КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ
                «ОДЕСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПРЕРИВНОЇ ОСВІТИ
                             ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ».

            КАФЕДРА СУСПІЛЬНО – ГУМОНІТАРНОЇ ОСВІТИ

 

 

                                      КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

    ХОРЕОГРАФІЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ГЛУХОНІМЕ ЖИТТЯ»

 

 

 

                                                                  Виконала:Кузнєцова Л.І.

                                                                  Слухач курсів підвищення

                                                                  Кваліфікації

                                                                  (26.11.-08.12.)

                                                                  Керівник хореографічного гуртка

                                                                  КЗ «Татарбунарський НВК

                                                                 «ЗОШ I-IIIст. – гімназія»

                                                                 Одеської обл.

                                                                 Спеціаліст

 

 

                                                2018р.

                                                  Зміст

 

Вступ

I.Розділ

1.Практична частина. Додається (СД) з хореографічною композицією.

II.Розділ

2.Теоретична частина:

Анкета для учнів «Насилля у школі»

 Бесіда. Булінг, насилля в шкільному середовищі.

2.1.Актуальність теми.

2.3.Об’єкт дослідження.

2.4.Предмет дослідження.

2.5.Мета проекту.

Висновок.

 

 

 

 

 

 

                                         Вступ

 

                                          Життя – це поклик у безмежжі німоти.

                                          Життя – це вухо у безмежжі слухати.

                                          Життя – це око у безмежжі сліпоти.

                                          Життям твоя Земля розумна і красива.

                                                                                  Олекса Палійчук.

 

   Сучасний танець - це самостійна форма мистецтва, де по-новому з'єдналися рух, музика, світло і фарби. Сучасний танець переконує людей у тому, що мистецтво є продовження життя і осягнення себе, що їм може займатися кожен, якщо подолає в собі лінь і страх і перед незнайомим.  Сучасний танець на відміну від класичного танцю вбирає в себе все сьогоднішнє, його навколишнє. Він рухливий, непередбачуваний і не хоче володіти якимись правилами, канонами. Він намагається втілити в хореографічну форму навколишнє життя, її нові ритми, нові манери, створює нову пластику. Зараз у нашій країні відбувається підйом сучасного танцю, він живе і активно розвивається. Існують різні школи, трупи, театри сучасного танцю, які відрізняються своєрідним стилем хореографії. Адже сучасна хореографія - це, перш за все авторська хореографія. 

Загально прийнято, що мистецтво одна із форм відображення  дійсності, яка нас оточує, розкриває навколишнє  життя в усіх його проявах! Належне місце в ньому посідає хореографічне мистецтво, основа якого танець, і доказом цього його широка популярність і зацікавленість до танців різного походження у молодого покоління. Мистецтво, в тому числі і хореографічне, гормагізує  емоційне життя людини; закріплює естетичну, моральну основу, людського існування – все те що прийнято поєднувати у поняття духовність.

    Сучасне життя народжує свої ідеали, народжує свій образний світ, які стоють своєрідними символами вираження душі. У танці прояв душі, психіки людини породжує умовний тілесний знак – символ, жест. Танець мистецтво, близьке ідоступне любителям аматорської діяльності. Величезний вплив хореографічного мистецтва і потяг до нього молоді зумовлюється його синтетичною природою.

    Могутні чинники танцю – музика, пластика, ритм, елементи живопису та драматичного мистецтва – надзичайно приваблюють молодь. Окрім чисто образного мистецького впливу, хореографія ,як ні один інший вид мистецтва, дає змогу сучасним учасниам реалізувати потреби в русі, адже танець – це перед усім рух, красивий, окрилений.

 

 

 

 

 

                                 Актуальність теми.

   Булінг – це небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування, дити іншоюдитиною аба групоюдітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили. Булінг негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я.

    Жертвою цькування може стати абсолютно будь – яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний або має якісь вади ). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.

 

                               Об’єкт дослідження. 

 Великою цінністю для підлітків є можливсть обговорити з однолітками зміни, що відбувається з ним, події зовнішнього світу та інших людей.

   Почуття приналежності до групи дає підлітку відчуття сили, допомагає йому впоратися з життєвими труднощами. Друг в підлітковому віці стає найблищою людиною, разом з яким дитина проходить всі труднощі дорослішання і самопізнання. Для дітей дуже важливі відносини з однолітками, можливість спілкуватися з ними і спільної діяльності.

