Презентація "Березіль" Леся Курбаса"

Це - один із перших українських радянських театрів. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Його назві – «Березіль» – надавався певний символізм: по-перше, це давня українська форма назви місяця березня, а, по-друге, це образ весняного оновлення життя…

Першу виставу «Березолю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як дежавний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у Харкові (тодішній столиці радянської України). Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.

“Березіль” заснований Лесем Курбасом як Мистецьке об'єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.

Режисерська лабораторія театру «Березіль», 1925 р. Сидять (зліва направо): Я.Бортник, В.Василько, Борис Тягно, З.Пігулович, Л.Курбас, Ф.Лопатинський, Ю.Лішанський. Стоять: Павло Береза-Кудрицький, І.Крига, А.Ірій. 4 березня 1923 р. в творчому обєднанні “Березіль” заснована перша на Україні режесерська лабораторія у складі: Лопатинський, Ігнатович, Василько, Бондарчук, Шевченко. Згодом були прийняті Бортник, Тягно, Кудрицький та інші.

"Барикади театру" — літературно-художній часопис, видавався театром "Березіль" з жовтня 1923 по січень 1924 (Київ). Тут друкувалися не лише статті театральних діячів (Лесь Курбас, В.Василько, Й.Шевченко), а й письменників — Г.Шкурупія, М.Семенка, О.Слісаренка, М.Бажана (під криптонімом Н.Б.) та ін., надавалася площа для популяризації авангардизму як в Україні, так і за її межами (драми В.Газенклевера тощо). Двотижневик «Барикади театру», виходив під загальною редакцією Леся Курбаса. Лесь Курбас

Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала своє особливе завдання і займалася пошуковою роботою в різних галузях театрального мистецтва. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі 477», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»). «Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, у якому променіли молоді таланти — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар'яненко, Федір Радчук та інші.

Бучма Амвросій Максиміліанович (14 березня 1891 — 6 січня 1957) Коли Курбас організував своє Художнє Об'єднання «Березіль» (ХОБ), Амвросій Бучма став актором його Четвертої майстерні. У 1922-26 та 1930-36 — провідний актор театру «Березіль» (спочатку в Києві, а з 1925 — у Харкові), опора Леся Курбаса у театральному новаторстві. Тут талановитий Бучма став тим самим великим, геніальним актором української сцени. Тут він зіграв свої знамениті ролі, що стали класикою національного театру: Джіммі Хіггінс у п'єсі за однойменним романом А.Сінклера, Пузир в «Хазяїні» І.Карпенка-Карого, Лейба в «Гайдамаках» за Т.Шевченком, Задорожний в «Украденому щасті» І.Франка, Блазень у «Макбеті» В.Шекспіра та ін.

Ма́р'ян Миха́йлович Крушельни́цький (18 квітня 1897— 5 квітня 1963) Режисер, актор, народний артист, професор, один із фундаторів українського театру. В грудні 1924 року вступає до театру «Березіль» у Харкові, де працювали такі видатні діячі театрального мистецтва, як режисер-постановник і художній керівник театру Л. Курбас, актори А. Бучма, Д. Антонович, Н. Ужвій. М. Крушельницький досяг розквіту акторської майстерності в ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого, Падури «Маквена-Граса» М. Куліша, Б. Хмельницького у виставі «Б. Хмельницький» О. Корнійчука, Ліра «Король Лір» В. Шекспіра.

Ната́лія Миха́йлівна Ужві́й (8 вересня 1898— 22 липня 1986) Українська акторка театру і кіно. Найяскравіше талант Ужвій розвинувся у «Березолі». В її репертуарі близько 213 ролей у театрі і 20 у кінофільмах. Кращі з них: Фруманс («Золоте черево» Ф. Кроммелінка, 1926), Маґельон («Король бавиться» В. Гюґо, 1927), Джулія («Змова Фіеско…» Ф. Шіллера, 1928), Тьотя Мотя («Мина Мазайло», М. Куліша, 1929), Череда («Кадри» І. Микитенка, 1931).

Йо́сип Йо́сипович Гірня́к (14 квітня 1895—17 січня 1989) 1926 р. разом із колективом театру “Березіль” Й. Гірняк переїхав до Харкова. Визнаний критикою і глядачами як комедійний, гострохарактерний актор, він виконував провідні ролі майже у кожній виставі Л. Курбаса та його учнів: “Золоте черево” Ф. Кроммелінка (1929), “Пролог” Л. Курбаса і С. Боднарчука (1927), “Змова Фієско у Генуї” Ф. Шіллера (1928), “Диктатура” І. Микитенка (1930). Із приходом на сцену “Березоля” драматургії М. Куліша в творчому доробку актора з’явилися найвизначніші ролі. Неперевершені сценічні перлини створив він разом із режисером Л. Курбасом у виставах “Народний Малахій”, “Мина Мазайло”, "Маклена Граса”.

