший син Матері-Весни, головне призначення якого - Землю-Матінку розбудити, вкрити її першими квітами-травами. Сам Квітень одягається в зелені шати, перепрягає коней з саней у воза, а коли соловейко озивається в гаї, починає готуватись до зустрічі меншого брата-Травня. В давні часи у Квітні вшановували Берегиню, яку благали про майбутній урожай, а також водили хороводи і співали радісних пісень на честь Лади та її доньки Лелі, щоби був лад у справах, любов і злагода між людьми, і від цього -радість на душі.

Травень - назву йому дали трави, які особливо буйно ростуть у цей період. Ще його називали пісенником і громовиком. Піснями висловлювали люди свою радість із приводу розквіту зеленої природи і вшановували весняні громи, що були особливо жаданими в цьому місяці, бо з ними приходили дощі й тепло.

Був він місяцем давньоруського бога Ярила- бога весняного Сонця і весняної сили та любовної жаги. Ще мав він назву «май», що означає буяння зеленої рослинності. Навіть була в давнину у багатьох народів богиня Майя - покровителька природи...

Припадають на цей місяць видатні християнські свята -Вознесіння, Мироносна неділя, день Святого Юрія.

...Назва місяця — «май» — від імені прадавньої богині природи і Землі Майї збереглась в Європі й Росії до цього часу.

Він - наймолодший і найвродливіший син Матері-Весни. В нього закохана і ним постійно милується чарівна богиня Майя - це заради нього вона всю землю квітами-травами, а дерева цвітом вкриває, ліси соловейками затьохкує. Тому цей місяць ще називали і «Пісенником», адже окрім солов'я й інші птахи співом заливаються, а зозуля ще й «кує» людям літа. І Ярило, господар весняного Сонця, у травні найактивніше діє і турбується не лише першими посівами, а й кличе людей жити коханням, вміти любити і бути добрими батьками-матерями.

Травень завершує Весну і готує прихід своїх літніх братів.

- Складнішу історію має назва 6 місяця. Як ви гадаєте – червень і червоний слова спільного кореня? Так, спільного.

Червень - перший літній місяць. А назву йому принесли плоди раннього літа, зокрема вишні й черешні, які додають червоних барв і зеленій рослинності, і назві самого місяця.

На червень припадає день літнього сонцестояння - 22 числа, коли найдовший день протистоїть найкоротшій ночі, і Сонце повертає на зиму, хоча попереду ще так багато літа.

В давнину його також називали кресником, бо кресали вогонь для запалювання купальських вогнищ. Бо в червні - день Івана Купала (за старим стилем). А також припадає велике християнське свято - Трійця або П'ятидесятниця, по-давньому, Зелені Свята, що відбувається на п'ятдесятий день після Пасхи.

...В Європі й Росії має назву «июнь», названий на честь давньоримської богині Юнони, котра була дружиною Юпітера і піклувалася шлюбом та сім'єю.

Він - зрілий чоловік, старший серед своїх літніх братів, а весняні брати - взагалі, юнаки супроти нього. Червень приходить до людей разом з Купайлом і єднає все суще на землі в Купальську ніч святим шлюбом Води і Вогню, а також закликає людей очиститись душею і тілом через молитву до Господа-Сонця, через поклоніння зоряному Небу і красному Літу.

  • Назвіть 2 і 3 місяці літа. Як утворилися їх назви?

  Липень - цвіте липа - одне з найкорисніших і найчистіших дерев. Липовий мед, який беруть у цей час бджоли, не тільки цінний, а й цілющий; липовий цвіт - універсальний лікувальний засіб. Того, що липень дасть для здоров'я людини, вистачить на цілий рік.

Ще його називали косенем і грозовиком, бо йшла активна косовиця, а в небі так само активно гриміли громи і проходили літні грози... Для християн липень - апостольський місяць: 12 липня -день апостолів Петра і Павла, 13 липня Собор Дванадцяти апостолів, 24 липня - день рівноапостольної княгині Ольги, а 28 -рівноапостольного князя Володимира.

...Європейська та російська назва «июль» - на честь Юлія Цезаря, римського полководця, диктатора і реформатора календаря.

Середульший син богині Літа. Він - маківка літа, бо в липні-і запахи різнотрав'я, і пташині мелодії, серед яких востаннє цього року звучить пісня солов'я і кування зозулі. Крім цього, липень - найгромовитіший місяць літа, бо саме в липневі дні бог Перун найчастіше крає небо блискавицями, очищаючи світ від всього лихого, а людей надихаючи на животворчу працю і життєлюбність.

 Серпень - його назва говорить сама за себе: основним знаряддям людей стає серп - приходять жнива. Тому колись називався «живцем». А ще іменували «спасівцем», бо припадає на цей місяць Спасівка-двотижневий піст перед Першою Пречистою - із 14 до 27 числа. В серпні - Перший і Другий Спас: Перший Спас, Медовий - 14 серпня, а Другий, Яблучний - 19 серпня. А також таке видатне свято, як Перша Пречиста (Успіння Матері Божої) - 28 серпня. Другий день серпня - день пророка Іллі.

...В Європі й Росії має назву «август» - за іменем давньоримського імператора Августа, котрий правив на рубежі старої й нової ер.

Наймолодший син Матері-Літа, а також найщедріший зі своїх братів- приносить людям найбагатші дари Землі-неньки. Серпневе Сонце ще вміє бути лагідним, але з кожним днем суворішає: осінній холод підкрадається серпневими ночами та інколи затримується до серпневих ранків, і чим ближче до осені - тим частіше... Від такого наступу осінньої прохолоди, очевидно, яскравіше спалахують високі серпневі зорі. Люди завжди були вдячними останньому місяцю літа за комори та засіки, наповнені багатими запасами, яких має вистачити до наступного врожаю.

- З аналізу назв місяців стає очевидно, що наші предки давали назви місяцям за природними і виробничими ознаками. Такою є назва першого осіннього місяця – вересень.

Вересень - це «вересовий» місяць, на який припадає цвітіння й збирання вересу та винограду.

В цьому місяці-осіннє рівнодення: 22 числа ніч наздоганяє осінній день і розпочинає відбирати в нього сонячні секунди та хвилини... 21 вересня - Різдво Матері Божої або Друга Пречиста. А 30 вересня - свято Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

... В Європі й Росії – «септембр» або «сентябрь» -, що латинською мовою означає «сім», бо він був сьомим місяцем старого календарного року, який починався із березня.

Старший син Матері-Осені. Він уособлюється зрілим чоловіком з посохом, від дотиків якого всихає трава. Однак, вересневе сонце ще м'яке і лагідне, але його все частіше закривають холодні хмари та сирі тумани. Символи Вересня - павутиння Бабиного літа, журавлині ключі у високому небі при відльоті у вирій, стиглі яблука в садах і перший золотий лист на дереві.

Жовтень — місяць жовтого листя. Місяць справжньої золотої осені. Називали його і весільником, бо, завершивши збирання осіннього врожаю, люди справляли весілля. 14 жовтня - Свята Покрова, а 9-го - день апостола-євангеліста Іоана Богослова.

...Європа й Росія називають його «октобрем» чи «октябрем», що походить від слова «окто». яке означає «вісім», бо він був восьмим місяцем давнього, дореформеного календаря.

Завершує господарський рік: один з останніх дарів Матінки-Землі - капуста - поповнює запаси на зиму. Дозволяючи помилуватись останніми квітами року, жовтень покриває землю то листом, то сніжком. А сестра Жовтня - Покрова покриває дівчат шлюбним вінцем, обручку ж дарує їм сама богиня Лада і благословляє на любов, щастя і вірність.

Листопад - місяць опалого листя, тому ще мав зворотну назву - падолист. Останній місяць осені, який дуже часто підпадає під владу зими, також іменували «напівзимником».

8 листопада - день Святого Дмитра, а перед цим -Поминальна «Дмитрова» субота. 10-го - давнє свято Параскеви-П'ятниці; 21-го-Собор архангела Михайла та інших архангелів. І Михаїл може «приїхати на білому коні». 27 листопада-день апостола Пилипа і початок Різдвяного посту.

... Його європейська або російська назва – «новембр» чи «ноябрь», що походить від латинського слова «дев'ять», бо в дореформеному календарі він був дев'ятим місяцем року.

Наймолодший син Матері-Осені, якому вона доручає зустріти Бабу-Зиму та її сивобородих синів. Тому він більше прихильний до свого двоюрідного брата Грудня, аніж до рідного -Жовтня, і дозволяє Бабі-Зимі сніжити на полях і лісах. В цей же час Мати-Осінь, щоб прискорити прихід зими, вкорочує листопадові дні.

Грудень - замерзає грудками земля, йдуть морози полями і лісами, та шерхнуть льодами річки і озера.

22 грудня приходить зимове сонцестояння - коли найдовша зимова ніч протистоїть найкоротшому в рокові дню. Але з цього дня Сонце повертає на літо, хоча попереду ще так багато зими...

В грудні - багато християнських свят: 4 грудня - Введення в храм Божий Діви Марії або Третя Пречиста, 13 грудня - день апостола Андрія, 22-го - святої Анни, матері Пречистої Богородиці. А 19 грудня - свято Миколая, чудес якого чекають у кожній родині, особливо діти.

... Європейська назва місяця – «декамбр», російська –«декабрь». Походять вони від латинського «дека», що означає «десять»; був колись цей місяць десятим у старому календарі, за яким Новий рік розпочинався 1 березня.

Його найбільше шанує сувора Баба-Зима: не лише доручила найвище місце на зимовому троні, а й вручила посох, ударами якого грудень може заморозити все, що йому заманеться. В день зимового Сонцестояння приходить Різдво молодого Божича-Сонця, і на це свято заявляються Баба-Зима, Дід Мороз, там же вони зустрічаються з Колядою. А в грудневу Новорічну ніч люди мають змогу подякувати Небу за блага минулого року та попросити щастя і нових благу році наступному.

2.Поетична хвилинка

 Гуртківці читають напам'ять  підібрані самостійно вірші про місяці, пори року.

 Слово вчителя. У безконечному бігові трудового життя люди виділили не тільки місяці, а й менші проміжки часу – тижні, що охоплюють сім днів, один з яких був неробочим. Цей день, коли не працювали, а відпочивали, назвали неділею. (Слово неділя утворене від дієслова ділати – робити за допомогою заперечення не і суф. – й(а), що етимологічно означає неробочий день, один із днів тижня. У російській мові слово неделя з первинним значенням витіснене книжним словом воскресенье і набуло нового значення – «тиждень».

