Позакласний захід "Свято книги"

Про матеріал
Виховна година для 3 класу на тему " Книга- найкращий друг".Продовжити знайомити дітей з казковими героями «Країни Знань», розповісти учням про роль книги в житті людини, сприяти розвитку мовлення , умінню користуватися книгою, як джерелом знань, виховувати бережливе ставлення до книги.
Перегляд файлу

Володіна Л.В.

Вчитель початкових класів

П’ятихатської  ЗШ І-ІІІ ступенів № 1

 

 

 

 

                                 СВЯТО КНИГИ

                                            (Виховний захід у 3 класі)

 

Мета: Продовжити знайомити дітей з казковими героями «Країни Знань»,

             розповісти учням про роль книги в житті людини, сприяти розвитку

            мовлення , умінню користуватися книгою, як джерелом знань, вихову-

            вати бережливе ставлення до книги.

Обладнання: виставка книг

(Святково прибрана зала. Діти одягнені у костюми казкових героїв)

Дитина: Іменини! Іменини! Всі приходьте неодмінно.

Учитель:А хто ж  іменинниця нашого свята? Мабуть, дуже важлива  і поважна. Хто вона? А ось і гостя! ( заходить Книжка).

Книжка:  Хто я ? Відгадайте загадку .

Дуже я потрібна всім:

І дорослим, і малим.

                                            Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

Вчитель: Дорогі діти, хто з вас не любить книжок ? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків , малюнків, гарних розповідей. Відкриєш першу ліпшу сторінку – опинишся у далекій казковій країні. А у тій країні живуть добрі і кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки чи  просто твої однолітки. Ростуть там велетенські ріпки,такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом.

Як ви і здогадались наше свято буде присвячене книзі.

Учні :     В нас сьогодні книжки свято !

               Разом будем  відзначати,

               Книгу-друга шанувати.

Вчитель: Хто книжки прийшов вітати?

Діти:        Ми хлоп’ята і дівчата!

                 Книги - кращі друзі всіх,

                 Ми прийшли вітати їх!

                 Іменини, іменини

                 Всі книжки святкують нині!

Учні:        Книжка – добрий, мудрий друг,

                 Книжка знає все навкруг:

                 Про старі й нові країни,

                 Космос та морські глибини,

                 Хто нам написав «Кобзар»,

                 І який де правив цар,

                 З чого зроблено намисто,

                 Чим славетне наше місто…..

                 Все про звичаї народу,

                 Як зібрать  врожай з городу,

                 Вперше хто знімав кіно.

                 Де, коли з’явилось скло,

                 Хто відкрив яку країну,

                 І про неньку – Україну.

                  

                   Хто прославився в віках,

                   Де живе тварина, птах.

                   Усе, чим ви цікавитесь,

                   Ви знайдете в книжках.

                   На всі питання – відповіді

                   На їх сторінках.

Книга:     Завжди можу стати в пригоді,

                  Моїх порад не злічить,

                  І кажуть про мене в народі:

                  «Мовчить, а сто друзів навчить».

Учень:     Книга, друг ти наш незамінний,

                 Друг наш любий з ранніх літ.

       (Учні співають під мелодію із к/ф « Веселые ребята» «Поч. навч. та вихов.»№24,2010р. с. 26)

Учень:      Книжки дружать з дітворою.

                  Полюби їх у житті –

                  І улюблені герої

                  Будуть  друзями в путі.

Вчитель: Сьогодні на наше свято завітають гості. Але хто вони – не скажу. Ви самі повинні їх впізнати (звучить музика, заходить Попелюшка).

Попелюшка: Добрий день, любі мої! Ви впізнали мене? Правильно,я –Попелюшка з казки Шарля Перро. Я прийшла, щоб вас привітати зі святом.(Чути крик «Допоможіть! Рятуйте!». Вбігає Незнайко).

Незнайко: Ой,насилу врятувався!

Вчитель: Діти, у нас з’явився несподіваний гість. Ви впізнали його? Так, правильно, це Незнайко. Здраствуй, Незнайко!

Незнайко:  Добрий день!

Вчитель: А чого це ти так репетував?

Незнайко: То я від злодія втікав.

