Практичні рекомендації "ЕСЕ ЯК ВИД РОБОТИ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

ЕСЕ ЯК ВИД РОБОТИ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Практичні поради учителю

Сьогодні як ніколи поняття самостійності, індивідуальності, вираження свого «я» є актуальними. І, звичайно, написання есе учнями є необхідним, так як мобілізує інтелектуальні та розумові можливості, акцентує увагу на індивідуальних роздумах, розкриває глибину думки, заглиблює у поняття «природність». Тобто, есе – це розумовий тренінг високої інтенсивності. Саме есе є тим  дієвим різновидом творчої роботи на уроках зарубіжної літератури, який розкриває здібності та можливості кожного учня. Франзузький есеїст М.Монтень зазначав щодо специфіки написання есе: «Я вільно викладаю думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння та кругозору. Висловлюю їх задля того, щоб дати поняття про мої переконання.»

Писати есе надзвичайно корисно, оскільки це дає автору змогу навчитися чітко і грамотно формулювати думки, структурувати інформацію, використовувати основні категорії аналізу, виділяти причиново-наслідкові зв’язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, аргументувати тези, опановувати науковий стиль письма. Есе – це самостійна письмова реферативно-аналітична праця, що висвітлює сучасний стан конкретної проблеми і містить відповідь на запитання про перспективи та можливі способи її розв’язання.

Сучасні стандарти освіти випускників навчальних закладів, що вимагають від них не лише знань конкретної дисципліни, а й володіння міжпредметними і міждисциплінарними знаннями;

Написання есе є вимогою багатьох міжнародних освітніх програм. Гарно написане есе допомагає автору продемонструвати його вільне володіння темою, бачення з різних боків та готовність пред’явити читачу невичерпний, але багатогранний погляд на явище, що спонукало його до роздумів.

Необхідність поєднувати набуті знання з навичками практичного використання у повсякденному житті та професійній діяльності, що впливає на успішність як самої особистості, так і реалізацію творчих задумів, упровадження інноваційних ідей і винаходів у життя.

Тому наявні системи комунікацій потребують особливого підходу до вміння презентувати та передати власні думки і погляди у письмовій формі.

Термін есе (або твір-есе)  у шкільній практиці став необхідним;

Перш ніж звернутися до написання есе слід ознайомити учнів з літературознавчим поняттям «есе», його характерними ознаками. Для цього можна використати «Словник літературознавчих термінів» В.М.Лесина, де пояснено, що «есе – нарисовий жанр літературної творчості, якому властива вільна трактовка питання, замість всебічного охоплення його, виклад своїх вражень, асоціацій і роздумів, переважно відсутність аргументованих висновків. Це просто суб’єктивні міркування, викликані якимось твором, літературним явищем тощо». Як варіант у «Літературознавчому словнику-довіднику» (1997 р.) зазначено, що есе «висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне й визначальне трактування теми».

Важливо визначити характерні ознаки  есе – логічність викладу, що наближає його певною мірою до наукової літератури, дбайливе ставлення  до художньої форми. Як правило, есе виражає нове, суб’єктивне слово про щось і носить філософський, історико-біографічний, публіцистичний, літературно-критичний, науково-популярний або чисто белетристичний характер. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію і лексику.

Зазначити, що завдання есе – зовсім не розповідь про життєву ситуацію, а виклад спричинених нею думок, їхнє пояснення, ненав’язливе намагання переконати в чомусь адресата – читача чи слухача.

Гарні есе може написати лише той, хто вільно володіє темою, бачить її з різних боків та готовий пред’явити читачу невичерпний, однак багатоаспектний погляд на явище, що стало відправною точкою його роздумів. Написання есе дає змогу усвідомити власну індивідуальність, особистісність, тобто виконує важливу комунікативну задачу.

Етапи та технологія написання есе

Технологія підготовки учнів до написання есе:

1-й етап. Ознайомлення учнів із жанром есе та вимогами до його створення.

2й етап. Ознайомлення зі зразками жанру (творами визначних майстрів есеїстів  та і з кращими учнівськими роботами цього жанру) (Див. додатки 4, 5)

3-й етап. Ознайомлення з алгоритмом створення есе (в традиційній для сучасної школи формі пам’ятки).

