Презентація на тему: "Наголос"

Наголос — це посилення голосу на одному зі складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них вимовляємо з більшою силою й довготою, ніж інші. В українській мові наголос ВІЛЬНИЙ, бо він позиційно не закріплюється за певним складом. Наприклад, у слові м. Ирний з більшою силою й довготою вимовляємо перший склад, у слові дол. Ина — другий, у слові садівн. Ик — третій. Звук і склад, на які падає наголос, називаємо наголошеним, а всі інші голосні звуки й склади в слові — ненаголошеними. Голосні під наголосом звучать чітко, тому сумнівні ненаголошені звуки, наприклад, Е та И, перевіряємо наголосом.

У межах окремого слова наголос в українській мові може бути:рухомий (може змінювати своє місце в різних формах слова: село — сіл, поле — поля, сторінка — сторінки);постійний (у всіх формах слова припадає на той самий склад: фабрика, фабрику, фабрикам).а деякі слова мають подвійний наголос:  п. Омилка — пом. Илка, з. Авжди — завжд. И.

Зверніть увагу на наголошування: Числівників: один. Адцять, чотирна. Адцять;одиниць виміру (під впливом розмовної мови): кілом. Етр, децим. Етр, мілім. Етр;віддієслівних іменників на -ання: чек. Ання, чит. Ання, пит. Ання;складних слів (перевіряйте за орфографічним словником): рук. Опис, пер. Епис;дієслів (під впливом говорів): робл. Ю, нош. У, везт. И, берем. О, ч. Ерствіти;прикметників: нов. Ий, текстов. Ий, порядк. Овий, р. Инковий;іншомовних слів (перевіряйте за орфографічним словником): майон. Ез, метал. Ургія, кулінарІя.

особливості наголошування числівників: 1. У числівниках, які позначають кількість десятків, тобто закінчуються на -десят, наголос падає на останній склад: п’ятдес. Ят, сімдес. Ят.2. Те саме стосується кількості сотень, але якщо слово закінчується на -сот: шістс. От,вісімс. От. Якщо ж ні, то наголос падає на той склад, на який і в слові, що означає кікість сотень: двІсті, тр. Иста, чот. Ириста;3. У числівниках, що закінчуються на -дцять, наголошений передостанній склад: наприклад, один. Адцять, чотирн. Адцять, вісімн. Адцять, тр. Идцять.

Особливості Наголошування іменників: віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навч. Ання, завд. Ання, запит. Ання, чит. Ання, визн. Ання, вид. Ання, пізн. Ання, посл. Ання (АЛЕ: н. Ехтування відн. Ехтувати, бІгання від бІгати (тут по-іншому не скажеш).у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення — вказівка — вказівк. И, учителька — учительк. И (АЛЕ: р. Одичка —р. Одички, сусІдка — сусІдки (тут по-іншому не скажеш); більшість іменників у множині має наголос на закінченні: листк. И, сторінк. И тощо. в одиницях вимірювання "метр" завжди наголошується: мілім. Етр, сантим. Етр, кілом. Етр .у вимірювальних приладах "метр" не наголошується ніколи: бар. Ометр, терм. Ометр.

Особливості наголошування Прикметників: у більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: гірк. Ий, тонк. Ий, нов. Ий, тісн. Ий, вузьк. Ий тощо (так само котр. Ий);завжди наголошеним є пестливий суфік -Еньк-: добр. Енький, тон. Енький, лег. Енький тощо.

Складні в. Ипадки наголошування слів: Наголос ЗАВЖДИ на першому складі у словах:д. Огмат, к. Идати, в. Ипадок, р. Азом, р. Озвідка, вІрші, вІршів, пр. Иповідка, Олень, сп. Ина, ц. Арина, немає ч. Асу, щ. Ипці, гр. Ошей, др. Ова, з. Озла, ф. Ольга, к. Урятина, б. Удемо, д. Олішній, пІдлітковий, д. Онька, р. Ешето, з. Агадка