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, чому дні тижня так називаються? Тобто ніхто не сумнівається, що перерахувати їх з понеділка по неділю без зусиль зможе навіть молодший школяр, причому зробить це відразу на декількох мовах. Наприклад, російською, англійською та німецькою.

А ось пояснити значення днів тижня під силу навіть не кожному дорослому. Таке питання, погодьтеся, цілком можна було б задати знавцям добре відомої програми "Що? Де? Коли?". Однак далеко не все так складно, як могло б здатися на перший погляд.

3. Учнівські спостереження «Назви днів тижня». (Орієнтовні виступи).

Історія походження слова "тиждень"

Для того щоб пояснити, чому дні тижня так називаються, варто все-таки спочатку дати визначення деяким загальним поняттям.

Звичне для нас слово "тиждень" з'явилося ще до зародження християнської віри. Так називали недільний день, який був у ті часи першим днем тижня. Це вже пізніше він став завершальним. На думку фахівців, спочатку тиждень називалася седмицею. Саме слово походить від поєднання "не робити", тобто проводити час у відпочинку. У підсумку самий "ледачий" день тижня став останнім. І це правильно, для того щоб відпочивати, потрібно спочатку неабияк втомитися, а значить, попрацювати.

У наш час тиждень починає понеділок, визнаний Міжнародною організацією ІСО, що займається випуском стандартів.

Понеділок -  день важкий

 

http://www.olympica.com.ua/img/e/c/ec14dee0013d5c2f12e899499a578fb0.jpeg

Про те, чому назви днів тижня саме такі, існує маса легенд і казок у будь-якого народу.

Однак давайте все ж заглибимося в історію і спробуємо знайти більш раціональне пояснення.

Назва "понеділок" походить від словосполучення "після тижня". Це перший день, наступний за неділею, яка в давні часи називалося тижнем. Коренем слова є понедель-, і утворено воно суффіксальним способом з приєднанням суфікса-ник -.

День другий - вівторок

Наступним днем є вівторок. Придивившись уважно до слова, нескладно здогадатися про те, як воно було колись утворено. Слово складається з кореня втор-, тобто другий по порядку від початку тижня, і суфікса-ник -.

А ось і середина

Назва "середовище" також має старослов'янське походження і загальне значення зі словами "середина" і "серце". Цікаво, що середовище вважається серединою тижні тільки тоді, коли відлік тижня починається з неділі. У наш час цей день не особливо відповідає своїй назві, так як тиждень стартує з понеділка. До речі, факти свідчать, що в давні часи середу мала назву "третейнік".

Четвер

У деяких мовах, не тільки в російській, день між вівторком і четвергом означає середину. Окремі вчені навіть стверджують, що спочатку тиждень складалася з п'яти днів, але під впливом християнської церкви потім додалося ще два дні.

Четвертий день після воскресіння утворився від загальнослов'янської слова "четвьрт'к'", яке також за допомогою суффиксального способу сталося від слова "четвертий". Поступово цей день тижня став називатися четвергом.

П'ятниця - скоро відіспиться

З п'ятим днем після неділі трохи складніше. Це найменування теж з'явилося від порядкового номера "п'ять", але отримав свою назву п'ятий день на честь слов'янської богині П'ятниці, яка мала до нього пряме відношення до прийняття християнства. Саме тому іменується він "П'ятниця", а не "пятник" або "п'ятак".

Нарешті субота!

Розповісти, чому дні тижня так називаються, не згадавши перший день вікенду, попросту неможливо.

Суботній день бере свій початок від грецького слова sabbaton, яке з'явилося завдяки давньоєврейського прислівнику. Єврейське слово sabbath (шаббат) означає "день спокою і радості", коли потрібно утриматися від будь-якої роботи.

Сама назва "Субота" прийшло зі старослов'янської мови.

Цікаво, що слова "субота" і "шабаш" є однокорінними. У більшості мов назва цього дня тижня має спільне походження від єврейського слова "шаббат". Поява християнського богослов'я мало великий вплив на лексикон багатьох мов.

Неділя - вінець тижня

Назва "Неділя" з'явилося після приходу на територію Русі християнства і замінило слово "тиждень". Воно є похідним від слова "в'скресіті" і утворено шляхом приєднання суфікса -ені-. Відповідно до Священного Писання, саме в цей день тижня воскрес Ісус Христос.

Картинки по запросу малюнки про дні тижня

4. Складання шарад

 Зразок. 1. Синонім до слова цвіт; 2. Іменниковий суфікс; 3. Ціле – назва місяця . (квітень.)

 1. Назва органа рослини; 2. Сполучний голосний, що використовується у складних словах після твердої основи; 3. Друга основа складного слова снігопад. 4. Ціле – назва місяця. (листопад.)

 Самостійно скласти шаради до слів лютий, неділя понеділок, середа.

5. Естафета «Утворіть прикметники»

  Записати утворені від назв місяців відносні прикметники, позначити наголос. (творяться за допомогою суфікса –ев- і на нього падає наголос, крім лютневий, де перед суфіксом –ев- з'являється –н- і листопадовий – суфікс –ов- і наголос іменника)

6. Складання усної розповіді за опорними словами про поточний місяць.

7. Підсумок засідання

Домашнє завдання

Підготувати виступи про власні імена, імена своїх рідних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 9-10

Тема. Що в імені твоїм

Мета: розповісти учням про значення імені в житті кожного з нас, історію  виникнення і побутування імен, походження та зв’язок з історією народу; виховувати у гуртківців гордість за свій народ, почуття людської гідності.

Обладнання : виставка книжок з даної теми,  вислови про значення імен

                                                                                                   Нема нагороди більшої, ніж ім’я,

                                                                                                   Нема скарбу дорожчого над життя.

                                                                                                    Бережи це.

                                                                                                                         Расул Гамзатов

Перебіг засідання

І. Оголошення теми, мети і завдання засідання

П. Сприймання і усвідомлення гуртківцями матеріалу

1. Діалог з учнями:

           - У кожного з вас є ім’я. Його вам дали батьки.  Чи подобається вам ваше ім’я?

           - Чи запитували ви, чому саме таке ім’я вам дали?   Чому саме  його ви отримали? (відповіді учнів).

2. Слово вчителя:

         У безкінечному ряді живих істот людини наділена одним незвичайним правом: вона, і тільки вона, має привілей вибирати наймення – собі, дітям своїм, усьому навколишньому, містам, селам, річкам, звірам, рослинам…

            - А хто знає, як називається наука, яка вивчає систему особових імен?

Повідомлення гуртківця:

     Наука антропоніміка (від грецького антропос – що значить людина і оніма – ім‘я) – частина великої науки, яка вивчає лише особові імена (індивідуальні імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми тощо). Але антропонімія є частиною більшої науки про власні імена взагалі – ономастики, куди входять, крім антропонімії, географічні назви, найменування космічних об’єктів, назви літературних персонажів, клички тварин, марки машин тощо)

Вчитель:

     Ім’я, яке дають нам при народженні, - нехай випадкове, нехай не дуже вдале, нехай навіть нелюбе – міцно приростає до нас на все життя, стає невіддільним, зливається з нами. Але імена, які ми маємо на сьогодні, виникли не відразу: вони пройшли довжелезний шлях становлення, розвитку, змін.

      Тож давайте пройдемо шляхом, яким прийшло до нас особове ім’я. Спочатку поцікавимося, як же називали дітей у дохристиянські часи.

Повідомлення  гуртківця:

     Сучасними дослідженнями встановлено, що вже в кам’яному віці люди мали імена. У процесі суворої трудової діяльності у людини виникла потреба сказати щось іншим людям, а значить і необхідно якось їх виокремити.

     Імена кожного роду за родового ладу були його власністю і не могли вживатися в інших родах того ж племені. Не могло бути також двох людей з однаковим ім’ям. Якщо імен не вистачало, їх можна було позичити в іншого роду. Після смерті людини, яка мала це позичене ім’я, його слід було повернути сусідам.

     Система найменувань ускладнювалась уже за родового ладу. З’явились таємні імена, а також імена для повсякденного вжитку, були ще й родові імена. До того ж протягом життя людина могла змінювати ім’я або додавати нові імена.

    Вважалося, що ім’я має велику магічну силу, тому навколо імен існувало безліч різних ритуалів.

Учитель:

    - Де ми зустрічаємося із такими назвами: Ждан, Неждан, Третяк, Білаш, Нечай, Одинець? Та це ж українські прізвища!

А колись це були імена людей. Імена давалися не лише для того, щоб позначити чи виділити людину з-поміж інших, а й для того, щоб дати дитині охорону від злих, ворожих сил, які нібито могли загрожувати людині, та ще дати добрі побажання на все життя.

Повідомлення  гуртківця:

     Ім’я вважалося частиною людини, точніше найтаємничішого і найціннішого в людині – її душі. Тому його слід всіляко оберігати, ховати від злих сил, цінувати. Люди мислили, мабуть, так: оскільки ім’я людини можна відділити від неї, як можна відділити волосся чи нігті, значить, можна цю часточку також використати для того, щоб нашкодити їй.

     Постійний страх за себе, а  особливо за свою новонароджену крихітку був таким великим тому, що в уяві тогочасних людей їх  оточувала безліч різної нечисті, яка селилася в лісах, угорах, у річках та озерах, на болотах і навіть у житлах людей. До яких тільки хитрощів не вдавалися тогочасні батьки, аби захистити себе і свою дитину від усього злого! Найпростішим було – якомога рідше промовляти ім’я людини. Тому в день Нового року грузини  намагалися не називати нікого іменами; у абхазців чоловік ніколи не називав дружину її справжнім ім’ям; у Китаї ніхто не смів промовити вголос ім’я імператора (тому в історію вони ввійшли під «несправжніми» іменами). У багатьох народів не можна було вимовляти імені мужчини, який пішов на полювання або на війну. З часом причини появи цих забобонів забулися, з’явилася традиція.

Повідомлення  гуртківця:

    Поширеним було й таке міркування: нечиста сила хоче дошкулити людині, забираючи в неї найдорожче – її рідну дитину. А якщо дитина чужа? Хіба за чужу дитину так болітиме душа, як за свою? От і з’явилися імена Найден, Підкид у слов’ян. Російські колоністи на Анадирі новонародженого приймали у рибальську сітку і говорили при цьому, що його зловили цією сіткою. На Україні побутує жарт: «Скоро лелека принесе братика або сестричку…» може, і це не прояв сором’язливості батьків, а відгомін стародавнього прагнення переконати нечисту силу в тому, що дитина чужа, принесена, підкинута (звідси, мабуть, старі імена Політко, Перевезень, Ненаш).