4-й етап. Презентація створеного есе учнем

5-й етап. Колективне обговорення прослуханих есе, визначення типових утруднень у їхньому створенні та шляхів попередження допущених помилок

6-й етап. Індивідуальна робота учнів над створенням есе.[5]

На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора. Тому я вважаю есе – найбільш універсальною формою роботи.

Для передання особистісного сприйняття світу учень повинен наводити приклади, проводити паралелі, добирати аналогії, використовувати різноманітні асоціації, проявити уяву й фантазію, що спонукає його поглиблювати знання з теми його власного есе, удосконалювати навички граматики та стилістики.

Невеликий за обсягом прозовий твір повинен містити індивідуальну точку зору автора та враження з конкретного приводу чи питання, але разом з тим не претендує на вичерпне та визначальне трактування теми, що дає змогу вчителю використовувати есе навіть у роботі з учнями початкового рівня знань. Його мета полягає в розвитку навичок самостійного творчого мислення та письмового викладу власних думок.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Я – європеєць

(Конкурсна робота учня Козелецької гімназії №1 Пустовгара Іллі,

V Всеукраїнський конкурс есе «Я - європеєць», 2018р. Керівник Дніпровська С.С)

«Золоте дитинство» – це пора слів, словосполучень, безтурботності, свободи, незабутніх подій. Ти повторюєш за вчителем фразу «Я – європеєць» і – відчуваєш радість, щастя, задоволення. Ти черпаєш інформацію, що живеш не просто в Україні, а в країні, яка є найбільшою державою Європи. Дізнаєшся, що це країна славна своїми родючими землями, могутньою річкою Дніпром, Карпатськими горами, видатними діячами.

Геніальний поет Тарас Шевченко прославив Україну на весь світ, хірург Михайло Амосов подарував життя багатьом людям, художниця Катерина Білокур створила неперевершені полотна, з ім’ям Михайла Грушевського пов'язаний розвиток визначних історичних подій.

Декламуєш рядки відомого українського поета М. Луківа:

Тут все мені рідне, близьке і святе,

Земля ця на світі єдина,

І з гордістю сина кажу я про те,

Що мати мені Україна.

Непомітно завершується дитинство, починається перехід до дорослості. Ти уже підліток. Іде накопичення знань, інформації, подій.Із давньогрецької міфології, творчості Гомера дізнаєшся про доньку фінікійського царя Європу. На уроках образотворчого мистецтва опрацьовуєш відомості про  полотно Тиціана «Викрадення Європи». На уроках географії отримуєш знання щодо населення, поділу Європи. Слухаєш шведську рок-групу «Європа» і підспівуєш, коли звучить їх знаменитий хіт «Thefinalcountdown». І з гордістю вимовляєш «Я – європеєць». Відчуваєш себе частиною Європи.

Юність – це пора роздумів, висновків, дій. Ти хочеш дізнатися про усе більше, глибше, зрозуміти суть фрази «Я – європеєць».Я дізнаюся, що саме поняття «європеєць» було запроваджено у 1623 році англійським філософом Френсісом Беконом, який був переконаний, що попри національні відмінності читачі його трактатів думали про себе як про людей, які живуть на одному континенті.

У вільний час читаю книги про Європу: «100 кращих місць Європи», І.Берліна «Філософія свободи. Європа» та інші. Я розумію, що за моральними роздумами і історичними екскурсами стоїть поняття «свобода», яка завжди є пріоритетною серед усіх європейських цінностей. У свої 16 я уже чітко знаю, що я – європеєць, тому що я поважаю демократичні основи, ціную свободу, розумію і виконую обов’язки, схиляюся перед поняттям «людина». Я кожного дня навчаюся слухати іншого, а головне – виховую уміння чути людей. Мої батьки, вчителі навчили мене толерантності, ввічливості, вдячності, поваги, дисциплінованості. Усе це допомагає мені жити у гармонії з іншими і з самим собою.

Я самовдосконалююсь, переосмислюю, реалізуюсь, тобто намагаюся бути людиною відкритою для розвитку і змін.Мені залишилося зовсім небагато часу – і я уже випускник 11 класу. Але я знаю, що попри усі проблеми, які є в Україні, Європі, Всесвіті я буду гідним сином своєї держави і громадянином землі. А це означає, що моя дорога – це гуманізм, свобода, демократія.

«Я - європеєць» - і тому у мене є свідомість, здатність мислити, іти шляхом вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії, вивчати і змінювати навколишній світ, розбудовувати і створювати власну історію і історію світу з точки зору людини високоінтелектуальної та моральної.

