Презентація "Ядерно-фізичні методи вивчення віку археологічних знахідок."

Вчитель фізики КУ Сумська гімназія №1 Казбан Т. Л. Ядерно-фізичні методи вивчення віку археологічних знахідок.

Перед археологами постійно стоїть проблема — як визначити точний вік знахідки? Відповісти на це питання можна, по-перше, спираючись на письмові джерела, а по-друге, за допомогою радіокарбонового методу хронологічного маркування викопних знахідок органічного походження.  ядерна фізика та аргеологія,що спільного?

Винахідник цього методу Віллард Франк Ліббі (17 грудня 1908, Гранд-Валлі, Колорадо — 8 вересня1980) — американський фізико-хімік був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Сутність методу полягає у вимірюванні залишкової радіоактивності А знайденого предмета і порівняння її з певним стандартним значенням Аа. Існує сувора залежність між віком предмета й величиною залишкової радіоактивності, що дозволяє точно встановити вік знахідки, тобто чим сильніше відрізняється А від Аа, тим старішим є предмет.

Незважаючи на простоту і відносну універсальність, цей метод має ряд недоліків, які призводять до того,що аналіз стає дуже трудомістким

Приклади використання радіовуглецевого методу. Учені розгадали загадку так званого "динозавра-Франкенштейна", який складається з частин тіла непов'язаних між собою видів.

У нього були ноги як у бронтозавра, стегна стегозавра, передні лапи й тіло, як у тираннозавра рекс. Вчені просто не знали, де його місце в родоводі динозаврів. У нинішньому генеалогічному дереві динозаврів група птахотазових завжди вважалася абсолютно не пов'язаною з усіма іншими динозаврами. Палеонтологи розглядали цих істот як нетипову групу. Але повторна оцінка пана Берона, опублікована у березні в журналі Nature, продемонструвала, що птахотазові були тісніше пов'язані з м'ясоїдними динозаврами, такими як тиранозавр рекс, ніж вважали раніше.І саме пан Берон перетворив "динозавра-Франкенштейна" із загадки у відсутню ланку. Трохи про дослідження

Математик і ентузіаст-краєзнавець А. С. Бу- гай у 1968 р. зібрав 63 зразки вугілля з різних ділянок «Змійових валів» та городищ Київщи- ни. У 1969 р. частину зразків було надіслано до Лабораторії з визначення абсолютного віку гірських порід Геологічного інституту АН СРСР, іншу частину в 1970 р. — до Радіовуглецевої ла- бораторії для дослідження археологічних зраз-ків Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР. Результати, отримані для 33 зразків, позиціонували час будівництва валів від II ст. до н. е. до VI ст. н. е. Змі́єві вали́ — народна назва одого з видів дерево-земляних оборонних (белігеративних) споруд у вигляді довгих валів. Приклад використання методу на теренах України

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!