Попелюшка:Від злодія? Від якого злодія?

Незнайко: Від звичайнісінького. Такий звичайнісінький злодій хотів вкрасти в мене капелюха.

Вчитель: Твій капелюх? А навіщо він йому?

Незнайко: Як навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більше капелюх, тим розумніша голова.

Попелюшка: Ой, Незнайко, не сміши. Та ти ж нічого не знаєш. Тому тебе й прозвали Незнайком. Ти ж зовсім книжок не читаєш.

Незнайко:  Хто, я? Та я всі на світі книжки давним-давно перечитав.

                      Хто придумав, що Незнайко

                      Не читає зовсім книг?

                      Це неправда, так і знайте:

                      Жить не можу я без них.

                      Я читаю без зупинки

                      П’єси, вірші та казки.

                      Від картинки до картинки,

                      Ну, а потім навпаки!

                      Я про дідуся Мазая

                      Пам’ятаю назубок:

                      Він, заходячи в трамваї,

                      Забував купить квиток!

                      Д’Артаньян ганяв ворону,

                      Колобок спав у норі

                      І збирали шампіньйони

                      Тридцять три богатирі.

                      Бармалей спіймав дельфіна,

                      Чорномор замерз в снігу,

                      А крилатий Буратіно

                      Покохав Бабу Ягу!

                      Я читаю без зупинки

                      П’єси, вірші та казки.

                      Від картинки до картинки,

                      Ну, а потім навпаки!

Попелюшка: Ну й Незнайко! Ну й насмішив! Ти ж усе переплутав!

Незнайко: Ну от, знову ти з мене смієшся(звучить мелодія пісні Червоної Шапочки).

Вчитель: Годі вам сперечатися. Давайте краще зустрічати ще одну гостю (заходить Червона Шапочка).

Червона Шапочка: Якщо довго, довго, довго,

                                   Якщо довго по доріжці,

                                   Якщо довго по стежинці

                                   Бігать, тупать і стрибать,

                                   То напевно, то напевно,

                                   То звичайно, то звичайно,

                                             То можливо, то можливо,

                                   Можна в школу нам прийти.

                                   А-а, вчать там діти великі й малі.

                                   А-а, знань їм багато дають вчителі.

                                   А-а, там навчають читати,

                                   А-а, і писати, й рахувати.

                                   А-а, там цікаво всім завжди.

Вчитель: Діти, впізнали, хто це? Правильно, це наша улюблена казкова героїня Червона Шапочка. Здрастуй, Червона шапочка!

Червона Шапочка: Привіт, усім! Я дуже рада побувати у Вас на святі. У мене є для Вас сюрприз. Відгадайте,що у мене в кошику?

Незнайко: Відомо що: пиріжки несеш бабусі!

Червона Шапочка: А от і не вгадав! Ніякі там не пиріжки,а загадки для дітей.
Незнайко: О! Я так люблю відгадувати загадки. Це для мене дрібниці. Можна я теж буду відгадувати твої загадки?

Червона Шапочка: Гаразд. Але слухай уважно!

                                     Не кущ,а з листочками,
                                               Не сорочка, а зшита,
                                               Не людина, а розповідає.(Книга)

Незнайко:Що ж це таке? Я здогадався. Не кущ – значить дерево. Так на дереві…що ж на дереві? А на дереві торбинка,зшита з клаптиків, а у торбинці…О! А у торбинці радіоприймач. Правильно? Все підходить. Ну як, я вгадав? Правда,я – молодець?

Червона Шапочка: Ой, Незнайко,ну й нагородив! Діти, що це?(відповіді дітей).

Незнайко: Ти диви і правда! А може ще одну?

Червона Шапочка: Добре, слухайте всі.

                                    Невеличкий мокрий птах

                                    Ходить дзьобом по грядках.

Незнайко: Знаю, знаю. Це сусідчине курча після дощу черв’яків по грядках шукає.

Червона Шапочка: Неправильно. Діти,що це? (Ручка). Ти, Незнайко, краще помовчи,а діти хай відгадують.

Білий зайчик стрибає по чорному полю. (Крейда).

Тіло жовте,серце чорне,тіло мовчить, а серце говорить (Олівець).

