Презентація до уроку географії для 11 класу "Населення України"

Населення України

Населення — це сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі).

Науки, що вивчають населення. Наука, що вивчає склад і природний та механічний рух населення , закономірності його розвитку. Суспільствознавча  наука, що вивчає народи, їхню культуру і побут, походження, розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Наука про умови та процеси у суспільстві, а також їх дослідження. Демографія. Етнографія. Соціологія 

За кількістю населення Україна посідає п’яте місце серед європейських держав (після Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії) та 31-е місце у світі (0,6 % населення світу). На 1 січня 2018 р. чисельність наявного населення України становила 42,4 млн осіб (без урахування даних з АР Крим, Донецької та Луганської областей). Від 1993 р. населення України постійно скорочується.

В яких областях України найбільна кількість населення? А в яких найменша?

Перепис населення — єдиний процес збору, узагальнення, аналізу та публікації демографічних, економічних та соціальних даних про населення, що належать проживає на відповідний проміжок у країні чи на виразно відмежованій територіїПроводиться через кожні 10 років. В Україні останній перепис проводився 2001р., наступний – 2020р.

ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯВимірювання: ‰ проміле, або кількість чол. на 1000 жителів/ рік. Природний рух населення — сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь.

Народжуваність

Смертність

Динаміка природного прирісту в Україні

Природній приріст населення

Різні за тривалістю переміщення населення між окремими населеними пунктами, регіонами, державами називаються механічним рухом або міграцією населення. Механічний рух населення

Причини міграцій:1. Соціально-економічні - пов’язані з пошуком місць з вищим рівнем життя, місць роботи (так звана трудова міграція) або навчання.2. Сімейно-побутові - пов’язані зі шлюбом, об’єднанням родин.3. Політичні, національні, релігійні - через певні переслідування, повернення на Батьківщину своїх предків.4. Воєнні - внаслідок воєнних дій на території проживання.5. Природні та екологічні - через несприятливі природні умови, стихійні лиха, екологічні катастрофи.

За різними оцінками, нині за межами України мешкає 11–20 млн українців. Етнічні українські землі входили до складу різних держав: Російської імперії, Радянського Союзу, Австро-Угорської імперії, Польщі та ін.

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА Тривала еміграція українців сприяла формуванню української діаспори в багатьох країнах світу. Діаспора - це розселення людей за межами своєї батьківщини. 

Міграційні хвиліПерша, кінець — початок ХІХ ст. Переважно із Галичини, Буковини, Закарпаття, що належали Австро-Угорщині, до інших провінцій цієї імперії та за океан виїхали до 10 % населення. 1895-1913 рр. з українських території, що входили до складу Російської імперії, кількість переселенців на Схід становила 1,6 млн осіб. Причини — соціально-економічні

Друга, міжвоєнний період. Соціально-економічні причини доповнилися політичними. У Радянському Союзі міграційні потоки з України часто носили примусовий характер. Населення спрямовували на освоєння віддалених територій, не менше 1 млн розкуркулених селян були вислані в період колективізації

Третя, період після Другої світової війни і до кінця XX ст. У західному напрямку була майже винятково політичною. У східному — складалася з наступних компонентів: вимушена евакуація та біженство воєнних часів; репресивні депортації противників радянської влади (переважно із західної України); організоване спрямування робочої сили на освоєння цілинних земель, природних ресурсів Сибіру і Далекого Сходу Росії, служба в армії

Четверта, з кінця XX ст. Має передусім соціально-економічний характер. Формується діаспора в тих регіонах, де до кінця XX ст. її практично не було — насамперед, в Південній Європі

За кількістю емігрантів (понад 6,5 млн осіб) Україна останнім часом увійшла до першої п'ятірки країн світу разом з Мексикою, Індією, Росією та Китаєм.

Статево - вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево - вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення. Статево-Вікова структура населення

Статева структура населення– це співвідношення між кількістю чоловіків і жінок. В середньому на 100 дівчаток народжується 103-107 хлопчиків. До шлюбного періоду співвідношення зрівнюється, а потім кількісна перевага жінок постійно зростає. В Україні станом на 2015 р. частка чоловіків становила 46,3%, а жінок – 53,7 % (без урахування окупованих територій). Статева структура населення

Причинами диспропорції між чоловіками та жінками є біологічні особливості статей, а також відмінності в професіях (травматизм на виробництві), ставленні до шкідливих звичок (паління, уживання алкогольних напоїв, наркотиків), релігійні та етнічні особливості населення.

Вікова структура населення. У сучасному світі спостерігається чітка тенденція до зменшення частки дітей та збільшення кількості старого населення. Тип відтворення населення визначає і його вікову структуру, у якій зазвичай виділяють три вікові групи населення: Діти (молодше 15 років). Дорослі або працездатні (15-64 років). Літні (старше 65 років). Вікова структура населення

Статево-вікова піраміда. Графічно структура населення зображується статево-віковою пірамідою: По горизонталі відкладаються пропорційні кількості (частки) окремих вікових груп, а по вертикалі — вік. Піраміди традиційно розглядають знизу вгору. Ширина основи піраміди вказує на показник народжуваності в країні. Ширина верхньої частини піраміди залежить передусім від величини середньої тривалості життя в певній державі. Правий і лівий боки статево-вікової піраміди відображають співвідношення чоловіків і жінок у різних вікових групах. 

Тривалість життя. В Україні тривалість життя, за даними 2014 р., становила середня — 71,37 років, у чоловіків — 66,25, у жінок — 76,37. Рада Європи підготувала новий звіт про демографічний розвиток Європейського континенту. Означені там дані маловтішні для українців: найнижча тривалість життя серед європейських країн в Україні, Росії та Білорусії.

