Проєкт "Великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко"

Тема проекту

Великий син українського народу –

Тарас Григорович Шевченко

 

І мене в сім’ї великій,

                                                В сім’ї вольній, новій

   Не забудьте пом’янути

   Незлим, добрим словом.

 

Проблема: За що весь світ шанує Т.Г.Шевченка?

Мета проекту: поглибити знання дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка. Продемонструвати чарівність та волелюбність Шевченкового слова; показати, як поет оспівує красу рідного краю. Вчити добирати необхідний матеріал з літератури. Розвивати вміння виразно, чітко читати вірші, збагачувати словник учнів, сприяти національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Ключове питання: Що тобі відомо про життя та творчість Т.Г.Шевченка?

Тематичні питання:

• Хто такий Т.Г.Шевченко?
• Про що писав свої вірші Т.Шевченко?
• Чому Шевченка називають сином українського народу?

Змістові питання:

• Дитячі роки Т.Шевченка.
• Вірші про природу.
• Борець за волю народу.
• Шевченко – художник.
• Вшанування Т.Г.Шевченка.

Навчальні предмети: читання, розвиток мовлення, образотворче мистецтво

Тип проекту:

• за основною діяльністю – ознайомлювально – інформаційний;
• за тривалістю – 3 тижні;
• за характером контактів – серед дітей одного класу;
• за предметною галуззю – міжпредметний (література, розвиток мовлення, образотворче мистецтво);
• за характером координації – з прихованою координацією;
• за кількістю учасників – груповий;
• за формою проведення – усний журнал.

Освітній продукт: створення збірника цікавих матеріалів про життя і творчість Т.Г.Шевченка, віршів та репродукцій картин відомого поета та художника.

Хід роботи над проектом

І. Організація проекту. Визначення теми і завдань проекту:

Розширити уявлення дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка.

Для чого це потрібно?

• Дізнатися більше про життя Т.Г.Шевченка.
• Ознайомитися з літературною спадщиною великого поета.
• Познайомитися з картинами Шевченка – художника.
• Вчитися шанувати спадщину видатних людей.

ІІ. Планування діяльності, визначення напрямків роботи, створення робочих груп.

 

 

І група	Знаходять інформацію про життєвий шлях Т.Г.Шевченка
ІІ група	Створюють збірку творів Т.Шевченка про природу.
ІІІ група	Створюють збірку віршів Т.Шевченка про тяжке життя українського народу.
ІV група	Створюють альбом - галерею з ілюстраціями картин Т.Г.Шевченка.
V група	Шукають та пишуть власні твори про шанування пам’яті Т.Г.Шевченка

 

ІІІ. Реалізація проекту.

1. Визначення джерел інформації (робота в бібліотеці, ознайомлення з літературою з проблеми, інтернет-джерела).
2. Самостійна пошукова робота.

 

ІІІ. Підсумок роботи.  Презентація результатів проекту.

Усний журнал

Присутні: учні 3-х, 4-х класів.

І сторінка

Життєвий шлях Т.Г.Шевченка

Тарасова доля – то правда жива.

Шевченкове слово в віках не старіє...

Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

Інсценізація

Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої”.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

 

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

 

1 учень. У с. Моринці на Черкащині в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник - це народилася дитина. Для пана - нова кріпацька душа, а для України - великий поет,  буремний Тарас, незламний Кобзар. Це сталося більш як півтора століття тому, 9 березня 1814 року.

2 учень. Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, - смерть матері. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки, образи і приниження.

 На 12 році Тараса спіткало нове горе - раптово, простудившись у дорозі, помер батько.

3 учень. Доля привела 17- річного Тараса до Петербурга, пишної і величавої столиці Російської імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події його, де він став художником і вільною людиною.

4 учень. 22 квітня 1838 року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури того часу: В. Жуковському, К. Брюллову, Є. Гребінці, В. Григоровичу,

А. Мокрицькому, які зібрали і заплатили за поета 2500 крб.

5 учень. Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України, - вихід у світ книги віршів,, Кобзар" у 1840 р. Справді,

„Кобзар" належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

6 учень. За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали - 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря - йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати - писав і малював, ховаючи у „ захалявні книжечки".

7 учень. Через 10 років поета звільнили, він повернувся у Петербург, 1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.

8 учень. Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Санки-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня - День пам'яті поета, день національного трауру України.

 Світлий нетлінний образ степової Чернечої гори - могили великого Кобзаря - став національною святинею.

 

ІІ сторінка

Співець української природи

Інсценізація

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.

 

Учень. Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, картини природи є неперевершеними зразками живопису слова.

Учень. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":

...світає, Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.

Ой діброво — темний гаю!

Учень. Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом,—
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою,—
Та й спать ляже, втомившися
Турбою такою.

 

 Учень. Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

 І ти, моя єдиная,

 Встаєш із-за моря,

 З-за туману, слухняная

 Рожевая зоре!

 І ти, моя єдиная,

 Ведеш за собою

 Літа мої молодії,

 І передо мною

 Ніби море заступають

 Широкії села

 З вишневими садочками

 І люде веселі.

 І ті люди, і село те,

 Де колись, мов брата,

 Привітали мене.

 

 

 

ІІІ сторінка

Борець за волю народу

 Учень. В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народів світу.

Учень. За бунтарські вірші  Т.Г.Шевченка забрали в солдати.

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

Учень. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота.

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся,… але не каюсь!

Учень. Туга за рідним краєм, рідною природою звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано (Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп'ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!

Тут, і всюди — скрізь погано.
Душа убога встала рано,
Напряла мало та й лягла
Одпочивать собі, небога.
А воля душу стерегла.
— Прокинься,— каже.— Плач, убога!
Не зійде сонце. Тьма і тьма!
І правди на землі нема! —
Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
І за собою день веде.
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі...
І буде правда на землі.
Учень. Марку Вовчку
Напам'ять 24 січня 1859
Недавно я поза Уралом
Блукав і господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.

ІV сторінка

Шевченко – художник

Учень. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.

Учень. Здібності до малювання виявилися в нього ще з дитинства. У спогадах родини Шевченка є немало свідчень про те, що настінне народне малювання, вишивки будили в нього пристрасть до створення власних малюнків. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше.

Учень. Згодом пан Енгельгард забирає Шевченка  в Петербург. І Тарас став козачком. Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Байкар Гребінка, художник Брюлов, Венеціанов, поет Жуковський побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі.

В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Шевченко малює портрети, картини, робить ілюстрації для своїх віршів, зарисовує пам’ятки минулого.

 

Автопортрет 1840-43 холст, масло	Портрет детей Репнина - Волконского холст, масло, 1841
Цыганка-гадалка 1841, акварель	Катерина             1842, холст, масло
Пожар в степи 1848, бумага, акварель	Шхуны у форта Кос-Арал бумага, акварель
Форт Кара-Бутак 1848, бумага, акварель	Казак на коне 1848-49,бумага, акварель
Лунная ночь 1848-49, бумага,акварель	Портрет Х.М.Маевской 1843, холст, масло, музей Т.Г. Шевченко
Портрет Е Кейкуатовой 1842, холст, масло, музей Т.Г. Шевченко	Портрет Гребинки, акварель, 1837
Автопортрет 1861, холст, масло	Портрет Г.И. Закревской 1843, холст, масло

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Почаївська лавра на картинах Т. Г. Шевченка

 

1.Почаївська лавра з півдня. 1846. Папір, акварель

2.Почаївська лавра з заходу. Начерк. Олівець. [X 1846]

3.Почаївська лавра зі сходу. 1846. Акварель

4.Успенський собор Почаївська лавра (внутрішньній вигляд). 1846. Акварель

5.Вид на околиці з тераси Почаївської лаври. Акварель. ( 1846)

 

V сторінка

Вшанування Т.Г.Шевченка

Учень. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезене в Канів і поховане на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Минуло 190 років з дня народження славного сина України, але пам’ять про нього жива і досі всерцях людей.

Учень. Два місяці далеко від Вкраїни

В Землі лежав похований Тарас,

Не встиг купити білої хатини

Щоб зігрівала пращурів і нас

Не встиг зійти і на високій кручі

Щоб милуватись обрієм Дніпра,

Грудьми дихнути, як реве ревучий,

Строфу для кобзи випустить з пера.

Та вічний біль і думу про Чернечу

Ні брат ні друг забути не змогли.

В травневі дні народ підняв на плечі,

Щоб ти позбув чужинської землі.

Там спорудили з дальніх сіл могилу

Потрісканії руки кріпаків,

Мабуть, Господь послав незламну силу,

Щоб пам’ять залишить.

 Багато літ минуло з того часу

Праправнуки вивчають Заповіт”

У Каневі вклоняється Тарасу

Не тільки Україна – цілий світ.

 

Пісня “На високій дуже Кручі”

Ми чуємо тебе Кобзарю

Крізь століття

І голос Твій нам душу окриля

Встає в новій красі забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі титане кладемо

Ми чуємо тебе Кобзарю

Крізь століття

Тебе своїм сучасником звемо.

Пісня “Поклін тобі Тарасе”.

Учень.  І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам'ятати його |заповіти.

Спи спокійно, поет!

Ми — нащадки твої

Пронесем крізь віки твоє ім'я,

Крізь колючі вітри,

Крізь жорстокі бої

України сини, незборимі.

Спи спокійно, поет

Україна твоя

Вже розправила крила орлині —

Так, як мріяв колись

Ти в жагучих пісках

На засланні в тяжкій самотині.

Спи спокійно, поет!

Образ огнений твій

Не зітерти ні бурі, ні часу

У єдиній сім'ї —

Славній, вольній, новій

Ми тебе не забудем, Тарасе!

Ниточка до ниточки,

Синя до зеленої

Вишиваємо рушник

Тарасові Шевченку.

Квіточка до квіточки —

Шиємо, гаптуємо

Дорогого Кобзаря

Любимо й шануємо.

Діти (хором)

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові тебе пом'янули,

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

 

Пісня «Заповіт».

 

Використані джерела

1.Федоришин Л.А. Усний журнал «Вшановуємо Тараса Шевченка»//Початкове навчання та виховання.- 2007. - №4 (116)

2. Корнієнко С.М. Родинні виховні заходи у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1996.

3. Інтернет-сайти:

ped-inform.org.ua/?p=865 - 47k

navigator.rv.ua