Стоїть дім: увійдеш до нього сліпим,а вийдеш зрячим (Школа).

Незнайко:Ой, які молодці. І звідки вони про все знають?

Вчитель: Це тому, Незнайко,що вони люблять читати книжки.

Незнайко: Знаєте,що я вирішив? Я теж буду багато читати – і тоді стану розумним.

Вчитель: Молодець, Незнайко! Всі казкові герої повинні бути грамотними і розумними,щоб їм не було соромно перед дітьми. А зараз я дякую Вам за загадки. А ми продовжуємо наше свято.( заходить Буратіно)

Буратіно: Здрастуйте! А мене ви впізнали? Хто я? Я вітаю Вас за святом, та тільки здається мені, що на вашому святі немає найголовнішого гостя. Діти, а чи хочете Ви познайомитися із Королевою Книг?

Я – веселий Буратіно,

Маю довгий ніс.

Мене кожен добре знає!

Я Вам ключика приніс.

І цей ключик не простий,

Всім відомо золотий!

Ключик, ключик золотий,

Відкрий королівство книг!

Діти: Хочемо!

         У царстві чудовому,дуже казковому,

Колись давно книжки жили

І бесіди різні,веселі та грізні,

Вони між собою вели.

Жили вони дружно, на поміч ставали.

Щоб клопоту люди ні в чому не знали.

За старшу у них – Королева книжок.

(звучить тиха мелодія, з’являється Королева книг).

Королева: О! Мої маленькі друзі! Я дуже рада зустрічі з вами. Я– Королева Книг, а це – моє королівство. (Королева співає,а «Книжки» танцюють).

Живуть книжки мої на світі,

Вони приносять радість нам,

Запрошують їх в гості діти

І знають всі їх імена.

Герої десь тут поряд ходять,

Про них читаєте всі ви,

Книжки до вас приходять,

У кожен день заходять,

Не йдуть вони вам з голови.

Чи хочете Ви стати  читачами мого королівства?                                                                                                                                                                                                                                                    

Діти: Так!

Королева: Тоді вирушаймо в путь. А щоб не заблукати, ви повинні назвати пароль або чарівне слово. Нехай цим чарівним словом будуть вірші про книгу. (діти читають вірші про книгу).

Діти:

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми б не знали так багато

Про новий і давній час.

 

В кожнім домі, в кожній хаті –

У містах і на селі,-

Хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.

 

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної подруги малят.

 

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру, і сміливу

Хлопчаки й дівчата –

Хочуть всі читати!

 

Із малими читачами

В хаті клопіт вечорами6

Від книжок,хоч треба спати,

Їх ніяк не відірвати.

 

Книга,друг ти наш незмінний,

Друг любимий з ранніх літ.

Пізнаємо Україну,

Пізнаємо цілий світ.

 

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок угорі,

Як листя на гіллі,-

Стільки книг на землі!    

Королева: Ви виконали моє завдання. Настав час познайомити вас із мешканцями мого королівства(стукають у двері). Хто це там стукає? Що там?

Вчитель: Скринька.(віддає Королеві).

Королева: Ой! Яка краса! А хто це надіслав? Відкриваємо? (Виймає лист). Хтось хоче вас привітати. Цікаво, хто це? (читає.)

«Здра-здуй-те ребйонкі!

Надсілаю вам пісемцо з порадами що робить, щоб стать «гарним» читачем, а щоб вас похвалі лі. Ось мої поради для вас!

Прокидайтеся вранці якомога пізніше, тоді ви обязатільно запізніться на урокі. Портфель ще з вечора готуй.

Спочатку поклади туди підручника, потім до них додай відро води!

Дрібненько зошити поріж. Гарненько розмішай…. Але все це ти сам не їж – товаришу віддай.»

 

Ні, діти!Ні! ми з вами знаємо, що книги і зошити – наші друзі і помічники. А хіба можна так поводитися з друзями?

Діти: Ні!

Королева: Ось і підпис!

«Цілую. Ваша найкраща подруга Старушка Шапокляк».

Буратіно: Шановна Королево! Ви не бійтеся за своїх підданих ці діти ніколи не скривдять книги, бо вони люблять читати і знають правила поводження з книгою.

