Природно-географічні умови Апеннінського півострова. Виникнення міста Рим

           Конспект уроку

з всесвітньої історії для 6-го класу

           підготувала І.О. Корнієнко

Тема. Природно-географічні умови Апеннінського півострова. Виникнення міста Рим    (Слайд 1)

Мета: охарактеризувати природні умови Італії, визначити походження міста Рим; розвивати увагу, пам'ять, мислення, навички роботи з історичною картою та історичними джерелами, вміння висловлювати власні судження; виховувати інтерес до вивчення теми.   (Слайд 3)

Очікувані результати: після цього уроку учні:

• Характеризуватимуть природно-географічні умови Італії;
• Визначатимуть походження міста Рим;
• Удосконалюватимуть навички роботи з історичними картами та історичними джерелами;
• Знатимуть терміни і поняття з теми.

Обладнання: підручник «Всесвітня історія. Історія України: підруч. для, мультимедійна презентація, проектор.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок

Хід уроку

1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Робота з епіграфом уроку.   (Слайд 3)

• Прочитайте епіграф нашого уроку. Поясніть, як ви його розумієте.
• Сьогодні ми ще на один крок наблизимося до цих нескінченних знань.

Прийом «Проблемне питання»

Чому в людському суспiльствi виникaє необхiднiсть у ствоpеннi деpжaви?

Прийом «Мозковий штурм» Що таке держава?

Держава — це форма організації правління, що характеризується незалежною владою, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему органів та організацій за допомогою яких здійснюється управління суспільством і яка гарантує всім громадянам захист.

3. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.

• Сьогодні ми починаємо вивчати іще одну державу стародавнього світу і дізнаємося як виникло місто Рим та з’ясуємо які природні умови Апеннінського півострова визначали заняття його мешканців.

4. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота з історичною картою (с. 205 підручника)   (Слайд 6)

• Уважно розгляньте історичну карту підручника.
• Що нагадує Апеннінський півострів за формою?
• Що ви можете сказати про географічне розташування Апеннінського півострова?
• Який природний кордон відділяє Італію від Македонії? (Адріатичне море)
• Які моря омивають півострів? (Лігурійське, Тірренське, Іонічне, Адріатичне)
• Які річки протікають на півострові? (По, Тибр, Рубікон, Арно)
• Визначте місце розташування Рима.
• Чи вигідне, на вашу думку, таке географічне положення Італії? Поясніть свою думку?

2. Розповідь учителя.

Апеннінський півострів ще греки називали Італією, що перекладається як «країна телят». Цю назву спочатку застосовували щодо південної частини півострова, що була багатою на пасовиська для худоби. На північ від Альп відгалужуються молоді гори – Апенніни. Тут ще й досі є діючі вулкани. На півострові є як родючі чорноземи так і вулканічний грунт. Не багата Італія також  і на корисні копалини. У середній частині півострова є поклади заліза, міді, олова та срібла, а у дельті Тибру – видобували сіль. (Слайд 7) В залежності від розселення племен Італія поділялася на історичні області. Найбільш приваблювали  природними умовами Етрурія, Лацій, Кампанія та Апулія. Історія Давнього риму поділяється на три періоди: (Слайд 8)

1. Царський (753 – 509 рр. до н.е.)
2. Республіка (509 – 27 рр. до н.е.)
3. Римська імперія (27 р. до н.е. – 476 р. н.е.)

3. Робота в парах

Клас ділиться на 3 пари. Кожна пара отримує завдання: ознайомитися із текстом та донести отриману інформацію до решти класу.

1-.Заняття

Населення Давньої Італії   (Слайд 9)

У II тисячолітті жителі Італії вже знали бронзу. Її використовували для виготовлення зброї, але головним чином, прикрас. У Північній Італії на берегах озер і річок, а також на воді будували пальові селища. Поряд з ними виявлені пагорби із залишками знарядь праці, начиння, їжі. За купами змішаного із землею сміття ця культура дістала назву террамарської культури (італ. terra marna — жирна земля). Террамарці користувалися бронзовими сокирами, списами і шилами. За знахідками зерен пшениці і бобів, а також по зображенню плуга на альпійських скелях можна судити про розвиток землеробства, а по знахідках кісток рогатої худоби і свиней — про скотарство.
Жителі террамар спалювали своїх померлих і ховали їх попіл в глиняних урнах. Некрополі розташовувалися поряд із селищами. Заупокійні приношення одноманітні і бідні відповідно до майнової і соціальної рівності епохи родового ладу. У Середній і Південній Італії паралельно культурі террамар розвинулася інша культура бронзи, Апеннінська, тісно пов’язана з Егеідою. Вплив Егейського світу простежується в осушувальних спорудах, поширенні розписної кераміки мікенського типу, оформленні релігійних культів. Носії Апеннінської культури практикували похоронний обряд трупопокладення. Разом із апеннінцями селилися в прибережних районах Південної Італії і островів переселенці, мікенські греки.