Я – українець! Я – європеєць!

Творець життя свого і близьких,

Творець гармонії у світі!

Додаток 2.

Додаток 3.

Це зовсім не ОК. Проблеми українських медіа

(Конкурсна робота учениці Козелецької гімназії №1 Коваленко Вікторії)

Ми – щасливці ХХІ століття. У наших руках і біля наших ніг усі види медіа – друковані, візуальні, аудіальні, аудіовізуальні.

На перший погляд медіа – це клас, супер. Адже це джерело знань, один із важливих засобів поєднання світу, посередник між суспільством і державою, соціумом і владою. Але людина – це істота, що створює собі й природі глобальні проблеми.

Усе в цьому світі має свої плюси і мінуси. Зараз у англомовних країнах, а також в Європі і Азії значення «Ок» відомо всім. Воно означає – все в порядку. Та є безліч аргументацій, які чітко підтверджують думку, що медіа – це зовсім не Ок. Загалом це маніпулювання нашою свідомістю, уявленням, поведінкою.

Всі ми, без винятку, переглядаємо різні фільми, серіали, телепередачі, слухаємо музику, спілкуємося у соціальних мережах. Непомітно медіа проникає в нашу свідомість і насаджує нам певні стереотипи. Лише з часом починаєш розуміти, що втрачаєш багато часу на те, що тобі не потрібно. А як же істина? Не витрачай час даремно, це матеріал з якого зроблено життя…

Ми черпаємо масу інформації. Але якої? Найчастіше зовсім непотрібної нам. Ми навіть не замислюємось над почутим, побаченим. А куди ж зникає думка? А Декарт наголошував: «Я мислю, отже я існую».

У засобах медіа є тоталітарність. Вони можуть взяти під контроль наші думки, і, таким чином, обмежити нашу свободу. В результаті відбувається поневолення розуму. Інформаційний потік притупляє людину, вона перестає розвивати свій природний інтелект.

Медіа ХХІ століття дають нам силу. Сила – це влада, але дуже часто сила веде до зловживання. Медіа може зашкодити інтелектуальному і  фізичному здоров’ю людини. Радіо, телевізор, комп’ютер, телефон… Та чи задумувалися ви над тим, що ці прилади є руйнівниками нашого тіла? Вони як Кронос поглинають  нас. Головний біль, гіпертонія, безсоння, неспокій – це усе наслідки науково-технічного прогресу під короткою назвою «медіа».

Якщо ж розглянути медіа з точки зору лексики, то можна сказати, що медіа – це модернізація, егоїзм, деградація, депресія, інфантильність, ізольованість, агресія.

Це чітко прослідковується на прикладі геймерів. Ми бачимо згубну пристрасть, яка стала основою їх життя. Обмежена соціальна активність, фізичне виснаження, віртуальне спілкування, кібераддикція  - це усе некероване медіа. На жаль, це реальність ХХІ століття. Якщо не вірите - перегляньте кінофільм «Залишайся живим», де сюжет простий – група підлітків грає у гру, а потім гра починає грати з ними. І згадуються слова Генрі Торо: «Люди стають зброєю своєї зброї». Проблема сучасності заключається в тому, чи зможе людина пережити свої винаходи.

Що ж далі? Ми змінили світ так радикально, що тепер повинні працювати дуже активно, щоб не тільки жити, а й вижити у ньому. Як? По-перше, для медіа повинна бути коректна, розумна цензура. Потрібно вичистити «Авгієві стайні» щодо медіа-технологій. По-друге, бажана наявність більшої кількості інформації, спрямованої на розвиток мислення людини. Щоденна праця для того, щоб відібрати цінне, пізнавальне, розвиваюче. Курс медіа грамотність повинен бути не тільки в старших класах. Починати з молодшого, середнього віку, адже потоку інформації найбільше піддаються діти, підлітки.

Готувати спеціалістів, які стануть профі своєї справи і чітко будуть давати знання, а головне – навчать людей думати, аналізувати, відокремлювати, зіставляти.

Питання медіа і людини є актуальним як ніколи, це є проблемою, яку потрібно вирішувати. Інакше загинемо морально і фізично.

Медіа – це супер,

Медіа – це клас,

«Ура!» - кричать усі

дивлячись на час.

Але медіа – це є

проблема водночас.

Депресія, агресія, і різна там

«експресія» чекає нас там враз.