Вчитель: Діти, розкажіть ці правила Королеві.

Діти:

  1. Книгу потрібно брати тільки чистими руками.
  2. Коли перегортаєш сторінку,не можна слинити пальці,бо від цього псується папір, а іще це негігієнічно.
  3. Для кращого збереження книги необхідно обгорнути її обкладинкою.
  4. Щоб з книги не випали листочки, не перегинай її.
  5. Бережи книгу від води та сонячного проміння – вони шкодять їй.
  6. Під час читання не загинай кутки аркушів, а користуйся закладкою.
  7. Не читай під час їжі.

Королева: Молодці, діти! Ви добре пам’ятаєте правила. А що буває з книгами, якщо правил не дотримуватися?

Інсценівка «Брудна Книжка»

 

(Чути стукіт)

Ой-ой-ой!

Не маю сили! Ви на мене наступили!

Учень: Що тут валяється?

Ведуча: Книжка валяється!

Книжка:

Я подерта,я потерта,

Кутики загнуті,

Сторінки пом’яті.

Люди скажуть: «Ой,чия ти?

Як тепер тебе читати?

Скільки ми читали книг,

А не бачили таких.»

Я терпіть не маю сили.

От подалася в світ блукати,

Долі кращої шукати.

Учень: Хто ж господар твій?

Книжка: Андрій!

Учень: З нашого класу?

Книжка: Я сама не знаю.

Учень: Не сумуй,книго. Ми зараз лікаря покличемо і тебе бідненьку полікуємо. Лікарю! Лікарю!

Лікар:

Є в новому домі двері заповітні.

Ще не всім відомі, та до всіх привітні.

В книжчиній лікарні, у новім будинку

Я щодня працюю не одну годинку.

Хто навитись хоче книжку лікувати,

Приходьте, будь ласка, буду вас навчати.

Королева: Забирайте,Лікарю,книжку у лікарню. Діти, книжка – це ваше обличчя. Коли книжка чистенька,охайна.То говорять,що у неї добрий господар. Тож будьте добрими господарями своїх книг.

Лікар: Забирайте свою книгу.

Королева: Дякуємо вам, лікарю!

Книжка: Дорогі діти! Я – книга, від усього серця прошу вас не беріть мене брудними рука; коли гортаєте мої сторінки, не слиньте пальців, не загинайте сторінок; не малюйте не мені і нічого не пишіть; виготовте для мене закладку і не вставляйте між сторінками ручку або олівець – від цього я псуюся; не кидайте мене будь-де, а кладіть завжди на певне місце.

Королева: Діти, пам’ятайте ці правила – і мої друзі – книги, завжди будуть вашими друзями. ( Пісня «Книга – вірний друг).

Вчитель: Сьогодні на наше свято надійшло багато телеграм. Деякі казкові герої не змогли прийти на свято, вони прислали телеграми, але забули підписатися. Сподіваюся,що разом з вами ми відгадаємо, від кого телеграми.

Гуси,гуси,гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та несіть до батечка.

А в батечка їсти й пити,

І хороше походити.( Івасик Телесик)

Мій котику, мій братику!

Несе мене лисичка,

За кленові ліси,

За круті гори,за бистрі води.

Порятуй мене. (котик і Півник)

  Я за три копи куплена,

Півбока луплена!

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу.

Хвостиком замету.

Тут тобі і смерть. ( Коза-Дереза)

 

Не полечу я з вами6

Як була я на лужку,

Виломила ніжку,

А ви полинули.

Мене покинули!(Кривенька качечка)

 

Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений,

Я від баби втік,

Я від діда втік,

І від тебе втечу.(Колобок)

 

Надсилаю телеграму і дуже вас благаю:заспокойте діда й бабу, нехай вони не плачуть. Знесу я їм інше яєчко.(Курочка Ряба)

Вчитель: Молодці діти! Я бачу,ви добре знаєте українські казки та їхнії героїв. А чи знаєте ви прислів’я та казки про книгу? Зараз ми з вами пограємо у гру «початки і кінцівки». Я починаю прислів’я, а ви закінчуєте:

  1. Книга вчить….(як на світі жить).
  2. Хто багато читає…(той багато знає).
  3. Мудрим ніхто не вродився …(а навчився).
  4. Прочитав добру книгу…(зустрівся з другом).
  5. Розум без книги,–…(як птах без крил).