У кінці II — початку I тис. до н. е. Італія вступила в залізне століття, представлене різними варіантами культури. Ще у середині XIX ст. біля Болоньї в містечку Вілланова були відкриті могильники з кремаціями. Попіл спалених вміщався в урни біконічної форми. Похоронний інвентар складався з кераміки, бронзового начиння, фібул і бритв, залізних знарядь, зброї і залишків кінської збруї. За цим варіантом називають Вілланову культуру раннього залізного століття у ряді інших місць — в Південній Етрурії, Альбанських горах і в самому Римі. Для них, зокрема, разом з біконічними урнами характерна урна у вигляді хатин.

2.Племена Давньої Італії

З початку II тисячоліття до н. е. основну масу італійського населення складали племена, що говорили на індоєвропейських мовах. Серед них виділяють італіків – прийшлий народ. Про час і шляхи їх проникнення в Італію єдиної думки в науці немає. У XIX ст. була висунена теорія, за якою італіки прибули з півночі через альпійські проходи. Окрім італіків на початку I тисячоліття до н. е. по Італії розселилися інші індоєвропейці — пеласги, іллірійці і греки. В середині I тисячоліття до н. е. на Паданській рівнині влаштувалися кельти, або галли, які спустилися через проходи в Альпах з долини верхнього Дунаю.
На межі VIII—VII ст. у Італії зафіксовані етруски, або туски. Самоназва етрусків була расени. Від них збереглося багато пам’ятників матеріальної культури. Це залишки міст, великі некрополі, окремі будови, начиння, витвори образотворчого мистецтва і близько 11 000 написів. Етруський алфавіт має локальні варіанти. На думку більшості вчених, він пішов від західногрецького, тому написи легко читаються, але лише мало що в них зрозуміло.

Етнічна карта Італії середини I тисячоліття до н. е. надзвичайно строката, але в ній вже позначилися племінні території. На схилах Альп і Апеннін, а також на північному заході мешкали лігури, які дали назву області, і затоці Тирренського моря. У долині Падуса з V ст. до н. е. влаштувалися кельти, яких римляни іменували галлами, звідки цей район дістав назву Галлії Цізальпінської (тобто по цей бік Альп). У Середній Італії виділилися заселена етрусками область Етрурія, зайнята умбрами, — Умбрія, піценами — Піцен. Серед італійців в центрі і на півдні Апеннінського півострова і на островах значне місце займали греки.

Ромул і Рем (Слайд 10, 11)-Відеофільм

Мати Ромула і Рема — Рея Сільвія була дочкою законного царя Альба-Лонга Нумітора, зміщеного з престолу його молодшим братом Амулієм. Амулій не хотів, щоб діти Нумітора завадили його честолюбним задумам: син Нумітора зник під час полювання, а Рею Сільвію Амулій змусив стати жрицею (весталкою), що прирікало її на 30-літню безшлюбність. На четвертий рік служіння до неї у священному гаю з'явився Марс, від якого Рея Сільвія народила двох братів. Розгніваний Амулій посадив її до темниці, а немовлят наказав покласти у кошик та кинути у Тибр. Однак кошик прибило до берега біля підніжжя Палатинського пагорба, де їх вигодувала вовчиця, а турботу матері замінили дятел та чибис. згодом всі ці тварини стали священними для Риму. Потім братів підібрав царський пастух Фаустул. Дружина його, Акка Ларентія, що не могла втішитись після смерті своєї дитини, прийняла близнюків на своє піклування.

Коли Ромул і Рем виросли, вони повернулися до Альба-Лонгу, де дізналися таємницю свого походження. Вони вбили Амулія та відновили на троні свого діда Нумітора.

Через чотири роки, з волі свого діда, Ромул і Рем вирушили до Тибру шукати місце для заснування нової колонії Альба-Лонги. За легендою, Рем вибрав низовину між Палатинським та Капітолійським пагорбами, але Ромул наполягав на тому, щоб заснувати місто на Палатинському пагорбі. Звернення до знамень не допомогло, спалахнула сварка, під час якої Ромул убив свого брата. За іншою версією, Ромул вибрав Палатинський пагорб та спорудив навіть на ньому стіну, але Рем у насмішку перестрибнув через неї, що розлютило Ромула та змусило його убити власного брата.

