Слова покличні – прості й величніВ джерелах слова – душі криниця,а рідна мова – як чарівниця. Звичайний приклад візьму навмисне,краса ж така в нім, що серце стисне. Дивися – в кличнім простім відмінку:«Ой не стелися, зелен барвінку…»Одвертий кличний – немов дитинний,музичний, зичний та ще й гостинний. Вживеш ти усно чи на папері –мов у світлицю відчиниш двері. Дмитро Білоус. Звертання щире, душевне, щедре –Василю, Павле, Іване, Петре!І так сердечно, і так ласкаво –Наталю, Лесю а чи Любаво!До зборів, сходки відкрито й радо –чи товариство а чи громадо!А найсвятіше душа приємле –моя Вкраїно, кохана земле,ти, сивий Дніпре, і ти, Дунаю,–миліших серцю звертань не знаю.
Прочитайте речення, дотримуючи правильної інтонації. Визначте місце звертання в кожному з речень. Укажіть звертання непоширені та поширені. Вишийте, мамо, сорочку кольором неба й степів! (3. Гарник). Любий тату! Нагадайте дідові пісні. Любий тату, запрягайте коника мені. Я від хати і до хати буду тих пісень співати (О. Кононенко). Не розгубися, синку, у дорозі! (І. Калениченко). Одягніть вишиванку, моя доне і сину, щоб красою зігріти нашу рідну країну (Л. Любарська). Добридень вам, дідусю та бабусю! (П. Перебийніс). Сонце, сонце, освітлюй тіні! (Л . Костенко).
Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. 1. Тату наш лелека прилетів! Мамо чуєш мову солов’їну? (О. Лупій). 2. Злітай птице у чисте небо! (Г. Гордасевич). 3. Виростай для правди й волі мій синочку! (Т. Мельниченко). 4. Стомилася сину дай одпочину (А. Камінчук). 5. Лебедю лебедю Ти повертаєш додому на тихії води на зорі Вкраїни ясні (Л . Забашта). 6. Я розумію вас звірята і рослини (Б.-І. Антонич).
Перепишіть, ставлячи подані в дужках слова у формі кличного відмінка. Розставте пропущені розділові знаки. 1. Води Дніпрової нап’юсь, на тебе (друг) подивлюсь (Т. Шевченко). 2. Не ходи (козак) понад берегами не суши серденька чорними бровами (Народна творчість). 3. Шануй (юнак) батьківські шляхи! (Д . Луценко). 4. А ти ж куди мандруєш ласкавий (чоловік)? (А. Малишко).5. Душа (хлопець) буває всяка. Одна глибока і бистра, як Дніпро, друга — як Десна, третя — як калюжа (За О. Довженком).