^●Визначення хвороби

Пастерельоз має значне поширення в усьому світі.

^●Характеристика збудника

Ростуть на звичайних живильних середовищах, але краще — за наявності крові.  – За антигенною структурою класифіковані чотири серогрупи: А, В, D і Е й 12 соматичних типів.

- Гемолітичні пастерели мають два біотипи та 11 серологічних варіантів. Захворювання великої рогатої худоби, диких жуйних і буйволів найчастіше спричинюють типи В і Е, телят

— В, А та Р. haemolytica, свиней — А, D і Р. haemolytica, птиці — тип А.

^●Стійкість збудника

В природних умовах вони порівняно швидко гинуть — через 10 хв,

•         при висушуванні — через 2 – 3 доби,

•         за температури 70 – 90 °С — через 5 – 10 хв,

•         у гною, крові, холодній воді залишаються життєздатними 2 – 3 тижні,

•         в трупах — до 4 міс,

•         у заморожених тушках птиці — впродовж року.

•

Малостійкі проти дії дезінфекційних засобів:

•         5%-го розчину карболової кислоти — гинуть через 1

хв,

•         свіжогашеного та хлорного вапна — через 5 – 10 хв.

^●Джерело збудника інфекції

ü Є хворі та перехворілі тварини. ü Пастерелоносіями можуть стати й клінічно здорові тварини.

ü Пастерельоз може виникати в господарстві без занесення збудника ззовні, а внаслідок автоінфекції при зниженні резистентності.

ü З організму інфікованих тварин пастерели виділяються з фекаліями, слиною, видихуваним повітрям, носовим слизом.

ü З лабораторних тварин до пастерел чутливі кролі, білі миші

^●Патогенез

Зараження збудником пестерельозу у природних умовах відбувається через дихальні шляхи у формі повітряно-краплинної інфекції, при згодовуванні кормів, забруднених виділеннями хворих на пастерельоз тварин.

^●Патологоанатомічні зміни

У великої рогатої худоби:

у підшкірній клітковині у ділянці голови, міжщелепового простору, шиї, підгруддя виявляють драглисті серозно-фібринозні інфільтрати, лімфовузли збільшені. На слизових оболонках крововиливи, крупозна або крупозно-некротична пневмонія , фібринозний плеврит, некроз у печінці.

^●Патологоанатомічні зміни

У свиней виявляють крововиливи на серозних і слизових оболонках та в паренхіматозних органах, накопичення серозно-фібринозного ексудату в грудній і черевній порожнинах, відмічають фібринознонекротичні процеси в легенях, фібринозний плеврит і перикардит.

У птиці спостерігаються множинні крапчасті та плямисті крововиливи в підшкірну клітковину, брижу, очеревину. В печінці, нирках спостерігаються численні дрібні осередки некрозу, фібринозне запалення повітроносних мішків, фібринозний плеврит, перикардит, артрит.

^●Діагноз

установлюють комплексно на основі клініко-епізоотологічних даних і результатів бактеріологічного дослідження з обов’язковою перевіркою пастерел на вірулентність (біопроба на білих мишах).

Для дослідження в лабораторію направляють шматочки паренхіматозних органів, лімфовузли, трубчасту кістку, взяті не пізніше ніж через 3 — 5 год після загибелі тварини.

^●Диференціальна діагностика

Виключають:

ü у великої рогатої худоби емкар, сибірку, піроплазмідози; ü у молодняку — сальмонельоз, колібактеріоз, парагрип-3, інфекційний ринотрахеїт, стафілококову та стрептококову інфекції;

ü у свиней пастерельоз диференціюють від чуми, бешихи, сальмонельозу;

ü в овець — від сибірки, піроплазмідозів, клостридіозів, стрептококозу;

ü у птиці — від ньюкаслської хвороби, інфекційного ларинготрахеїту. 

^●Лікування

ü Хворих тварин розміщують у теплому, сухому приміщенні; ü забезпечують повноцінною годівлею .

 Проводять комплексне лікування: ü застосовуючи сироватки проти пастерельозу великої рогатої худоби, овець, свиней, яку вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно в дозі 60 – 80 мл,

ü антибіотики, сульфаніламідні препарати, ü глюкозу та симптоматичні засоби.

Хвору на пастерельоз птицю  не лікують, а знищують, умовно здоровій внутрішньом’язово  інокулюють тераміцин упродовж  3 – 4 діб у дозі 20 г на 1 кг маси.

^●Імунізація

^●Профілактика і заходи боротьби

-               забезпечити охорону благополучного господарства від занесення збудника інфекції з хворими тваринами, пастерелоносіями, кормами;

-               дотримуватися ветеринарно-санітарних правил і зоогігієнічних нормативів;

-               у неблагополучних господарствах потрібно проводити запобіжні щеплення вакцинами. - у разі встановлення пастерельозу серед свиней, великої рогатої худоби, кролів, хутрових звірів, птиці у господарствах запроваджують карантинні обмеження.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення хвороби «пастерельоз». 2. Які види тварин хворіють на пастерельоз частіше?

3. Чому пастерельоз у тварин частіше трапляється як секундарна інфекція? 4. Назвіть можливі джерела збудника пастерельозу та шляхи його виділення з організму тварин.

5. Від яких хвороб необхідно диференціювати пастерельоз тварин?