Розкаявшись у вбивстві Рема, Ромул заснував місто, якому дав своє ім'я і став його царем. Датою заснування міста вважається 21 квітня 753 р. до н. е. коли навколо Палатінського пагорба плугом була проведена борозна, що позначила межу міста. Технологія Троїцького

3-

Римське царство.   (Слайд 12, 13)

Первісне населення міста становили злочинці і вигнанці з інших міст. Вони часто робили набіги на сусідні народи; завдяки хитрості, вони зуміли організувати викрадення сабінянок, тим самим, після закінчення короткочасної ворожнечі, забезпечивши союз з сабіняни і їх царем Титом Татіем. У місті почали розвиватися ремесла і торгівля. Були утворені державні структури, такі як сенат і інститут лікторів. Вплив Риму настільки зросла, що колишня колонія зуміла захопити і зруйнувати свою метрополію - Альба-Лонгу (при Тулл Гостілій); проте всі наступні роки Рим був змушений вести тривалі війни з сусідами: сабінянами, латинами і етрусками. Всі царі після Ромула мали етруські імена, що побічно свідчить про те, що Рим потрапив під сильний етруський вплив. Сама влада царів обмежилася. Посада царя спочатку не передавалася у спадщину: на той час, поки пустувало курульне крісло, сенатом призначався тимчасовий цар (інтеррекса), який правив не більше одного року і за цей час повинен був знайти кандидатуру на посаду царя і виставити її на голосування в куріатні коміцій . Згодом влада передавалася або по сестринської лінії, або прийомним дітям, що також є етруською звичаєм. Останні царі приходили до влади в результаті змов і вбивства своїх попередників. Останнім царем Риму був Луцій Тарквіній Гордий, який прославився своїм тиранічним правлінням і був вигнаний римлянами. Після повалення Тарквінія Гордого в Римі була проголошена республіка.

Правління останнього царя закінчилося в 510 році до н. е.

4/Представлення групами своїх повідомлень.

 Гра  «Атоми  та  молекули»,  що  спрямована  на  покращення мікроклімату в колективі

Учитель  повідомляє  дітям,  що  вони  —  атоми  і  перебувають  у  хаотичному  русі.  Усі учасники,  кружляючи  під  музику,  рухаються  класом,  За  командою  вчителя:

«Об'єднуємося в молекули з двох атомів» — діти кидаються один до одного, прагнучи утворити пари. Потім молекули «руйнуються», і рух атомів триває. Знову лунає команда, але називається вже інша кількість атомів у молекулі. І так триває до тих пір, поки всі не об'єднаються у дві або одну велику молекулу. Гра сприяє розвитку вміння працювати в команді, усвідомленню своєї ідентичності з іншими.

4. Прийом «Формую поняття»: патриції, плебеї

 Патриції-  корінне населення, що належало до родової громади.

         Плебеї-  особисто вільне населення, які не мали права обіймати державні посади та не володіли землею.

5. Прийом «Складання схеми» організація влади в Римі (презентація)
6. Прийом «Складання таблиці» Перші царі (презентація)

5. Узагальнення та систематизація знань учнів.

Проблемне питання

1. Виберіть ті слова і словосполучення, що стосуються природно-географічного положення Давньої Італії.   (Слайд 15)

1. Альпійські Гори.
2. Апеннінський півострів.
3. Апеннінські гори.
4. Апулія.
5. Аттика.
6. Балканський півострів.
7. Гора Олімп.
8. Етрурія.
9. Лаконіка.
10. Лацій.
11. Острів Евбея.
12. Острів Крит.
13. Острів Сицилія.
14. Річка По.
15. Річка Тибр.

2. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.    (Слайд 16)

Відповідь: 1Г; 2А; 3Б; 4В.

1. Виконання практичної роботи. позначення на контурній карті Риму Альпійські Гори.
2. Апеннінський півострів.
3. Апеннінські гори.
4. Апулія.
5. Етрурія.
6. Лацій.
7. Острів Сицилія.
8. Річка По.
9. Річка Тибр.

6. Підсумки уроку.

1. Продовжте речення.   (Слайд 17)

• Інформація, яку я отримав (ла), була для мене…

7. Домашнє завдання.   (Слайд 18)

1. Опрацювати § 42 підручника

Заняття Населення Давньої Італії   (Слайд 9)