Повідомлення  гуртківця:

     А ще можна було свою дитину начебто продати. Так на Прикарпатті існував давній звичай. Як у родині діти помирали маленькими, то батьки продавали – за одну крону – новонародженого чоловікові, діти якого були здорові і вже виросли. Існував цілий ритуал цієї купівлі-продажу: новий батько дитини стояв у дворі з хлібиною в руках; йому через вікно подавали дитину. Він брав дитину, промовляючи: «Ні батько, ні мати більше не будуть причетні до цієї дитини ні в цьому, ні на тому світі!» Після цього  він вносив дитину в хату батьків, клав на стіл і казав дитині: «Рости, бо ти мій!», а батькам: «Виростіть його для мене!»

     Часом батьки вдавалися до крайніх заходів – оголошували дитину мертвою. Дослідники вважають залишками такого звичаю деякі імена, наприклад, в арабів мусульманське ім’я Ямуш означає «мертвий»; російське прізвище Мертвого утворилося, мабуть, від давньоруського язичницького імені Мертвий.

Вчитель:

     Охоронними були й інші імена, які тоді давалися дітям: Мороз, Гроза, Буран – для того, щоб дитина не загинула від стихії. Вовк, Ведмідь – символи сили й довголіття. Давнє ім’я Вовк (Вульф) увійшло  як складова частина до цілого ряду сучасних германських імен: Рудольф, Адольф, Вольфганг, Арнульф, Вульфіна. У Болгар є ім’я Вилко (Вовк), у сербів Вук (Вовк). Охоронними були імена назв тварин – Лисиця, Кріль, риб – Сом, Карась, рослин – Береза, Плющ, птахів – Орел, Сова, комах – Муха, Комар, різних предметів – Кислиця, Кисіль.

     Давали дітям ще й погані – грубі, образливі імена. Розрахунок був такий: що погано для людини, те погане й для нечистої сили. Звідси, мабуть, походять і ті – грубі і злі – імена, які зустрічаються в давньоруських пам’ятках: Некрас, Дубина, Нелюб, Нехороший, Дурак, Олух.

Повідомлення  гуртківця:

     Як бачимо, великою в ті відділені від нас часи була сила імені, сила слова. Віра в можливість передати через слово, через ім’я якісь добрі чи погані якості, властивості породила імена-побратими в мовах багатьох народів. Називаючи дитину Добриня, Веселик, Добр, Храбр, Красава, батьки благали долю зробити їхніх дітей саме такими.

     Побажаннями за своїм змістом були й імена типу Добромисл, Ліплослав, Владислав. У дохристиянський період поряд з простими іменами вживалися й складні, двохосновні, з другою частиною –слав, -мир, -волод, -гост, -бор (цікаво, що в цих «поганських» іменах згадувався Бог: Богдан, Боголюб, Богумила, Ярослав, Болеслав, Богуслав, Станіслав, Святого, Станіслав.

      А ще поширені були найменування дітей за порядком їх народження. Первушка, Вторак, Третяк, П’ятунка, Шестуня, Семик, Семко, Осьмух, Дев’ятко.

Повідомлення гуртківця:

     Досить довго трималося й своєрідне табу на імена: люди вірили, що через ім’я можна передати дитині певні якості тієї людини, яку звуть цим ім’ям. Довгий час вірили, що коли дитині дати ім’я когось із відомих у місті чи селі людей – п’яниць, злодіїв, ледацюг – то й дитина виросте такою ж. Звідси – намагання дати дитині ім’я хорошої, достойної людини. Мабуть, так поступово вкорінювалась традиція, яка жива й сьогодні –називати дитину на чиюсь честь.

Учитель:

     Та це ще не все. Була велика група імен, про які ми сьогодні сказали б, що вони давалися дитині за певними особливостями зовнішності: Мал, Чорниш, Білий, Чорній, Худаш, Рябий, Веприк, Несміян. Камінь – міцний, твердий, довговічний камінь здавався людям втіленням усього того, чого бажали дітям. Ми й сьогодні користуємось цим іменем, коли називаємо когось Петро (гр. петра – скеля, камінь).

    І все ж таки дивними були наші віддалені предки, коли називали власних дітей Трава, Осока, Пирій, Щавель. Ще важче уявити матір, яка б свою дитину назвала Кащей. Нехай не Безсмертний, але ж Кащей! Виявляється, колись це було звичайне ім’я, тільки запозичене від половців: кош-чі – це «слуга в обозі».

     Досі  була мова переважно про чоловічі дохристиянські імена. А якими ж були імена жінок? Голуба, Добрава, Ждана, Любава, Малуша, Смиренка, Чорнявка, Милава, Людмила.

     Та ось приходить Х століття, а з ним – в роки правління Київського князя Володимира Святославовича – християнство. Якими ж були календарні імена?

Повідомлення  гуртківця:

     Із введенням християнства церква стала активно втручатися в усі прояви життя, поступово витісняючи з нього язичницькі обряди і звичаї. Велику увагу церковними приділяли наданню дитині при народженні християнського імені, вважаючи це способом прив’язати людину через ім’я до релігії. Усі ті імена, які жили серед населення до введення християнства, були оголошені «неправильними», язичницькими; «правильними» вважалися лише ті із них, що були записані в церковних Святцях (календарях).

     Нові імена, як і нова віра, були чужими, незрозумілими, приживалися вони з великими труднощами. Документи свідчать, що східні слов’яни звичайно мали по два імені – одне християнське, а друге – старе, дохристиянське. Наприклад, «Представился князь Михайло, зовимий Святополк» «Се князь великий Гаврилій, наречений Всеволод» «Ім’я йому хрещене Яков, а мирське Творимир».

Учитель:

    Календарними, канонічними, християнськими називають імена, які прийшли на нашу землю разом із введенням християнства.

     Як відомо, в кінці Х століття Київський князь Володимир Святославович  прийняв християнство і почав запроваджувати його в державі. З Візантії прибули священики, які привезли з собою не лише культові книги, а й готові списки канонічних імен, узаконених християнською церквою. У списках зазначалося, у який день і якого саме діяча церкви вшановували. Склад християнських імен за походженням був досить строкатий: основна частина їх – це давньогрецькі, латинські та давньоєврейські.

     Наші предки, як і інші народи, вірили, що душа людини тісно пов’язана з її ім’ям. Церква і це взяла собі на озброєння, твердячи, що в нехрещеній дитині немає душі, а охрещена дитина потрапляє під покровительство свого святого патрона. Спочатку вимагалося давати ім’я того святого, у день якого вона народилася. Пізніше можна було вибирати будь-яке ім’я від першого до восьмого дня народження дитини. Ще пізніше батьки мали право вибирати будь-яке ім’я, наявне в церковному календарі. До календарів увели навіть імена найвідоміших слов’янських князів – Олег, Ольга, Борис, Гліб, Володимир, Мстислав, В’ячеслав, Святослав, Всеволод, Людмила, Ростислав, Мечислав, Владислав). Але такі імена як Рогніда, Лада не ввійшли.

    Для того, щоб мати найбільшу кількість святих-оборонців, дітям  могли давати декілька імен. Наприклад, Юлій Цезар насправді був Гай Юлій Цезар Октавіан  Август. Художник Пабло Пікассо офіційно звався Пабло Дієго Хозе Франциско де Паула Хуан Непомукено Кріспін Кріспіано де ла Сантісіма Трінідад Руїз і Пікассо. Богдан Зиновій Хмельницький.

Учитель :

      - Уявіть, що вам запропонували вибрати ім’я вашим новонародженим сестричці чи братику. Яке  ім’я ви дали б їх з почутих на сьогоднішньому уроці дохристиянських імен  і чому?

      - А яке  сучасні імена ви дали б їм? Запишіть ці імена собі на листочку. Пізніше ми дізнаємось, що ви побажали маленьким діткам.

      - Чи не хотіли б ви змінити власне ім’я? Чому? Якщо так, то яке ім’я вам подобається найбільше? Запишіть його на листочку.

      - А чи не зустрічались вам якісь незвичайні імена, не широко розповсюджені на території України?  Згадайте їх. Звідки взялися ці імена? (Луіс, Мадіна, Ельвіра, Жанетта, Лала, Ричард, Альбіна, Лаура  та інші.

      Часто у виборі панує ота всюдисуща мода і… - ніде правди діти! – примхи. Через те дехто із наших сучасників носить на диво химерні, а іноді й кур’йозні найменування, даровані їм батьками і модою.

Повідомлення гуртківця :

     Вже давно римляни й греки, йдучи за певним звичаєм, а, може, й хвилинною примхою, були понавигадували для свої спадкоємців велику кількість дивних наймень, скажімо: Васса, Аполлон, Цецілія, Ксантипа чи якийсь там Ардальйон. Наші «надінтелігентні» матусі й татусі часто дають ці імення сьогоднішнім малюкам, але їм, сердешним, і невтямки, що вони, вписавши такі наймення в документи, називають своїх спадкоємців іменами, значення яких українською відтворюються приблизно так:  Васса – пустеля, Аполлон – губитель сонячним світлом, Цецілія – підсліпувата. Не всі, до речі, знають, що Клавдія означає кульгава. Адам — болото, глина; Роман — римлянин; Аркадій — пастух; Агнеса — вівця; Марія — має в єврейській мові понад 60 значень, серед яких горемика, запекла, настирлива, вперта тощо; Лія — телиця; Антон — вступаю в бій; Артур — ведмідь; Григорій — не сплю; Марко — молоток; Омелян — суперник; Онуфрій — маю віслюка; Панас — безсмертний; Пилип — любитель коней; Інна — плаваю; Нонна — дев’ята; Тамара — фігове дерево; Ксенія — чужоземка; Анастасія — ожилий мрець. Принаймі такі факти наводить автор статті «Символіка рідних імен». Як би там не було, але з часом ці чужі для слов’ян імена прижилися на відміну від рідних родових.

      Не менше таких смішних за значенням наймень мали всі народи Європи й інших континентів. Багаті на них були й наші предки.

       На жаль, забулися  імена з красивим значенням та з мелодійною звуковою формою – Пульхерія – прекрасна, Євдокія – лагідна, доброї вдачі.

Повідомлення гуртківця

      За інформацією прес-служби Міністерства юстиції, протягом 2008 року в Україні були популярними близько 20 імен. На цьому наголосив міністр юстиції Олександр Лавринович з посиланнями на дані органів реєстрації актів цивільного стану (рацс) Міністерства юстиції України за минулий рік.

