Презентація на тему: "ВЕРТЕП"

Вертеп як вид лялькового театрального дійства

Вечір… Зима…. На небі з’явилася перша зірка. Пролітає біленький, ніжний, наче пух, сніг… Мороз, ніби пензлем, розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця… Десь далеко чутно пронизаний святковістю спів, і він є особливим, різдвяним, бо нас наближається вертеп…

Верте́п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; відтворена стайня з народженням Христа.

Український вертеп відомий з XVII століття, а світська частина вертепної вистави поклала початок розвитку української комедії ХІХ століття.

Вертеп поширений в основному в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII століття) і мав численні регіональні варіанти. Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного будинку. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.

З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу поєднували з грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводилася до гри живих осіб.

Іван Франко про вертеп"Народ наш любив театральні вистави ще давно, в XVI і XVII віках, в часі першого пориву нашого національного розбудження; се доказують живі ще досі останки вертепів і велика популярність церковних колядок, що розвивались під впливом давньої релігійної драми».

Іван Франко про вертеп"Ставшися особливо власністю школи, вертеп прийняв ту подвійну форму, котру адаптувала шкільна драма: поважний текст і веселу інтермедію. Відповідно до сього змінилася і його архітектура: домик зробився двоповерховий: нагорі відбувалися сцени набожні (об'яснення і діалоги говорені були звичайно церковною мовою або хоч підмішаною церковними виразами), а внизу йшло зовсім інше життя, являлися фігури, вихоплені з живої дійсності: глупуватий мужик, циган, єврей, шляхтич, козак і т. ін. В тій формі існував у нас вертеп уже при кінці XVI віку (д. Ізопольський бачив у Ставищах вертеп з руським написом „сооружен 1591 р.“) і в тій самій формі перетривав аж до нашого віку, аж до наших днів"