 

Королева: Чудове у нас свято,та не бачу я на ньому найкращої книжки,яка всіх нас навчила читати.

Коли вмієш сам читать –

Не треба мамі докучать

І до бабусі вже не йти:

«Ну прочитай,мовляв,хоч ти!»

Сестру упрошувать не треба,

Щоб прочитала щось для тебе.

Як вона називається?

Діти: Буквар.

Вчитель: Скажу вам по секрету,він теж прийшов до нас на свято. Але він дуже сором’язливий,стоїть за кулісами і ніяк не може наважитися увійти. Давайте всі разом покличемо: «Букварику,іди до нас!».(заходить Буквар)

Буквар: Здрастуйте,мої друзі! Я дуже радий ,що допоміг вам навчитися гарно читати. Всіх вас вітаю зі святом і бажаю успіхів у навчанні,щоб ви всі назавжди подружилися з кращими друзями у світі – з книжками. Я розповім вам історію,яка трапилася з однією дівчинкою. Звати її Ганнуся. Коли дівчинці було сім років, вона пішла до школи. Ганнуся була дуже старанною ученицею.(З’являється Ганнуся з портфелем).

Ганнуся:

Я дуже добре в школі вчусь,

Уроків зовсім не боюсь.

Всі завдання вдома я роблю,

Бо учитись дуже я люблю.

Я люблю книжки читати,

І писати, й рахувати,

І задачу я зумію розв’язати.

Математику й читання,

І письмо,і малювання –

Все завжди старанно буду я вивчати.

Буквар: Так продовжувалося три місяці. Вчителі хвалили Ганнусю, а мама з татом не могли натішитися донечкою. Та одного разу трапилося ось що…(Ганнуся сидить за столом, ліниво гортає сторінки).

Ганнуся: Ой, знову ці уроки!Як уже обрид цей Буквар. А вчителька тільки й знає: читайте, читайте. Невже не можна хоч трішечки відпочити?! У мене в зошиті самі дванадцятки.

 

На дванадцять й досі я учусь,

Вчителів я більше не боюсь,

Вже не стану слухати я їх,

Бо читаю краще від усіх!

Я не хочу вже читати,

І писати,й рахувати,

І в альбомі я не хочу малювати.

Всі уроки остогидли,

Краще піду я на вулицю гуляти! (Раптом з’являється Лінь)

Лінь: Яка хороша дівчинка! Як вона правильно міркує. Якраз зараз мені такі діти й потрібні. Здрастуй. Дитинко!

Ганнуся: Здрастуйте,бабуню! Ви хто? І як сюди потрапили?

Лінь: О, моє ім’я ти взнаєш трохи пізніше. Головне те,що ми зустрілися. А що це у тебе на столі? Книжечки? Зошити? Який жах! Почекай! Ти ж утомилася. В тебе оченята хворі, щічки бліді. Яке нещастя! Я так хвилююся,щоб тобі не стало гірше!(Співає під мелодію пісні з мультфільму про Крокодила Гену і Чебурашку).

 

Ти не бійся,Ганнусю,

Я – старенька бабуся,

І лихого тобі не зроблю.

Я люб’язна й ласкава,

Уладнаю всі справи,

Бо гарненьких дівчаток люблю.

 

Приспів:

Ну, навіщо ті уроки!

Їх так довго й нудно вчить!

Та у тебе ж від навчання

Голова болить!

 

Та покинь ти вже читати,

І не треба писати,

Прибери  ці огидні книжки!

Краще йди погуляти,

Там стрибають дівчата,

З ними можеш погратись і ти.

 

Приспів.

 

Тобі треба негайно піти погуляти.

І чим довше,тим краще.

Ось тобі м’ячик,піди, моя люба,пограйся.

Гуляй,гуляй, дитинко!

А я потурбуюся про порядок на твоєму столі.

Так, ось викинемо. А тут покладемо іграшки.

Ось лялька,ведмедик.