      Тоді найпоширенішими жіночими іменами в Україні були Софія, Дарина, Дарія, Ганна, Марія, Вікторія, Катерина, Анастасія, Єлизавета та Валерія. Хлопчиків часто називали Вадимами, Романами, Глібами, Владиславами, Максимами, Данилами, Денисами та Андріями. Залежно від регіону були поширені також імена Богдан, Назар, Арсен, Тарас, Зоряна. Серед рідкісних імен найбільш уживаними у 2008 році були Злата, Єсенія, Сабіна, Сабріна, Ніколь, Ліана, Лія, а також Герман, Ерік, Еміль, Рувим та Ренат.

Повідомлення гуртківця:

Сьогодні ми спостерігаємо, як повертаються старі, давно забуті імена, які були в ходу в ХIХ - початку ХХ століття. З чим це пов'язано? Можливо, зі сплеском інтересу до історії країни в цілому і своєї сім'ї зокрема. Дітям часто дають не просто рідкісні, незвичайні імена, а називають їх на честь бабусь, дідусів, а частіше навіть прадідусів та прабабусь. Наприклад, за визнанням батьків, які реєстрували своїх дітей у 2008 р., Влас, Савелій, Матвій, Захарій, Агата, Таїсія, Уляна були названі на честь прабабусь і прадідусів.

      Такий підхід до вибору дитячих імен зараз нерідко демонструють відомі, популярні особистості. Скажімо, співак Олександр Малінін своїх близнюків назвав Фролом і Устинією, а актриса Марія Шукшина сина назвала Макаром саме на честь дітей прадідуся та прабабусі. Простежується свого роду «мода» на імена, які років 20-30 тому можна було лише прочитати у святцях або зустріти в п'єсах А. Н. Островського.

      Тепер все менше дивуєшся, спостерігаючи, як у пісочниці поруч з Настею, Сашкою (частіше дівчинкою, а не хлопчиком), Максимом сидять Антоніна та Платон, а навпроти у візках мирно сопе Тимофій і Прохор.

     Якщо такі імена самі по собі можуть комусь здатися «древніми», то поєднання з ім’ям по батькові робить їх «надсучасними». Судіть самі, коли, в якому столітті міг з'явитися на світ Влас Олегович, Митрофан Вадимович, Агафія Віталіївна, Платон Альбертович? Тільки на рубежі 2 і 3 тисячоліть.

Можливо, через кілька десятків років подібні поєднання імен з іменами по батькові звучатимуть звично. Але зараз це - екзотика. А чи завжди вона виправдана, покаже час.

Ш Звідки ваше ім’я? Розповіді учнів про свої імена.  (Орієнтовні виступи)

Антон

    Ім’я Антон – одне з тих імен, що досить швидко поширились по всій Європі. Одні вчені вважають, що ім’я Антон – родич грецького слова  антос, яке на українську мову перекладається як квітка, тобто квітучий. Схоже й жіноче ім’я Антоніна.

Артем

 Походить із грецької мови, що означає неушкоджений, сильний.

Віктор

     Народилося це ім’я  в далекій римській землі. Його  першоосновою є латинське слово  вікторія – перемога. Тобто Віктор – переможець. У давньому Римі слово віктор найчастіше можна було почути в тріумфальні дні повернення з битви знаменитих полководців-переможців. Усі римляни зустрічали їх тоді радісними вигуками: «Аве, віктор!» - «Ми вітаємо тебе, переможцю!».

Віталій

     Не один із нас здивується, коли почує, що ім’я Віталій чи Віталіна і слово вітамін – родичі. А тим часом це справді так. Чому? Та тому, що в основі цих слів лежить латинське слово – віта, тобто життя.  Ім’я було запозичене з грецької мови разом із прийняттям християнства.  Отже, сучасне Віталій означає «життєвий». Таким чином, це ім’я було ніби своєрідним талісманом: називаючи так сина, батьки тим самим бажали йому довгих років життя.

Валерія

      Ім’я Валентин, Валентина, Валерій, Валерія походять із одного кореня латинського слова валетніс (здоровий, сильний, міцний). Валерія звуковою формою скидається на латинський інфінітив валере – будь здоровою, сильною, міцною. Це теж охоронне побажання  дитині.

Єгор

     Від грецького слова, що означає землероб.

Іван

     Іван, Янка, Ованес, Ян, Хан, Йоганн, Жан-Жак, Джон Джованні, Януш, Шон, Януш. Що спільного між цими іменами?  Якщо всі ці імена зукраїнізувати – кожне ім’я стало б – Іван.  Історія імені Іван – це частина історії мови багатьох народів. Уперше схожим іменням почали називати своїх синів євреї – Іоган, що у вільному перекладі можна передати таким фразеологізмом: Іо  (Ягве, бог) змилостивиться (дарунком), чи: божа милість, благодать, дарунок. Таке ім’я викликало повагу – бо людинв, хоч навіть тільки ім’ям, стояла близько до бога.

     Іоганн у грецькій мові перетворилося на Іоанес і через церковнослов’янську форму Іоан дійшло до нас уже як Іван. Початкову літеру цього різні народи і в різний час сприймали по-різному, тому з’явились різні імена. Отже, Іван – Бог змилостивився, милував.

Інна

     Інна, Римма – досить молоді імена, але за походженням досить давні. Звучать вони ніжно й лірично. Хоча колись це були чоловічі імена, бо  в «Житіях» записано, що були три учні родом із Скіфії. Кожний з них, мов той гірський2 потік, нападав і громив поганців, фанатично проповідуючи християнську віру. І за це поплатилися. Всіх трьох прислужники якогось царя уморозили в лід річки і всі три проповідники загинули. А імена залишились, та ще й перетворились на жіночі. Отже, Інна –  це «бурхливий потік»

Ірина

    У перекладі з давньогрецького означає «мир, спокій»

Микита

     Загляньте до словника грецької мови, і ви побачите там ім’я ніке. Це слово стало основою багатьох наймень, зокрема імен Микита, Микола, никіпір, Каленик. На давньогрецькій мові слово ніке, що в українській мові трансформувалось в мікі на відміну від російської, означало «перемога», тому ім’я Микита рівнозначне слову «Переможець»

Микола

     На одному із всесвітніх фестивалів молоді зустрілась група юнаків з оізних країн. Потиснули руки і кожен назвав своє ім’я – Микола! Міклаш! Мікулаш! Ніколаус! Коля! Колетт! Ніколо! Клаус! І всі юнакі всміхнулись, бо незважаючи на деякі фонетичні відмінності, імена всіх тих хлопців були однаковісінькі за змістом. Основа їх – давньогрецькі слова  - Ніке – перемога, лоас – народ, що в перекладі з української означають «переможець народів».

Наталка

     Рід свій Наталка виводить із далекої Римської імперії. Наталіс  по-латинському означає «належний до дня народження, народжений», а в опредмеченій формі – навіть день народження, бог народження, геній.

Оксана

     Це ім’я залетіло до нас за часів Київської держави із Греції через Візантію. Спочатку воно звучало як Ксенія, Ксеня, що й передається словами: гість, гостинна, чужоземка.

Олександр

     Ім’я складається  із двох грецьких слів: Олексо – захищаю, інколи – допомагаю та андрос, що означає людини, муж. Олександр також по-українському перекладається, як людина, що захищає, або ж як захисник людей.

     Ім’я носило багато видатних діячів всього світу: Олександр Македонський, Олександр Невський, Олександр Пушкін, Олександр Довженко тощо. Полюбляли його й короновані  володарі – царі.

Олексій

     Основою імені Олексій стало грецьке слово Олексо – захищаю, а також охороняю, відбиваю напад, запобігаю якомусь лихові. Досить популярне серед інших народів: у росіян – Алексій, молдаван – Алексіє, алтайців і хакасців – Єлексей. Співзвучне або як варіан Олекса.  Таким був карпатський опришок Олекса Довбуш.

Руслан

     Прибуло ім’я до нас із країн Далекого Сходу, з тюркської мови. Основою його, на думку дечких вчених, стало слово Аслан (лев).інші вчені ведуть рід цього вмення від імені легендарного іранського богатиря Рустама (на арабській Ротстахм, де руст  означає зріст, а там – сила. Це ім’я носять багато героїі\в казок та легенд.

Сергій

     В останньому сторіччі це ім’я ввійшло до ряду  досить поширених. Примандрувало воно до нас із давньої Римської імперії, де чимало родин носили його як родове наймення Сергіус. Дехто з мовознавців розшифровує те наймення як «високий, високопоставлений, вельмишановний».

Яна

     Давньоєврейське ім’я Яна, Яніна, що означає Богом дана, милість Божа.

Ярослав

      Почувши ім’я Ярослав, ми відразу звертаємо увагу на другу частину імені – слав, розуміючи, що це ніщо інше, як слава.щось знайоме вчувається і в початковій формі: яро. Воно нагадує нам слова : ярина, ярий, ярка, яра пшениця та інші. І стає зрозуміло: наймення Ярослав не грецьке, не латинське чи якесь там інше, а наше, слов’янське, тільки складене з двох слів. Оте давнє Яро- в перекладі на сучасну  українську мову означає: суворий, грізний, пізніше воно придбало ще й значення весняний, а вдеяких слов’янських мовах навіть: палкий, буйний, енергійний, швидкий, одухотворений.

     Перша частина імені Яро- походить від назви давньослов’янського бога Сонця – Ярила.

Юрій

     Від латинського слова, що означає землепашець.

ІУ. Аукціон «Утворіть пестливі імена»

Імена: Микола, Марія, Василь, Василина, Ярослава, Всеволод.

У. Гра «Підберіть однозвучні чоловічі та жіночі імена».

Зразок: Віктор – Вікторія, Михайло – Михайлина.

6. Підсумок засідання. Учитель:

     Кожен із нас із своїм ім’ям має прожити життя, і всі наші звершення, усі наші діла, хороші й погані, стають відомі людям через наше ім’я.

     ♥ - як ви розумієте вислів «бути гідним імені людини»?

     Побажання учням  бути гідними власного імені.

Домашнє завдання

Повторити  основні правила спілкування

 

 

 

 

Заняття 11-12

Тема. Плекаймо культуру мовлення!

Мета. Ознайомити учнів з основними правилами спілкування; навчати правильно спілкуватися, дотримуючись вимог до мовлення.

Перебіг   засідання

 Епіграф.

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова,

Кохання батьківських степів.

Т.Масенко

І .Організаційний момент

1. Позичені думки

Запишіть вислови видатних людей про мову.

Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури… Мовна культура – це живодайний корінь культури розумової (В.Сухомлинський).

Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (М.Рильський).

Отже, культура мови – невіддільна ознака загальної культури людини. Володіти образним, точним словом повинна будь-яка людина.

2. Робота з текстом

Прочитайте текст, визначте рівень грамотності, мовної культури хлопчика.

Ух, і здорово!

Недавно мій сусід по квартирі, хлопчик років дванадцяти, повернувся з кіно. Очі його збуджено блищали.

– Що, хороша була картина? – спитав я.

– Ух, і здорово! – відповів він.

– Що ж здорово?

– Та, розумієте, так здорово! Спочатку, значить, він раптом довідується, а потім розумієте… Ну, словом, просто здорово… Загалом, так би мовити, він спочатку не знає, і так здорово, що, розумієте, взагалі ніхто не знає… А потім, розумієте, він уже знає, а вони… Ну, загалом, здорово… Розумієте? (За О.Дороховим).

3. Запишіть слова. Червоним олівцем підкресліть ті, які називають позитивні якості співрозмовника, а чорним – негативні його якості.

Ввічливо, брутально, ґречно, чемно, чванливо, коректно, пихато, зарозуміло, неввічливо, бундючно, шляхетно, гордовито, грубо, неввічливо.

4. Цікаво знати

Що таке ввічливість? Звернемося до походження цього слова, його первісного значення. Пов’язане воно із формою у вічі (очі): тобто ввічливий – це той, хто дивиться у вічі. Насамперед погляд людини свідчить про її миролюбність, про відсутність ворожнечі. Спілкуючись, люди дивилися у вічі один одному. Поступово прикметник увічливий набув переносного значення: який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність (За М.Білоус).

5. Із народної скарбниці

Заповни таблицю прислів’ями і приказками, поданими нижче.

Хороший співрозмовник

Поганий співрозмовник

 

 

1. Говорить таке, що аж вуха в’януть. 2. Меткий на язик. 3. Менше говори – більше почуєш. 4. Сказав, як зав’язав. 5. П’яте через десяте. 6. Язиката Хвеська. 7. За словом до кишені не лізе. 8. Добра голова не каже чужі слова. 9. Меле, як порожній млин. 10. Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.

Мовна культура вимагає дотримання мовного етикету. Етикет – це сукупність правил поведінки, які стосуються ставлення до людей. Основне у мовному етикеті – ввічливість, взаємоповага співрозмовників. Ввічливе слово – цілюще повітря. Недаремно в народі кажуть, що слово здатне загоїти рану. Але грубе слово може заподіяти і невигойної рани. Із людьми ввічливими, добрими приємно жити, вчитися. Чи не тому слова подяки, вітання називають чарівними? Пригадайте їх.

6. Робота з таблицею

До побачення!

У будь-якій ситуації.

На все добре!

У будь-якій ситуації з відтінком побажання.

До зустрічі!

Замість до побачення, коли передбачається умовлена зустріч.

Прощавайте!

При прощанні на довгий час.

На добраніч!

Прощання на ніч.

Щасливо!

Не вимушено, по-дружньому.

Формули на зразок Пока!, Чао!, Бувай! – грубуваті, не літературні, мають відтінок фамільярності.

Вихованість полягає і в умінні просити вибачення в іншої людини. Для цього використовують такі стійкі формули: Пробачте! Вибачте мені! Я повинен просити вибачення! Перепрошую! Прошу пробачення! Вибачте, будь ласка!

Існують також численні формули подяки: Щиро дякую! Я Вам дуже вдячний. Дякую Вам від усього серця. Дуже вдячний за Вашу турботу.

А тепер послухайте, навіщо існують чарівні слова.

Густим лісом ішли двоє подорожніх — Дідусь і Онук. Була спека, подорожнім хотілося пити.

Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

– Спасибі тобі, струмочок.

Онук посміхнувся.

– Чому ти посміхаєшся? — спитав Дідусь.

— Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові спасибі? Адже він не жива істота: не почує ваших слів, не знатиме про вашу подяку.

Дідусь замислився. Струмочок все дзюрчав і дзюрчав. У лісі співали пташки. Помовчавши, Дідусь сказав:

— Це так... Струмок нічого не почує. Якби води напився вовк, він міг би й не подякувати, а ми не вовки, а люди — не забувай цього, Внучку. А знаєш, для чого людина говорить спасибі? Знаєш, кого це слово підносить?

Онук замислився. Він ще ніколи не думав над цим.

— Людину,— сказав Дідусь.— Ми говоримо спасибі для того, щоб не стати ні вовком, ні ослом, ні безмозкою куркою... (За В.Сухомлинським.)

Однією з ознак культури мови є логічність.

7. Граматичне запитання

Якщо ви любите граматику, вас зацікавить таке запитання. Як правильно сказати: Не бачу білий жовток чи Не бачу білого жовтка?

8. Я - редактор

1. Скажіть, скільки зараз годин? (Скажіть, будь ласка, котра година?)

2. Попросіть мені до телефону Івана Петровича. (Чи можу я попросити до телефону Івана Петровича.)

3. Всього хорошого! – сказав хлопчик на прощання. (На все добре! – сказав хлопчик, прощаючись.)

4. Ви сходите на слідуючій зупинці? (Ви виходите на наступній зупинці?)

Один із шляхів розвитку учнівського мовлення – це вивчення художніх текстів напам’ять.

9. Скоромовка-жарт.

Повтори разів три

Повтори разів три:

Памір, Армавір,

Гібралтар, Гвадалквівір…

Чи досягнеш ти Ла-Маншу,

Язика не поламавши?

ІІІ. Домашнє завдання

Знайдіть і запишіть у зошити 3 – 4 скоромовки, потренуйтеся декламувати їх.

 

 

D:\ПАПА-МАМА\МАМА\ПЕДВИСТАВКА 2010\DSC00697.JPG

«Я -  редактор»

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 13-14

Тема. Слова-тезки

Мета: розширити уявлення учнів про групи слів за значенням; розкрити способи розрізнення омонімів і багатозначних слів, навчитися користуватися словниками; вчити гуртківців свідомо підходити до розуміння значення і використання слова; збагачувати активний словник учнів; виховувати мовне чуття, увагу до слова, високу культуру мовлення.

Перебіг засідання

1. Учнівське дослідження «Однакові, проте різні» (Орієнтовний виступ)

Ми знаємо, що тезками називають людей з однаковими іменами. Слова, однакові за звучанням і різні за значенням, також можна назвати тезками. Як називаються такі слова? (Омоніми.)

Одного разу на гуртку малювання учитель загадав дітям намалювати з пам'яті два предмети: першому ряду лисичку, другому косу. Стежачи за роботою, учитель виявив, що учні кожного ряду малюють не той самий, а різні предмети. Скільки предметів малювали діти? (5). Чому таке трапилося? Що намалювали гуртківці?

Однозвучні слова виникли в мові з різних причин. Поява одних зумовлена розвитком багатозначності слова, коли якесь значення втрачає смисловий зв'язок з іншим (лавка – меблі і лавка – магазин). У других – збігом звукового складу різних за походженням українських слів (засипати міцним сном і засипати зерно). Треті з'явилися завдяки однозвучності українських і запозичених або запозичених з різних мов слів (лава – укр.. меблі, лава – італ. розтоплена маса і лава – польськ. бойовий порядок). Четверті утворюються від однозвучних основ, суфіксів, префіксів (романіст – людина, що пише романи і романіст – людина, що вивчає романські мови). Нарешті деякі виникають внаслідок зміни в звуковому складі слів (слати - посилати і слати – стелити, де спрощення в групі приголосних –стл-).

2. Практичні завдання:

- «Знайдіть омоніми»

Диктуються словосполучення. Гуртківці записують їх у дві колонки: лексичні омоніми і омоформи.

1. Сільський став. Став біля дверей. 2. Балка за селом. Дерев'яна балка. 3. Важлива справа. Кінотеатр справа. 4. Мати хист. Моя мати. 5. Лава вулкана. Дерев'яна лава. 6. Машину загнали в бокс. Спостерігали бокс. 7. Топити кораблі. Топити піч. 8. Бурі ведмеді. Повітряні бурі.

- «Назвіть омофони»

До омонімів близько стоять слова, що мають однакове звучання, але різне написання. Це омофони. Наприклад: Микола пробіг 3 км. Про біг не говорити. Назвіть такі слова.

  • «Прочитайте»

Дізнавшись, що в давнину писали суцільним текстом, 5-класники однієї школи записали так кілька речень. Прочитайте їх, розділяючи слова.

1. Відгострогословаажберезаживе. 2. Сторожевихквітокзірвуядлядіток. 3. Вітерзсадомграється – ажсторожхитається. 4. Сперечалися заводи. 5. Зновпочинаюяіти.

- «Несуть!»

Учні 5 класу цього літа побували в Закарпатті. Одного дня вони піднімалися на верховину. Побачили лісорубів, що перепочивали, і підійшли до них.

  • Води у вас можна попросити? – запитав Вася.
  • Не суть, - відповів літній лісоруб.

Зав’язалася цікава розмова про природу Карпат, минуле й сучасне цього чарівного краю. Швидко збігав час.

Закінчилася обідня перерва. Лісоруби взялися до роботи, а діти вирушили в дорогу, так і не дочекавшись води.

Чому в Карпатах так довго несуть воду? (Не суть – нема.)

3. Аукціон «Наведіть приклади омонімів»

4. Відгадування загадок

* Який прут не можна переламати? (Річка Прут.)

* Чи літають ключі? (Ключі журавлів.)

* Який тур не цікавить зоологів? (Тур вальсу, тур олімпіади.)

* Який луг не покриється квітами? (Хімічна сполука.)

* Чи їстівний шпик? (Сало-шпик.)

5. Підсумкове слово вчителя

Омоніми мають не тільки слова – загальні назви, а й власні, зокрема, прізвища, імена. Наприклад: Вітер, Гора, Вільний, Лука. Назвіть імена, омонімами до яких є іменники – загальні назви, поясніть їх значення. (Наприклад: Роза – роза, Надія – надія.)

Домашнє завдання

Повторити вивчене про синоніми.

 

 

 

 

 

 

Заняття 15-16

Тема. Слова-побратими

Мета: ознайомити школярів із функціями синонімів у мовленні; вчити користуватися синонімами для побудови виразних, лексично грамотних висловлювань; формувати вміння замінювати повтори синонімами; вживати їх як засіб зв’язку речень, визначати роль синонімів у тексті, використовувати потрібний синонім залежно від комунікативної мети; збагачувати словник учнів; виховувати мовне чуття до слова.

Перебіг засідання

1. Вступне слово вчителя «Побратими в мові»

Сьогодні ми розглянемо надзвичайно цікаву тему. Називається вона «Слова-побратими». Що означає слово побратим? (Названий брат). Напевно, ви знаєте про побратимів казки, легенди, оповідання. Розкажіть їх.

