Презентація "Дієприкметник - особлива форма дієслова"

ДІЄПРИКМЕТНИКособлива форма дієслова. Вчитель української мови. Гриндула Т.І.

І лащиться колоссяним теплом край шляху дозріваюча пшениця. А на полі колосом іскриться повнозерна виспіла пшениця. Та немає багатшого дива, як розбуджена хлібна нива! І немає багатшого дива, як чаруюча хлібна нива! Роззолочене поле безкрає врожаями дорідними грає. І справляє обжинки натруджена щедра пора. Зігріта сонцем пророста в земних долонях і мачинка.

ДІЄПРИКМЕТНИК – це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом. Зроблений (такий, що його зробили);Прочитаний (такий, що його прочитали);Укритий (такий, що його вкрили);Вишитий (такий, що його вишили);Оспіваний (такий, що його оспівали);В’янучий (такий, що в’яне);Сяючий (такий, що сяє).

До прикметника дієприкметник подібний тим, що: Відповідає на запитання який? яка? яке? які?Змінюється за родами, числами та відмінками;Стоїть у тому ж роді, числі, відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний;Має такі самі відмінкові закінчення.

До дієслова дієприкметник подібний тим, що: Має категорію часу (теперішній і минулий): сяючий (т.ч.), потемнілий (м.ч.);Має категорію виду (доконаний і недоконаний): казаний (недок.в.), сказаний (докон.в.);Здатний мати при собі залежний від нього іменник (овіяний вітром) і займенник (захоплений тобою) і прислівник (прочитаний виразно).

Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду.

Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета (білий, молодий, веселий, бадьорий, сумний), то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються у часі (біліючий – такий, що біліє, стає білим; помолоділий – такий, що став молодшим, помолодів; стертий – такий, кого чи що стерли, витерли; розтріпані – такі, які розтріпалися).

Дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з яким ця ознака пов’язана. Тому дієприкметник – не окрема частина мови, а особлива форма дієслова.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ДІЄПРИКМЕТНИКАУ реченнях найчастіше виступають у ролі означень. Петро дивився на друга хитрувато примруженими очима. Ніжить вухо притишена музика.

Означення, виражені як прикметниками, так і дієприкметниками, узгоджуються з означуваним іменником у роді, числі та відмінку. Збудований дім, збудована фабрика, збудоване місто, збудовані хмарочоси, збудованого будинку, збудованому місту, збудованим будинком, збудованих споруд.

Дієприкметники можуть переходити в іменники, і тоді вони вживаються як підмети і додатки: Битий небитого везе. (У реченні дієприкметник битий – підмет, а небитий - додаток). Не питай вченого, а питай бувалого. (У реченні дієприкметники вченого, бувалого - додатки).

Дієприкметники можуть виражатись присудком: З дитинства я закохана в слова.

Чергування при творенні дієприкметників. Погоджений (погодити) – [дж]-[д]Об’їжджений (об’їздити) – [ждж]-[зд]Стрижений (стригти) – [ж]-[г]Збережений (зберегти) – [ж]-[г]Знижений (знизити) – [ж]-[з]Зображений (зобразити) – [ж]-[з]Оголошений (оголосити) – [ш]-[с]