Презентація до казки В. Сухомлинського "Який слід повинна залишити людина на землі".
Без голоса. Орієнтована для самостійного читання учасниками/ учасницями освітнього простору.
Який слід повинна залишати людина на землі?Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
Номер слайду 2
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується.
Номер слайду 3
Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю.
Номер слайду 4
А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
Номер слайду 5
Номер слайду 6
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер. Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Номер слайду 7
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком.
Номер слайду 8
Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Номер слайду 9
Прийшла старість.
Номер слайду 10
Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там.
Номер слайду 11
Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
Номер слайду 12
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід,— Є в тебе син чи дочка?
Номер слайду 13
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
Номер слайду 14
— Може, ти дуба посадив?— Ні, не посадив я дуба...
Номер слайду 15
— Може, ти поле випестував?— Ні, не випестував я поля...— Так, мабуть, ти пісню склав?— Ні, й пісні я не склав.
Номер слайду 16
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Номер слайду 17
Нічого не міг відповісти старий Чоловік.
Номер слайду 18
Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
Номер слайду 19
Номер слайду 20
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."NSM