Побратим – це людина, яка в усьому готова стати за свого названого брата, прийти на допомогу, замінити його в потрібну хвилину. Які ж слова ми можемо назвати словами-побратимами? Що ви знаєте про такі слова?

Доберіть синоніми до слова гарний. Які з цих слів, на вашу думку, означають вищу міру ознаки? Отже, названі слова-синоніми не однакові, а лише близькі за значенням. Вони відрізняються якимось відтінком. Синонімів, які без будь-якої відмінності можуть уживатися один замість одного, у мові небагато (аероплан – літак, експеримент – дослід). Чим вдумливіше ми добиратимемо синоніми, використовуватимемо їх, тим багатшим, красивішим буде наше мовлення.

2. Чайнворд «Синоніми»

 Щоб розгадати чайнворд, потрібно до кожного даного слова підібрати синонім (завдання на дошці.)

 1. Бакша (Баштан). 2. Поговір (Намова). 3. Проте (Але). 4. Ощадливо (Економно). 5. Плугатар (Орач). 6. Газета (Часопис). 7. Смуток (Скорбота). 8. Військо (Армія). 9. Балка (Яр). 10. Враз (Раптом). 11. Турист (Мандрівник). 12. Тавро (Клеймо). 13. Контур (Обрис). 14. Богатир (Силач).

3. Практичні завдання

 - «Чи правильно поєднані слова?»

 Учні одержали завдання до кожного з двох слів підібрати відповідне слово із запропонованих пар синонімів. Надя, яка недавно приїхала з Вірменії, виконала завдання так: Гніздо ведмедя, барліг білки. Потворний крик, несамовитий вигляд. Сосновий бір, березовий гай. Радо зустріти, залюбки написати. Зачинити повіки, стулити двері. Піднесений настрій, святковий одяг. Громіздкий клас, просторий стіл.

 Знайдіть помилки в роботі Надії.

 -«Заміни синоніми»

На картках записані словосполучення. Гуртківці повинні, переписуючи, замінити виділені слова синонімами.

Високий будинок (багатоповерховий), високий урожай (багатий), висока людина (росла), високий голос (тонкий), висока посада (відповідальна), висока культура (розвинена), високий стиль (піднесений, урочистий), високі гості (почесні). Свіже повітря (чисте), свіжий вітер (прохолодний), свіжий хліб  (м'який), свіжий огірок (несолоний), свіже листя (молоде), свіжа сорочка (чиста), свіжа думка (нова), свіже обличчя (бадьоре).

  • «Виправ помилки»

Написавши твір «Як учні обладнали куток для тварин», Петрусь, учень 3 класу, довго сидів над ним. Хоч думки було викладено стисло, події описано точно, хлопчик відчув незадоволення наслідками своєї праці. Старший брат, 5-класник Василь, прочитавши Петрусеве оповідання, сказав, що всі слова в ньому написані правильно, розділові знаки  стоять на своїх місцях, однак у творі допущено чимало помилок. Знайдіть їх. Поясніть, як уникати таких мовних огріхів.

У нашій школі здавна здавна живуть різні тварини: лисиця, хом’ячки, морські свинки, їжаки, черепаха, шпак, журавель. Учні 5 класу вирішили зробити літній живий куточок. Учні охоче взялись до роботи. Спочатку зробили майданчик, зробили клумби для квітів. У шкільній майстерні учні зробили все необхідне для кутка. Навколо ділянки учні зробили огорожу. Вольєри для тварин учні зробили під тінистими деревами. Трохи збоку зробили майданчики для відпочинку тварин. Коли куточок було зроблено, до нього учні переселили тварин. Тепер учні з цікавістю спостерігають за життям мешканців у зробленому ними куточку.

4. Гра «Пятий зайвий»

Випускаються слова, що не належать до відповідного синонімічного ряду.

Блакитний, бузковий, барвінковий, голубий, лазуровий. Хотіння, бажання, терпіння, жадання, жага. Смуток, журба, скорбота, сміх, печаль. Одягати, прикрашати, квітчати, оздоблювати, клечати.

5 Підсумок  засідання

Домашнє завдання

Підготувати виступ «Словники – наші порадники»

 

 

Заняття 17-18

Тема. Словники – наші порадники

Мета: дати учням загальні відомості про словники, формувати  вміння вправно користуватися словниками, виробити потребу звертатися до довідкової літератури; удосконалювати навички самостійної роботи зі словником; формувати повагу до української мови, рідної культури й толерантне ставлення до інших народів, їх культур, звичаїв.

 

Обладнання: виставка словників,  вислови поетів про словники, таблиці.

Епіграф до заняття

                                                           Не бійтесь заглядати у словник;

Це пишний сад, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля…

  М.Рильський

 

Записи на дошці:

  1. «Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не потребувала  словника, ніколи не користувалася ним.» ( М.Рильський.)

 

  1. «Словники – музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться.» ( С. Пушик.)

 

  1. « Це всесвіт в алфавітному порядку! Це книга книг. Він вбирає в себе  всі  інші книги, треба лише вміти їх вилучати з нього.»( Анатоль Франс.)

Перебіг засідання

1. Вступне слово вчителя «Як довідатися про значення слова?»

 5-класники листувалися з однолітками однієї зі шкіл сусідньої області. Листи від друзів були змістовними, цікавими, тому обмінювались думками часто, охоче.  Листування не припинялося навіть під час канікул. Ось і сьогодні отримано лист. Під вечір, коли трохи спала денна спека і всі покінчили з своїми справами, зібралися, щоб прочитати звістку і приготувати відповідь на неї.

 У листі друзі докладно розповідали, як проходять канікули, хто де відпочиває, чим займається, які має плани. У кінці повідомлялось, що хлопці захопились мистецтвом, багато читають, відвідують музеї. Вони просять написати, чи знають друзі якісь цікаві пам’ятки ампіру, готики, гліптики.

 Дати відповідь на поставлене запитання 5-класники не могли, бо ніхто з них цього не знав.наступного ранку пішли за порадою до школи, проте там нікого не застали. А відповідь на лист потрібно без затримки.

 Як можуть діти самостійно з'ясувати значення незрозумілих їм слів?

2. Подорож «Які ти знаєш словники?»

  1. Зупинка «Виставкова»
  • Завітаємо в гості до словників.(виходить хлопчик-словник)

Словником я звуся,

В море слів із вами йду,

Говорить, писать навчу я.

В світ широкий поведу.

Словник я відомий,

Всім добре знайомий.

У кожну домівку,

У кожну родину

Іду як порадник

І дочці, і сину.

Отут примощуся,

На шафі, в куточку.

Бува, задрімаю,

Спочинуть листочки.

Чекаю школярку —

Ось-ось надійде

І знову гортати

Мене розпочне.

Тоді я кручуся, верчуся

І знаю: таким вірним другом

Я учням буваю.

 Вчитель: Французький письменник Анатоль Франс  назвав словник  «всесвітом в алфавітному порядку», а український  поет Степан Пушик назвав словник «музеєм слова.» 

У перекладі з латині слово  «словник» означає «колекція слів».  Словники –  дуже необхідні та корисні книги. У них  ви знайдете відповіді на будь-які запитання, що стосуються слів української мови.  Якщо замислитися, словник – це книга усіх книг, з якої здобувають нові знання.  Зверніть увагу на виставку словників.

 - Про словники можна говорити багато, бо створено їх десятки різного типу: енциклопедичні й лінгвістичні.

- Що ж таке словник?

 -  Словник - це зібрання слів чи словосполучень, розташованих в алфавітному порядку, у якому наводиться різна  інформація.

 Якими словниками  вам доводилось користуватися? (Діти підходять до виставки і розказують про той словник,яким користувалися.)

Учень1. Це орфографічний словник, з нього дізнаємося про те, як пишеться слово.

Учень2. Орфоепічний словник, дізнаємося, як вимовляється.

Учень3.Тлумачний словник, дізнаємося значення слова.

Учень 4. Перекладні словники,яким словом  перекладається на ту чи іншу мову.

Учень 5. Словник іншомовних слів вміщує слова, запозичені з інших мов.

Учень 6. Словник епітетів – незамінний помічник при написанні творів.

  А ще є етимологічний словник, словник синонімів, антонімів… Велику групу становлять енциклопедичні словники. У мовознавстві розрізняють науку, яка займається укладанням словників. Це лексикографія.

  •  Правда ж,  цікаво знати, коли зявилися перші словники?
  1. Зупинка «Історична»

Учень1.Словникова справа має на Україні давні й славні традиції. Перший словник Лаврентія Зизанія «Лексис» вийшов у 1596 р., словниковий склад - 7 тисяч  слів старословянської мови перекладалися на тогочасну книжну українську мову. У 1627р. у Києві Памва Беринда видає  другий словник( 34 тис. слів). Здобув загальне визнання не тільки на Україні і в Росії,але також у Польщі та Молдові. Першим же словником сучасної української мови вважається словничок, доданий І. П. Котляревським до його поеми «Енеїда». Виходить, Котляревський є зачинателем не тільки нової  української літератури, а й нової української лексикографії. Протягом ХІХ і початку ХХ ст.. було видано немало словників, але всі вони, звичайно, застаріли й цікаві для нас як історичні памятки.

Учень 2. Виданий у Києві в 1627 р. словник Памви Беринди, у якому слова старослов’янської мови перекладалися на тогочасну книжну українську мову, здобув загальне визнання не тільки в Україні і Росії, але також у Польщі та Молдавії.

Протягом XIX і на початку XX ст. було видано немало словників, переважно українсько-російських та російсько-українських. Усі вони, звичайно, вже застаріли й тепер цікаві для нас переважно як історичні пам’ятки.

Серед словників дореволюційної доби треба відзначити «Словарь української мови», упорядкований Б. Грінченком. Словник Бориса Грінченка в чотирьох томах був виданий у Києві в 1907-1909 рр., а потім не раз перевидавався. Він містить понад 70 тис. слів української літературної й народної мови XIX ст.

Свого часу він був відзначений премією Російської Академії наук. І нині словник Б. Грінченка має велике наукове значення. Було створено десятки словників різного типу. Практичне значення й у наш час зберігають насамперед «Російсько-український словник» 1948 р. за редакцією М. Калиновича й кілька останніх видань «Орфографічного словника» І. Кириченка. Користування словниками різних типів не тільки підвищує грамотність і знання мови, а й збагачує кругозір людини, підносить загальний рівень її культури. Словники розширюють світогляд людей. У них представлено знання, якими володіє людство в певну епоху, з різних галузей науки, техніки, мистецтва, їх заслужено називають супутниками  цивілізації

Учень 3. В наш час набули популярності електронні словники. Електронний словник — комп’ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів, часто з урахуванням морфологічних форм і з можливістю пошуку поєднань слів (прикладів уживання), а також зі зміною напряму перекладу (наприклад, українсько-російський або російсько-український).