Демографічна ситуація в УкраїніЧисельність населення України з кожним роком зменшується. Зокрема, на 1 грудня 2018 року кількість українців становила 42,18 млн чоловік, що на 208,8 тис. менше, ніж рік тому. Прогнози демографів з Державної служби статистики невтішні - вони говорять, що через 10 років нас може стати менше ще на 3 млн чоловік. Серед причин такої ситуації - небажання народжувати дітей через низький рівень життя, високий рівень трудової еміграції. 

Демографічна політика в УкраїніДемографічна політика — комплекс соціальних, економічних, юридичних та інших заходів з метою зміни або підтримання наявних демографічних тенденцій. В Україні вона спрямована на збільшення народжуваності. Багатодітні родини мають певні пільги. така демографічна політика виявилася малоефективною й поки що не дала бажаних результатів.

Густота (щільність) населення — ступінь населеності певної території; розраховується діленням наявного населення на площу території, країни загалом чи окремого регіону. Формула густоти  населення. Г = Н : П,де Г – густота населення (осіб/км²); Н – кількість  населення (осіб); П – площа території (км²)   Густота населення

Густота населення України значно вища за середній показник у світі і становить 74 особи/км2, хоча має тенденцію до зменшення. Значними є внутрішні відмінності в густоті населення України. Якщо загалом найбільший цей показник на сході, то серед окремих областей також виділяються Львівська та Чернівецька області (116 та 112 осіб/км2 відповідно).

Густота населення України – 74 чол./км ² (за станом на 2008 рік). В яких областях України найбільна густота населення? А в яких найменша?

До малозаселених належать такі території: Гірські райони Карпат, де освоєння території утруднене рельєфом. Полісся, де значні площі зайняті лісами й болотами, а ґрунти мають низьку родючість (у Чернігівській області зафіксовано найнижчий показник для України — 33 особи/км2). Посушливі райони степових областей, передусім Херсонської та Миколаївської (їхнє заселення, освоєння, а згодом розвиток господарства стримувалися браком водних ресурсів).

Для України характерний високий показник густоти сільського населення в західній частині, особливо в Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях. Це вказує на давні традиції землеробської праці, які склалися на території нашої Батьківщини.

Міське і сільське населенняІз 1924 р. містами в Україні стали називати населені пункти з населенням 10 тис. осіб і більше, а селищами міського типу — із населенням не менше 3 тис. жителів (за умови, що більшість населення не зайнята в сільському господарстві). Такі критерії виділення міст і селищ міського типу збереглися в Україні й донині. Місто — населений пункт, кількість населення якого складає не менш 10 тис. осіб і більша частина (не менш 80%) зайнята не в сільському господарстві.

П’ять міст на заході України набули цей статус історично й зберігають його, незважаючи на те що кількість їх населення менше 2,5 тис. жителів. Найменшими містами України є Угнів Львівської області (налічує менше 1 тис. жителів), Берестечко Волинської області (1,7 тис. жителів), Герца Чернівецької області (2,1 тис. жителів). Узагалі в Україні на 2015 р. налічується 102 міста, які мають населення менше 10 тис. жителів. У більшості з них у радянські часи населення досягло 10 тис. жителів (і вони отримали статус міста).

В Україні є міста-мільйонери за статистичними даними їх три Київ (2,9 млн), Харків (1,45 млн), Одеса (1,02 млн). Дуже великі міста (500 тис. — 1 млн жителів) Дніпро (993 тис.), Донецьк (950 тис.), Запоріжжя (766 тис.), Львів (729 тис.), Кривий Ріг (646 тис.). Середні міста (50—100 тис. жителів) Бровари (99 тис.), Умань (87тис.), Мукачеве (85 тис.). Малі міста, у тому числі: Охтирка (49 тис.), Марганець (48 тис.), Трускавець (29 тис.), Гребінка (11 тис.).

За суспільними функціями виділяють такі типи міст:1) головний адміністративно-політичний, промисловий, науковий, культурний центр, столиця держави — місто Київ;2) багатофункціональні (центри областей);3) промислові центри (Кривий Ріг, Маріуполь, Кременчук);4) переважно одногалузеві промислові центри (Комсомольськ);5) транспортні центри (Гребінка, Конотоп, Жмеринка, Козятин);6) місцеві господарсько-організаційні центри (переважно райцентри, малі міста);7) міста-курорти (Трускавець, Моршин, Миргород);8) міста — туристичні центри, центри паломництва (Хотин, Новгород-Сіверський, Вилкове, Почаїв).

В Україні у 2015 р. налічувалося 1345 міських поселень, із них 460 міст та 885 селищ міського типу.

В Україні на 2015 р. налічувалося 28 388 сільських населених пунктів. Сільські поселення поділяють за кількістю людей у селах на: Малі — до 500 жителів. Середні — 500—1000 жителів. Великі — понад 1000 жителів.

Висновки. Кількість населення в державі залежить насамперед від природного приросту (в Україні — від’ємний), а також від міграційних процесів. Імміграція сприяє зростанню кількості населення, еміграція — зменшенню. Основними причинами міграцій є економічні, воєнні, політичні, національні, релігійні, екологічні. В Україні для оптимізації природного приросту проводять демографічну політику, спрямовану на збільшення показників народжуваності — комплекс соціальних, економічних, юридичних та інших заходів. Мережа сільських і міських населених пунктів формує систему розселення. В Україні міське населення сягає 70 %. Збільшення частки міського населення й поширення міського способу життя називають урбанізацією.