Додаток 4

Фрагменти есе на тему творчості П.Коельо «Алхімік»

«Роздуми про життя»

Анікіна Катерина,учениця Козелецької гімназії № 1

Трохи про життєвий вибір і помилки. Не існує правильного вибору, а всі помилки – досвід і уроки, які ми повинні засвоїти. Життя кожного дня дає нам право вибору: випити на сніданок чай чи каву, одягнути білу чи чорну футболку, піти увечері гуляти чи дивитися вдома фільм, і ще багато різних дрібниць про які ми навіть не замислюємось. Але кожна з них якось впливає на наше життя. Іноді цей вибір не потребує жодних роздумів, а іноді нам доводиться провести місяці, а то й навіть роки ламаючи голову над тим, що ж краще обрати, зважувати всі «за» й «проти», а потім іще деякий час жалітися, що вчинили неправильно. Чому ж так? А все тому, що вибір може докорінно змінити хід історії нашого життя, і ніхто до певного моменту не може знати, піде він на краще, чи, можливо, зламає долю.

«Роздуми про життя»

Воробйова Крістіна,учениця Козелецької гімназії № 1

Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона не зуміє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, відновити… Тому мені здається, що сенс життя полягає в умінні жити та почувати себе щасливим. А вміння жити, на мою думку, це не лише бажання отримувати задоволення від навколишнього світу, не лише потреба у професійній чи творчій самореалізації, а й внутрішня потреба дарувати добро іншим людям, робити їх щасливими й завжди усміхненими. Я вважаю, що головне для кожного з нас – усвідомити, що сенс нашого власного життя – це ще й сенс життя інших людей, тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам’ятати, що живемо ми не заради себе, а заради самого життя на нашій планеті.

Додаток 5

Фрагменти есе на тему творчості Дж. Олдріджа «Останній дюйм»

«Взаєморозуміння у родині»

Добровольський Влад,учень Козелецької гімназії № 1

Ми зобов'язані батькам своєю появою на світ, вони оберігають і піклуються про нас з самого народження. Проте буває, трапляються непорозуміння, моменти, коли діти і батьки не можуть знайти спільний зв’язок. Тоді і проявляється неповага. Але не завжди у цьому винні діти, адже саме батьки безпосередньо слугують прикладом поведінки. Стосунки між ними та ставлення до своїх батьків - все це впливає на повагу. Адже не дарма кажуть: «Як ми ставимося до батьків, так до нас будуть ставитися наші діти». Тому я вважаю, що якщо у родині є взаєморозуміння і підтримка, то з’явиться і повага, оскільки ці три складові не можуть іти врізнобіч. Прикладом того, наскільки важлива присутність цих якостей у стосунках змальована у творі Дж. Олдріджа «Останній дюйм».

За сюжетом батько й син разом долають небезпеку. У складній ситуації вони навчаються інших стосунків, котрі засновані на бажанні зрозуміти і допомогти, а не на байдужості і страху. Так у хвилину гострої небезпеки вони підтримують один одного. Мабуть, це і є головним у стосунках людей, рідних по крові. Яким би не було життя, якими б не були суперечності — головною в житті є підтримка рідних, розуміння того, що на них можна покластися. Це й хотів нам сказати в своєму творі Дж. Олдрідж. Тож і читач також має дійти висновку: треба оберігати свої стосунки з рідними, робити все, щоб було добре тим, хто живе поруч із тобою, адже це важливо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дроботенко Микола. Практикум з підготовки та написання есе // Освіта та розвиток обдарованої особистості – №5(60). – 2017. – С. 40-41.
2. Лесин Володимир, Пулинець Олександр. Словник літературознавчих термінів. – К.: Радянська школа, 1971. – С. 137-138.
3. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — С. 249-250.
4. Садикова Лариса. Загальна характеристика жанру есе // Нариси досліджень у галузі гум. наук в педвузі. Зб. – Горлівка: ГДПІІМ, 1997. – С. 392-396.
5. Матіяш Богдана. Щось на кшталт есеїстики // Критика. – 2005. – травень. (http://krytyka.kiev.ua/articles/s9_2005.html)
6. Учимся писать эссе // http://www.specialschool.ru/teachers/?id=154?
7. Шендеровський К. С. Як написати успішне есе Методичні рекомендації до написання есе.//http://journlib.univ.kiev.ua/ese_gol_2.doc