Не викликає сумніву той факт, що електронні словники надають користувачеві безліч додаткових можливостей порівняно з друкарськими аналогами:

— дозволяють зберігати великий обсяг інформації за рахунок використання гіперпосилань;

— електронний словник має ефективну систему пошуку (повнотекстовий або одночасний пошук у кількох словниках, швидкість пошуку);

— в електронних словниках можуть застосовуватися засоби мультимедіа: озвучування заголовних слів, уведення ілюстративного матеріалу з фотографіями, анімацією, відеофрагментами;

— можливість використання словників у локальній і глобальній мережах;

— значна економія часу й матеріальних ресурсів при створенні комп’ютерних словників.

Відповідно до указу Президента України від 7 серпня 1999 року «Про розвиток національної словникової бази» був виданий українським мовним інформаційним фондом Національної академії наук України лазерний диск «Словники України». Автори проекту — Володимир Широков, Ігор Шевченко, Олег Рабулець, Олексій Костишин, Марія Пещак. Лексикографічна система «Словники України» поєднує п’ять словників, зокрема орфографічний, орфоепічний, синонімічний, антонімічний, фразеологічний. Словник містить близько 152 тис. слів, близько 2,2 тис. антонімічних пар, 9,2 тис. синонімічних рядів, 56 фразеологізмів, а також 3 млн. похідних словоформ. Він був випущений тиражем у 30 тисяч екземплярів. У роздрукованому вигляді його обсяг був би більше 40 тисяч сторінок формату А-4.

-   Про словники можна говорити багато, бо створено їх десятки різного типу. Словники поділяються на:

  •  Енциклопедичні;
  •  Філологічні;
  •  Загальномовні;
  •  Спеціальні.

Енциклопедичні словники пояснюють не слова самі по собі, а означені ними поняття.

Філологічні словники у свою чергу поділяються на: орфографічні, словник антонімів, словник синонімів, іншомовних слів тощо.

Серед загальномовних найбільш розповсюджені двомовні перекладні словники: російсько-англійський, українсько-французький, українсько-російський та інші.

Спеціальні або тематичні – кожен такий словник, як правило. Присвячений одній темі або одній галузі знань (про мистецтво, про тварин та інші). Спеціальні словники (тематичні) називають ще універсальними.

                    Демонстрація словників

  1. Зупинка «Творча»

Спробуйте сказане узагальнити у сенкані про словник.

СХЕМА СЕНКАНУ

1.ТЕМА.

2.ОПИС.

3.ДІЯ.

4.СТАВЛЕННЯ.

5.ПЕРЕФРАЗУВАННЯ.

ПРАВИЛА СТВОРЕННЯ СЕНКАНУ

  1. Перший рядок - слово, що характеризується.
  2. Другий - опис, представлений двома прикметниками.
  3. Третій - визначає характерні дії й складається з трьох дієслів.
  4. Четвертий - фраза з чотирьох  слів, яка висловлює ставлення до теми.
  5. П’ятий - одне слово-синонім  до теми, у якому сформульовано сутність поняття або висновок.

Зразок:                                   С Л О В Н И К

                            Мудрий, необхідний.

                            Вчить, допомагає, зберігає.

                            Весь світ у алфавітному порядку.

                                               С К А Р Б

 

  1. Зупинка «Пам’ятка»

Буває, що слово відоме давно,

А знає не кожен, що значить воно –

І тут у пригоді стає визначник

Скарбів наших мовних – товариш словник.

 

Але не варто забувати про те, що словники дають відповіді тільки тим, хто уміє користуватися  ними. А цьому треба вчитися!

Пам’ятка учня-читача

  Для того, щоб отримати допомогу від словника, потрібно вміти ним правильно користуватися.

1. У словниках усі слова зібрані за алфавітом, а у довідниках – за окремими темами. Словникова стаття починається із заголовка. У філологічних словниках заголовок завжди має наголос.

2. У словниках-довідниках завжди зібрані знання, нагромаджені багатьма поколіннями. Звертайтеся до них, читайте їх як художню книгу, вони завжди і в усьому допоможуть вам.

3. Словники допомагають нам не тільки правильно писати слова, визначати їх значення, пояснювати походження слів, дають різну інформацію з різних галузей науки, техніки, мистецтва, розвивають культуру мовлення. Тому їх і називають «мовними скарбницями».

  1. Зупинка  «Перлинна»

Словники – це морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить…

  • Дістанемо ж і ми з вами перли зі словників.

( Робота учнів з різними типами словників за вказівкою вчителя)

3 Практичні завдання

 - Словниковий диктант (із взаємоперевіркою за словником)

 Возз’єднання, ювіляр, надкісниця, віддзеркалюються, миш'як, чуваський, казахський, комендантський, шалено, об’їждчик, тьмяно, торф’яний.

  • «Як перекласти?»

Ведучий зачитує російські слова, гуртківці знаходять переклади їх українською мовою за російсько-українським словником, називають усі можливі слова, що використовуються при перекладі, відтінки в їх значенні.

Пучинный, разделение, таможня, ядовито, штатский, тускнеть, сумрак, флаг.

 - «Складіть фразеологічний словничок»

 Учням пропонуються картки з записаними на них фразеологізмами, які потрібно оформити на зразок словника (перевірка за фразеологічним словником).

 Змотувати вудки, вивести на чисту воду, чуба нагріти, гладити по голівці, гав ловити, губи в молоці, круг пальця обвести, коника викидати.

4. Естафета «Поставте наголос»

 На кожний ряд видається картка із записаними на ній словами і словники.

 Виразний, хутро, квартал, чарівний, запитання, сантиметр, комбайнер, випадок, діалог, черствий, інструмент, демократія, листопад (місяць), дочка, фарфор, одинадцять, олень.

5. Складіть чайнворд

 За даними відповідями гуртківці, використовуючи тлумачний та іншомовних слів словники, складають чайнворд для стінної газети.

 Епіграма, авангард, діалог, граматика, айсберг, гараж, жаргон, наркоз, зал, лад, дріб, барвінок, корифей, йод.

ІІІ.   Підведення підсумків

Якось до мудреця привели людину, щоб той визначив рівень її культури, розвитку. Але незнайомець на запитання мудреця відповів мовчанням. І мудрець вигукнув: «Скажи хоча б одне слово – і я скажу, хто ти!» Пам’ятайте, що мовлення – дзеркало нашого розуму, душі.  Частіше заглядайте  у словник! «Заговори, щоб я тебе побачив». Чи можливо це насправді? 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Наші досягнення

 

№з\п

Рік

Конкурс \олімпіада

ІІ тур

Учень

Клас

Місце

 

1

2015

Всеукраїнський конкурс знавців української мови імені Петра Яцика

Чернецька Анна

5-А

ІІ

2

2016

«Соняшник»

Демедюк Віолетта

5-А

Диплом ІІ ступеня регіонального рівня

3

2017

«Соняшник»

Чернецька Анна

6-А

Диплом ІІ ступеня регіонального рівня

4

2017

Всеукраїнський конкурс знавців української мови імені Петра Яцика

Чернецька Анна

7-А

ІІІ

5

2017

Міжнародний мовно-літературний конкурс імені Т.Г.Шевченка

Демедюк Віолетта

7-А

ІІ

6

2013

Учасник ІІ Всеукраїнського конкурсу «Творчий вчитель – обдарований учень»

Заворотнюк В.Є.

Керівник гуртка

Сертифікат учасника

 

 

 

Проби пера

ТВІР-МІНІАТЮРА

У країні пестливих слів

   На карті та глобусі такої країни чомусь немає. Але вона існує в моїй уяві. Тут кожного зустрічають особливо тепло й радісно.

Люба бабусенька частує пиріжечками та  молочком. А .матусенька допомагає готувати уроки. З дідусем я ходжу в лісочок, де ми збираємо стиглі ягідки і грибочки. Пташечки співають нам свої ніжні пісеньки. Ніде не буває так приємно, як у цій  країні.

Я розплющую оченята і бачу свою кімнатку. І відразу ж розумію, що це все мені наснилося. Але зараз зайде матусенька, і я знову, уже не уві сні, а насправді, потраплю в Країну Пестливих Слів.

                                                  Гаряча Дарʹя, 5-А клас

 

ТВІР- РЕКЛАМА

Вивчайте українську мову!

    Ми живемо в Україні, називаємо себе українцями, але не всі говоримо рідною мовою. Українська мова співуча й мелодійна. Коли чуєш її, здається, що співають лісові птахи, шумлять гірські водоспади. То чому ж нам не спілкуватися такою мовою?

Українці, вивчайте рідну мову!

                                             Чернецька Анна, 6-А клас

 

ТВІР-РОЗДУМ

Ким бути?

 Я ще не знаю, ким буду, коли виросту. Можливо, вирощуватиму на рідній землі незвичайні врожаї пшениці, чарівні квіти. Або стану знаменитим футболістом, бо дуже люблю цей вид спорту.А може, винайду ліки від страшної хвороби і продовжуватиму людям життя. Чи відкрию іншу планету, населену такими ж людьми, як і ми.  

Ким буду, я ще не знаю. Але, коли виросту, намагатимусь приносити користь людям.

 

                                          Міняйло Олександр, 6-А

 

 

 

 

 

 

АКВАРЕЛЬ

Підкралась осінь, як лисиця…

    Підкралась осінь, як лисиця, і враз усе змінилося, щось незвичне сталось у буденній палітрі. Виявилось, що хитрунка махнула своїм рудим хвостом -  і листя на деревах пожовкло.

    Підкралась осінь, як лисиця, і вже чути, як далеко в небі лунає прощальний клич журавлів. Та не тільки вони відлітають у вирій, усі інші птахи також співають сумні пісні. І тут осінь постаралася. Це саме вона посіяла рясні холодні дощі і дихнула холодком на термометри.

     Підкралась осінь, як лисиця, і одягнула всіх у теплі куртки, намотала на шиї в'язані шарфи. Це вона попросила вітер, щоб іноді застерігав людей, не лінувався.

Осінь, як лисиця, хитра. Змусила більше працювати лікарів і аптекарів, адже їм доводиться допомагати хворим дітям та дорослим, що застудилися холодної осінньої пори.

    Підкралась осінь, як лисиця, і в мене таке відчуття, наче вона щось украла. Мабуть, забрала у нас тепло та барви літніх квітів. А ще зелень дерев і веселий спів пташок.