У II тисячолітті жителі Італії вже знали бронзу. Її використовували для виготовлення зброї, але головним чином, прикрас. У Північній Італії на берегах озер і річок, а також на воді будували пальові селища. Поряд з ними виявлені пагорби із залишками знарядь праці, начиння, їжі. За купами змішаного із землею сміття ця культура дістала назву террамарської культури (італ. terra marna — жирна земля). Террамарці користувалися бронзовими сокирами, списами і шилами. За знахідками зерен пшениці і бобів, а також по зображенню плуга на альпійських скелях можна судити про розвиток землеробства, а по знахідках кісток рогатої худоби і свиней — про скотарство.
Жителі террамар спалювали своїх померлих і ховали їх попіл в глиняних урнах. Некрополі розташовувалися поряд із селищами. Заупокійні приношення одноманітні і бідні відповідно до майнової і соціальної рівності епохи родового ладу. У Середній і Південній Італії паралельно культурі террамар розвинулася інша культура бронзи, Апеннінська, тісно пов’язана з Грецькою. Вплив Егейського світу простежується в осушувальних спорудах, поширенні розписної кераміки мікенського типу, оформленні релігійних культів. Носії Апеннінської культури практикували похоронний обряд трупопокладення. Разом із апеннінцями селилися в прибережних районах Південної Італії і островів переселенці, мікенські греки.

У кінці II — початку I тис. до н. е. Італія вступила в залізне століття, представлене різними варіантами культури. Ще у середині XIX ст. біля Болоньї в містечку Вілланова були відкриті могильники з кремаціями. Попіл спалених вміщався в урни біконічної форми. Похоронний інвентар складався з кераміки, бронзового начиння, фібул і бритв, залізних знарядь, зброї і залишків кінської збруї. За цим варіантом називають Вілланову культуру раннього залізного століття у ряді інших місць — в Південній Етрурії, Альбанських горах і в самому Римі. Для них, зокрема, разом з біконічними урнами характерна урна у вигляді хатин.

Населення Італійські племена

З початку II тисячоліття до н. е. основну масу італійського населення складали племена, що говорили на індоєвропейських мовах. Серед них виділяють італіків – прийшлий народ. Про час і шляхи їх проникнення в Італію єдиної думки в науці немає. У XIX ст. була висунена теорія, за якою італіки прибули з півночі через альпійські проходи. Окрім італіків на початку I тисячоліття до н. е. по Італії розселилися інші індоєвропейці — пеласги, іллірійці і греки. В середині I тисячоліття до н. е. на Паданській рівнині влаштувалися кельти, або галли, які спустилися через проходи в Альпах з долини верхнього Дунаю.
На межі VIII—VII ст. у Італії зафіксовані етруски, або туски. Самоназва етрусків була расени. Від них збереглося багато пам’ятників матеріальної культури. Це залишки міст, великі некрополі, окремі будови, начиння, витвори образотворчого мистецтва і близько 11 000 написів. Етруський алфавіт має локальні варіанти. На думку більшості вчених, він пішов від західногрецького, тому написи легко читаються, але лише мало що в них зрозуміло.

Етнічна карта Італії середини I тисячоліття до н. е. надзвичайно строката, але в ній вже позначилися племінні території. На схилах Альп і Апеннін, а також на північному заході мешкали лігури, які дали назву області, і затоці Тирренського моря. У долині Падуса з V ст. до н. е. влаштувалися кельти, яких римляни іменували галлами, звідки цей район дістав назву Галлії Цізальпінської (тобто по цей бік Альп). У Середній Італії виділилися заселена етрусками область Етрурія, зайнята умбрами, — Умбрія, піценами — Піцен. Серед італійців в центрі і на півдні Апеннінського півострова і на островах значне місце займали греки

3

Римське царство.   (Слайд 12, 13)

Первісне населення міста становили злочинці і вигнанці з інших міст. Вони часто робили набіги на сусідні народи; завдяки хитрості, вони зуміли організувати викрадення сабінянок, тим самим, після закінчення короткочасної ворожнечі, забезпечивши союз з сабіняни і їх царем Титом Татіем. У місті почали розвиватися ремесла і торгівля. Були утворені державні структури, такі як сенат і інститут лікторів. Вплив Риму настільки зросла, що колишня колонія зуміла захопити і зруйнувати свою метрополію - Альба-Лонгу (при Тулл Гостілій); проте всі наступні роки Рим був змушений вести тривалі війни з сусідами: сабінянами, латинами і етрусками. Всі царі після Ромула мали етруські імена, що побічно свідчить про те, що Рим потрапив під сильний етруський вплив. Сама влада царів обмежилася. Посада царя спочатку не передавалася у спадщину: на той час, поки пустувало курульне крісло, сенатом призначався тимчасовий цар (інтеррекса), який правив не більше одного року і за цей час повинен був знайти кандидатуру на посаду царя і виставити її на голосування в куріатні коміцій . Згодом влада передавалася або по сестринської лінії, або прийомним дітям, що також є етруською звичаєм. Останні царі приходили до влади в результаті змов і вбивства своїх попередників. Останнім царем Риму був Луцій Тарквіній Гордий, який прославився своїм тиранічним правлінням і був вигнаний римлянами. Після повалення Тарквінія Гордого в Римі була проголошена республіка.

Правління останнього царя закінчилося в 510 році до н. е.