Презентація " Спраглі душі прагнуть слова"

СПРАГЛІ ДУШІ ХОЧУТЬ СЛОВА

Я не окраїна, я не руїна, Я- Україна, я- Україна…

Перша збірка 2000 рік

Тетяна Михайлівна Домашенко(3 вересня 1954, Рокита, Велико- багачанського району, Полтавська область) — поетеса, громадсько-політичний діяч, автор поетичних збірок, засновник і директор видавництва «Духовна Вісь».

Перша професія — агроном, друга — філолог (закінчила Харківський державний університет). Робота в освіті, культурі, журналістиці. З 2001 року - видавнича діяльність у власному видавництві «Духовна Вісь». Активна життєва позиція в громадсько-політичному житті країни. Тричі балотувалась кандидатом у народні депутати України (в 1994, у 1998 та 2012 роках.)

В 1970 році закінчила 8 класів Рокитянської середньої школи. З 1970 – 1974 рр. навчалась в Полтавському сільськогосподарському технікумі в місті Полтаві. З 1974 – 1978 рр. працювала агрономом у селі Рябушки Лебединського району Сумської області. З 1979 – 1987 рр. проживала в селі Войниха Лубенського району Полтавської області, працювала педагогом у середній школі. З 1980 - 1986 рр. навчалася в Харківському державному університеті. Отримала спеціальність: філолог; викладач української мови та літератури. З 1987 – 2003 рр. проживала у селі Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області, працювала в школі та сільській бібліотеці.

1997 – 1999 рр. - старший науковий працівник Миргородського краєзнавчого музею. З 1999 – 2000 рр. зарахована слухачем Української Академії державного управління при Президентові України. З 2000 – 2001рр. - референт з питань державної мови при Всеукраїнському товаристві «Просвіта». З 2003 року донині проживає у місті Вишневе Київської області. Працювала на посадах відповідального секретаря, пізніше – директора КП «Інформ» та головного редактора газети «Наше місто» (2003-2006 рр.)У 2002 році була співорганізатором Всеукраїнської духовно-просвітницької акції «Під твою милість прибігаємо».2003 - 2008 рр. – учасник науково-меморіальної експедиції «Слідами голодомору 1932-1933 років в Україні».

Цю думку я виношую роки, А нині вслух її сказати мушу: Народ не прагне сильної руки, Коли він має незбориму душу.

Небесна сотня. Уся країна знає термін «Небесна сотня», що закарбувався у свідомості кожного як одна з найболючіших сторінок нашої історії. Але мало хто знає, що саме його автор Тетяна Домашенко. Жінка – активний учасник Євромайдану, на власні очі бачила події Революції гідності. Саме вона у трагічні дні лютого 2014-го у своєму вірші назвала перших загиблих на Майдані Небесною сотнею.

Вірш  «Борітеся –поборете» присвячений Сергію Нігояну, який перший загинув від вогнепальних сутичок на вулиці Грушевського.

«Небесний воїн Михаїл» (Присвята білорусу Михаїлу Жизневському, котрий загинув за волю на українському Майдані).

Вірш «Герої не вмирають» чітко відображає   емоції  не тільки самої поетеси, але, мабуть, і всього українського народу:

Ми сотнею пішли на Небо,Прийшла пора – йдемо з небес. В тяжку годину, в мить  потреби. Господній Дух у нас воскрес. Смерть об’єднала  Воскресінням. Героїв, страчених в бою. В кривавих ранах біль терпіння. За долю в рідному краю. Цей клич: «Герої не вмирають»!З’єднав і мертвих, і живих. Уже ніхто не подолаєНароду воїнів святих

 Небесна сотня воїнів Христа. З мечем Архистратига Михаїла,З молитвою за волю на устах. У вічність із Майдану відлетіла,Небесна Сотня воїнів святихІ душу, й тіло склали за Свободу,За розбрат нації взяли на себе гріх,Освячені любов'ю до народу.Їх імена у Небі голубім. Золотосяйним променем палають,І над устами Гімн співають..

Вся України – Мати над Хрестом,Їй серце меч прошив нестерпним болем,У душу увірвався напролом,Сльоза пече й пече кривавим морем. Цвіт нації узято на приціл,Все нових кілерів злочинець-кат шукає,Щоб ми не чули крику породіль,У зав'язі невинний цвіт вбиває. О мій народе, мученик святий,У вічності хвилиною мовчанняІ Час, і Простір вмить перехрестив. У серці матері молитвою прощання. Покров Небесний в зорях золотих,І «Ще не вмерла...» над Майданом лине –Молитвою сердець усіх святих. Творець Всевишній славить Україну.

Плекаймо Волю разом з Тетяною Домашенко. Нас порятує від зла і кровіГолос Любові, голос любові. Вже час позбутись лиха-сваволі,Плекаймо Волю, плекаймо Волю!Пора звільнитись нам від прокляття,Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!Плакати годі, годі тужити –Нумо творити, нумо творити!

Життєве і творче гасло: «Бог і Україна – понад усе!»

Молитва України. Слова – Тетяна Домашенко. Музика – Надія Головчукhttps://www.youtube.com/watch?v=Dn. IDfk68 KTE&ab_channel=Concordia. Крізь біль сльози. Слова – Тетяна Домашенко. Музика – Надія Головчукhttps://Пісні на вірші Т. Домашенко

 Різдво(присвячується Василю Симоненку)Різдво Христове славить Україна,Колядками до Бога промовля: Діва Марія народила сина…І Ганна народила Василя. Дала життя яскраве, мов зірницю,Господь любов’ю щедро наділив. Піснями серце сповнене по вінця,Різдвяною свічею запалив..

Воно горіло молодо, святково,Співало – плакало у місті і в селі,І пролилося крапелькою кровіНа грудочку любимої землі…Різдвяні свята пишні, як весілля,Йде рік Новий , щедрівників юрба,Співають про Меланку і Василька,А Василя між ними вже нема…Свіча Різдвяна ще не догорілаІ вранішня не згасла ще зоря,Голубить сина …Божого Марія,А Ганна поховала Василя…О на, не Василя, а тільки тіло,Душа ж у віщім слові промовля!Ти бачиш, Ганно лебедині крила,Ти чуєш, Ганно, пісню Василя.

Збірка «Я-Україна» присвячена українському народові і його споконвічній боротьбі за Волю, за право жити в суверенній Незалежній державі.

«Калинова Голгофа» – це біль сьогодення, Хресна дорога, яку проходить наш незламний народ крізь терня війни.

Слово – це зброя. Особливо таке поетичне, як у поетеси Тетяни Домашенко. Презентація книги «Я – Україна» Презентація книги "Я - Україна".

Я зліплена уся із України. З найпотаємніших землі цієї див. Пульсує в жилах сік тії калини, Що. Козаком прапрадід ще посадив…

Нікого не залишає байдужою поезія Тетяни Домашенко. Адже вона про наших сучасників, про історичні доленосні події в Україні. Й одразу приходить усвідомлення, що саме нашому поколінню випала велика честь творити майбутнє України

У мене нічого читати між рядками,Як на духу - уся я у рядку. А тих рядочків більшає з роками -Наздоганяю думку я прудку. Душею не кривила я ніколи,Диктує серце і записує рука;Чи я себе народжую у слові, Чи слово те із мене вибуха?