Та не сумуємо ми, бо милуємося  чорнобривцями на клумбах, павутинками бабиного літа, багатим намистом горобини, повільним вальсом кленового і березового листя.

  Тож  ти, хитрунко, нас не налякаєш. Ми будемо спостерігати за твоїм мистецтвом і дякуватимемо за подаровану красу.

 

Демедюк Віолетта, 6-А клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Позакласна робота з мови будується з урахуванням основних загальнодидактичних принципів: на кожному позаурочному занятті у нерозривній єдності реалізуються освітні й виховні завдання. У ній важливим є принцип наступності й перспективності: плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання й навички, які одержали учні на уроках і в позаурочний час у попередніх класах. Одночасно ці заходи можуть готувати школярів для кращого засвоєння матеріалу на уроках. У позакласній роботі реалізується зв'язок теорії з практикою, учні збагачують свій словник, розвивають навички правильного висловлення думки., глибше оволодівають мовними нормами, вдосконалюють навички самоосвіти, здійснюється принцип індивідуального підходу до учнів, враховуються їх здібності, нахили. Одночасно береться до уваги вік і ступінь підготовленості учнів до занять, добровільність, наявність інтересу до вивчення мови, вибірковість, що проявляється у відсутності єдиної програми для позакласної роботи й дозволяє вчителю самому планувати її, виходячи з умов роботи школи, вікового складу учнів, їхньої  зацікавленості, а також від програмового матеріалу, що вивчається.

Найважливішою й найефективнішою формою позакласної роботи з мови є гурток, який є центром, навколо якого базуються, існують і організовуються інші форми як систематичної, так і епізодичної позакласної роботи з української мови та літератури.

При створенні мовного гуртка слід мати на увазі те, що учні нерідко погано уявляють собі роботу в ньому, ототожнюючи заняття гуртка з додатковими уроками, а тому йдуть спершу неохоче. Колективу мовників потрібно чимало попрацювати над тим, щоб діти бажали поглиблювати знання з предмета, зрозуміли, що на засіданнях розвиваються їхні здібності.  Компонентами мовних здібностей називають легкість наслідування, тонке чуття мови, відмінну словесну пам'ять, швидкість засвоєння й практичне використання мовного матеріалу, а також мовну спостережливість, уяву, знання, уміння, навички, лінгвістичне мислення, під яким розуміють успішну орієнтацію в мовних фактах.

Форми, методи й прийоми роботи на заняттях гуртка надзвичайно різноманітні. Вони добираються залежно від віку й підготовки гуртківців, теми й мети заняття. Найефективнішими є короткі, захоплюючі розповіді вчителя про мову з використанням ІКТ, повідомлення учнів, інформації про наслідки збору матеріалу з живої розмовної або з книжної мови, спостереження над спеціально підібраними й продемонстрованими мовними явищами з наступними висновками, цікаві бесіди, вправи, мовні ігри. На заняттях гуртка практикуються різного типу творчі роботи: повідомлення лінгвістичного характеру, розповіді про побачене чи почуте, складання загадок, завдань з цікавої граматики, чайнвордів, шарад, сенканів.усі ці види роботи розвивають ініціативу, кмітливість, творчу думку дітей. Плануються заняття так, щоб уникнути одноманітнолсті.

Ось чому мовний гурток є найефективнішою формою позакласної роботи. Заняттях посилюють вплив на формування та розвиток творчої особистості, а підготовка до різних заходів сприяє формуванню національно свідомої духовно багатої особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕАТУРИ

1. Аркушин Г.Л. На заняттях мовного гуртка. УМЛШ. – 1986. - №4. – с.62-65

2. Білоноженко В.М., Винник В.О., Гнатюк І.С., Горобець В.Й. Фразеологічний словник української мови/ В.М. Білоноженко, В.О.Винник., І.С .Гнатюк., В.Й. Горобець. –К.: наукова думка, 1993.

3.   Бібліотека укр. усної нар. творчості: Дитячий фольклор. – К.: Дніпро, 1986.

  1. Благослови, Мати: Уроки укр. народознавства в школі – К. Освіта, 1995 – с.19
  2. Гамалій А.П. Ігри та цікаві вправи з рідної мови. – К. 1980.

6. Державний стандарт базової та повної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1392 / сайт МОНУ.[Електронний  ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua /laws /show /

7. Єфімова О.М. До свята рідної мови. УМЛШ. – 1988. №6. – с.58-65

 8. Коваль А.П. Крилате слово/ А.П.Коваль. – К.:Рад.школа, 1983.

9. Могила Н.М. З живого джерела. Позакласна робота з мови. К. 1997

10. Моргун В. „Розвиток інтелектуально-евристичних здібностей учня”. Психологічна підтримка творчості учня. К. „Редакції загальнопедагогічних газет”, 2003 с.4;6

 11. Національна школа в концепції Сергія Єфремова. Колоїз Ж. Журнал „Дивослово” К. „Освіта” №1, 1994, с.37

12. Олійник О. Світ укр. слова. – К. 1999.

13  Русова С. Націоналізація школи. // Вибрані педагогічні твори. К.: Початкова школа.- 1995. -№1-с. 28-30.

14. Скуратівський В. Місяцелік. К. Мистецтво, 1993. – с.206

15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. У 5-ти томах. – К.: 1976, т.2.

16. Українська мова. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальне практичне видання. – К.: Ірпінь. – 2005. – с.176.

 17. Укр. мова в школі. Конспекти нетрадиційних уроків. Піддубний М. А. Рівне, 1998

18. Українська мова. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальне практичне видання. – К.: Ірпінь. – 2005. – с.176.

19. Фасоля А.М. Свята рідної мови в школі УМЛШ. – 1989. - №7- с.51-56 26

20.Явір В.В., Білоусенко П.І. Виховна робота на уроках укр. мови. Посібник для вчителів. – К.: Рад. Шк.., 1986 – с.15

 

ДОДАТКИ

 Про що говорять назви квітівЗагадки про квіти для дітей. Барвінок

Лист зелений не пропав, 
а під снігом задрімав
Загадки про квіти для дітей. Конвалія 

Аромат духмяний
тішить ліс весняний

Загадки про квіти для дітей. Кульбаба

І з-під пензлика розквітли,
наче сонце, диво-квіти

Загадки про квіти для дітей. Яблуня

На зеленії листочки 
одягли білі віночки

Загадки про квіти для дітей. Підсніжник

Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький

Загадки про квіти для дітей. Тюльпан

До нарциса привітався
та на грядці запишався

Загадки про квіти для дітей. Фіалки

Фіолетові малята
весну люблять зустрічати

Загадки про квіти для дітей. Цвіт

В білі вбралися сорочки —
звеселилися садочки

 Загадки про квіти для дітей. Пролісок 

Відгадайте, що за квітка, 
Бо мене не стане влітку

Загадки про квіти для дітей. Ромашка

Жовтенька голівонька, 
       Біленька хустинонька

Словники – наші порадники

Цікаве про мови

 Кількість живих мов: близько 7000

Кількість мов на межі зникнення: близько 500

Мова, яку знають найбільше людей як другу (нерідну): англійська (від 250 000 000 до 350 000 000 людей, для яких англійська не є рідною, знають її)

Країна, в якій існує найбільша кількість мов: на території держави Папуа Нова Гвінея існують 820 мов.

Перша мова, яка мала писемність: шумерська або давньоєгипетська (близько 3200 до н.е.)

Найдавніша мова, яку досі використовують в мовленні: китайська або грецька (близько 1500 до н.е.)

Мова, що має найширший словниковий запас: англійська (близько 250 000 відмінних слів; Оксфордський Словник англійської мови нараховує близько 600 000 слів, а Словник Уебстера - 475 000, але серед них велика доля архаїчних слів та величезний об'єм технічних термінів).

Мова із найменшим словниковим запасом: Такі Такі (креольська мова на базі англійської, яку використовують в Суринамі, має близько 340 слів)

Мова із найдовшою абеткою: кхмерська (офіційна мова Камбоджі, 74 літери).

Мова із найкоротшою абеткою: ротокас (одна зі східнопапуаських мов, якою розмовляють біля 4 000 людей, має 12 літер).

Мова, що має найменшу кількість звуків (фонем): ротокас (11 фонем).

Мова, що має найбільшу кількість звуків (фонем): кхонґ (мова, якою розмовляють близько 4200 людей, що живуть переважно в Ботсвані, має 112 фонем).

Мова, що має найменшу кількість приголосних звуків: ротокас (6 приголосних)

Мова, що має найбільшу кількість приголосних звуків: убихська (81 приголосних; мова належить о абхазо-адигейської родини; нею розмовляли убихи - народ, який ще в першій половині 19 сторіччя жив в районі Сочі, але в 1860-х роках був депортований російською владою до Турції, втратив природній ареал та зник в 90-ті роки 20 сторіччя: серед живих мов найбільшу кількість приголосних звуків має мова кхонґ - 77).

Мова, що має найменшу кількість голосних звуків: убихська та діалекти абхазької (2 голосних).

Мова, що має найбільшу кількість голосних звуків:кхонґ  (31 голосних)

Мова, якою друкують найбільше: English

Мова, яка має найменше неправильних дієслів: есперанто не має жодного неправильного дієслова

Документ, який перекладено на найбільшу кількість мов: Декларацію Прав Людини, яка прийнята ООН 1948 року, перекладено на 321 мову (діалект).

Найбільш поширені приголосні в світі: /p/, /t/, /k/, /m/, /n/

Найдовше слово в англійській мові: pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis (45 літер, Силіко́з - захворювання людини, викликане тривалим вдиханням пилу, що містить вільний діоксид кремнію).

 

Словники

Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.

Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні 1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.

Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.

Перший ґрунтовний словник української мови «Словарь української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.

Літери

Найчастіше вживана літера. На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.

І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото-вікно

Зустріч з письменницею-землячкою Лілією   Бех    

DSCN0361DSCN0368           

 

 

 

 

 

 

 

 

DSCN0364 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розкажи про день тижня

D:\фото 2017\100NIKON\DSCN0226.JPG 

 

 

 

D:\фото 2017\100NIKON\DSCN0277.JPG 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виїзне засідання

(День української писемності в районній бібліотеці)

 

D:\фото 2018\100NIKON\DSCN0056.JPG 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\фото 2018\100NIKON\DSCN0036.JPG 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\фото 2017\100NIKON\DSCN0280.JPG 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\фото 2018\100NIKON\DSCN0040.JPG 

 

 

1

 

docx
Додано
28 червня 2018
Переглядів
1614
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку