Презентація "Чорнобиль - біль і скорбота України".

Чорнобиль – біль і скорбота України Виконала вихователь Ольга Іванова

26 квітня 1986 року в суботу на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася велика аварія. Наступного дня було оголошено евакуацію людей. Унаслідок аварії місто стало радіаційно небезпечною зоною, де люди вже не могли жити. 30-кілометрова зона навколо станції стала зоною відчуження. В межах зона – сама ЧАЕС, міста Чорнобиль та Прип’ять, північ Поліського району Київської області, а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.

Чорнобильська АЕС до аварії

Міста Прип’ять і Чорнобиль тісно переплітаються між собою. Їх часто плутають, та це абсолютно два різних міста. Та все життя і діяльність Чорнобильської АЕС були пов’язані з містом Прип’ять. Чорнобильська АЕС розташована за 2 км від міста Прип’яті. Місто Прип’ять було збудоване паралельно зі станцією передусім для її працівників та їх родин. Сам Чорнобиль розташований на відстані орієнтовно 12 км від станції АЕС з місцевим населенням в кількості майже 14 тисяч осіб. До аварії АЕС це місто не мало безпосереднього відношення. Станцію назвали Чорнобильською тому, що розташувалася вона в Чорнобильському районі. Фото міста Прип’ять до аварії…

26 квітня 1986 року вночі стався вибух на четвертому реакторі, в результаті якого завалилися стіни і дах верхньої частини будівлі. Після першого вибуху відбувся другий, після вибухів зійнялася пожежа. Потім почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. На ранок пожежу ліквідували й загасили, та найстрашніше було попереду…. Серед усіх трагедій, яке пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за маштабами рукотворного забруднення екологічної сфери. Дуже вплинуло на психіку людей, їх здоров’я, соціальні, економічні та побутові умови життя.

26 квітня! В ніч із забуття. Йде страшне створіння – атомне дитя. Суть його безкровна і зіниць немаІ уста безмовні, і душа німа. Вирвавшись на волю з мороку ночей,Вже калічить долі і батьків, й дітей. Виродок – створіння ціль страшну таїть. Поглина сумління, душі нам двоїть. Простяга до серця щупальця страшніІ вселяє муки, муки неземні. Присипляє мозок посвистом глухим. Стронцієву дозу сипле, наче дим.26 квітня! Люди не проспіть!Атомне століття раною горить.

Масова евакуація людей почалося одразу наступного дня 27 квітня після аварії. Тоді евакуація вважалася тимчасовою, , лише на кілька днів. Усі брали із собою мінімальний комплект одягу, документи, бутерброди. Люди сприймали це як додаткові вихідні.

На станції почалася робота, в якій прийняли участь багато ліквідаторів страшної катастрофи. В спеціальних костюмах, взутті, фартухах, на даху збирали уламки радіаційно-хімічного брухту І скидали вниз. Роботи велися в основному вручну. Повітря було токсичним, іонізуюче проміння проникало через костюми. Але ліквідатори не зупинялися, робили все від них залежне. Ці люди стали ГЕРОЯМИ.

Наслідки аваріїМісто Прип’ять після аварії перетворилося на мсто-привід. Будинки постійно руйновалися. Ні людей, ні тварин там не залишалося.

Ряд учасників ліквідації наслідків аварії отримали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям. Людський організм не був спроможний витримати такого потужного радіаційного удару, якій він прийняв на себе в перші хвилини, години боротьби.

14 грудня відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ця пам’ятна дата була затверджена Указом Президента України. Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС.

Вже 37 років минуло від тієї трагедії, та ми не забуваємо про неї. В Україні, мабуть, немає такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідовував наслідки аварії, комусь рятувати життя і здоров’я потерпілих, а хтось допомагав матеріально і морально. Цей день залишив «чорні» спогади, він досі хвилює багатьох людей: у всіх причетних залишилася рана, яка не загоється. І ми будемо пам’ятати цих людей, адже вони – це наша історія, це наші герої! За днями дні, минав повільно рік, За днями дні – і другого немає. Нехай же лихо наше проминає І в світі не повториться повік. Хай стане мир міцніший у стократ Хай над землею чисте небо буде, Чорнобиль – попередження, набат? Його уроків людство не забуде!