Серд́юк Олексбндр Іванович (1900-1989) Актор героїчного й характерного плану родом з Київщини. Закінчив Держ. Муз-Драматичний Інститут ім. М. Лисенка (1919). Дебютував у київ. Театрі ім. Т. Шевченка (1919 — 22), згодом у «Березолі», з 1934 у Харківському Театрі ім. Шевченка (йото мист. керівник 1957 — 62). Кращі ролі: Том Кіттлінґ («Секретар Профспілки» за Л. Скатом). Барон («Жакерія» за П. Меріме), граф Шарль («Євгенія Ґранде» за О. Бальзаком), Клавдій («Гамлет» В. Шекспіра); в укр. репертуарі: Сава Чалий (в однойменній драмі І. Карпенка-Карого), Мокій («Мина Мазайло» М. Куліша), Командор («Камінний господар» Л. Українки), Микита («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Богун, Кобза («Богдан Хмельницький», «Загибель ескадри» О. Корнійчука) та ін. Як режисер відтворив виставу «Березоля» — «Сава Чалий». Знімався в кіно (Семен Неживий — «Коліївщина», 1933; Назар — «Назар Стодоля», 1937 та ін).

Дани́ло Си́дорович Антоно́вич (Антонович-Будько; 1889— 1975) Сценічну діяльність почав 1919 в Київ, театрі ім. Шевченка. З 1920 — в складі трупи «Кийдрамте», з якою 1922 вступає в театр «Березіль». У 1923—26 працює в Москві в І Російському робітничому театрі. В той же час знімається в фільмах режисера Ейзенштейна «Страйк» і «Броненосець „Потьомкін”». З 1926 постійно працює в Харківі в театрі «Березіль» (тепер театр ім. Шевченка). Найвидатніші ролі Антоновича-Будька: Гайдай, Берест («Загибель ескадри», «Платон Кречет» Корнійчука), Ярослав («Ярослав Мудрий» Кочерги), Отелло («Отелло» Шекспіра), Нещасливцев («Ліс» Островського). Харківський український драматичний театр; ролі у виставах (Ярослав Мудрий), кіно («Коліївщина»); спогади про Леся Курбаса, «Записки актора».

Іва́н Олекса́ндрович Мар'я́ненко (Петлішенко; 9 червня 1878 — 4 листопада 1962) Український актор, режисер. Сценічну діяльність почав 1895 року в Києві в трупі свого дядька — М. Кропивницького, де працював до 1898 року. У 1923 р. вступив до мистецького об'єднання «Березіль» (з 1926 р. — у Харкові, з 1935 р. — Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка), де працював до 1958р. Ролі (понад 300): Хома Кичатий («Назар Стодоля» Шевченка), Гонта («Гайдамаки» за Шевченком), Омелько («Мартин Боруля» Карпенка-Карого), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки)

Радчук Федір Іванович ( 1902 - 1986) Український актор характерного плану, родом з Волині. З 1921 працює у Київському Театрі ім. Т. Шевченка, з 1923 у «Березолі», з 1935 у Харківському Державному Українському Драматичному Театрі ім. Т. Шевченка. Кращі ролі: Яґо («Отелло» В. Шекспіра) Сантос («Урієль Акоста» К. Ґуцкова) Горіє де Сант Круа («Жакерія» за П. Меріме) Лизогуб і Бублик («Богдан Хмельницький» та «Платон Кречет» О. Корнійчука).

У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців: Драматург М.Куліш Режисер, актор , теоретик театру Л.Курбас Художник Вадим Меллер

Микола Куліш (18 грудня 1892 — 3 листопада 1937) Микола Куліш був творцем модерної драми українського революційного відродження. Три з чотирьох шедеврів Куліша — “Народній Малахій” (1928), “Мина Мазайло” (1929), “Маклена Граса” (1933) — послужили драматургічним матеріялом для вершинних режисерських творів Леся Курбаса і його театру “Березіль”, що вивели український театр на рівень ліпших сучасних театрів світу.  Четверта неперевершена драма Куліша “Патетична соната” (1930) з величезною втратою для Курбаса, “Березоля” і всього українського театру була заборонена.

Вади́м Георгі́йович Ме́ллер (26 квітня 1884— 4 травня 1962) Художник - авангардист (кубофутурист, конструктивіст), сценічний художник, дизайнер театральних костюмів, ілюстратор та архітектор. У 1922 р. Лесь Курбас запрошує Меллера до співпраці у нещодавно створений театр «Березіль». У 1925 р. Меллер разом з Сонею Делоне-Терк, Олександрою Екстер та Натаном Альтманом беруть участь у Міжнародній виставці декоративного та сучасного індустріального мистецтв (Art Deco) у Парижі. Там Вадима Меллера нагороджено золотою медаллю за його сценічне оформлення театру «Березіль».

Олександр-Зенон(Лесь) Степанович Курбас ( 25 лютого 1887 — 3 листопада 1937) Український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист Республіки (1925). Він здобув визнання як видатний організатор театру і режисер-реформатор театрального мистецтва. Вихований на класичній освіті, він прагнув піднести український театр до світового рівня і зберегти притаманний йому національний стиль. В естетичних пошуках режисер намагався синтезувати здобутки класичної європейської драматургії і традиції українського театру.

Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом «Молодий театр». Його назва з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів. 31 березня 1922 р. Лесь Курбас на основі “Молодого театру” створив новаторське об’єднання - театр “Березіль”. Його традиції увійшли в творчу практику акторської майстерності, заклали підвалини новаторської театральної школи в Україні.

Ряд вистав, режисером яких був Лесь Курбас, зокрема, п'єси М.Куліша «Народний Малахай», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшли розуміння у критиків. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Гуманістична етика його театру, його альтернативні духовні смисли, акценти на національних культурних пріоритетах і відкритість естетикам Заходу і Сходу стали звинуваченням митцю. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва.

Опоненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру. Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березолю» і в 1933 р. заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. Курбасівський театр був звинувачений у «недоступності масам», а сам режисер - у антидемократичній позиції, буржуазному націоналізмі та контрреволюційності. Фотографії з особової справи Л. Курбаса

1937 року після повторного суду його було розстріляно. Постріл у скроню Курбаса в жовтні 1937 року, зроблений капітаном НКВД Матвєєвим, був одним із 1111 пострілів, які зупинили життя найкрасивіших і найталановитіших інтелігентів ХХ століття, людей духу на теренах Радянського Союзу. Розстріл улаштували на честь ювілею “Великої Жовтневої революції”. У 1957 р. Леся Курбаса посмертно реабілітовано. 1989 року на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Березіль». Бронзовий Лесь Курбас на вул. Прорізній в Києві

Перелік найбільш відомих вистав, поставлених на театральних сценах акторами мистецького об'єднання “Березіль”: «Шпана», «Алло на хвилі 477», «Чотири Чемберлени», «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско», «Народний Малахій» (1928) та «Мина Мазайло» (1929), «Комуна в степах», «Напередодні», «Бронепоїзд 1469», «Плацдарм», «Хазяїн», «Газ», «Машиноборці», вистави за п’єсами Г.Кайзера («Газ»), Е.Толлера («Машиноборці», «Людина-маса»), «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером, «Гайдамаки» за Т.Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка, «Золоте черево» Ф. Кроммелінка , «Маклена Граса» (1933), «Король Лір» (1933).

Сцена з вистави "Маклена Граса" М.Куліша. "Березіль", 1933 р.

У 1933 році після арешту Леся Курбаса театр було закрито, а акторський колектив долучився до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т.Шевченка. Зараз це Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка , який має такий вигляд …

Вигляд Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка з висоти пташиного польоту…

Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка

Адреса: вул. Сумська, 9, м. Харків, 61057 Приймальня тел./факс: (+380 57) 705-13-64 Адміністрація: (+380 57) 705-13-67 Каса: (+380 57) 705-13-66 @Mail: info@theatre-shevchenko.com.ua Контактна інформація про Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка :

Висновки: Отже, театром «Березіль» було виховане величезне покоління талановитих акторів та режисерів : М.Крушельницький, Й.Гірняк, Н.Ужвій, А.Бучма, І.Мар'яненко, В.Чистякова, І.Стешенко, Н.Титаренко, С.Шагайда, Л. Гаккебуш, В. Василько, O.Сердюк, Д. Мілютенко, Д.Антонович, Г.Бабіївна, O.Добровольська, Г.Ігнатович. Окрім Курбаса, постановки здійснювали Януарій Бортник, Фавст Лопатинський, Борис Тягно, Володимир Скляренко, Борис Балабан. Першим сценічним художником «Березолю» став видатний художник Вадим Меллер. В історію українського театру назавжди ввійшли сценічні образи, створені в «Березолі» — Ґонти, Вершиніна у виконанні І. Мар'яненка; Хіггінса, Дударя, Кришки у виконанні А. Бучми; Побєдоносцева, Малоштана у виконанні М. Крушельницького; Васьки Окорока у виконанні О. Сердюка; Седі, Маклени у виконанні Н. Ужвій; Оцінка діяльності Курбаса та його театру була переглянута після оголошення незалежності України. Неллі Корнієнко, директор Центру Леся Курбаса, академік Академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства так висловилась про генія української культури: «Ми мали митця 21-22 століття. Це абсолютно сьогодні зрозуміло після реконструкції його вистав. Це людина, яка вважала, що театр є парламентом держави, що культура важливіша від інших сфер діяльності, що виявилося у 21 столітті правдою». Ера режисерського театру, відкрита на Україні Лесем Курбасом, цілком відповідала потребам часу і загальноєвропейським тенденціям .

Список використаних джерел: Лесь Курбас: Статьи и воспоминания о Лесе Курбасе. Литературное наследие / Сост. М. Г. Лабинский, Л. С. Танюк. – М.: Искусство, 1988. – 463 с. Волинська І. В. Театральна юність Леся Курбаса: (проблема формування творчої особистості). – Львів: Ін-т народознавства НАН України. – 1995. – 152 с. http://www.ukrlit.vn.ua/info/dict/po6se.html http://uk.wikipedia.org/wiki/Березіль http:// www.kino-teatr.ru/ http://www.teatral.org.ua/

Дякую за увагу!!!