Мета: розкрити причини, етапи здійснення і наслідки суцільної колективізації; показати, що колективізація проводилася насильницькими, антигуманними методами; розвивати уміння сумлінно і кваліфіковано аналізувати історичні факти; формувати і вдосконалювати навички роботи з різними типами джерел; аргументовано висловлювати власну думку; виховувати інтерес до історії своєї країни, гуманізм, розуміння недопустимості порушення прав людини, репресій в державі.
Колгоспи були 3-х видів: ТСОЗИ (товариства сумісної обробки землі) – об’єднувалися лише для роботи, а земля та інше залишалися у приватному користуванні. Артілі - об’єднували ще й інструмент та землю, але частину худоби та землі залишали собі; (саме в такому вигляді будуть утворюватись радянські колгоспи з 1935 р.) Комуни - об’єднували все майно, селянські господарства повністю розчиняються в колективному.
Колективізація - перебудова сільського господарства в СРСР, в процесі якої відбувалося масове створення колективних господарств (колгоспів), що супроводжувалося ліквідацією одноосібних господарств, переданням у колгоспи землі, худоби, інвентаря. Курс на колективізацію взято в грудні 1927р. на XV з'їзді ВКП(б)
Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства — ворога радянської влади. Сталінське керівництво надавало перевагу саме колективізації, тому що шляхом прямого адміністративного впливу на колгоспи селянські ресурси можна було вільно викачувати в бюджет і будувати на цій базі промисловість, утримувати велику армію, управлінський апарат.
Причини колективізації: 1. Економічні: а) нестача зерна в державі в умовах форсованої індустріалізації; б) потрібний був надійний механізм (створення колгоспів) безперебійного постачання хліба. 2. Політичні: а) в умовах тоталітарної системи колгоспами легше керувати, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств; б) згідно з радянською ідеологією дрібнотоварний селянський уклад на селі постійно породжував капіталізм, тому потрібно було перевести село на соціалістичні рейки; в) наявність передумов для колективізації (попередній досвід організації колективних господарств (радгоспів, комун у 1919—1920 рр.)
Суцільна колективізація 1929 рік - початок суцільної колективізації 24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, в якій ставилося завдання: «Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 р.». У січні 1930 р. голова Колгоспцентру СРСР Г. Камінський, виступаючи перед представниками районів суцільної колективізації, сказав: «Якщо... ви перегнете палицю і вас заарештують, пам'ятайте, що вас заарештували за революційну справу». Прийом до колгоспу
Запитання: 1. На які причини входження селян в колгоспи вказують джерела 34-38? 2. Які з документів можуть розглядатися, як державна пропаганда? Чому? 3. Порівняйте джерела 36-38. На кого вони розраховані? Які враження викликають у вас? Чим викликана, на вашу думку, поява карикатури 38? 4. Уявіть себе радянським агітатором-активістом, що має завдання залучити можливо більшу кількість селян до колгоспу. Які б аргументи ви б використали для пропаганди колективного господарювання? Хто із селян міг сприйняти цю агітацію? Спробуйте скласти соціальний портрет такого селянина.
“ Розкуркулення селянства ” Офіційна ідеологія зображувала куркулів, як лютих ворогів радянської влади, жорстоких експлуататорів. Насправді лише невелика їх частина використовувала найманих селян. Як правило, основою їхнього добробуту була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість. Ця частина селянства була найміцніше зв'язана із землею й не бажала з нею розлучатися. Розкуркулення – позбавлення майна заможних селян, їх депортація або виселення за межі району їхнього проживання.
Категорія куркулів Куркулі, які взяли участь у боротьбі з радянською владою Куркулі, які чинили частковий опір при розкуркулюванні Куркулі, які не чинили ніякого опору розкуркулюванню «Ізоляція» у в'язницях, у таборах або розстріл Висилання з сім'ями у північні, східні райони Росії Надання після розкуркулювання ділянки землі за межами села
Завдання: 1. Що об'єднує джерела 45- 46? 2. Чому було висунуто гасло «ліквідувати куркуля як клас»? Кого вважали куркулями? Як розуміти часто вживаний термін «підкуркульники»? Чому важливо було зробити з куркуля ворога? 3. Дайте відповідь радянському агітатору від імені селянина, який не хоче йти до колгоспу. 4.Роздивіться джерела 47- 49. Хто проводить розкуркулення? Як відносилися до «куркулів» більш бідні селяни? З чого це видно? Чому?
Наприкінці січня 1929р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Під «розкуркулення» потрапляли не лише заможні господарства, а й ті, які не погоджувалися йти в колгоспи. Їх називали «підкуркульниками». По суті, кампанія «ліквідації куркульства як класу» була формою репресій щодо всього селянства. Загроза «розкуркулення» висіла над селянами й примушувала їх вступати у колгоспи.
Наслідки колективізації: Держава отримала хліб і вже не залежала від індивідуальних господарств. Держава отримала засоби для індустріалізації Село втратило третину робочої сили Завершилося одержавлення економіки Збереглося присадибне господарство, як підмога селянству Злам устоїв селянського життя (розселянювання), поступовий занепад сільського господарства Відчуження засобів праці та її результатів від самого виробника Голодомор 1932-33рр. Формування історично нової системи господарювання, що заснована на примусовій праці, прикріпленні до колгоспу (радгоспу), натуральній платі оплати.
Розкуркулення підірвало економічну базу селян, знищило рентабельні господарства. Зникла зацікавленість селян у результатах своєї праці, адже весь урожай вилучали на користь держави, що призводило до низького рівня продуктивності праці. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність. У життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній роботі. Українські хлібороби фактично були розселянені: частина із них, насамперед молодь, йшла до міст, у промисловість. Чимало вихідців із села, котрі ставали студентами або призивалися до Червоної армії, не поверталися додому. Відбувалося зубожіння селянства. Недопустимо обмежувалося споживання на селі: за 1936-1939 рр. до торговельної мережі села надходило товарів в 4,5 разу менше, ніж у міста (з розрахунку на душу населення). Колгоспники на відміну від мешканців міст не отримали паспортів.