 

                            Предмет дослідження.

   Відосини дітей із дітьми вадами слуху, можна простежити в дослідженні, що слабочуючі школярі середніх і старших класів розуміють дружні стосунки.

   Слабочуючі,глухі і нормальні діти виявляють схожість в характеристиці одного. Вони визначають доброзичливість друга, готовність допомогти в біді. Разом з тим слабочуючі діти менше, ніж ті, що слухають, зупинялися на внутрішніх характерологічиських якостях одного, але за повнотою опису останього перевершували глухиг. Можна зробити висновок, що в процесі виховання слід збагачувати уявлення учнів про різнобічних якостях людської особистості і про між особистісних відносинах. Це, полегшить формування позитивних якостей особистості у них самих.

 

                                  Мета проекту.

  Танець сприяє,вихованню почуття краси спільних дій,товаришування, привчає до дисципліни й правил етикету без яких власне, навчання хореографічному мистецтву стає обсолютно неможливим. Саме участю молоді у танцювальних колективах виховується неабияка сила й витривалість, вміння переборювати фізичні і моральні труднощі, наполегливість у досягненні мети.

 

 

                 Анкета для учнів «Насилля у школі»

 

1.     Чи знаєте ви, що таке насилля?

а) так б) ні в) приблизно

2. Чи розмовляв хтось із вами про насилля? Якщо так, то де саме?

а) удома б) у школі

3. Чи вважаєте насиллям:

а) побиття іншої людини б) моральне приниження іншої людини

в) безпідставне залякування іншої людини

г) обмеження свободи вибору іншої людини

д) безпідставне вимагання грошей від іншої людини

4. Чи доводилося вам переживати насилля? Якщо так , то де саме і від кого?

а) удома від батька б) удома від матері в) у громадських місцях

г) у школі від однолітків д) у школі від учителів е) у школі від старших учнів

5. Що ви відчували, коли над вами чинили насилля?

а) образу б) біль в) ненависть до кривдника

г) бажання помститися д) власну слабкість е) розчарування

6. Чи ви самі коли-небудь чинили насилля над іншими?

а) так б) ні в) не знаю чи це було насилля

7. Чи можете дозволити собі висловити власну думку в присутності вчителів?

а) на всіх уроках б) на деяких уроках

в) у позаурочному спілкуванні з учителями

8. Чи гарантує школа дотримання ваших прав?

а) так, завжди б) іноді в) зазвичай, ні

9. Чи доводилося вам у школі переживати приниження власної гідності? Якщо так, то від кого?

а) від учителів б) від ровесників в) від адміністрації школи

10. Чи мають ваші батьки змогу захистити вас, якщо будуть порушуватися ваші права?

а) так б) ні, до них не прислухаються

11. Яке з поданих нижче означень найкраще характеризує ставлення вчителів до учнів?

а) дружнє б) наказування в) партнерське

г) нерівноправне д) поблажливе е)толерантне є) байдуже

12. У кого б ви попросили допомоги у вирішенні особистих проблем?

а) у батьків б) у класного керівника в) у вчителя якому довіряю

г) у директора школи д) у подруги (друга) е) немає в кого

є) у когось іншого (вкажіть)_

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Висновок

   Слабочуючі (тугоухие) діти в даний час складають значну частину дітей з порушеннями слуху. На відміну від глухих дітей вони мають залишковим слухом, який можуть досить ефективно використовувати в процесі навчання, для спілкування з оточуючими і пізнання дійсності. На основі слухового сприйняття мови такі діти опановують обмеженим мовним запасом, який вводять в практику спілкування.

Основні проблеми, якими нині займаються дослідники, суть наступні:

- Глухий людина як член суспільства (макросоциума); політика держави щодо людей з вадами слуху;

- Глухий людина як індивід мікросоціуму глухих, його самооцінка, жестова мова і культура глухих в системі природних мов людства і загальнолюдської культури.

Як вираження зміни менталітету суспільства з'явилася концепція білінгвістичний підходу в педагогіці, заснована на визнанні права глухих на власну культуру, власну мову, систему навчання, спрямовану на відтворення цієї культури. Від глухих більше не потрібно бути як більшість. Глухий людина має право на максимально можливе для нього самовираження в суспільному житті, освіту, трудову діяльність, творчість. А справа суспільства - так організувати його медичне обслуговування, соціальну підтримку і виховання, щоб він зміг, усвідомлено вибираючи свій шлях, повністю реалізувати себе як своєрідна і самоцінна особистість.