Сюди цукерку,сюди шоколадку. (Заходить Буквар)

Буквар: А,це знову ти,лінь? Що ти тут робиш?

Лінь: Ага, злякався! Недаремно боїшся. Забирайся геть зі своїми нещасними буквами. Ганнуся тепер моя.

Буквар:  Рано ти радієш. Можеш пожалкувати про це!

Лінь: Ой-ой-ой! Як же я злякалася! Бачили ми таких!

Буквар: Ну що ж,побачимо,чим все це закінчиться. Але я тобі потім не позаздрю.(Виходить)

Лінь: Геть звідси! Бач який,лякати мене надумав,зараз я покличу свою подругу,нехай допоможе мені розправитися з цим дівчиськом.(Гукає). Двієчко! Двієчко! Ходи сюди!(З’являється двійка,співає на мелодію «Кузнечик»).

Двійка:

Я дуже гарна дівка.

Зовусь я просто Двійка.

У ледарів завжди я в щоденнику живу.

І вдень, і вночі,і вдень,і вночі

У ледарів завжди я і вдень,і вночі

У щоденнику живу.

Люблю я погуляти,

Погратись і поспати.

А от уроки вчити я зовсім не люблю

Ні вдень, ні вночі,ні вдень, ні вночі

Я зовсім не люблю.

Лінь: Двієчко, моя люба,як я за тобою скучила!Я знайшла тобі й мені одне тепленьке місце! Уявляєш, тут живе Ганнуся.

Двійка:Та це та, що у неї в щоденнику самі дванадцяти? Та я ж їх терпіти не можу. Це ж небезпечно для нас.

Лінь: Не панікуй. Ганнуся вже піддалася моїм чарам. Зараз вона грається м’ячиком,а про уроки навіть і не думає.

Двійка: Та це ж чудово! Тепер я зможу погрітися у її щоденнику.

Лінь: Тихіше, здається вона йде. Ну що, люба моя! Як себе почуваєш?

Ганнуся: Чудово! Нам було так весело. Набігалася,аж втомилася.

Лінь: Що?Моя дівчинка стомилася? Негайно у ліжечко!

Ганнуся: А це хто?

Лінь: Це…Це моя онучка. Правда,красуня?

 

Ганнуся: Дуже приємно. Ой,уже пізно,а я ще не зробила жодного уроку.

Двійка: Що ти, що ти! Які уроки? У тебе ж ніжки болять,оченята сонні. Уроки у такому стані – неминуча загибель.

Лінь: Ходімо, моя люба, ми тобі заспіваємо колискову.(Виходять. З’являється Буквар і Дванадцятка).

Буквар: Яке нещастя! Невже я втратив свою найкращу ученицю? Ця Лінь зовсім знахабніла. А з нею ще й ця Двійка.

Дванадцятка: Так, Букварику, Ганнуся дійсно потрапила у пастку. Але вона сама винна. Якби вона не лінилася, Лінь ніколи б до неї не прийшла. І не привела цю огидну Двійку.

Буквар: Але що ж нам робити?

Дванадцятка: Знаєш, Букварику, мені здається, що Ганнуся сама повинна в усьому розібратися. Коли дівчинка усвідомить свою помилку,вона сама нас покличе.

Вчитель: Пройшло небагато часу, а Ганнуся встигла отримати стільки двійок і одиниць, що мабуть,жоден учень стільки за весь рік не отримав. Зате вона здружилася з Лінню та Двійкою,хоча й не знала їхніх справжніх імен. Одного разу прийшла Ганнуся зі школи засмучена.(З’являється Ганнуся).

Ганнуся: Сьогодні вчителька сказала,що збирається залишити мене на другий рік у першому  класі. Але ж це такий сором. І як про це сказати мамі? Що сталося? Невже це та бабуся з онучкою,які робили за мене уроки і примушували гуляти. Так,це вони винні. (З’являється Дванадцятка).

Дванадцятка: Ні, Ганнуся, в цьому винна ти сама. Хіба ти мене не впізнаєш? Я – Дванадцятка, раніше ми дружили з тобою.

Ганнуся: Дваннадцяточко! Допоможи, порадь, що мені робити! І що це за бабуся з онучкою?

Дванадцятка: Нічия це не бабуся, а Лінь, а її онучка – Двійка,яка тепер зручно вмостилася у твоєму щоденнику.

Ганнуся: Невже це правда? Що ж робити?

Дванадцятка:Тобі треба уважно прочитати весь Буквар,навчитися писати всі букви, а також розв’язувати всі приклади,за які отримала двійки.

Ганнуся: Але ж я все забула!

Дванадцятка: Так, Ганнуся, тобі буде нелегко. Але це єдиний вихід. Тільки наполеглива праця врятує тебе від сорому.

Ганнуся: Ну що ж, коли так, я буду працювати. І зроблю все,щоб у мене в щоденнику були самі дванадцяти. (Сідає за стіл,починає писати. З’являється Лінь і Двійка)

Лінь: А чому це наша Ганнуся ще й досі не гуляла?

Двійка: Ой, та вона знову сидить за цими огидними уроками, підручниками. Викинь зараз же!

Ганнуся: Не підходьте до мене! Геть звідси! Вам тут більше нічого робити. Я знаю,що ніякі ви не бабуся з онучкою,а Лінь та Двійка!

Лінь: Звідки ти дізналася? Ми ж тобі щастя бажаємо,здоров’я!

Ганнуся: Я сказала геть! Я більше ніколи не буду лінуватися! (З’являються Буквар і Дванадцятка).

Лінь: Ну що ж, Букварику,цього разу твоя взяла,але є ще багато дітей, які будуть мене слухатися.

 

Двійка: Які не вчитимуть уроки і зі мною дружитимуть.

Лінь: Ой погляньте туди. (Показує на зал). Бачите, які гарні дітки! Діточки мої любі, хто піде зі мною? Я вам дам подушечку м’якеньку, нагодую цукерками, ви будете цілий день гуляти.

Двійка: А я буду за вас уроки робити і у щоденниках завжди будуть красуватися отакі чудові двієчки!

Дванадцята: Діти, давайте всі разом проженемо лінь і двійку. Скажімо всі разом «Геть!».

Лінь: Ой, боюся, тікаймо,поки не пізно! А то ще нас поб’ють.

Буквар:

От і закінчилася моя казочка.

І я вам бажаю

З бажанням учитись і все знать,

Змалку з книгою дружить,

Без доброї книги вам не прожить! (Виходять)

Королева: Спасибі вам, діти, що запросили мене на свято. Я вірю,що ви всі любите і шануєте книгу,адже книга – це ваш поранки,вчитель,це ваш друг. А я тепер я хочу, щоб ви дали мені обіцянку. Повторюйте за мною.

 

Обіцяю не лінитись, добросовісно трудитись,

Педагогів поважати і оцінки гарні мати,

Книги й зошити любить,берегти,а не губить,

Акуратним завжди бути, щоб нічого не забути.

На уроках не жувати, не дрімати і не спати,

І домашні завдання добре готувати.

Буду вчитись я сумлінно і поводитись відмінно,

Щоб батьки могли радіти, що такі в них гарні діти!

Клянусь! Клянусь! Клянусь!

Вчитель: Ось і закінчилося наше свято. Пам’ятайте, діти, що книга наш друг і порадник. Тож ставтесь до неї з повагою, шаною і любов’ю – і вона віддасть вам усі ті знання,які люди накопичували протягом тисячоліть. А тепер заспіваймо гарну пісню:

 

В нашій школі зазвучало

«Свято книжки!»,як сигнал.

За годину школа стала,

Як один читальний зал.

 

Приспів:

Всі читають урочисто

І безвусі,й вусачі,

Скільки мешканців у місті,

Стільки в ньому й читачів.

 

У тролейбусах читають,

Щось мугикають під ніс,

Сторінки перегортають

Під ритмічний рух коліс.

 

Приспів.

 

За це свято в нашій школі

Так сподобались книжки,

Що кладуть донині діти

Їх на ніч під подушки.

 

Приспів.

 

Закінчилося  наше свято,але не закінчується зустріч з книгою. Бажаю вам назавжди подружитися з нею.

 

 

 

           

 

                    

 

doc
Додав(-ла)
Володіна Любов
Додано
12 січня
Переглядів
62
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку