Презентація. "Зорова поезія. Фігурні вірші".

УКРАЇНСЬКА БАРОКОВА ПОЕЗІЯ Бароко (італ. barocco — дивний, химерний) — напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст.

Курйозний (фігурний) вірш «Хто їде у млин?»  (фр. curieux — допитливий, цікавий)

Види барокової поезії:   Фігурні вірші Паліндром Вірші-ехо Мінливі вірші Акровірші

ФІГУРНІ ВІРШІ

“ВІТЕР”

я велет дзвін мої стугніння ніби сяйні гала сягали гей сягали далекомревних гін і сатанів москвин Петро шалений цар що я Мазепин дар а покомунені часи як в Україноньці-Русі біди спізнали храми всі мене відступники й убивці турнули так неначе з небесі з білющої дохмарньої дзвіниці Тепер я експонат в дворі музею де мліє зелен-сад де кам'яні баби прибились аж до нас із давньої доби й нудьгують в закуткові цілою сім'єю Я тут собі мовчу немов ховаю таємницю в самому серці розпреславної Полтави Одначе я ще марю я ще мрію про Дзвіницю зоревоздвижної земної Української Держави. «Дзвін гетьмана Івана Мазепи» М. Сарма-Соколовський.

“СТОГІН” Серед спраглих степів Стогне століттями сива слава, Скликаючи своїх ситих, Сонних сучасників…

«Голодомор» М. Корроль 1921-1922 1932-1933 1946-1947

Співвідносний, узгоджений вірш (з поетики І.Величковського)

ВІРШ-ЕХО (відлунювання)         — Что плачеши, Адаме: земнаго ли края?        — Рая!..        — Кто ти в садЂ снЂдь смертну подаде от древа?        — Єва!        — Кто же Єву в том прелсти, змий ли вертоградскій?        — Адскій!

Іван Величковський  "Ехо" Почалася лиха ловитва, але знають рідню слова — хочеш вимовити: молитва і зривається з уст: Литва

Мінливий вірш «Яко ниву рясно плоди прикрашають» Іван Величковський  Яко ниву рясно плоди прикрашають, Тако діву красно роди утішають. ************ Ниву рясно плоди прикрашають яко, Діву красно роди утішають тако.

Акровірш Хуртовина скажена в'ється в полі. Аж свище вітер. Вже нема доріг. Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг, Жадання повний вдома буть, — ніколи! Инакше, як до хаоса сваволі, Вести не може божевільний сніг. Елегій чарівних та знання любих втіх Уже не знати нам у сніговім околі. Кривавий розіп'явсь над світом смог, Розпуста з голодом ведуть танок... А нам?.. Чи жде нас де краси країна? І глас роздавсь, мов великодній дзвін: "Надії промінь я — не труп, не тінь, А край краси і правди — Україна!"

 «Единопадежный»        АННА                Роду избранна,        Порока странна,        Сладкая манна,        Чистая панна,        Яко нам данна,        Богу осанна

 «Азбучный»         кожне слово на літеру азбуки      Аз Благ ВсЂх Глубина,        ДЂвственная * Єдина,        Живот Зачах Званным        Ісуса Избранным і т. д

Паліндром (біжу назад) (грецьк. palindromeo — той, що повертається) — віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп ) віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки Іван Величковський називав Паліндром "раком літеральним".

ПАЛІНДРОМ Ісус – усі! Вір і в звірів. На доме чемодан. На вилах ехал Иван На море Роман. Нам рак влетел в карман. Нажал кабан на баклажан. Надо меч в кулак, а лук — в чемодан

ПАЛІНДРОМ Анна во дар, бо ім’я мі обрадованна, Анна дар і мні сін міра данна, Анна мі мати і та мі манна Анна пита мя я мати панна…

ПАЛІНДРОМ (рак літеральний)

«А роза упала на лапу Азора» «ТУТ» «ТАМ» ТИ – ИТ УРА – АРУ КІНО – ОНІК ЛІС – СІЛ НІ – ІН “А роза упала на лапу Азора”