Таким чином, історія та культура глухих постають як соціальні явища, нові феномени суспільної свідомості і нові області наукового знання, що визнають, що глухі люди мають невідчужуване право бути іншими; визнання глухих в якості людей, що належать до культурної та лінгвістичної групі; утвердження принципу рівного доступу до мови, освіти, інформації та різним службам; і нарешті, як залучення глухих людей в ролі активних учасників у процеси прийняття рішень, що впливають на їх долю.

Для успішної соціалізації особливо важливий етап дитинства. Тут закладається фундамент соціалізації. Дитина знайомиться з правилами поведінки, звичаями, манерами, засвоює мову оточуючих його людей, тобто опановує людською культурою в широкому сенсі цього слова. Дітям, ізольованим від суспільства і повернулися в нього через роки, важко, а іноді й неможливо опанувати повністю елементами культурно-мовної середовища. Цікаво, що надибуємо прагнення дорослих людей до ізоляції від суспільства не має таких результатів з погляду соціалізації, як відторгнення від суспільства в дитинстві.

Спостереження показали, що старших підлітків не задовольняє вузьке коло спеціальностей, до яких їх готують в шкільних столярних, слюсарних, шевських, швейних майстерень. Не дивно, що у них у зв'язку з цим виникає бажання придбання більш складних професій, що спираються на знання, отримані в школі. У результаті підвищення рівня загальноосвітньої підготовки та соціалізації глухих дітей стає можливим розширення кола професій, навчання школярів новими спеціальностями, де не потрібно слуховий контроль.  

Я в своєму танці хотіла показати, що діти з вадами мають право на існування, спілкування з дітьми, проявляти свій талант, хочь інколи нормальні діти не сприймають таких дітей. Молодь зараз дуже жорстока, вони не мають співчуття, але коли починаєшь їх знайомити з дітьми  із вадами, то в їхніх серцях з’являється співчуття, любов, розуміння, вони бачуть, що ці діти такіж як вони, тільки, вони живуть у своєму світі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Булінг (насилля в шкільному середовищі) ми всі можемо допомогти це зупинити

«Булінг» – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи.

Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил.

Наслідки булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору. Якщо ви мати/батько чи опікун, дізнайтеся, на що ви повинні звертати увагу, що ви можете зробити, і куди ви можете звернутися за допомогою.

Чи це булінг, якщо моій дитині не завдано фізичного болю?

Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:

•        фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності

•        словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація

•        соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток

•        в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими

•        електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

Що таке електронний булінг або кібербулінг?

Це є електронне повідомлення, яке:

•          використовується, щоб вивести з рівноваги, залякати або збентежити іншу особу;

•          використовує електронну пошту, мобільні телефони, СМС і сайти соціальних мереж для залякування, настирного приставання, збентеження, соціального виключення і нанесення шкоди репутації і дружнім стосункам;

•          включає приниження, образи і також може передбачати розповсюдження чуток, розкриття приватної інформації, фотографій або відео, або містити погрози завдати шкоду;

•        завжди є агресивним і болючим.

Наприклад, якщо учень є жертвою булінгу  і є збентежений в результаті розсилання електронного повідомлення про нього чи неї іншим учням школи, такий учень може не захотіти надалі відвідувати школу.

Булінг є неприпустимим незалежно від того в якій формі він виявляється.

Типи булінгу

Чи конфлікт є те ж саме, що і булінг?

Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі.

Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. Конфлікт між учнями не завжди означає, що це є булінг. Діти у ранньому віці вчаться розуміти, що інші люди можуть мати іншу думку, ніж їх власна, але розвиток цієї здатності сприймати іншу точку зору потребує часу, і цей процес продовжується до початку повноліття.

При конфлікті кожна особа вільно висловлює свої погляди і дисбалансу сил немає. Кожна особа відчуває, що може вільно заявити свою точку зору. Те, як люди вирішують конфлікт, може зробити його позитивним або негативним.

Конфлікт стає негативним, коли особа поводиться агресивно і виявляє це болючими висловлюваннями чи діями. Після цього конфлікт стає агресивною взаємодією.

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

Школа буде реагувати на булінг і конфлікт по різному. Наприклад, у разі конфлікту працівник школи  може спробувати зібрати учнів, щоб кожен з них розповів свою версію подій, і допомогти їм спільно вирішити ситуацію.

 

Наскільки серйозною проблемою є булінг?

Булінг є абсолютно неприпустимим. Він не повинен розглядатися просто як “період дорослішання”.

Наукові дослідження і досвід постійно підтверджують, що булінг – це серйозна проблема, яка має далекосяжні наслідки для учнів, які причетні, їх родин, ровесників і найближчої громади.

У дітей, що є жертвами, або тих, що застосовують булінг проти інших дітей, або й тих, що є водночас жертвами і нападниками булінгу, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем і проблем поведінки і стосунків з людьми. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Булінг має місце тоді, коли існує дисбаланс сил між людьми.

“Дисбаланс” може означати, що один з учнів є старшим за віком, належить до іншої раси або має більше друзів, ніж інший.

(Пеплер Д., Крейґ В., Коннолі Дж., Юйль А., МакМастер Л. і Джянґ Д. (2006).  Погляд на булінг з точки зору розвитку. “Агресивна поведінка”, 32, ст. 376.)

Учні, які є жертвами булінгу, часто страждають від соціального неспокою, самотності, відчуження, фізичних хвороб і низької самооцінки. У них також можуть розвинутися фобії, агресивна поведінка або депресія. Деякі учні пропускають школу, їх успішність падає, або навіть зовсім кидають школу через булінг.

Діти і підлітки, які навчилися використовувати силу й агресію, щоб завдавати страждань іншим, можуть взагалі перестати бачити різницю між добром і злом. З часом вони можуть стати жорстокими дорослими. Саме тому важливо якомога раніше допомогти їм перестати знущатися над іншими.

Чи хлопці і дівчата проявляють булінг однаково?

Схильними до булінгу можуть бути як хлопці, так і дівчата. Хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчата у більшості випадків застосовують більш непрямі дії, такі як розповсюдження пліток про однокласників, або ж ізолювання останніх шляхом виключення із спільної діяльності або груп. Проте з віком, як хлопці, так і дівчата більше вдаються до словесного і соціального булінгу.

Як дізнатися, чи моя дитина/підліток є жертвою булінгу?

Мала дитина може і не знати слова “забіяка, той хто загрожує”, але вона розуміє, коли хтось поводиться підло, завдає їй болю, засмучує або залякує. Вона може про це вам не сказати, оскільки може турбуватися про те, що буде ще гірше, якщо вона “розкаже”,  “пліткуватиме” або “видасть”.

Пліткувати і розповідати – в чому різниця?

Пліткувати – значить щось сказати про когось, щоб створити тому ускладнення.

Розповісти – значить отримати допомогу, коли вам чи вашому знайомому завдають шкоди, або коли ваше право або право такої особи на безпеку порушується.

(Федерація вчителів Онтаріо (OTF) та Центр попередження агресії в Онтаріо (COPA), Створення безпечних шкіл, січень 2012 р.)

Ваш підліток не обов’язково вам скаже, що виникла проблема, і може використати такий термін як “настирливе приставання” замість “булінгу” для опису такої поведінки. Підлітки часто воліють самі вирішувати свої проблеми. Вони можуть подумати, що це вас засмутить, що ви заберете їх технічні пристрої, такі як мобільний телефон, або їх може просто бентежити, якщо їх батьки втручатимуться.

За даними дослідження, проведеного у 2011 році Центром з питань наркозалежності та психічного здоров’я (Centre for Addiction and Mental Health, CAMH), майже кожен третій учень (29 %) каже, що був об’єктом булінгу у школі.

Навіть якщо ваша дитина про це не говорить, ви можете побачити ознаки того, що вона є об’єктом булінгу. Ось деякі ознаки, на які потрібно звертати увагу:

•        Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати чи почуватися хворими у шкільні дні.

•        Вони можуть не хотіти брати участь у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями.

•        Вони можуть поводитися інакше, не так, як звичайно.

•        Вони можуть раптом почати губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому дають неймовірні пояснення.

•        Підлітки, які є жертвами булінгу і/або приставань, можуть також почати говорити про те, щоб кинути школу, і починають пропускати заходи, в яких приймають участь інші учні.

Моя дитина є жертвою булінгу. Що мені робити?

•        Вислухайте свою дитину і запевніть її, що вона має право бути у безпеці.

•        Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте, що і коли трапилося.

•        Допоможіть вашій дитині зрозуміти, що є різниця між “донести”, “пліткувати” чи “розповісти” і доповісти. Щоб доповісти, потрібна сміливість. Доповідають не для того, щоб створити проблеми для іншого учня, а для того, що захистити всіх учнів.

•        Домовтеся про зустріч для бесіди з учителем вашої дитини/підлітка, іншим вчителем, якому ваша дитина/підліток довіряє, або директором чи заступником директора школи.

•        Хоча це й важко, намагайтеся зберігати спокій, щоб ви могли підтримати вашу дитину і запланувати разом з нею порядок дій.

•        Дотримуйтеся свого плану. Слідкуйте за поведінкою вашої дитини. Якщо ваші зустрічі з персоналом школи не допомогли зупинити булінг, прийдіть до школи ще раз і поговоріть з директором. Виконуйте ті кроки, що були узгоджені на зустрічі.

•        Поговоріть з інструктором або тренером, якщо булінг має місце під час позашкільної діяльності чи спортивних заходів.

•        Зверніться до поліції, якщо булінг містить кримінальну поведінку, таку як напад із сексуальною метою або застосування зброї, або якщо загроза безпеці вашої дитини знаходиться у самій громаді, а не у школі.

Як я можу допомогти своїй дитині справитися із булінгом?

Співпрацюючи зі школою, щоб допомогти своїй дитині чи підлітку подолати проблему булінгу, ви показуєте власним прикладом і відкрито заявляєте, що булінг – це погано.

Незалежно від віку, ви можете допомогти, заохочуючи свою дитину говорити з вами про булінг і даючи такі поради:

•        Зберігай спокій і обійди ситуацію.

•        Розкажи дорослому, якому ти довіряєш – вчителю, директору, водію шкільного автобуса чи завідувачці їдальні про те, що трапилося, або повідом про це анонімно.

•        Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що ти одинокий.

Чи може бути, що моя дитина є нападником булінгу  проти інших?

Діти, які знущаються з інших, часом це роблять і вдома, і в школі. Придивляйтеся і прислухайтеся до того, що відбувається у вашій власній родині. Чи є ознаки того, що хтось з ваших дітей постійно ображає і залякує свого брата чи сестру?

Діти, які знущаються з інших, іноді можуть бути агресивними і погано поводитися вдома, вони  можуть не виявляти поваги до домашніх правил. Якщо вас тривожить можливість того, що ваша дитина може бути нападником булінгу проти інших, приглядайтеся до того, як вона взаємодіє з братами чи сестрами і з друзями, коли вони приходять до вас додому. Якщо вона видається агресивною, не ладнає з іншими або не виявляє емпатії – це також можуть бути ознаки того, що вона займається булінгом інших у школі.

Діти, які фізично знущаються з інших учнів, також можуть приходити додому із синцями, подряпинами і порваним одягом. У них раптом може з’явитися більше грошей на витрати, ніж звичайно, або ж нові речі, які вони, зазвичай, не могли б собі дозволити. Вони також можуть “грубо говорити” про інших учнів.

Поведінка булінгу може розвиватися протягом тривалого часу в результаті великих змін, втрат чи негативних переживань у житті дитини чи підлітка. Чи хтось із ваших дітей нещодавно мав переживання такого роду?

Подумайте про те, як проблеми і конфлікти вирішуються у вашому домі. Чи ви розмовляєте про проблеми з позитивної точки вирішення як одна родина? Важливим засобом попередження булінгу є подати гарний особистий приклад і показати своїй дитині, як долати труднощі без використання сили чи агресії.

Також важливо розповісти своїм дітям, що таке булінг. Ви повинні описати різні типи булінгу і пояснити, що це є болючим і шкідливим. Дайте своїй дитині знати, що булінг – це погано, і що за будь-яких обставин це є неприпустимою поведінкою.

Емпатія – це здатність розуміти і поділяти емоції, які переживає інша особа. Вона розвивається у пізньому підлітковому віці і зазвичай не досягає повного розвитку аж до початку повноліття. У дитинстві проста форма емпатії з’являється, коли діти починають відчувати смуток, коли бачать, що інші люди засмучені.